Перегляд за Автор "Steblovska, I. S."
Зараз показуємо 1 - 10 з 10
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Визначення ефективності лікування катаракти у хворих із цукровим діабетом за допомогою аналізу факторів ризику(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Стебловська, Ірина Сергіївна; Стебловская, Ирина Сергеевна; Steblovska, I. S.Одним із сучасних методів хірургічного лікування катаракти є факоемульсифікація, а також ФЕК з використанням фемтосекундного лазера. Але навіть методики можуть ускладнюватись розвитком операційних і післяопераційних ускладнень. Одним з яких є макулярний набряк. Тому, нашою метою визначити ефективність лікування хворих діабетичною катарактою методом факоемульсифікації, за допомогою аналізу факторів ризику у рамках однофакторних логістичних моделей регресії. Під час видалення катаракти всім хворим був проведений забір внутрішньоочної рідини, в якій визначали рівень тромбоксану В2 і простацикліну (6-keto-PGF1α). У нашому дослідженні було встановлено, що значення співвідношення 6-keto-PGF1α/Тромбоксан В2 може бути використаний як маркер розвитку макулярного набряку після факоемульсифікації у хворих катарактою; Одним из современных методов хирургического лечения катаракты является факоэмульсификация, а также ФЭК с использованием фемтосекундного лазера. Но даже эти методики могут усложняться развитием операционных и послеоперационных осложнений. Одним из которых является макулярный отек. Поэтому, нашей целью было определить эффективность лечения больных диабетической катарактой методом факоэмульсификации, при помощи анализа факторов риска в рамках однофакторных логистических моделей регрессии. Во время удаления катаракты всем больным был проведен забор внутриглазной жидкости, в которой определяли уровень тромбоксана В2 и простациклина (6-keto-PGF1α). В нашем исследовании было установлено, что значение соотношения 6-keto-PGF1α/Тромбоксан В2 может быть использовано как маркер развития макулярного отека после факоэмульсификации у больных катарактой; One of the modern methods of cataract surgical treatment is phacoemulsification, as well as FEC using a femtosecond laser. Unfortunately, these methods are associated with the development of surgical and postoperative complications, which contributes to the reduction of postoperative functional results. One of which is macular edema. The long-term existence of CMN leads to irreversible changes in the pigment epithelium and retinal photoreceptors, and, as a consequence, to a decrease in visual functions. Consequently, the optimization of surgical treatment of age-related cataracts based on the study of the features and mechanisms of postoperative macular edema, as well as the development of a new method of its prediction is an urgent problem of modern ophthalmology. The dependence of dichotomous variables on independent variables was studied using the binary logistic regression method. To assess the degree of influence of factorial signs on the treatment result, the method of constructing logistic regression models was used. Therefore, our goal is to determine the effectiveness of treatment of patients with diabetic cataract by phacoemulsification, using the analysis of risk factors in the framework of single-factor logistic regression models. The risk factors considered were gender and age of patients, the degree of density of the lens nucleus by Buratto, maximum output korrigum visual acuity prior to surgery. Under our observation there were 83 patients (83 eyes) with cataract with the degree of density of the lens nucleus by Buratto I-III. During cataract removal, all patients were taken intraocular fluid, which determined the level of thromboxane B2 and prostacycline (6-keto-Pgf1a). When assessing the effectiveness of surgical treatment of patients with cataracts, the result was considered negative in the case of macular edema otherwise the result of surgical treatment positive. In our study, it was found that the value of the 6-keto-Pgf1a/Thromboxane B2 ratio can be used as a marker of macular edema development after phacoemulsification in cataract patients. A direct correlation between the value of the ratio 6-keto-PGF1α/Thromboxane B2 ratio and the prediction of the risk of not achieving the highest possible visual acuity in patients with cataract 1 year after FEC was established. 6-keto-Pgf1a / Thromboxane B2crit.= 0.86, if this threshold is exceeded, visual acuity is predicted to reach 0.8-1.0 1 year after FEC.