Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 23, вип. 2 (82), ч. 1
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Вплив антисептичних препаратів на нетипових представників оральної мікробіоти у порожнині рота жінок із бактеріальним вагінозом(Полтавський державний медичний університет, 2024) Крутікова, Анна Дмитрівна; Krutikova, A. D.Вступ. Мікрофлора порожнини рота людини представлена більш як 400 видами мікроорганізмів. Перехресне інфікування відкритих порожнин людського організму призводить до появи нетипових представників, такі як Gardnerella vaginalis та Atopobium vaginae, що є збудниками бактеріального вагінозу. Мета. Порівняти клінічний вплив на Gardnerella vaginalis та Atopobium vaginae 0,2% хлоргексидину та 0,25% деквалінію хлориду у порожнині рота жінок, що страждають на бактеріальний вагіноз. Матеріали і методи дослідження. У дослідженні приймали участь 40 жінок дітородного віку (18-45 років), у яких був зареєстрований бактеріальний вагіноз на основі обстеження лікарем акушером-гінекологом. Пацієнток розбито на 2 групи по 20 жінок у кожній, в залежності від препарату, яким проводили антисептичну обробку порожнини рота: у І групі - 0,2% хлоргексидином, у ІІ – 0,25% деквалінію хлоридом. Клінічно обстежували пацієнток до початку лікування та через 14 діб після його завершення. Обстеження включало в себе визначення індекса Гріна-Верміліона, iндекси РМА (в модифiкації Parma), комплексний пародoнтaльний iндeкс за Леусом (КПІ), пpoбу Писaрева–Шиллера, чиcло Свракoва. Діагноз сформовано за класифiкацiєю Н.Ф. Данилeвського (1994). Виявлення Gardnerella vaginalis та Atopobium vaginae проведено методом полімеразної ланцюгової реакції. Результати. При суб’єктивному обстеженні визначалось зникнення скарг на кровоточивість, галітоз, відчуття дискомфорту в зоні ясен у 75% пацієнток І групи і у 95% жінок ІІ групи. Показник індексу РМА І групи був вищий за показник ІІ групи на 7,89%. Різниця між показниками груп комплексного пародонтального індексу за Леусом після лікування склала 0,267 бали. Показник числа Свракова жінок ІІ групи став нижчий на 0,28 бали за результат пацієнток І групи. Після лікування Gardnerella vaginalis на 15% менше виявлялась у пацієнток ІІ групи порівняно з особами ІІ групи, як і Atopobium vaginaе де різниця показників склала ідентичні 15%. Висновки. Після лікування показники проведених індексів нижчі у 1,2-1,6 рази, відсоток реєстрації Gardnerella vaginalis та Atopobium vaginaе нижчий на 15%, порівняно із стандартизованим антисептиком, яким є 0,2% хлоргексидин. Introduction. The microflora of the human oral cavity is represented by more than 400 types of microorganisms. Cross-infection of open cavities of the human body leads to the appearance of atypical representatives, such as Gardnerella vaginalis and Atopobium vaginae, which are the causative agents of bacterial vaginosis. Objective. To compare the clinical effect of 0.2% chlorhexidine and 0.25% dequalinium chloride on Gardnerella vaginalis and Atopobium vaginae in the oral cavity of women suffering from bacterial vaginosis. Materials and methods. 40 women of childbearing age (18-45 years old) with clinically confirmed bacterial vaginosis were included in the study. The patients were divided into 2 groups of 20 women each, depending on the antiseptic used for the treatment of the oral cavity: the group I - 0.2% chlorhexidine, the group II - 0.25% dequalinium chloride. The patients were clinically examined before the start of the treatment and in 14 days after its completion. The examination included the determining Green-Vermilion index, PMA indices (in the Parma modification), complex periodontal index according to Leus (KPI), Pisarev-Shiller test, Svrakov number. The diagnosis is based on the classification of N.F. Danylevskyi (1994). Detection of Gardnerella vaginalis and Atopobium vaginae was carried out by the method of polymerase chain reaction. Results. After the treatment course, 75% of patients in the group I and 95% of women in the group II reported the disappearance of symptoms of bleeding, halitosis, and feeling of gum discomfort. The indicator of the RMA index in the group I was higher than the indicator in the II group by 7.89%. The difference between the indicators of the complex periodontal index according to Leus after treatment was 0.267 points. After the treatment course, Gardnerella vaginalis was detected by 15% less in patients of the group I compared to individuals of the group II; the similar situation was in terms of Atopobium vaginae, where the difference in indicators was identical to 15%. Conclusion. After the treatment completion, the indicators of the studied indices are lower in 1.2-1.6 times, the percentage of Gardnerella vaginalis and Atopobium vaginae detection is lower by 15%, compared to the standardized antiseptic, 0.2% chlorhexidine.