Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 23, вип. 2 (82), ч. 1
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 23, вип. 2 (82), ч. 1 за Ключові слова "616.716.4-085:615.46"
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Етапи лікування захворювань скронево-нижньощелепного суглобу та його особливості(Полтавський державний медичний університет, 2023) Коросташова, Марія Анатоліївна; Новіков, Вадим Михайлович; Резвіна, Катерина Юріївна; Панькевич, Артур Іванович; Колісник, Інна Анатоліївна; Гоголь, Андрій Михайлович; Korostashova, M. A.; Novicov, V. M.; Rezvina, K. Yu.; Pankevych, A. I.; Kolisnyk, I. A.; Hohol, A. M.Вступ. Відомо, що зміщення меніску в скронево-нижньощелепному суглобі провокує розвиток дисфункції, тим самим порушує якість життя людини. Лікування пацієнтів розділене на три етапи, перший з яких є проміжним у визначенні прогнозу та подальшої тактики. Мета роботи: визначити ефективність оклюзійних сплінт-систем та оцінити етапи лікування дисфункції скронево-нижньощелепного суглобу. Матеріали та методи дослідження. Проводилося обстеження та лікування 54 пацієнток. За результатами магнітно-резонансної томографії хворих розподілено на дві групи. Група І – пацієнтки з дисфункціональними змінами в суглобах (n=38). Група ІІ – пацієнтки, з порушеннями функції на фоні артрозних змін в суглобах. (n=16). Результати та їх обговорення. Перший етап лікування проводився за допомогою накушувальної шини «Michigan-splint». За цей час відбулася перебудова міотатичного рефлексу та зникнення клінічних симптомів скронево-нижньощелепного суглобу. В результаті лікування у досліджуваних І-ої групи відмічалося полегшення самопочуття вже через місяць. З 38 пацієнток у 20-ти повністю зникли прояви дисфункції скронево-нижньощелепного суглобу. Лікування цих пацієнтів завершено. Інші 18 пацієнток були направлені на ортодонтичне лікування. Після закінчення лікування пацієнток ІІ-ої досліджуваної групи капою, не пізніше, ніж через 2 тижні хворі відмітили повернення деяких симптомів. Це свідчить про рецидив захворювання, тому пацієнткам показане продовження лікування. На другому етапі лікування ми використовували оклюзійні накладки на нижні необроблені зуби. На третьому етапі лікування проводилося радикальне протезування, що включає тимчасову фіксацію на оброблені зуби прототипів з поліметилметакрилату, а в наступному остаточну фіксацію постійних конструкцій в новому лікувальному стані нижньої щелепи. Висновок. Успіхом користуються накушувальні внутрішньоротові капи, що дозволяють мезіалізувати нижню щелепу та підняти висоту прикусу, зокрема «Michigan-splint». Пацієнтам, які мали лише дисфункціональні зміни в суглобах (І група) в процесі лікування достатньо було лише перебудови міотатичного рефлексу, ніж тим, які страждали артрозними змінами (ІІ група), а отже, піддавалися радикальному ортопедичному лікуванню.