Документ Вміст простацикліну і тромбоксану у внутрішньоочній рідини і їх вплив на характер і частоту макулярного набряку після хірургічного лікування вікової катаракти(Фенікс, 2018) Безкоровайна, Ірина Миколаївна; Стебловська, Ірина Сергіївна; Безкоровайная, Ирина Николаевна; Стебловская, Ирина Сергеевна; Bezkorovaina, I. N.; Steblovska, I. S.Незважаючи на досягнення сучасної хірургії катаракти, проблема низьких післяопераційних результатів у частини хворих не втрачає своєї актуальності через розвиток набряку макулярної ділянки сітківки. Тому метою дослідження було: вивчити стан системи простациклін/тромбоксан у внутрішньоочній рідині і її вплив на характер і частоту виникнення макулярного набряку після факоемульсифікації катаракти (ФЕК). Нами було визначено порогові рівні тромбоксану і простацикліну та коефіцієнт їх співвідношення, при яких розвивається макулярний набряк; Несмотря на достижения современной хирургии катаракты, не перестает быть актуальной проблема низких послеоперационных результатов у части больных из-за развития отека макулярной области сетчатки. Поэтому целью исследования стало изучение состояния системы простациклин/тромбоксан во внутриглазной жидкости и ее влияние на характер и частоту возникновения макулярного отека после факоэмульсификации катаракты (ФЭК). Нами были определены пороговые уровни тромбоксана и простациклина и коэффициент их соотношения, при которых развивается макулярный отек; Despite the achievements in modern cataract surgery, poor postoperative results in some patients don’t lose its relevance through the development of edema of the macular area of the retina. Therefore, the aim of the study was to examine the state of the system prostacyclin / tromboxan in the intraocular fl uids and its infl uence on the nature and incidence of macular edema after phacoemulsifi cation of cataract. We determined the threshold levels of thromboxane and prostacyclin and their correlation coeffi cient that develops macular edema.Документ Дистанційна форма медичної освіти(Полтавський державний медичний університет, 2021) Безкоровайна, Ірина Миколаївна; Ряднова, Вікторія Вікторівна; Стебловська, Ірина Сергіївна; Bezkorovayna, I. M.; Ryadnova, V. V.; Steblovska, I. S.Сучасна медична освіта в даний час стикається зі значними складнощами, викликаними необхідністю дистанційного навчання в період пандемії COVID-19. Це питання стосується практично усіх видів підготовки. Однак медична освіта має свою специфіку, яка пов’язана з необхідністю роботи «біля ліжка хворого», фізичною присутністю при навчанні, відпрацюванням медичних маніпуляцій та ін. Саме тому в медицині ніколи не існувало заочних форм навчання. Але сучасна ситуація диктує необхідність пристосування до існуючих реалій захворюваності, так як можливість зараження в колективі та подальше розповсюдження хвороби несуть більшу загрозу, ніж зниження комунікативних, чи професійних можливостей. Крім того, теперішні умови роботи лікарів поставили питання і зміни методології медичного навчання, зсув його напрямків в бік можливості віртуального спілкування з пацієнтом, якісного надання медичної допомоги при зменшенні кількості візитів до лікаря, наголос на екстреній медичній допомозі. Тому, метою роботи було провести аналіз можливих підходів до ведення та оцінки знань студентів при проведенні практичних занять на дистанційній формі навчання. Дистанційна робота із студентами продемонструвала у ряду слухачів «невміння вчитися». Українські студенти звикли до чіткого вивчення підручника, або методичних матеріалів, розроблених на кафедрі навчання. Часто вони не вміють знаходити інтернет ресурси та правильно ними користуватися. Тому запровадження в навчальну програму таких методів, як написання оглядів літератури, ессе за обраною викладачем темою, та ін., дають змогу навчити студентів правилам інформаційного пошуку, методології викладення думки, вмінню аналізувати велику кількість різноманітних літературних джерел. Все це потрібне і ефективне не лише в період навчання, але й для самовдосконалення при роботі лікарем.Документ Зміни морфології сітківки в залежності від виду лікування набряку макулярної ділянки після факоемульсифікації катаракти(Вищий державний навчальний заклад України "Українська медична стоматологічна академія", 2016) Безкоровайна, Ірина Миколаївна; Воскресенська, Людмила Костянтинівна; Ряднова, Вікторія Вікторівна; Стебловська, Ірина Сергіївна; Безкоровайная, Ирина Николаевна; Воскресенская, Людмила Константиновна; Ряднова, Виктория Викторовна; Стебловская, Ирина Сергеевна; Bezkorovayna, I. M.; Voskresenskaya, L. K.; Ryadnova, V. V.; Steblovska, I. S.