Перегляд за Автор "Yakymyshyna, L. I."
Зараз показуємо 1 - 5 з 5
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Clinical and diagnostic aspects of managing patients with valvular heart disease(Полтавський державний медичний університет, 2022) Shaposhnyk, O. A.; Prykhodko, N. P.; Savchenko, L. V.; Shevchenko, T. I.; Sorokina, S. I.; Yakymyshyna, L. I.; Kudria, I. P.; Шапошник, Ольга Анатоліївна; Приходько, Наталія Петрівна; Савченко, Леся Володимирівна; Шевченко, Тетяна Іванівна; Сорокіна, Світлана Іванівна; Якимишина, Лариса Іллівна; Кудря, Ірина ПавлівнаThe article presents the results of examination of 47 patients with valvular heart disease. According to the research findings, when investigating the causes of severe mitral regurgitation, especially in young and middle-aged people, one should primarily consider Barlow's disease, myxomatous mitral valve degeneration, as the primary cause (having excluded fibroelastic deficiency). It was found that among all cases of detected mitral valve prolapse (even minor or moderate), which is currently diagnosed quite often with the development of modern technology, stratification of patients requires additional examinations to identify people at high risk of disease progression and complications, as well as to determine the prognosis.Документ Вплив хіміотерапії на прооксидантно-антиоксидантний статус хворих на множинну мієлому із супутньою ішемічною хворобою серця(Полтавський державний медичний університет, 2023) Островський, Владислав Леонідович; Скрипник, Ігор Миколайович; Маслова, Ганна Сергіївна; Якимишина, Лариса Іллівна; Чорнобай, А. Ю.; Ostrovskyi, V. L.; Skrypnyk, I. M.; Maslova, G. S.; Yakymyshyna, L. I.; Chornobai, A. Yu.Вступ. Не дивлячись на впровадження сучасних схем лікування множинної мієломи, вона все ще залишається невиліковною онкопатологією з рівнем 5-річної виживаності до 54%. Кореляційний зв’язок між збільшеною концентрацією прооксидантних сполук та прогресією множинної мієломи був підтверджений численними дослідженнями. Прогресія множинної мієломи може супроводжуватись порушенням антиоксидантного захисту. Пацієнти з ішемічною хворобою серця також мають знижений рівень активності антиоксидантних систем, що потенціює пошкоджуючий вплив активних форм кисню та підвищує ризик органотоксичних ефектів хіміотерапії. Мета – дослідити особливості прооксидантно-антиоксидантного статусу у хворих на множинну мієлому з супутньою ішемічною хворобою серця у динаміці хіміотерапії. Матеріали та методи. Обстежено 42 пацієнта із прогресією множинної мієломи, у 22 (52,4%) пацієнтів виявлено супутню ішемічну хворобу серця. В залежності від наявності супутньої ішемічної хвороби серця пацієнти з множинною мієломою були розподілені на дві групи. Всім хворим призначено стандартні схеми хіміотерапії. Хворі були обстежені чотири рази: перед початком та після завершення 1-го та 5-го курсів хіміотерапії. Визначали вміст ТБК-реактантів та активність каталази в сироватці крові. Результати. На фоні прогресії множинної мієломи у обох групах вміст ТБК-реактантів у сироватці крові зростав у зростав у 1,85 (р1<0,0001) та у 2,35 (р1<0,0001) раза відповідно порівняно з нормою. Проте у пацієнтів ІІ групи з супутньою ішемічною хворобою серця вміст ТБК-реактантів підвищувався у 1,28 (р2<0,0001) раза порівняно з пацієнтами І групи, одночасно активність каталази у сироватці крові знижувалась у 1,28 раза (р4 <0,0001) порівняно з практично здоровими, та у 1,37 раза (р5 <0,0001) порівняно з пацієнтами І групи. У хворих на множинну мієлому з супутньою ішемічною хворобою серця перед 2-м курсом хіміотерапії вміст ТБК-реактантів в сироватці крові підвищувався у 1,03 раза (р<0,05) порівняно з показниками до хіміотерапії та у – 1,27 раза (р<0,05) порівняно І групою. У пацієнтів ІІ групи активність каталази знижувалась у 1,24 раза (р<0,05) порівняно з первинним обстеженням, та у –1,38 раза (р<0,001) порівняно з пацієнтами І групи. У хворих ІІ групи після 5-го курсу вміст ТБК- реактантів знизився у 1,13 (р<0,01) раза порівняно з первинним обстеженням, проте був у 1,17 раза вищим (р<0,05) порівняно з хворими І групи. Одночасно активність каталази знижувалась