Перегляд за Автор "Yarmola, T."
Зараз показуємо 1 - 5 з 5
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Goodpascher’s syndrome - the challenges in a timely diagnosis and treatment in medical practice (clinical case)(Грузинська асоціація ділової преси, 2018-05) Talash, V.; Bevzenko, T.; Yarmola, T.; Tkachenko, L.; Pustovoyt, H.; Талаш, Вікторія Володимирівна; Бевзенко, Тетяна Борисівна; Ярмола, Тетяна Іванівна; Ткаченко, Лідія Афанасіївна; Пустовойт, Ганна ЛеонідівнаThe article presents a clinical case with intravital diagnosis of Goodpascher’s syndrome in a 22 years old patient. In this work we analyze clinical, laboratory-instrumental, pathologoanatomic and pathomorphological aspects of the disease, which was accompanied by glomerulonephritis with rapidly progressive renal insufficiency, anemia, arterial hypertension and symptoms of lung injury. Article emphasizes on the necessity of timely diagnosis of Goodpascher’s syndrome and following administration of immunosuppressive therapy.Документ Аналіз змін мікробного пейзажу сечі та антибіотикорезистентності збудників інфекцій сечовивідних шляхів(Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, 2025) Пустовойт, Ганна Леонідівна; Ярмола, Тетяна Іванівна; Власова, Олена Вікторівна; Моісєєв,а Наталія Віталіївна; Циганенко, Ірина Володимирівна; Мягкохліб, Анатолій Анатолійович; Pustovoyt, H.; Yarmola, T.; Vlasova, O.; Moisieieva, N.; Miahkokhlib, A.Актуальність. Інфекції сечовивідних шляхів є одними з найпоширеніших бактеріальних інфекцій та посідають друге місце у структурі інфекційної захворюваності. Збільшення застосування протимікробних препаратів під час пандемії COVID-19 сприяло більшому поширенню антибіотикорезистентності у світі та призвело до появи більш «агресивних» форм збудників. Вкрай необхідним є вивчення впливу пандемії COVID-19 на зростання антимікробної резистентності у хворих з інфекціями сечовивідних шляхів для підвищення ефективності лікування. Мета дослідження – порівняльний аналіз та оцінка впливу пандемії COVID-19 на динаміку змін локального мікробного пейзажу сечі та антибіотикорезистентності основних груп збудників інфекцій сечовивідних шляхів у хворих Полтавської області. Матеріали та методи. Проведено порівняльний аналіз регіональної етіологічної структури основних груп збудників у разі інфекцій сечовивідних шляхів та їх чутливості до антибіотиків за бактеріологічним дослідженням сечі 300 хворих за 2018–2023 рр. Вивчались: І група – 100 пацієнтів, які проходили стаціонарне лікування у 2018–2019 р. (до початку пандемії), ІІ група – 200 хворих за період 2020–2023 рр. (період пандемії). Результати. Інфекції сечовивідних шляхів у пацієнтів І групи ускладнили перебіг: нефролітіазу (51%), аномалій розвитку сечовидільної системи (14%), доброякісної гіперплазії передміхурової залози (11%), цукрового діабету (22,5%), вагітності (1,5%). У ІІ групі інфекції сечовивідних шляхів виникли на тлі нефролітіазу у 45%, аномалій розвитку сечовидільної сис теми – у 16%, доброякісної гіперплазії передміхурової залози – у 14%, цукрового діабету – у 25%. Під час бактеріологічного дослідження поєднання двох і більше уропатогенів виявлено у 14% І групи та у 27% ІІ групи. У пацієнтів І групи в мікробному пейзажі сечі переважали Enterococcus fecalis (33,3%), Escherichia сoli (16,6%), Streptococcus agalactiae (11,7%), Pseudomonas aeruginosа (8,3%) Klebsiella pneumoniae (5%) і далі Proteus spp. (1,7%). У ІІ групі спостерігали збільшення вдвічі питомої ваги Escherichia сoli (29,4%) та утричі Klebsiella pneumoniae (13,6%) та Proteus spp. (5,5%). Спостерігалося істотне зменшення чутливості основних уропатогенів до цефалоспоринів, фторхінолонів, карбапенемів та похідних нітрофурану під час пандемії COVID-19. Висновки. Під час проведення ретроспективного аналізу інфекції сечовивідних шляхів у доковідний період і під час пандемії COVID-19 в обох групах переважно супроводжували нефролітіаз (51% і 45%). Зросла частота розвитку інфекцій сечовивідних шляхів у разі цукрового діабету (25%). В обох групах понад 80% збудників мали відношення до мікрофлори кишечника, що свідчить про порушення мікробіому та бактеріальну транслокацію уропатогенів із кишечника, в тому числі і за рахунок необгрунтованого вживання антибіотиків. Підтвердженням є збільшення удвічі титрів E. Сoli (29,4%) та втричі Kl. pneumoniae (13,6%) у ІІ групі. Збільшення у 2 рази поєднання двох і більше уропатогенів у ІІ групі (27% порівняно з 14%) свідчить про асоціацію патогенної мікрофлори у хворих під час пандемії COVID-19. Зменшення чутливості основних уропатогенів до цефалоспоринів, фторхінолонів, карбапенемів та похідних нітрофурану під час пандемії COVID-19 потребує подальшого вивчення для призначення більш ефективної емпіричної антибіотикотерапії. За нашими дослідженнями перевагу в призначенні групи карбапенемів слід надавати саме жінкам. Relevance. Urinary tract infections are one of the most common bacterial infections and occupy the second place in the structure of infectious diseases. The increase in the use of antimicrobial drugs during the COVID-19 pandemic contributed to the greater spread of antibiotic resistance in the world, and led to the appearance of more “aggressive” forms of pathogens. It is imperative to study the impact of the COVID-19 pandemic on the growth of antimicrobial resistance in patients with urinary tract infections in order to improve the effectiveness of treatment. The purpose of the study is a comparative analysis and assessment of the impact of the COVID-19 pandemic on the dynamics of changes in the local microbial landscape of urine and antibiotic resistance of the main groups of pathogens of urinary tract infections in patients of the Poltava region. Materials and methods. Comparative analysis of the regional etiological structure of the main groups of pathogens in urinary tract infections and their sensitivity to antibiotics according to the bacteriological examination of the urine of 300 patients for the period 2018–2023. We studied: the first group of 100 patients who underwent inpatient treatment in 2018–2019 (before the beginning pandemic), II group of 200 patients for the period 2020–2023 (pandemic period). The results. Urinary tract infections in patients of the 1st group complicated the course: nephrolithiasis (51%), abnormalities of the development of the urinary system (14%), benign prostatic hyperplasia (11%), diabetes (22.5%), pregnancy (1.5%). In the II group, urinary tract infections occurred against the background of nephrolithiasis in 45%, abnormalities of the urinary system in 16%, benign prostatic hyperplasia in 14%, and diabetes in 25%. During bacteriological examination, a combination of two or more uropathogens was detected in 14% of the I group and in 27% of the II group. Enterococcus faecalis (33.3%), Escherichia coli (16.6%), Streptococcus agalactiae (11.7%), Pseudomonas aeruginosa (8.3%), Klebsiella pneumoniae (5%) prevailed in the microbial landscape of urine in group I patients and further Proteus spp. (1.7%). In the II group, a doubling of the specific weight of Escherichia coli (29.4%) and a tripling of Klebsiella pneumoniae (13.6%) and Proteus spp. (5.5%). A significant decrease in the sensitivity of the main uropathogens to cephalosporins, fluoroquinolones, carbapenems, and nitrofuran derivatives was observed during the COVID-19 pandemic. Conclusions. When conducting a retrospective analysis, nephrolithiasis was the predominant cause of urinary tract infections in the pre-war period and during the COVID-19 pandemic in both groups (51% and 45%). The frequency of urinary tract infections in diabetes has increased (25%). In both groups, more than 80% of the pathogens were related to the intestinal microflora, which indicates a disruption of the microbiome and bacterial translocation of uropathogens from the intestine, including due to the unreasonable use of antibiotics. Confirmation is the doubling of E. Сoli (29.4%) and tripling of Kl. pneumoniae (13.6%) in the II group. A 2-fold increase in the combination of two or more uropathogens in the II group (27% compared to 14%) indicates the association of pathogenic microflora in patients during the COVID-19 pandemic. Decreased susceptibility of major uropathogens to cephalosporins, fluoroquinolones, carbapenems, and nitrofuran derivatives during the COVID-19 pandemic requires further study to prescribe more effective empiric antibiotic therapy. According to our research, the group of carbapenems should be preferred especially in women.