При обстеженні 41 пацієнта з набряком макулярної ділянки після факоемульсифікації катаракти виявлено, що збільшення товщини сітківки центральної зони з'являється через 1 місяць після оперативного втручання. При порівнянні різних шляхів введення препарату для лікування післяопераційних змін сітківки вявлено, що найбільш ефективнем методом є субтенонове введення кортикостероїдів, що викликає більш значне зменшення товщини сітківки, навіть у пацієнтів з ускладненим офтальмологічним анамнезом; При обследовании 41 пациента с отеком макулярной области после факоэмульсификации катаракты обнаружено, что увеличение толщины центральной зоны сетчатки появляется через 1 месяц после оперативного вмешательства. При сравнении различных путей введения препарата для лечения послеоперационных изменений сетчатки выявлено, что наиболее ефективным методом является субтеноновое введение кортикостероидов, что вызывает более значительное уменьшение толщины сетчатки, даже у пациентов с осложненным офтальмологическим анамнезом; We examined 41 patients with edema of macular area after cataract phacoemulsification and found that increasing the thickness of central area of the retina occurs within 1 month after surgery. When comparing different routes of administration of the drug for the treatment of postoperative changes of the retina, we found that the most effective method is subtenon injections of corticosteroids, which causes a more significant decrease in retinal thickness, even in patients with complicated ophthalmic history. A positive treatment effect after completion of the observation period had all 41 patients. After three months of morphometric indicators of condition of the retina was close to baseline (preoperative period). The most significant changes occurred in patients of the third group treated by injection of betamethasone in subtenon space. The average difference of the retina was approximately 38 microns. Several smaller values had the patients of the first two groups, the thickness of the central zone after the treatment has decreased by an average of 23 microns. That is, comparing the efficacy of different regimens of macular edema region it can be concluded that treatment with steroid medications in various forms are equally efficient. Subtenon route of administration of steroid anti-inflammatory drugs gives more pronounced results, especially given the fact that preoperative retinal thickness was higher in patients who underwent therapy with betamethasone, but the results after treatment was still the best. It should be noted that patients with complicated ophthalmic history (the presence of diabetic retinopathy) had the worst morpho-functional results in the preoperative period and after cataract surgery, was shown in large figures the thickness of the retina ( in contrast to patients who had no comorbidity). At the end, we can say that: 1. The presence of concomitant pathology of the retina increases the percentage and rate of emergence of retinal edema after cataract phacoemulsification. 2. Corticosteroids of various forms of editions in 100% of cases is an excellent method for the treatment of postoperative macular edema. 3. Subtenon corticosteroids can effectively reduce the thickness of the retina in the postoperative period after cataract phacoemulsification.Документ Зміни та динаміка інтраопераційних та післяопераційних ускладнень після різних методів хірургічного лікування катаракти(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Стебловська, Ірина Сергіївна; Безкоровайна, Ірина Миколаївна; Стебловская, Ирина Сергеевна; Безкоровайная, Ирина Николаевна; Steblovska, I. S.; Bezkorovayna, I. M.Перехід на хірургію малих розрізів і впровадження факоемульсифікації катаракти та факоемульсифікації катаракти з фемтосекундним супроводом сприяли зменшенню післяопераційних ускладнень, однак, не дивлячись на це, потенційно небезпечними для зору залишаються: інфекційний ендофтальміт, токсичний синдром переднього відрізка ока, інтраопераційна супрахоріоідальна кровотеча, кістозний макулярний набряк, відшарування сітківки, персистуючий набряк рогівки і дислокація ІОЛ. За результатами дослідження, проведеного у Великобританії, загальна частота розви- тку ускладнень після факоемульсифікації склала 8,7%. Ускладнення, що виникають на будь-якому етапі оперативного втручання та після нього мають негативний вплив на найближчі і віддалені функціональні результати операції. Отже, вдосконалення хірургічного лікування вікової катаракти шляхом вивчення особливостей і механізмів розвитку післяопераційного набряку центральної зони сітківки, а також розробка сучасних методів прогнозування даного ускладнення є