Перегляд за Автор "Ryabushko, R. M."

Зараз показуємо 1 - 3 з 3
  • Ескіз
    Документ
    Вплив модуляторів сигнальних шляхів NF-κb і Nrf2 на показники оксидативно-нітрозативного стресу в тканинах тонкої кишки щурів за умов хірургічної травми після одноразового тривалого стресу
    (ТОВ «Видавничий дім «Авіцена», 2023) Рябушко, Роман Миколайович; Рябушко, Микола Миколайович; Костенко, Віталій Олександрович; Ryabushko, R. M.; Ryabushko, M. M.; Kostenko, V. O.
    Останніми роками як спільна ланка патогенезу соматичних ускладнень при посттравматичному стресовому розладі (ПТРС) та хірургічній травмі розглядається системна запальна відповідь, що характеризується розвитком оксидативно-нітрозативного стресу. Мета дослідження – вивчення впливу інгібітора активації NF-κB амонію піролідиндитіокарбамату та індуктора сигнальної системи Nrf2/ARE сульфорафану на показники оксидативно-нітрозативного стресу в гомогенаті тонкої кишки щурів за умов хірургічної травми (лапаротомії) після відтворення експериментальної моделі ПТСР – одноразового тривалого стресу. Дослідження були проведені на 28 білих щурах-самцях лінії Вістар, розподілених на 4 групи: 1 – інтактні тварини (контроль І); щурам інших груп після виконання лапаротомії на тлі відтворення одноразового тривалого стресу протягом 7 діб щоденно вводили внутрішньоочеревинно 1 мл ізотонічного розчину натрію хлориду (плацебо, контроль ІІ), розчини амонію піролідиндитіокарбамату (ІІІ) та сульфорафану (ІV) у дозі 76 і 10 мг/кг відповідно. Виявлено, що введення амонію піролідиндитіокарбамату та сульфорафану за умов експерименту вірогідно зменшувало в гомогенаті тонкої кишки загальну активність NOS на 40,5 і 55,7 %, активність iNOS на 44,4 і 58,1 % порівняно з відповідними значеннями контролю ІІ. Амонію піролідиндитіокарбамат збільшував активність cNOS у 2,42 разу порівняно з контролем ІІ, тоді як сульфорафан суттєво не впливав на цей показник. Водночас індекс супряження cNOS вірогідно перевищував результати контролю ІІ як при введенні амонію піролідиндитіокарбамату (у 3,9 разу), так і сульфорафану (у 2,4 разу). Концентрація пероксинітриту за цих умов зменшувалася на 29,9 і 30,8 % відповідно. Здатність амонію піролідиндитіокарбамату та сульфорафану обмежувати оксидативно-нітрозативний стрес у тканинах тонкої кишки за умов експерименту свідчить про доцільність подальшого дослідження модуляторів сигнальних шляхів NF-κB і Nrf2 як засобів профілактики ускладнень хірургічних втручань в осіб з ПТСР. In recent years, there has been growing recognition of a systemic inflammatory response marked by the emergence of oxidative-nitrosative stress, considered a common factor in the pathogenesis of somatic complications associated with post-traumatic stress disorder (PTSD) and surgical trauma. The aim of the study is to investigate the impact of ammonium pyrrolidinium dithiocarbamate, an NF-κB activation inhibitor, and sulforaphane, an Nrf2/ARE signaling system inducer, on oxidative-nitrosative stress indicators in small intestine homogenates of rats. The test animals were exposed to surgical trauma (laparotomy) following the replication of an experimental model of PTSD known as a single prolonged stress. The study involved 28 white male Wistar rats divided into four groups: Group 1 comprised intact animals (control I), while animals in the other groups underwent laparotomy after being exposed to a single prolonged stress for seven days. These animals were then subjected to daily intraperitoneal administrations with 1 ml of isotonic chloride solution sodium (placebo, control II), as well as solutions of ammonium pyrrolidine dithiocarbamate (III) and sulforaphane (IV) in doses of 76 mg/kg and 10 mg/kg, respectively. The results have demonstrated that administration of ammonium pyrrolidinium dithiocarbamate and sulforaphane significantly reduced the total NOS activity in the small intestine homogenate by 40.5 and 55.7%, and iNOS activity by 44.4 and 58.1% compared to the corresponding values in control II. Ammonium pyrrolidinium dithiocarbamate increased cNOS activity by 2.42 times compared to control II, whereas sulforaphane did not significantly affect this indicator. At the same time, the cNOS coupling index significantly exceeded the results in control II both when ammonium pyrrolidinium dithiocarbamate was administered (3.9-fold) and sulforaphane (2.4-fold). The concentration of peroxynitrite under these conditions decreased by 29.9 and 30.8%, respectively. The ability of ammonium pyrrolidinium dithiocarbamate and sulforaphane to limit oxidative and nitrosative stress in the tissues of small intestine under the described experimental conditions indicates the feasibility of further investigation of NF-κB and Nrf2 signaling pathways modulators as a means for preventing complications of surgical interventions in patients with PTSD.