Документ Два брати – дві хвороби (гіпертрофійна кардіоміопатія й амілоїдоз серця): причини різні чи одна й та ж (огляд літератури, опис клінічних випадків)(Львівський клінічний вісник, 2024) Катеренчук, Іван Петрович; Кострікова, Юлія Анатоліївна; Рустамян, Сатєнік Тігранівна; Талаш, Вікторія Володимирівна; Ярмола, Тетяна Іванівна; Katerenchuk, I.; Kostrikova, Yu.; Rustamyan, S.; Talash, V.; Yarmola, T.Вступ. У сучасній науковій літературі немає висвітлення випадків одночасного захворювання двох братів: одного – на гіпертрофійну кардіоміопатію (ГКМП), іншого – на амілоїдоз серця (АС). Мета. Дослідити особливости й підвищити обізнаність медичної спільноти щодо можливости майже одночасної появи у братів гіпертрофійної кардіоміопатії та амілоїдозу серця, відзначити розуміння ймовірних причин і механізмів захворювання, особливостей діягностики та лікування. Матеріяли й методи. Докладно описано клінічну ситуацію (випадок), коли в одного з рідних братів у віці 59 років діягностовано ГКМП, у іншого – у віці 63 роки – АС. Результати. Пацієнтові з ГКМП проведено операцію П. Феррацці (розширена мієктомія передньосерединноперегородкової ділянки 1,5∙4,0∙1,0 см і задньоперегородкової ділянки 1,2∙2,0∙1,0 см. Після оперативного лікування стан пацієнта задовільний, він продовжує трудову діяльність. Через обставини, що склалися, пацієнтові з АС специфічне лікування амілоїдозу не проводили. Упродовж року у пацієнта двічі діягностували гостре порушення мозкового кровообігу. Висновки. Існує вірогідність одночасного захворювання двох близьких родичів (братів) – одного – на гіпертрофійну кардіоміопатію, іншого – на амілоїдоз серця, що вказує на ймовірну генетичну природу споріднених хвороб. Своєчасне адекватне медикаментне лікування та хірургічна корекція гіпертрофійної кардіоміопатії сприяють поліпшенню загального стану та відновленню працездатности. Introduction. In today’s conditions, both scientists and practicing doctors in the vast majority consider hypertrophic cardiomyopathy (HCM) and cardiac amyloidosis (CA) as different diseases that have different mechanisms of development and specific clinical manifestations. However, both HCM and CA are manifested by an increase in myocardial thickness and mass. Therefore, only a thorough examination, including a complex of modern laboratory and instrumental methods of research, allows for differential diagnostics and establishing the correct diagnosis, which will prevent the development of sudden cardiac death, avoid the development of cardiovascular complications, as well as the progression of heart failure and premature death. In the development of HCM and СА, the hereditary nature of the diseases can be traced, which indicates the probability of genetic disorders, which, in some cases, may have a common genetic determinism. The aim of the study. To investigate the features, increase awareness and understanding of the probable causes and mechanisms of disease development, clinical features, diagnosis and differential diagnosis of related pathology, understanding of diagnostic tools available for diagnosis, including genetic studies, biopsy and scintigraphy with radioactive tracers, awareness of the feasibility of pharmacological and non-pharmacological methods of disease management. Materials and methods. The article describes in detail the clinical situation (case), when one of the brothers was diagnosed with HCM at the age of 59, and the other at the age of 63 - with CA. Results. According to the results of our literature search, we did not find any description of a single case of HCM in one of the brothers and cardiac CA in the another one. There is a description of HCM and CA in one patient. The above gives reason to believe that this is the first case in world clinical practice when two brothers develop simultaneously in adulthood - one has HCM, and his sibling has CA. We believe that this is the first case of such an unusual combination, described in this article. The article describes in detail a clinical situation (case) in which one of the brothers was diagnosed with HCM at the age of 59, and the other with СA at the age of 63. The fact that the father of these brothers died suddenly at a young age is also important. A patient with HCM underwent P. Ferrazzi surgery (extended myectomy of the anterior-mid-membranous region 1.5∙4.0∙1.0 