актуальною проблемою офтальмології. Мета дослідження. Визначити та диференціювати частоту та динаміку інтраопераційних, ранніх та пізніх післяопераційних ускладнень при різних методиках оперативного лікування вікової катаракти. Матеріали та методи. В обстеженні та лікуванні брало участь 558 пацієнтів (558 очей) з катарактою. У першу групу увійшли 298 пацієнтів (298 очей), яким проводилась традиційна факоемульсифікація, в другу групу - 260 пацієнтів (260 очей), яким виконувалась факоемульсифікація катаракти з фемтосекундним супроводом. Терміни обстеження : 1 –а доба,1,3 6 та 12 місяців після хірургічного лікування катаракти. Застосування фемтосекундного лазера дозволяє знизити частоту інтраопераційних, а також ранніх і пізніх післяопераційних ускладнень після видалення катаракти; Переход на хирургию малых разрезов и внедрение факоэмульсификации катаракты и факоэмульсификации катаракты с фемтосекундным сопровождением способствовали уменьшению послеоперационных осложнений, однако, несмотря на это, потенциально опасными для зрения остаются: инфекционный эндофтальмит, токсический синдром переднего отрезка глаза, интраоперационное супрахориоидальное кровотечение, кистозный макулярный отек, отслойка сетчатки, персистирующий отек роговицы и дислокация ИОЛ. По результатам исследования, проведенного в Великобритании, общая частота развития осложнений после факоэмульсификации составила 8,7%. Осложнения, возникающие на любом этапе оперативного вмешательства и после него оказывают отрицательное воздействие на ближайшие и отдаленные функциональные результаты операции. Итак, совершенствование хирургического лечения возрастной катаракты путем изучения особенностей и механизмов развития послеоперационного отека центральной зоны сетчатки, а также разработка современных методов прогнозирования данного осложнения является актуальной проблемой офтальмологии. Цель исследования. Определить и дифференцировать частоту и динамику интраоперационных, ранних и поздних послеоперационных осложнений при различных методиках оперативного лечения возрастной катаракты. Материалы и методы. В обследовании и лечении участвовало 558 пациентов (558 глаз) с катарактой. В первую группу вошли 298 пациентов (298 глаз), которым проводилась традиционная факоэмульсификация, во вторую группу - 260 пациентов (260 глаз), которым проводилась факоэмуль- сификация катаракты с фемтосекундным сопровождением. Сроки обследования: 1 -а сутки, 1,3 6 и 12 месяцев после хирургического лечения катаракты. Применение фемтосекундного лазера позволяет снизить частоту интраоперационных, а также ранних и поздних послеоперационных осложнений после удаления катаракты; Transition to the small incision surgery and the practice of cataract phacoemulsification and femtosecondguided cataract phacoemulsification have contributed to the reduction of postoperative complications, however, despite this, there are some potentially dangerous sight problems that include infective endophthalmitis, toxic syndrome of the eye anterior segment, intraoperative suprachoroidoid hemorrhage, cystic macular edema, retinal detachment, persistent corneal edema and IOL dislocation. According to the study conducted in the UK, the overall frequency of complications following phacoemulsification was 8.7%. Complications that arise at any stage of the surgical intervention and after it have a negative impact on the immediate and remote functional outcomes of the treatment. Thus, the improvement of surgical treatment of age-related cataracts by studying the features and mechanisms of the development of postoperative edemain the central retinal zone, as well as the development of new methods for predicting this complication, is an urgent problem of ophthalmology. The aim of this study was to determine and differentiate the frequency and dynamics of intraoperative, early and late post-operative complications in various techniques of surgical treatment of age-related cataracts. Materials and methods. 558 patients (558 eyes) with cataracts participated in the examination and treatment. The first group consisted of 298 patients (298 eyes) who underwent standard phacoemulsification, and the second group involved 260 patients (260 eyes) who were performed on femtosecond-guided cataract phacoemulsification. The examination was carried out on the 1 day, and in 1, 3 6 and 12 months after cataract surgery. The use of femtosecond laser can reduce the rate of intraoperative, as well as early and late post-operative complications after the cataract removal.