Документ Кесарів розтин – особливості сучасних підходів на третьому рівні надання перинатальної допомоги(Полтавський державний медичний університет, 2023-09-10) Ващенко, Вікторія Леонідівна; Vashchenko, V. L.За період з 2015 р. по 2020 р. частота абдомінального розродження в Україні щорічно зростала і досягла у 2021 р. показника 26,7% від загальної кількості пологів. В Полтавській області у 2022 р. частота розродження шляхом кесаревого розтину досягла рекордного за всі роки показника –28,7%. Був проведений статистичний аналіз річних звітів за 2017-2022 рр. роботи перинатального центру КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В.Скліфосовського ПОР» та звітів про медичну допомогу вагітним, роділлям породіллям, новонародженим та дітям першого року життя (форми No21 та No21-а) Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної військової адміністрації. Показано зростання відсотку абдомінального розродження у 2022 р. в стаціонарах І та ІІ рів-ня надання перинатальної допомоги на тлі зменшення на 4% частки розродження жінок шляхом кесарського розтину на ІІІ рівні, де концентруються пацієнтки з тяжкою акушерською та екстрагенітальною патологією. Так, в Міському клінічному пологовому будинку Полтавської міської ради оперативним шляхом у 2022 р. розроджувалась більше, ніж кожна четверта (25,7%), а в Кременчуцькому перинатальному центрі ІІ рівня – кожна третя жінка (33,6%). Починаючи з 2018 р., середній показник частоти КР в акушерських стаціонарах І рівня Полтавської області зростав і в 2022 р. склав 23.9% від усіх оперативних втручань в регіоні. В перинатальному центрі КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В.Скліфосовського ПОР», навпаки, щорічно зменшується кількість абдомінальних розроджень (в 2022 році цей показник становив 35,8 %). При цьому відбувалось зниження показника перинатальної смертності (з 22,06 ‰ в 2018 році до 14,51 ‰ в 2022 році). Отже, резервом зниження частоти розродження шляхом кесаревого розтину в Полтавському регіоні є дотримання вимог регіоналізації перинатальної допомоги шляхом своєчасного доправлення вагіт-них з високим ризиком материнських та дитячих ускладнень на ІІІ рівень надання перинатальної допомоги, де раціонально вирішується питання щодо розродження шляхом кесаревого розтину таких жінок, не збільшуючи при цьому загальну частоту абдомінального розродження та перинатальну смертність. Between 2015 and 2020, the incidence of abdominal delivery in Ukraine increased annually and reached 26.7% of the total number of births in 2021. In Poltava Region, in 2022, the rate of caesarean delivery reached an all-time high of 28.7%. To outline the tendencies in providing quality obstetric care and to identify ways to reduce the frequency of abdominal delivery in the Poltava region, there has been conducted a statistical analysis of the annual reports for the period from 2017 to 2022 obtained from the perinatal centre of the M.V. Sklifosovskyi Poltava Regional Clinical Hospital and reports on medical care for pregnant women, women in labour, newborns and children in the first year of life (forms No. 21 and No. 21-a) from the Health Department of the Poltava Regional State Administration. The data show a notable rise in the percentage of abdominal deliveries in 2022 in hospitals of the first and second levels of perinatal care, with a 4% decrease in the share of caesarean deliveries at the third level hospitals, which primarily deal with patients having severe obstetric and extragenital pathologies. For instance, in 2022, more than one out of four women (25.7%) was reported as having caesarean delivery at the Municipal Clinical Maternity Hospital of Poltava, and one in three women (33.6%) was reported to have surgical delivery at the Kremenchuk Perinatal Centre of the second level. Since 2018, the average rate of caesarean sections performed as the level I obstetric hospitals in Poltava Oblast has been progressively rising and in 2022 reached 23.9% of all surgical interventions in the region. Conversely, in the perinatal centre of the M.V. Sklifosovskyi Poltava Regional Clinical Hospital, the number of abdominal deliveries has been decreasing annually, and in 2022 this figure was 35.8%. Notably, this decrease in abdominal delivery coincided with a reduction in the perinatal mortality rate, which declined.Документ Причини зниження прихильності до лікування гіпертонічної хвороби у сільських та міських жителів(Полтавський державний медичний університет, 2023-05-23) Черкун, Маргарита Петрівна; Cherkun, M. P.