and the posterior-membranous region 1.2∙2.0∙1.0 cm. Resection of the secondary chordae and mobilization of the papillary muscles were performed). After the surgery, the patient's condition is stable, and he has resumed his work. Due to the circumstances, the patient with СA did not receive specific therapy for amyloidosis. During the year, the patient was diagnosed with acute cerebrovascular accident twice, for which he received inpatient treatment. There are signs of disability. The article discusses the features and problems of diagnosing HCM and СA, genetic features, and specifics of therapy for these diseases. Conclusions. There is a possibility of simultaneous development in two close relatives (brothers) - one - hypertrophic cardiomyopathy, the other - cardiac amyloidosis, which indicates the probable genetic nature of related diseases. Timely and adequate drug therapy and surgical correction of hypertrophic cardiomyopathy contribute to the improvement of the general condition and restoration of working capacity. Conclusions. There is a possibility of simultaneous development in two close relatives (brothers) - one - hypertrophic cardiomyopathy, the other - cardiac amyloidosis, which indicates the probable genetic nature of related diseases. Timely and adequate drug therapy and surgical correction of hypertrophic cardiomyopathy contribute to the improvement of the general condition and restoration of working capacity.Документ Ефективність поєднаного застосування гастропротекторів та локальної навколосуглобової терапії з одночасним зменшенням дози НПЗП з метою профілактики медикаментозного ураження гастродуоденальної зони у хворих на остеоартроз(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2013) Ярмола, Тетяна Іванівна; Ткаченко, Лідія Афанасіївна; Кострікова, Юлія Анатоліївна; Ярмола, Татьяна Ивановна; Ткаченко, Лидия Афанасьевна; Кострикова, Юлия Анатольевна; Yarmola, T.; Tkachenko, L.; Kostrikova, Yu. A.Резюме. Метою дослідження було встановити ефективність схеми лікування остеоартроза з включенням локальної навколосуглобової терапії та препарату з гастропротективними властивостями (пантопразол) на фоні застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). Наведені дані власних досліджень по ураженню гастродуоденальної зони НПЗП у хворих на остеоартроз. Запропонована та доведена ефективність схеми лікування з застосуванням пантопразолу та навколосуглобової терапії з одночасним зменшенням дози НПЗП.; Резюме. Целью исследования было установить эффективность схемы лечения остеоартроза с включением локальной околосуставной терапии и препарата с гастропротективними свойствами (пантопразол) на фоне применения нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП). Приведены данные собственных исследований по повреждению гастродуоденальной зоны НПВП у больных остеоартрозом. Предложена и доказана эффективность схемы лечения с применением пантопразола и околосуставной терапии с одновременным уменьшением дозы НПВП.; Summary. NSAIDs remain the main means for the treatment of pain in patients with OA. Appointment of NSAID is always threatens to damage the gastrointestinal tract, development of gastropathy. In our previous research of frequency and nature of the occurrence of gastroduodenal lesions under the influence of NSAIDs were examined 109 patients with OA. As evidence of risk lesions of the mucous membranes in the treatment of the underlying disease during EFGDS found 58 (53. 21 %) gastroduodenal defects. The aim of this study was to establish the effectiveness of treatment of osteoarthritis using the local periarticular therapy combined with the use of medicinal product with gastroprotective properties (pantoprozol) against the background of NSAIDs therapy. We observed 44 patients with osteoarthritis, age of the patients was 31-65 years, mostly it were women (72.2 %). Clinical and functional examination performed by interviewing, physical examination, assessment the quality of life of patients with OA using Stanford assessment Health Protection Profiles The Health Assessment Questionnaire (HAQ), severity of pain at rest and during movement by visual analogue scale (VAS, mm), counting the number of painful and deformed joints, Ritchie index, X-ray examination was performed. In order to