Документ Лікування дегенеративних змін епітелію очної поверхні при синдромі «Сухого ока»(Полтавський державний медичний університет, 2020) Воскресенська, Людмила Костянтинівна; Ряднова, Вікторія Вікторівна; Максимук, Ольга Юріївна; Стебловська, Ірина Сергіївна; Воскресенська, А. В.; Воскресенская, Людмила Константиновна; Ряднова, Виктория Викторовна; Максимук, Ольга Юрьевна; Стебловская, Ирина Сергеевна; Воскресенская, А. В.; Voskresenskaya, L. K.; Ryadnova, V. V .; Maksimuk, O. Yu.; Steblovska, I. S.; Voskresenskaya, A. V.За даними останніх досліджень, розповсюдженість синдрому «сухого ока» складає 14 %, у пацієнтів у віці до 50 років та 65-75% у пацієнтів старше 50 років. Факторами ризику розвитку синдрому «сухого ока» вважається старіння, стрес, дія частих інстиляцій очних препаратів, вплив променевої енергії, цукровий діабет. Тому, метою даного дослідження є вивчення можливості застосування препарату антиоксидантної дії – «Деларгін» у комплексній терапії синдрому «сухого ока». В умовах кафедри офтальмології було обстежено 50 пацієнтів (100 очей) у віці 30-70 років. Всі пацієнти були розділені на 3 групи в залежності від терапії синдрому «сухого ока». 1 група включала 10 хворих (20 очей), їм призначено лікування у вигляді інстиляцій крапель – оксіал. 2 група – 10 хворих (20 очей) - призначена базисна терапія - інстиляції розчину натрієвої солі гіалуронової кислоти 0,0015 г/мл. 3 група - 20 хворих (40 очей) отримували інстиляції деларгіну та гіалуронової кислоти. Контроль ефективності лікування проводили за допомогою наступних методів: для оцінки базальної сльозопродукції проводили пробу Ширмера 1 за допомогою діагностичних смуг «Офталік-тест» (Індія). Пробу Норна проводили для контроля стабільності сльозної плівки. Флюоресцентний тест (фарбування рогівки 1% розчином флюоресцеїна натрія) для виявлення дефектів рогівки. Lipkof тест – для оцінки ступеня утворення складки бульбарної кон’юнктиви відносно реберного краю нижньої повіки. В результаті проведеного лікування у пацієнтів 1-ї групи, які приймали препарат Оксіал, в деякій мірі підвищився показник тесту Норна з 6,8 ± 0,1 с до 7,5 ± 0,1 с, у пацієнтів 2-ї групи після лікування він відповідав 8,5 ± 0,2 с. В 3-й групі тест Норна відповідав 11,2 ± 0,2 с. (р<0,05). Частота миготливих рухів значно знизилась і наближалася до величини норми. Показано, що лікування пацієнтів з синдромом «сухого ока», що включає в себе препарат антиоксидантної дії деларгін, в значній мірі прискорює та сприяє нормалізації показників, що характеризують цей процес.Документ Наш погляд на етіологічні причини виникнення синдрому Ірвіна-Гасса після хірургічного лікування катаракти(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Стебловська, Ірина Сергіївна; Безкоровайна, Ірина Миколаївна; Воскресенська, Людмила Костянтинівна; Ряднова, Вікторія Вікторівна; Пера-Васильченко, Анна Володимирівна; Стебловская, Ирина Сергеевна; Безкоровайная, Ирина Николаевна; Воскресенская, Людмила Константиновна; Ряднова, Виктория Викторовна; Пера-Васильченко, Анна Владимировна; Steblovska, I. S.; Bezkorovayna, I. M.; Voskresenskaya, L. K.; Ryadnova, V. V.; Pera-Vasylchenko, A. V.Перехід на хірургію малих розрізів і впровадження даного виду хірургічного втручання в період з кінця 80-х років і до 2005 року, сприяли зниженню питомої ваги післяопераційних ускладнень, але, не дивлячись на значні досягнення даної хірургії, у частини хворих післяопераційні результати видалення кришталика залишаються незадовільними через розвиток макулярного набряку сітківки. Навіть на сучасному етапі розвитку медичної науки та медицини, не знайдено єдиної теорії етіологію і патогенезу виникнення синдрому Ірвіна-Гасса. Незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених аспектам формування макулярного набряку після факоемульсифікації катаракти, ряд питань, пов'язаних з механізмом його розвитку і можливістю прогнозування, залишаються невивченими, зокрема, роль вітреомакулярної адгезії і морфометричних показників в його формуванні. Тому метою дослідження став аналіз причин розвитку синдрому Ірвіна-Гасса шляхом порівняння та оцінки розвитку ускладнень в до- та післяопераційному періоді, показнику CDE (cumulative dispersed energy), часу інтраокулярного етапу оперативного втручання, рівню простаноїдів внутрішньоочної рідини, щільності ендотеліальних клітин рогівки і морфофункціональним змінам сітківки. Проведені нами імуноферментні дослідження встановили, що факторами ризику розвитку макулярного набряку після хірургічного лікування хворих на катаракту є потужність ультразвукового впливу, час операції, стан системи простаноїдів органу зору, а також коефіцієнт їх співвідношення. Таким чином, проведені нами дослідження сприяли вирішенню конкретного наукового завдання офтальмології - прогнозування макулярного набряку після хірургічного лікування хворих з віковою катарактоюДокумент Оцінка ефективності хірургічного лікування хворих віковою катарактою шляхом аналізу факторів ризику(«Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім.В.П.Філатова НАМН України» і Товариство Офтальмологів України., 2018) Безкоровайна, Ірина Миколаївна; Безкоровайная, Ирина Николаевна; Bezkorovayna, I. M.; Стебловська, Ірина Сергіївна; Стебловская, Ирина Сергеевна; Steblovska, I. S.Сучасним методом лікування катаракти є факоемульсифікація, а також ФЕК з фемтосекундним супроводом. На жаль, ці методики пов'язані з розвитком операційних і післяопераційних ускладнень, що сприяють зниженню функціональних післяопераційних результатів. Одним з таких ускладнень є кістозний макулярний набряк, що розвивається в 1-28% випадків. Тому, метою дослідження було оцінити ефективність хірургічного лікування хворих віковою катарактою шляхом аналізу факторів ризику у рамках однофакторних логістичних моделей регресії. Під нашим спостереженням знаходилося 83 пацієнта (83 ока) з віковою катарактою зі ступенем щільності ядра кришталика за Buratto I-III. В ході факоемульсифікації катаракти у всіх хворих був проведений забір внутрішньоочної рідини і в ній досліджували наявність і рівень простаноїдів – тромбоксану В2 і простацикліну (6-keto-PGF1α). При оцінці ефективності хірургічного лікування хворих з катарактою результат вважався негативним у разі виникнення макулярного набряку, в іншому випадку результат хірургічного лікування позитивний. При проведенні дослідження виявлено, що значення коефіцієнта відношення 6-keto-PGF1α/Тромбоксан В2 може бути використаний як маркер ризику розвитку макулярного набряку після факоемульсифікації у хворих віковою катарактою; Современным методом лечения катаракты является факоэмульсификация, а также ФЭК с фемтосекундним сопровождением. К сожалению, эти методики связаны с развитием операционных и послеоперационных осложнений, что способствует снижению послеоперационных функциональных результатов. Одним из таких осложнений является кистозный макулярный отек, который развивается в 1-28% случаев. Поэтому, целью исследования было оценить эффективность хирургического лечения больных возрастной катарактой путем анализа факторов риска в рамках однофакторных логистических моделей регрессии. Под нашим наблюдением находилось 83 пациента (83 глаза) с возрастной катарактой со степенью плотности ядра хрусталика по Buratto I-III. В ходе факоэмульсификации катаракты у всех больных был проведен забор внутриглазной жидкости и в ней исследовали наличие и уровень простаноидов – тромбоксана В2 и простациклина (6-keto-PGF1α). При оценке эффективности хирургического лечения больных с катарактой результат считался отрицательным в случае возникновения макулярного отека, в противном случае результат хирургического лечения положительный. При проведении исследования выявлено, что значение коэффициента отношения 6-keto-PGF1α/Тромбоксан В2 может быть использовано как маркер риска развития макулярного отека после факоэмульсификации у больных возрастной катарактой; Modern method of treatment of cataract is phacoemulsification, and FEС with femtosekond support. Unfortunately, these techniques are associated with the development of operative and postoperative complications, thereby reducing the postoperative functional results. One of such complication is cystoid macular edema that develops in 1-28% of cases. Therefore, the aim of the study was to evaluate the effectiveness of surgical treatment of patients with senile cataract by analyzing the risk factors in the framework of univariate logistic regression models. Under our observation there were 83 patients (83 eyes) with senile cataract with the degree of density of the lens nucleus by Buratto I-III. During phacoemulsification all patients was conducted sampling of intraocular fluid and it investigated the presence and level prostanoid – thromboxane B2 and prostacyclin (6-keto-PGF1α). When assessing the effectiveness of surgical treatment of patients with cataracts, the result was considered negative in the case of macular edema otherwise the result of surgical treatment positive. The study revealed that the value of the ratio 6-keto-PGF1α/Thromboxane B2 may be used as a marker of risk of development of macular edema after phacoemulsification in patients with cataract.