  • Ескіз
    Документ
    Комбінований вплив лапаротомії та експериментального посттравматичного стресового розладу на джерела супероксидного аніон-радикала в серці щурів
    (Полтавський державний медичний університет, 2024) Рябушко, Роман Миколайович; Боярська, З. О.; Костенко, Віталій Олександрович; Ryabushko, R. M.; Boiarska, Z. O.; Kostenko, V. O.
    Метою дослідження було визначення джерел супероксидного аніон-радикала (O₂⁻•) у гомогенаті серця щурів за умов хірургічної травми, нанесеної на тлі експериментальної моделі посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Матеріали та методи. Експерименти проводили на 42 білих щурах лінії Вістар масою (220±10) г, розподілених на 6 груп: 1-ша – інтактні тварини; 2-га – гризунам моделювали ПТСР шляхом відтворення одноразового тривалого стресу (ОТС); 3-тя – щурам виконували «хибну» операцію; 4-та – тваринам проводили лапаротомію; 5-та – щурам після моделювання ОТС виконували «хибну» операцію; 6-та – тваринам здійснювали лапаротомію після відтворення ОТС. Швидкість генерації O₂⁻• у гомогенаті серця досліджували за допомогою спектрофотометричного тесту з нітросинім тетразолієм. Результати. Моделювання ПТСР та хірургічної травми призводить до значного посилення оксидативного стресу в серці щурів, що виявляється у зростанні швидкості генерації O₂⁻• за участю NADPH-залежних електронно-транспортних ланцюгів (ЕТЛ) мікросом і NO-синтази, дихального ланцюга мітохондрій, а також NADPH-оксидази лейкоцитів. Після проведення лапаротомії після ОТС спостерігалося значне посилення оксидативного стресу, що проявлялося у підвищенні генерації O₂⁻• NADPH-залежними ЕТЛ мікросом і NO-синтази на 72,3%, NADH-залежним мітохондріальним ЕТЛ – на 72,9%, NADPH-оксидазою лейкоцитів – на 80,9% порівняно з інтактним контролем. Порівняно з 2-ю групою, ці показники збільшилися на 29,6%, 24,4% і 26,8%, відповідно. Щодо 4-ї групи спостерігалося ще більш виражене зростання: на 54,0%, 54,6% і 62,9%, відповідно. Спостерігалося, також, вірогідне перевищення швидкості продукції O₂⁻• названими джерелами щодо значень 5-ї групи – на 29,8%, 21,2% і 21,5%, відповідно. Висновки. Комбінований вплив лапаротомії та експериментального ПТСР синергічно посилює вироблення O₂⁻• у гомогенаті серця різними джерелами, що суттєво перевищує таке за умов окремої дії лапаротомії або ОТС. The aim of this study was to determine the sources of superoxide anion radical (O₂⁻•) in rat heart homogenate under conditions of surgical trauma inflicted against the background of an experimental model of posttraumatic stress disorder Materials and methods. The experiments were conducted on 42 white Wistar rats weighing (220±10) g, divided into 6 groups: Group 1 – intact animals; Group 2 – rodents with PTSD modeled by reproducing single prolonged stress (SPS); Group 3 – rats that underwent a sham operation; Group 4 – animals that underwent laparotomy; Group 5 – rats that underwent a sham operation after SPS modeling; Group 6 – animals that underwent laparotomy after reproducing SPS. The rate of O₂⁻• generation in the heart homogenate was studied using a spectrophotometric test with nitroblue tetrazolium. Results. The modeling of PTSD (SPS) and surgical trauma leads to a significant increase in oxidative stress in the rat heart, evidenced by an elevated rate of O₂⁻• generation involving NADPH-dependent electron transport chains (ETC) in microsomes, NO synthase, the mitochondrial respiratory chain, and leukocyte NADPH oxidase. In the post-laparotomy period following SPS, the oxidative stress enhanced significantly and was manifested through increased O₂⁻• generation by NADPH-dependent microsomal and NO synthase ETC by 72.3%, by NADH-dependent mitochondrial ETC by 72.9%, and leukocyte NADPH oxidase by 80.9% compared to intact control. When compared to group 2, these indicators rose by 29.6%, 24.4%, and 26.8%, respectively. Group 4 demonstrated an even more pronounced increase in O₂⁻• generation, reaching 54.0%, 54.6%, and 62.9% respectively. Furthermore, O₂⁻• production rates from all sources in group 4 were likely higher than those in group 5 by 29.8%, 21.2%, and 21.5% , respectively. Conclusions. The combined effect of laparotomy and experimental PTSD synergistically enhances O₂⁻• production in the heart homogenate from various sources, significantly exceeding the levels observed with either laparotomy or SPS alone.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Професійна компетентність викладача вищого медичного навчального закладу – вагомий показник його професійно-педагогічної діяльності