Есенціальна артеріальна гіпертензія або гіпертонічна хвороба є найпоширенішою серед кардіоваскулярних причин смертності населення. Вона розвивається більше ніж у половини населення планети старше 50 років, а при досягненні 70-річного віку – у 65 % чоловіків і 75 % жінок. Серед міського населення поширеність гіпертонічної хвороби складає 29,6 %, серед сільського 36,3 %. Згідно даних за 2010 рік, досягти цільових цифр артеріального тиску вдається 15 % пацієнтам, що проживають у місті та лише 8 % пацієнтів, що мешкають у селі. Основною причиною недосягнення цільових рівнів артеріального тиску, на думку практичних лікарів, є низька прихильність пацієнтів до антигіпертензивної терапії. Тому поставленою метою дослідження стало виявлення основних причини низької прихильності пацієнтів до лікування гіпертонічної хвороби у залежності від їх територіальної приналежності. У статті представлені результати аналізу прихильності до лікування 152 пацієнтів з есенціальною артеріальною гіпертензією (перша група), поєднаним перебігом гіпертонічної хвороби з ішемічною хворобою серця (2 група), та її поєднаним перебігом з ішемічною хворобою серця та цукровим діабетом 2 типу (3 група), що проживають у місті та в сільській місцевості. Прихильність до лікування пацієнтів визначали за допомогою опитувальника прихильності «8-item Morisky Medication Adherence Scale» (MMAS-8) 2008 року. Встановлено, що у пацієнтів першої групи, що проживали у селі основною причиною зниження прихильності до лікування була самостійна відміна антигіпертензивних препаратів без повідомлення лікаря, у той же час пацієнти з міста як правило забували своєчасно приймати ліки. У другій групі міські пацієнти мали проблеми з запам’ятовуванням часу прийому антигіпертензивних засобів, пацієнти сільської місцевості також самостійно відміняли препарати або зменшували їх дозу. В третій групі жителі міста забували приймати антигіпертензивні препарати, коли знаходили поза домом або перебували в дорозі, сільські ж жителі мали труднощі у запам'ятовуванні часу прийому ліків від підвищеного артеріального тиску. В ході проведеного дослідження встановлено, що низька прихильність до антигіпертензивної терапії не залежить від територіальної приналежності та варіантів перебігу гіпертонічної хвороби. Разом з тим, головним фактором, що впливає на низьку прихильність до лікування між жителями села та міста, є більш мобільний спосіб життя останніх.Документ Варіант закінчення операції у пацієнта із синдромом Міріззі(Полтавський державний медичний університет, 2023) Зезекало, Єфім Олегович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Шевчук, Микола Петрович; Zezekalo, Ye. O.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Ivaschenko, D. M.; Shevchuk, M. P.Синдром Міріззі являється одним із найтяжчих ускладнень жовчнокам’яної хвороби і найскладнішим патологічним процесом в біліарній хірургії взагалі. Синдром Міріззі являє собою стиснення загальної жовчної або печінкової протоки жовчним конкрементом, який, зазвичай, знаходиться в кармані Гартмана, та подальшим формування холецисто-холедохіальної фістули. Даний синдром названий на честь аргентинського хірурга який за допомогою інтраопераційної холангіографії описав відсутність конкрементів в жовчних протоках при наявності її контрактури та явищ холестазу. На сьогоднішній день найпопулярніше класифікація включає в себе 4 типи синдрому Міріззі: І тип –наявні сть стискання загальної печінкової протоки конкрементом зі сторони жовчного міхура; ІІ тип –наявність холецисто-холедохіальної фістули на 1/3 діаметру холедоха; ІІІ тип –на 2/3 діаметру; ІV тип –повна деструкція стінки загальної печінкової протоки з формування повної біліобіліарної нориці. Не дивлячись на те, що синдром Міріззі не має власної, специфічної клініки, а скринінгові методи, такі як ультразвукове дослідження черевної порожнини, чітко не вказують на дану патологію, найбільшу ефективність в діагностиці даного захворювання на доопераційному етапі показує ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРХПГ) та магнітно-резонансна томографія (МРТ) жовчовивідних шляхів, що можуть дати змогу, до проведення хірургічного доступу, встановити діагноз та визначити правильний об’єм операції[4,5,6]. В статті представлений клінічний випадок Пацієнтки М. 29 років, яка поступила в ургентному порядку в хірургічне відділення. Визначається невідповідність даних магнітно-резонансної томографії жовчних шляхів та виявлених змін анатомічної будови гепатобіліарного тракту при діагностичній лапароскопії, але незважаючи на всю складність ситуації, завдяки навичкам та знанням хірургів, повному дотриманні правил безпечної холецистектомії вдалося успішно завершити операцію мініінвазивним способом, без переходу на серединну лапаротомію.