в 1,4 раза (p<0,05) порівняно з первинним обстеженням. Висновки. Прогресія ММ супроводжувалась ровитком прооксидантно-антиоксидантного дисбалансу, що характеризувався зростанням концентрації ТБК-реактантів у сироватці крові пацієнтів І та ІІ груп у 1,85 (р<0,0001) та у 2,35 (р<0,0001) раза відповідно порівняно з нормою. Наявність супутньої ішемічної хвороби серця призводить до підвищення вмісту ТБК- реактантів у сироватці крові хворих на множинну мієлому у 1,28 (р<0,0001) раза за одночасного зниження активності каталази у 1,37 раза (р<0,0001) порівняно з пацієнтами без захворювань серцево-судинної системи Проведення специфічної хіміотерапії у хворих на множинну мієлому з супутньою ішемічною хворобою серця призводить до прогресуючого поглиблення прооксидантно-антиоксидантного дисбалансу за рахунок зниження активності каталази у сироватці крові у 1,4 раза (p<0,05) порівняно з первинним обстеженням.Документ Діагностика атипового перебігу гострого інфаркту міокарда у пацієнта молодого віку(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Шапошник, Ольга Анатоліївна; Шевченко, Тетяна Іванівна; Сорокіна, Світлана Іванівна; Якимишина, Лариса Іллівна; Кудря, Ірина Павлівна; Шапошник, Ольга Анатольевна; Шевченко, Татьяна Ивановна; Сорокина, Светлана Ивановна; Якимишина, Лариса Ильинична; Кудря, Ирина Павловна; Shaposhnyk, O. A.; Shevchenko, T. I.; Sorokina, S. I.; Yakymyshyna, L. I.; Kudrya, I. P.У статті представлена актуальна тема інфаркту міокарда в аспекті атипових варіантів його розвитку, із зазначенням поширеності і найбільш схильних контингентів пацієнтів. Наводиться випадок з практики, що демонструє рідкісний атиповий перебіг гострого інфаркту міокарда зі своєчасною діагностикою, що визначила ранній початок адекватного лікування і сприятливий перебіг захворювання; В статье представлена актуальная тема инфаркта миокарда в аспекте атипичных вариантов его развития с указанием распространённости и наиболее подверженных контингентов пациентов. Приводится сложно дифференцируемый случай из практики, демонстрирующий редкое атипическое течение острого инфаркта миокарда со своевременной диагностикой, определившей раннее начало адекватного лечения и благоприятное течение заболевания; The article presents a clinical case of a myocardial infarction painless variant, complicated by the formation of chronic left ventricular aneurysm with a parietal thrombus. The case of practice demonstrating the rare atypical course of acute myocardial infarction, with timely diagnosis, has determined the early onset of adequate treatment and favorable course of the disease.Документ Особливості біоелектричної активності міокарда у хворих з прогресією множинної мієломи в динаміці бортезоміб-вмісних схем хіміотерапії(Полтавський державний медичний університет, 2022) Островський, Владислав Леонідович; Скрипник, Ігор Миколайович; Маслова, Ганна Сергіївна; Шапошник, Ольга Анатоліївна; Якимишина, Лариса Іллівна; Ostrovskyi, V. L.; Skrypnyk, I. M.; Maslova, G. S.; Shaposhnyk, O. A.; Yakymyshyna, L. I.Вступ. В даний час розроблені нові підходи до лікування онкогематологічних захворювань, в тому числі й множинної мієломи, які суттєво підвищили відсоток досягнення клінікогематологічних ремісій, покращили показники виживаності пацієнтів. Проте цитостатичні препарати, які застосовуються для лікування множинної мієломи, володіють високим профілем кардіотоксичності. Відповідно до сучасних рекомендацій лікування хворих на множинну мієлому, яким не показана аутологічна трансплантація кісткового мозку, в якості терапії першої лінії рекомендовано схему VRd, що містить бортезоміб, леналідомід та дексаметазон. Своєчасне визначення факторів ризику розвитку цитостатик-індукованої кардіоваскулярної токсичності, а також її рання діагностика має вагоме прогностичне значення, оскільки принципово впливає на розробку індивідуального підходу до проведення хіміотерапії та терапії супроводу, що знижує ймовірність виникнення пізніх та віддалених уражень міокарда та судин серця. Мета – дослідити особливості порушень біоелектричної активності міокарда у хворих з прогресією множинної мієломи в динаміці бортезоміб-вмісних схем