    (Полтавський державний медичний університет, 2023) Нємченко, Іван Іванович; Ляховський, Віталій Іванович; Лисенко, Руслан Борисович; Краснов, Олег Георгійович; Рябушко, Роман Миколайович; Nіemtchenko, I. I.; Liakhovskyi, V. I.; Lisenko, R. B.; Krasnov, O. G.; Ryabushko, R. M.
    Сучасний розвиток медичної науки і практики зумовлюють необхідність вносити корективи в підгото-вку та підвищення кваліфікації медичних працівників з наближенням їхньої освіти до міжнародних стан-дартів. Реформування в системі охорони здоров’я створює нові вимоги у формуванні спеціалістів ново-го типу, які повинні не тільки досконало володіти спеціальністю, а й мати навики комунікабельності, ділового спілкування, вміти адаптуватись до нових змін. Отже, медична освіта повинна забезпечити високоякісну підготовку студентів і стати важливою складовою реформування галузі охорони здоров’я та реалізації соціальних пріоритетів держави, оскільки від рівня підготовки майбутніх лікарів залежить якість надання медичної допомоги населенню країни.Тому у сучасних умовах значно зростає роль ви-кладача вищого медичного навчального закладу у підготовці майбутніх медичних працівників та підви-щенні якості вищої медичної освіти. Зміни й перетворення в вищій медичній освіті значно посилили ви-моги до професіоналізму викладача, вимагаючи від викладачів постійного підвищення професійного ме-нталітету, рівня загальної та професійної культури, ще більш повного прояву індивідуальності та формування професійно значущих якостей, що потребує інтегрування знань та передбачає розширен-ня кругозору, саморозвитку і самовдосконалення, впровадження в навчальний процес новітніх педагогі-чних технологій, аналізувати дедалі більший обсяг знань і застосувати його у своїй професійній діяль-ності.Отже, в реаліях сьогодення, враховуючи сучасні вимоги вищої освіти, професійно-педагогічна ді-яльність викладача полягає у його багатогранності і полі функціональній специфічності, яка передба-чає сукупність та грамотну реалізацію численних функцій, спрямованих на професійний розвиток май-бутнього фахівця. The contemporary advancements in medical science and practice necessitate adjustments in the training and ongoing professional development of medical practitioners, aligning their education with international standards. The ongoing reform in the healthcare system introduces new expectations for cultivating a new type of specialists. These professionals are required not only to master their respective specialties thoroughly but also to possess effective communication and business skills while being adaptable to emerging changes.Medical education should guarantee the thorough training of students and serve as a crucial component in reforming the healthcare sector, aligning with the social priorities of the state. The quality of medical care provided to the country's population hinges on the preparedness of future doctors. In contemporary circumstances, the role of instructors in higher medical education institutions is markedly escalating, playing a pivotal role in shaping future medical professionals and enhancing the overall quality of medical education.Changes and transformations in higher medical education have significantly heightened the demands on instructors' professionalism, necessitating continuous improvement of their professional mindset, the elevation of both general and professional culture, a more complete expression of individuality, and the cultivation of professionally significant qualities. This demands the integration of knowledge, expanding horizons, self-development, and the incorporation of cutting-edge pedagogical technologies into the educational process. In today's context, where modern higher education requirements prevail, the professional-pedagogical activity of a teacher encompasses a multifaceted and polyfunctional specificity. It entails the adept execution of numerous functions aimed at fostering the professional development of future specialists.