Документ Вплив COVID-19 на структуру та вираженість урологічної патології у ургентних пацієнтів(Полтавський державний медичний університет, 2023) Іващенко, Дмитро Миколайович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Шевчук, Микола Петрович; Прихідько, Роман Анатолійович; Заєць, Сергій Миколайович; Зезекало, Єфім Олегович; Ivashchenko, D. M.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Shevchuk, M. P.; Prykhidko, R. A; Zaiets, S. M.; Zezekalo, Ye. O.Коронавірусна хвороба (COVID-19), увійшла в наше життя у 2019 році. Спричинене це важке респіраторне захворювання - коронавірусом 2-го типу(SARS-CoV-2). З часу першої появи в грудні 2019 року захворювання призвело до всесвітньої пандемії, яка триває і донині. Нирки можуть бути одними з органів-мішеней при інфікуванні коронавірусом 2 типу (SARS-COV-2). Потрібно приділити увагу і оперативним втручанням на сечовивідній системі на фоні COVID-19. При багатьох станах запропоновані різні методи корекції як гнійно-септичних, так і обструктивних урологічних захворювань, але конкретні показання, протипоказання у пацієнтів з коронавірусом ще не були досліджені. Мета дослідження – проаналізувати вплив захворюваності на COVID-19 на розповсюдженість та вираженість гострої урологічної патології, визначити частоту та розповсюдження ускладнень. Дослідження базується на аналізі 323 історій пацієнтів з гострою урологічною патологією, які самостійно звернулися або були доставлені екстреною медичною допомогою до лікувальних закладів міста Полтави в 2020-2021 роках. Були проаналізовані 2 групи пацієнтів: без, та з наявним супутнім інфікуванням COVID-19. Проаналізувавши структуру ургентних урологічних захворювань та їх перебігу у пацієнтів з супутнім захворюванням COVID-19 ми змогли виділити певні статистично достовірні моменти: збільшення кількості запальних захворювань нирки та сечових шляхів, збільшення кількості випадків макрогематурії та підвищення кількості екстрених втручань з приводу гнійно-септичної патології нирок. Патогенетичні механізми розвитку даних станів на даний час є ще недостатньо вивченими та потребують проведення окремих досліджень, для подальшого покращення надання урологічної допомоги пацієнтам в умовах персистування пандемії COVID-19.Документ Етапи лікування захворювань скронево-нижньощелепного суглобу та його особливості(Полтавський державний медичний університет, 2023) Коросташова, Марія Анатоліївна; Новіков, Вадим Михайлович; Резвіна, Катерина Юріївна; Панькевич, Артур Іванович; Колісник, Інна Анатоліївна; Гоголь, Андрій Михайлович; Korostashova, M. A.; Novicov, V. M.; Rezvina, K. Yu.; Pankevych, A. I.; Kolisnyk, I. A.; Hohol, A. M.Вступ. Відомо, що зміщення меніску в скронево-нижньощелепному суглобі провокує розвиток дисфункції, тим самим порушує якість життя людини. Лікування пацієнтів розділене на три етапи, перший з яких є проміжним у визначенні прогнозу та подальшої тактики. Мета роботи: визначити ефективність оклюзійних сплінт-систем та оцінити етапи лікування дисфункції скронево-нижньощелепного суглобу. Матеріали та методи дослідження. Проводилося обстеження та лікування 54 пацієнток. За результатами магнітно-резонансної томографії хворих розподілено на дві групи. Група І – пацієнтки з дисфункціональними змінами в суглобах (n=38). Група ІІ – пацієнтки, з порушеннями функції на фоні артрозних змін в суглобах. (n=16). Результати та їх обговорення. Перший етап лікування проводився за допомогою накушувальної шини «Michigan-splint». За цей час відбулася перебудова міотатичного рефлексу та зникнення клінічних симптомів скронево-нижньощелепного суглобу. В результаті лікування у досліджуваних І-ої групи відмічалося полегшення самопочуття вже через місяць. З 38 пацієнток у 20-ти повністю зникли прояви дисфункції скронево-нижньощелепного суглобу. Лікування цих пацієнтів завершено. Інші 18 пацієнток були направлені на ортодонтичне лікування. Після закінчення лікування пацієнток ІІ-ої досліджуваної групи капою, не пізніше, ніж через 2 тижні хворі відмітили повернення деяких симптомів. Це свідчить про рецидив захворювання, тому пацієнткам показане продовження лікування. На другому етапі лікування ми використовували оклюзійні накладки на нижні необроблені зуби. На третьому етапі лікування проводилося радикальне протезування, що включає тимчасову фіксацію на оброблені зуби прототипів з поліметилметакрилату, а в наступному остаточну фіксацію постійних конструкцій в новому лікувальному стані нижньої щелепи. Висновок. Успіхом користуються накушувальні внутрішньоротові капи, що дозволяють мезіалізувати нижню щелепу та підняти висоту прикусу, зокрема «Michigan-splint». Пацієнтам, які мали лише дисфункціональні зміни в суглобах (І група) в процесі лікування достатньо було лише перебудови міотатичного рефлексу, ніж тим, які страждали артрозними змінами (ІІ група), а отже, піддавалися радикальному ортопедичному лікуванню.