study the state of gastroduodenal zone EFGDS performed in all patients before and after a course of treatment after three weeks. Patients were divided into 2 groups: the first (control) group consisted of 21 people, they received drug of choice NSAID – Nimesulide 100 mg 2 times per day. The second (experimental) group (23 patients), combined treatment with overlapping lotions with 50 % dimethyl sulfoxide (Dimexidum) on the affected joints, replacing evening reception NSAIDs. At 1 ml dimexide added 25 mg diclofenac sodium, 250 IU of heparin, 8 mg Nospanum, 0.5 g prodektynu (Patent of Ukraine № 41781 from 17.09.2001, the method of treating patients with osteoarthritis / Tkachenko T. I. Katerenchuk I. P. (Ukraine) № 2001042469). In order to protect the gastroduodenal zone used pantoprazole 20 mg in the morning. Results of these studies showed that both regimens provide a positive clinical effect. Dynamics of articular syndrome shows that after treatment was significantly reduced performance of Li test, Stanford Form (primary and secondary scales). Local periarticular therapy with simultaneous reduction of oral NSAIDs are an effective method which prevents the medicamentous damage of gastroduodenal mucosa. Combined application of pantoprazole as gastroprotector prevents negative effects of NSAIDs on gastroduodenal zone that proves high therapeutic effect in the experimental group.Документ Клінічна характеристика та наслідки COVID-19 у пацієнтів, які лікуються діалізною нирковою замісною терапією (гемодіаліз проти перитонеального діалізу): досвід роботи одного центру(Державна установа «Інститут нефрології НАМН України», 2023-01-31) Ярмола, Тетяна Іванівна; Ткаченко, Лідія Афанасіївна; Пустовойт, Ганна Леонідівна; Рустамян, Сатєнік Тігранівна; Талаш, Вікторія Володимирівна; Кострікова, Юлія Анатоліївна; М'якінькова, Людмила Олександрівна; Гуцаленко, Ольга Олексіївна; Yarmola, T.; Tkachenko, L.; Pustovoyt, H.; Rustamian, S.; Talash, V.; Kostrikova, Yu.; Miakinkova, L.; Gutsalenko, O.Метою роботи було провести порівняльний аналіз поширеності та клініко-лабораторних осо-бливостей перебігу COVID-19 у пацієнтів із термінальною стадією хронічної хвороби нирок, які лікувались діа-лізною нирковою замісною терапією (ДНЗТ).Методи. Ретроспективний аналіз 73 медичних карт пацієнтів, які лікувались ДНЗЕ та були інфіковані COVID-19 у період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року. Пацієнти були розділені на дві групи. Першу групу склали 54 хворих, які лікувались методом гемодіалізу (ГД), а другу — 19 пацієнтів, які лікувались методом пе-ритонеального діалізу (ПД). Аналізу підлягали рутинні клініко-лабораторні характеристики пацієнтів, захворюваність та смерт-ність від COVID-19 залежно від модальності ДНЗТ.Результати. Загальна поширеність COVID-19 склала 37,63%. Смертність у цій когорті пацієнтів становила 19,07%, а смертність, пов’язана з COVID-19, – 6,19%. Незважаючи на переважання COVID-19-асоційованої захворюваності у ГД пацієнтів (46,55% проти 24,36%, p = 0,05), рівень смертності не мав ста-тистично значущих відмінностей між досліджуваними групами (26,32% у ГД пацієнтів проти 12,96% у ПД пацієнтів, p = 0,17).ГД пацієнти мали більш важке ураження легенів, визначене за допомогою SpO2 (p=0,18) і відсотка ура-ження легень за даними КТ (p=0,003), тоді як ПД пацієнти з мали нижчий рівень гемоглобіну (р=0,001), тром-боцитів (р=0,001), загального білка (р<0,001). та рівні альбуміну (p<0,001).Виявлено прямий кореляційний зв’язок між відсотком ураження легенів за даними КТ та кількістю лей-коцитів як у групі ГД (r = 0,24), так і в групі ПД (r = 0,56). Крім того, визначено обернений кореляційний зв’язок між значеннями лейкоцитів і SpO2, а також між відсотком ураження легенів і показниками SpO2 в ГД (r = -0,51 і r = -0,66) та ПД (r = -0,47 і r = -0,63) групах відповідно.Висновки. Результати нашого дослідження повністю узгоджуються з опублікованими даними та демон-струють однакову COVID-19-асоційовану смертність у ГД та ПД пацієнтів, зі статистично значущо вищою поширеністю COVID-19 у ГД хворих. Перебіг COVID-19 у ГД пацієнтів характеризується більш важким ура-женням легенів порівняно з ПД хворими, тоді як ПД пацієнти мали більш виражену анемію та значно нижчі концентрації тромбоцитів, загального білка та альбуміну крові.