Документ Порівняльна характеристика характеру і частоти інтраопераційних, ранніх і пізніх післяопераційних ускладнень після різних методів хірургічного лікування катаракти(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Стебловська, Ірина Сергіївна; Стебловская, Ирина Сергеевна; Steblovska, I. S.; Безкоровайна, Ірина Миколаївна; Безкоровайная, Ирина Николаевна; Bezkorovayna, I. M.Вивчення динаміки структури поширеності офтальмологічних захворювань в Україні за 10 років показало підвищення питомої ваги катаракти з 14,7 до 15,9%. Мета дослідження. Виявити та порівняти характер та частоту інтраопераційних, ранніх та пізніх післяопераційних ускладнень при різних методиках хірургічного лікування вікової катаракти. Матеріали та методи. У нашому дослідженні взяли участь 558 пацієнтів (558 очей), що мали катаракту І-ІІІ ст щільності ядра по Бурато. Пацієнтів було поділено на дві групи в залежності від методики оперативного лікування: традиційна факоемульсифікація катаракти (I група пацієнтів) і факоемульсифікація з фемтосекундним супроводом (II група). Результати. Виконання традиційної ФЕК супроводжується операційними ускладненнями (мікрогіфема, локальне відшарування десцеметової мембрани, термічний опік рогівки, надрив передньої капсули, розрив задньої капсули, діаліз цинових зв'язок, floppy iris syndrome) і післяопераційними (набряк рогівки, мікрогіфема, ексудативно-запальна реакція, транзиторна гіпертензія, макулярний набряк, вторинна катаракта, децентрація ІОЛ). Виконання ФЕК з фемтосекундним супроводом супроводжується операційними (надрив передньої капсули, розрив задньої капсули) і післяопераційними (набряк рогівки, ексудативно-запальна реакція, транзиторна гіпертензія, макулярний набряк, вторинна катаракта). Висновки. Застосування фемтосекундного лазера дозволило знизити частоту інтраопераційних, а також ранніх і пізніх післяопераційних ускладнень після видалення катаракти; Изучение динамики структуры распространенности офтальмологических заболеваний в Украине за 10 лет показало повышение удельного веса катаракты с 14,7 до 15,9%. Цель исследования. Выявить и сравнить характер и частоту интраоперационных, ранних и поздних послеоперационных осложнений при различных методиках хирургического лечения возрастной катаракты. Материалы и методы. В нашем исследовании приняли участие 558 пациентов (558 глаз), что имели катаракту І-ІІІ ст плотности ядра по Бурато. Пациенты были разделены на две группы в зависимости от методики оперативного лечения: традиционная факоэмульсификация катаракты (I группа пациентов) и факоэмульсификация с фемтосекундным сопровождением (II группа). Результаты. Выполнение традиционной ФЭК сопровождается операционными осложнениями (микрогифема, локальное отслоение десцеметовой мембраны, термический ожог роговицы, надрыв передней капсулы, разрыв задней капсулы, диализ цинновых связок, floppy iris syndrome) и послеоперационными (отек роговицы, микрогифема, экссудативно-воспалительная реакция, транзиторная гипертензия, макулярный отек, вторичная катаракта, децентрация ИОЛ). Выполнение ФЭК с фемтосекундним сопровождением сопровождается операционными (надрыв передней капсулы, разрыв задней капсулы) и послеоперационными (отек роговицы, экссудативно-воспалительная реакция, транзиторная гипертензия, макулярный отек, вторичная катаракта). Выводы. Применение фемтосекундного лазера позволило снизить частоту интраоперационных, а также ранних и поздних послеоперационных осложнений после удаления катаракты; The use of femtosecond laser allowed clinicians to reduce the frequency of intraoperative and early and late postoperative complications after cataract removal. The study on the dynamics of the structure and prevalence of ophthalmic diseases in Ukraine for 10 years has shown an increase in the specific weight of cataracts from 14.7 to 15.9%. The purpose of this study was to identify and compare the nature and frequency of intraoperative, early and late postoperative complications after applying various techniques of surgical treatment of age-related cataracts. Materials and methods. The study involved 558 patients (558 eyes) diagnosed to have cataract of I-III degree of the nucleus density by Burato. Patients were divided into two groups depending on the techniques applied during the surgical treatment: traditional cataract phacoemulsification (group I) and femtosecond-assissted phacoemulsification (group II). Results. Performing conventional cataract phacoemulsification is accompanied by operational complications (nicrohyphema, local detachment of descemets membrane, thermal burns of the cornea, anterior capsule tear, posterior capsule rupture, zonular dialysis, floppy iris syndrome) and postoperative (corneal oedema, microhyphema, exudative inflammatory reaction, transient hypertension, macular oedema, secondary cataract, and intraocular lens decentration). Femtosecond-assissted phacoemulsification can cause the following complications as surgical ones (anterior capsule rupture, postoperative capsule rupture) and postoperative (corneal oedema, exudative-inflammatory reaction, transient hypertension, macular oedema, secondary cataract).