Документ L-орнітин-L-аспартат у профілактиці хіміотерапевтично-індукованого мукозиту у хворих на множинну мієлому(Полтавський державний медичний університет, 2023) Скрипник, Роман Ігорович; Skrypnyk, R. І.Множинна мієлома є другою за поширеністю онкогематологічною паталогією у світі. Ураження слизової оболонки гастроінтестинального тракту при проведенні хіміотерапії обумовлене цитостатичною дією онкогематологічних препаратів. З точки зору патогенетичного перебігу множинної мієломи, профілактика хіміотерапевтично-індукованих ускладнень має включати препарати, що дозволяють посилити антиоксидантний захист. Мета – дослідити ефективність L-орнітин-L-аспартату у профілактиці хіміотерапевтично-індукованого мукозиту у хворих на множинну мієлому. Матеріали і методи. Обстежено 24 пацієнтів із множинною мієломою. Оцінку стану пацієнтів проводили двічі: до хіміотерапії і після 3-х курсів хіміотерапії. Оцінювали: рівень реактантів тіобарбітурової кислоти, активність каталази, концентрацію N-ацетилнейрамінової кислоти у сироватці крові. Пацієнти були розподілені на групи: І (n=12) – хворі, які отримували хіміотерапію; ІІ (n=12) – хворі, яким на фоні хіміотерапії призначали L-орнітин-L-аспартат в дозі 10 г/добу внутрішньовенно впродовж 10 днів, потім 5 г 2 рази на день 20 днів; ІІІ (n=20) – контрольна група, у яку склали 20 практично здорових осіб. Результати дослідження і їх обговорення. У хворих І та ІІ групи при первинному огляді було виявлено підвищений рівень реактантів тіобарбітурової кислоти, у 1,19 рази (p=0,0342) та 1,3 рази (p=0,021) відповідно, порівняно з контрольною групою. Після проведення хіміотерапії у хворих І групи було виявлено підвищення рівня реактантів тіобарбітурової кислоти у 1,58 рази (p=0,0025) порівняно з первинним оглядом. У хворих ІІ групи, що отримували у якості супровідної терапії L-орнітин-L-аспартат, після проведення хіміотерапії рівень ТБК-реактантів був у 1,33 рази (p=0,0005) нижчий порівняно з хворими І групи. Висновки: включення до складу терапії супроводу L-орнітин-L-аспартату при проведенні хіміотерапії дозволяє зменшити рівень хіміотерапевтично-індукованого оксидативного стресу та тяжкість хіміотерапетивтично індукованого мукозиту.Документ Вплив бортезоміб-вмісних схем хіміотерапії на порушення біоелектричної активності міокарда у хворих з прогресією множинної мієломи та супутньою ішемічною хворобою серця(Полтавський державний медичний університет, 2023) Островський, Владислав ЛеонідовичВступ. Починаючи з 90-х років минулого сторіччя рівень смертності від онкологічних захворювань поступово знижується, разом з тим тривалість життя пацієнтів прогресивно зростає. Таким чином, розвиток цитостатик-індукованої токсичності, в тому числі й кардіоваскулярної, має надзвичайно великий вплив на вибір схеми хіміотерапії. Впродовж останніх десятиліть значно зросли показники розповсюдженості та захворюваності на множинну мієлому. Доведено, що застосування специфічної терапії для лікування множинної мієломи, часто асоціюється з широким спектром кардіотоксичних ефектів, серед яких: артеріальна гіпертензія, серцева недостатність, гострий коронарний синдром, порушення ритму та провідності. Мета – дослідити особливості порушень біо-електричної активності міокарда у хворих з прогресією множинної мієломи та супутньою ішемічною хворобою серця в динаміці бортезоміб-вмісних схем хіміотерапії. Матеріали та методи. Обстежено 42 пацієнти із прогресією множинної мієломи, у 22 (52,4%) пацієнтів виявлено супутню ішемічну хворобу серця. В залежності від наявності супутньої ішемічної хвороби серця пацієнти з множинною мієломою були розподілені на дві групи. Всім хворим призначено бортезоміб-вмісні схеми хіміотерапії. Хворі були обстежені тричі: перед початком хіміотерапії, на 84 день та на 140 день хіміотерапії. Аналізували показники загального та біохімічного аналізів крові. За даними стандартної електрокардіографії оцінювали порушення ритму та провідності. Результати: Ризик розвитку анемії при первинному обстеженні обох груп достовірно не відрізнявся (RR=0,861, CI 0,690-1,074, p>0,05). У пацієнтів ІІ групи у динаміці бортезоміб-вмісних схем хіміотерапії на фоні супутньої ішемічної хвороби серця спостерігалась тенденція до збільшення ризику розвитку порушень провідності порівняно з хворими І групи без супутніх захворювань серцево-судинної системи (RR=1,6, CI 0,853-2,966, p>0,05). У хворих на множинну мієлому із супутньою ішемічною хворобою серця на фоні проведення 4-х курсів хіміотерапії зафіксована тенденція до підвищення ризику виникнення порушень ритму (RR1-3= 1,5; CI 0,490-4,591; p>0,05; RR2-3= 1,25; CI 0,386-4,046; p>0,05), порівняно з попередніми обстеженнями, проте, під час 3 обстеження частіше реєструвались надшлуночкові порушення ритму.