хіміотерапії. Матеріали і методи. Обстежено 20 пацієнтів із прогресією множинної мієломи без супутніх серцево-судинних захворювань. Всі пацієнти отримували бортезоміб-вмісні схеми хіміотерапії. Хворі були обстежені тричі: перед початком хіміотерапії, на 84 день та на 140 день хіміотерапії. Аналізували показники загального та біохімічного аналізів крові. За даними Холтерівського моніторування електрокардіограми та стандартної електрокардіографії оцінювали: частоту серцевих скорочень, інтервал PQ, корегований інтервал QT. Результати: Прогресія множинної мієломи супроводжувалась розвитком анемії у 19(95%) хворих, що характеризувалось зниженням рівня гемоглобіну та еритроцитів у 1,3 рази порівняно із практично здоровими особами (р<0,05). У пацієнтів з прогресією множинної мієломи порушення провідності реєструвались в 1,4 рази частіше, ніж порушення серцевого ритму, що підтверджувалось холтерівським моніторуванням електрокардіограми та стандартною електрокардіграфією, за даними яких порушення ритму було виявлено у 5(25%) пацієнтів, а порушення провідності – у 7(35%) хворих, після 4-х курсів хіміотерапії у хворих на множинну мієлому порушення ритму у вигляді синусової брадикардії та шлуночкової екстрасистолії виявлені у 2(10%) пацієнтів, що нижче порівняно із даними на фоні прогресії множинної мієломи, тоді як частота порушень провідності із зростанням кумулятивної дози хіміотерапії підвищилась в 1,1 раза (RR=1,1; 95% СІ 0,51-2,55) (p>0,05), що характеризувалось наявністю атріо-ветрикулярної блокади 1 ступеню у 5(25%) пацієнтів, блокади передньої гілки лівої ніжки пучка Гіса – у 3(15%) хворих та неповною блокадою правої ніжки пучка Гіса – у 1(5%) пацієнта). Висновок: Проведення специфічної терапії хворим на множинну мієлому групи низького кардіологічного ризику із застосуванням бортезоміб-вмісної схеми хіміотерапії приводять до зниження частоти порушень ритму за одночасним зростанням порушень провідності.Документ Особливості тривожно-депресивного синдрому у пацієнтів з функціональними розладами кишечника(Полтавський державний медичний університет, 2021) Криворучко, Іван Григорович; Скрипник, Ігор Миколайович; Приходько, Наталія Петрівна; Щербак, Ольга Василівна; Якимишина, Лариса Іллівна; Криворучко, Иван Григорьевич; Скрыпник, Игорь Николаевич; Приходько, Наталия Петровна; Щербак, Ольга Васильевна; Якимишина, Лариса Ильинична; Kryvorychko, I. G.; Skrypnyk, I. M.; Prykhodko, N. P.; Shcherbak, O. V.; Yakymyshyna, L. I.Функціональні захворювання кишечника часто супроводжуються розвитком тривожно-депресивних розладів, які є важливою медико-соціальною проблемою. Мета – дослідити поширеність та вираженість тривожно-депресивного синдрому у пацієнтів із функціональними розладами кишечника в залежності від гендерних особливостей. Матеріали і методи. Обстежено 165 пацієнтів, яких у залежності від фенотипу функціонального розладу кишечника обстежених розподілено на групи: І група (n=27) – пацієнти із функціональним закрепом; ІІ група (n=28) – пацієнти із функціональним здуттям живота; ІІІ група (n=27) – пацієнти із функціональною діареєю; IV група (n=27) – пацієнти із синдромом подразненого кишечника із закрепом; V група (n=27) – пацієнти із синдромом подразненого кишечника за змішаним типом; VI група (n=29) – пацієнти із синдромом подразненого кишечника з діареєю. Наявність тривоги та депресії оцінювали за допомогою госпітальної шкали тривоги і депресії (The Hospital Anxiety and Depression Scale). Результати дослідження і їх обговорення. Найбільші частота і ступінь тяжкості синдрому тривоги зареєстрований у групі хворих на синдром подразненого кишечника з діареєю, а найнижчі – у пацієнтів із функціональним закрепом, здуттям та діареєю. Субклінічні та клінічні прояви депресії найчастіше спостерігались у пацієнтів із різними фенотипами синдрому подразненого кишечника: у 13 (48,2%) хворих із закрепами, у 10 (37%) – із змішаним синдромом і у 8 (27,6%) із діареєю. Частота тривожно-депресивних розладів зростла у жіночій популяції за умов наявності синдрому подразненого кишечника. Висновки: ризик розвитку тривожно-депресивних розладів зростає у хворих на синдром подразненого кишечника жіночої статі.