Документ Частота виникнення набряку макулярної ділянки сітківки в залежності від вмісту простацикліну і тромбоксану у внутрішньоочній рідині після видалення катаракти(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Стебловська, Ірина Сергіївна; Стебловская, Ирина Сергеевна; Steblovska, I. S.Набряк макулярної ділянки сітківки є досить актуальною післяопераційною проблемою, незважаючи на всі інновації, дослідження та сучасні технології. Тому, метою проведеного дослідження було визначити вміст простацикліну та тромбоксану у внутрішньоочній рідині та їх вплив на виникнення набряку макулярної ділянки сітківки після хірургічного видалення катаракти. В дослідженні було виявлено рівні простацикліну і тромбоксану, а також їх співвідношення, що призводить до розвитку набряку макулярної ділянки. 1. Нами виявлено, що рівень тромбоксану внутрішньоочної рідини у пацієнтів з катарактою був від 24,0 пкг / мл до 64,7 пкг / мл і склав 31,1 ± 1,3 пкг / мл, простацикліну - від 23,9 пкг / мл до 36,6 пкг / мл середнє значення - 27,1 ± 0,4 пг / мл. Рівень коефіцієнта співвідношення простациклін / тромбоксан дорівнює 0,91 ± 0,02. 2. Коли значення тромбоксану вище 60 пкг / мл виникнення набряку центральної зони сітківки відбувалося в 50% випадків через 1 і 3 місяці спостереження, 100% - протягом 6 місяців. 3. Підвищення значення простацикліну - більше, ніж 35 пкг / мл, а також коефіцієнта їх співвідношення 0,55-0,58 призводить до виникнення набряку сітківки в 50% випадків в терміні спостереження 1 і 3 місяці, 100% - через 6 місяців і 30% через рік після ФЕК; Отек макулярной области сетчатки является весьма актуальной послеоперационной проблемой, несмотря на все инновации, исследования и современные технологии. Поэтому целью проведенного исследования было определить содержание простациклина и тромбоксана в внутриглазной жидкости и их влияние на возникновение отека макулярной области сетчатки после хирургического удаления катаракты. В исследовании было выявлено уровни простациклина и тромбоксана, а также их соотношение, что приводит к развитию отека макулярной области. 1. Нами выявлено, что уровень тромбоксана внутриглазной жидкости у пациентов с катарактой был от 24,0 пкг / мл до 64,7 пкг / мл и составил 31,1 ± 1,3 пкг / мл, простациклина - от 23,9 пкг / мл до 36,6 пкг / мл среднее значение - 27,1 ± 0,4 пг / мл. Уровень коэффициента соотношения простациклин / тромбоксан равняется 0,91 ± 0,02. 2. Когда значения тромбоксана выше 60 пкг / мл, возникновение отека центральной зоны сетчатки происходило в 50% случаев через 1 и 3 месяца наблюдения, 100% - в течение 6 месяцев. 3. Повышение значения простациклина - больше, чем 35 пкг / мл, а также коэффициента их соотношения 0,55-0,58 приводит к возникновению отека сетчатки в 50% случаев в сроке наблюдения 1 и 3 месяца, 100% - через 6 месяцев и 30% через год после ФЭК; Retinal macular oedema is known as a very common postoperative problem, in spite of all innovations, research and modern technologies applied. Therefore, the aim of this study was to assess the content of prostacycline and thromboxane in intraocular fluid and their effect on the occurrence of retinal macular oedema after surgical cataract removal. We have revealed the level of prostacyclin and thromboxane, and their relationship that leads to the development of retinal macular oed ma. It has been found out the level of thromboxane in intraocular fluid of patients with cataracts was from 24,0 pkg / ml to 64.7 pkg / ml and 31.1 ± 1,3 pkg / ml, prostacyclin ranged from 23,9 pkg / ml to 36.6 pkg / ml, the average value of 27.1 ± 0,4 PG / ml. Level of the prostacyclin / thromboxane ratio equals 0,91 ± 0,02. 2. When the values of thromboxane is higher than 60 PCG / ml, the occurrence of oedema in the central retinal zone occurred in 50% of cases after 1 and 3 months of follow-up, and in 100% of cases within 6 months. 3. The increase in values of prostacyclin over 35 pkg / ml, and the coefficient of their ratio 0,55-0,58 results in the occurrence of retinal oedema in 50% of cases in the follow-up period of 1 and 3 months, and in 100% of cases after 6 months and 30% a year after the cataract phacoemulsification.