Документ Частота та предиктори виникнення феномену лермітта при розсіяному склерозі (2-х річне проспективне дослідження)(Полтавський державний медичний університет, 2023) Дельва, Михайло Юрійович; Скорик, Катерина Сергіївна; Delva, M. Yu.; Skoryk, K. S.Нейропатичний біль при розсіяному склерозі може проявлятися у вигляді феномену Лермітта – короткочасні неприємні відчуття вздовж хребта, які виникають при згинанні голови. Метою даного дослідження є вивчення факторів, що виступають в якості предикторів феномену Лермітта та їх частоти при розсіяному склерозі. В процес дослідження залучено 308 пацієнт з розсіяним склерозом, з них 258 погодилися на подальше спостереження - 67 чоловіків (26,0%) та 191 жінок (74,0%), віком від 21 до 60 років; у 187 (72,5%) випадках був рецидивно-ремітучий, у 2 (0,8%) випадках – первинно прогресуючий та у 69 (26,7%) випадку – вторинно прогресуючий тип РС. Серед 258 пацієнтів, які після початкового огляду в Центрі погодилися на подальшу співпрацю, 18 (7,0%) осіб протягом 1-го року та 13 (5,0%) осіб протягом 2-го року достроково за різними причинами припинили участь у дослідженні. Серед характеристик розсіяного склерозу визначали вік пацієнта, коли був діагностований, тривалість захворювання, тип перебігу, сумарну оцінку неврологічного дефіциту. Використовувалися відповідні шкали для визначення психопатологічних та когнітивних станів, враховувалися соціально-демографічні чинники та коморбідна патологія, статистичні методи дослідження. Було встановлено, що ризик розвитку феномену Лермітта є практично однаковим протягом двох років: 1-й рік – 2,5%, 2-й рік – 2,3%. Больові відчуття при феномені Лермітта частіше локалізуються у шиї частотою 63,6%, верхній частині спини – 54,6%, нижній частині спини – 72,7%, а найрідше у верхніх кінцівках – 18,2% та нижніх кінцівках – 36,4%. Здебільшого топічно феномен Лермітта розповсюджується на дві або три уражені ділянки тіла 33,3% та 48,2% відповідно. Найчастішим дескриптором при феномені Лермітта є «простріл» - 72,7%, «поколювання» – 18,2%, «повзання мурашок» - 9,1%. Не спостерігається достовірних відмінностей у соціальних, демографічних, нейропсихологічних та нейрокогнітивних характеристиках між пацієнтами з феноменом Лермітта та без нього. За результатами однофакторного регресійного аналізу Кокса виявлено, що протягом 2-х річного періоду збільшення тривалості захворювання на кожен наступний рік асоціюється зі зменшенням відносного ризику виникнення феномену Лермітта в 1,15 разів (1,02-1,29, р=0,02). Отже, у пацієнтів з розсіяним склерозом протягом кожного року захворювання середній ризик виникнення феномену Лермітта становить 2,3-2,5%. Пацієнти, які мають нетривалий стаж розсіяного склерозу є групою ризику щодо виникнення феномену Лермітта. Виявлену нами закономірність досить важко пояснити, для її уточнення необхідне детальне вивчення спеціального додаткового дослідження. Але, в усякому випадку, з практичної точки зору, пацієнтів на ранніх стадіях розсіяного склерозу можна розглядати як групу підвищеного ризику щодо виникнення феномену Лермітта.Документ Порушення сприйняття вертикальності та стан постурального балансу протягом 1-го місяця після гемісферальних інсультів(Полтавський державний медичний університет, 2023) Дельва, Ірина Іванівна; Оксак, Ольга Миколаївна; Delva, I. I.; Oksak, O. M.Вступ. У частини пацієнтів з гемісферальними інсультами внутрішня модель вертикальності зміщується в протилежний бік, внаслідок чого пацієнти активно нахиляють вісь тіла у протилежний від ураженої гемісфери бік. Порушення сприйняття вертикальності асоціюється з гіршими показниками функціонального стану та більш повільною динамікою їх відновлення, з необхідністю проведення більш тривалих реабілітаційних заходів, тощо. Мета: дослідити зв’язки між порушенням сприйняття вертикальності та показниками постурального балансу протягом 1-го місяця після гемісферальних інсультів. Матеріал та методи дослідження. Обстежено 205 пацієнтів з гемісферальними інсультами, що виникли протягом останнього місяця. Для оцінки орієнтації вісі тіла по відношенню до сили тяжіння у фронтальній площині використовували шкалу Scale for Contraversive Pushing. Для оцінки стану статичного та динамічного балансу застосовували Berg Balance Scale, Postural Assessment Scale for Stroke, Trunk Impairment Scale, Test Timed Up and Go. Результати. Виявлені достовірні відмінності у показниках постурального балансу, залежно від наявності (відсутності) порушень сприйняття вертикальності. Ступінь виразності порушення сприйняття вертикальності асоціюється з достовірними змінами показників постурального балансу: при синдромі відштовхування показники постурального балансу достовірно гірші, ніж у пацієнтів з латеропульсією. Навіть мінімальна латеропульсія асоціюється з достовірним погіршенням показників постурального балансу, порівняно з нормальним сприйняттям вертикальності. Крім того, при збільшенні ступеня латеропульсії спостерігається достовірне погіршення показників постурального балансу, незалежно від впливів на нього просторового гемінеглекту та виразності геміпарезів. Висновки. 1. Порушення сприйняття вертикальності у відновному періоді гемісферальних інсультів асоціюється з достовірними негативними змінами показників постурального балансу. 2. Збільшення ступеня виразності порушень сприйняття вертикальності відповідає достовірному погіршенню показників постурального балансу.Документ Assessment of the stress and metabolism levels by using electro-photonic emission analysis method in ukrainian military personnel after frontline service(Полтавський державний медичний університет, 2023-05) Nevoit, G. V.; Korpan, A. S.; Nastroga, T. V.; Кіtura, O. Ye; Sokolyuk, N. L.; Lyulka, N. A.; Potiazhenko, М. М.; Невойт, Ганна Володимирівна; Корпан, Ангеліна Сергіївна; Настрога, Тетяна Вікторівна; Кітура, Оксана Євгенівна; Соколюк, Ніна Людвігівна; Люлька, Надія Олександрівна; Потяженко, Максим МакаровичThis study aims to explore the potential of the Electrophotonic Emission Analysis (EPEA) method as an instrumental approach for studying stress in biomedical research. Specifically, the study focuses on assessing the stress levels of Ukrainian military personnel returning from the front using the EPEA method. Conciusions: The EPEA method proved effective in instrumentally detecting increased levels of stress and anxiety in 96% of military personnel, 93% of functionally healthy individuals, and 87% of patients with non communicable diseases in the study. It is of fundamental importance for scientific and systemic medicine to establish that changes in biophoton emission can be observed in patients with non-communicable diseases, including military personnel. Significant differences in total energy levels were found between patients and functionally healthy individuals, with EPEA results showing 41±4.25 J and 43.86±4.87 J respectively for pa tients and functionally healthy people (p<0.0001). Electro-photonic emission analysis is a promising, valid, accessible instrumental method for biomedical research.Документ Роль рентгенологічного дослідження в плануванні комплексного лікування адентії постійних верхніх латеральних різців(Полтавський державний медичний університет, 2023) Коробов, Павло Сергійович; Куроєдова, Віра Дмитрівна; Виженко, Євгеній Євгенович; Korobov, P. S.; Kuroedova, V. D.; Vyzhenko, Ye.Ye.Однією з патологій, яка потребує комплексного підходу до діагностики та лікування, є адентія постійних верхніх латеральних різців, яка суттєвим чином впливає на зовнішній вигляд людини незалежно від статі. Метою дослідження було виявлення розповсюдженості адентії постійних верхніх латеральних різців та оцінка супроводжуючих чинників, які впливають на вибір стратегії лікування. Всього було проаналізовано 1007 ортопантомограм пацієнтів із зубощелепними аномаліями та відібрано 42 пацієнти віком 5-20 років, які мали адентією постійних верхніх латеральних різців. Були враховані наступні чинники: стать, вік, вид адентій, наявність простору на місці відсутніх різців, наявність рудиментарних та надкомплектних зубів, наявність інших адентій, третіх верхніх та нижніх молярів, розташування постійних ікл та їх зачатків. За результатами наших досліджень розповсюдженість адентії постійних верхніх латеральних різців становила 4,17 %. Симетричні або двосторонні форми адентії латеральних різців зустрічались більш часто і складали в цілому 64,3 %. Наявність простору в зубному ряді в ділянці відсутніх верхніх латеральних різців було виявлено у 64,3 % пацієнтів. Таким чином, за наявності збережених тимчасових латеральних різців, діастем, додаткових адентій, які дають змогу ортодонтичним шляхом створити повноцінне місце для відновлення дефекту зубного ряду в ділянці латеральних різців рекомендовано протезування з використанням методу імплантації або заміщення дефекту незнімними естетичними ортопедичними конструкціями. За відсутності вільного місця в зубному ряді внаслідок зміщення ікл в бік дефекту рекомендована трансформація коронкової частини ікл методом реставрації. Перспективою подальших досліджень є визначення особливостей планування лікування адентій латеральних різців з урахуванням оклюзійних співвідношень.Документ Положення голівок скроневонижньощелепного суглобу та лінійні розміри верхніх дихальних шляхів у пацієнтів із скелетними сагітальними аномаліями прикусу(Полтавський державний медичний університет, 2023) Стасюк, Олексій Анатолійович; Stasiuk, O. A.Зубощелепні аномалії створюють не тільки естетичні порушення, а й відіграють певну роль у па- тогенезі захворювання скронево-нижньощелепного суглоба. Положення скронево-нижньощелепного суглоба та оклюзійні фактори впливають на прохідність дихальних шляхів, тому лікувальні заходи повинні бути спрямовані на нормалізацію дихання: спочатку дихальні шляхи, потім суглоб та м'язи, і, нарешті, оклюзія. Метою дослідження було знайти зв'язок між положенням нижньої щелепи, по- ложенням голівок скронево-нижньощелепного суглобу та змінами верхніх дихальних шляхів при зу- бощелепних аномаліях І та ІІ класу за Angle. Дане дослідження було проведено на 64 конусно- променевих комп'ютерних томограммах пацієнтів. Розподіл пацієнтів по групам відбувався відпові- дно до кута ANB на дві групи. Положення голівок скроневонижньощелепного суглобу визначалось методом, запропонованим Н. Gelb у серединно-сагітальній площині суглоба, а лінійні параметри дихальних шляхів за методикою McNamara. За результатами проведених досліджень встановлено, що, незалежно від патології прикусу, лише 12,5% пацієнтів (n=8) мали правильне положення голівок скроневонижньощелепного суглобу ліворуч і праворуч у позиції 4/7 згідно сітки Gelb. Середні показ- ники ширини глотки в 1 групі за методикою McNamara становили в верхньому відділі 17,41±0,44мм, в нижньому відділі - 10,1±0,73мм. В 2 групі показники становили в середньому 15,82±0,61мм. Лінійні параметри ширини верхнього відділу глотки в 2 групі становили в середньому 15,82±0,61мм. Ши- рина нижнього відділу становила 10,25±0,51мм, Отже, серед ортодонтичних пацієнтів лише 12,5% мають правильне, симетричне положення скронево-нижньощелепного суглобу. Зменшення ширини в нижньому відділі дихальних шляхів у ортодонтичних пацієнтів із патологією прикусу І кл. та ІІ кл. може бути пов'язано зі зміщенням до заду голівок скронево-нижньощелепного суглобу.Документ Особливості прорізування постійних зубів при зубощелепних аномаліях у дітей Полтавщини(Полтавський державний медичний університет, 2023) Гутовська, Ірина Олексіївна; Куроєдова, Віра Дмитрівна; Галич, Людмила Борисівна; Hutovska, I. O.; Kuroyedova, V. D; Halych, L. B.Поширеність зубощелепних аномалій в структурі стоматологічної захворюваності займає третє місце після карієсу і патології тканин пародонта. Ознаками нормального прорізування зубів є наступні: своєчасність, послідовність щодо певних груп зубів, парність, прорізування зубів спочатку на нижній щелепі, а потім - на верхній щелепі. Терміни прорізування молочних і постійних зубів можуть зрушуватися в ту чи іншу сторону. Розрізняють передчасне і запізніле прорізування зубів. За даними літературних джерел є два варіанти прорізування ікл та премолярів: спочатку премоляри (7-11 років), а потім ікла або спочатку ікла (8 до І2 років), а потім премоляри. Обидва варіанти, не залежать від статті та расової приналежності. Мета дослідження було, визначити терміни та послідовність прорізування постійних ікл та премолярів у дітей Полтавщини, та встановити вплив термінів прорізування на розвиток зубощелепних аномалій. За результатами наших досліджень було з'ясовано, що найпоширенішою патологією - є аномалія положення окремих зубів або І клас за Енглем, яка зустрічалась серед пацієнтів у періоді зміни зубів у 77,6% (615 випадків). Патологія ІІ класу за Енглем або прогнатія була у 150 пацієнтів (18,9%), у 68 пацієнтів у першій половині змінного прикусу і у 82 - в другій. Прогенія або ІІІ клас за Енлем складав 3,4% (27). Патологія у вертикальній площині, а саме, глибокий прикус встановлено в 153 осіб, що складає 19,31 %, відкритий - в 6,56 % (52) випадках. Перехресний прикус мали 2,77 % (22) пацієнтів. Таким чином, в змінному прикусі серед пацієнтів із зубощелепними аномаліями в Полтавському регіоні найпоширенішою па- тологією зубощелепної системи є аномалія положення окремих зубів або патологія І класу за Енглем. Кількість таких пацієнтів становить 77,6% від усіх дітей, що звернулись за ортодонтичною допомогою в цьому віці. Зв'язку особливостей між характером прорізування зубів, статтю та видом зубощелепної аномалії в ортодонтичних пацієнтів Полтавщини в період зміни зубів ми не знайшли.Документ Сучасні маркери остеодисметаболічного синдрому(Полтавський державний медичний університет, 2023-05-23) Плакса, Вікторія Михайлівна; Plaksa, V. M.Остеопороз – поширене остеодисметаболічне системне захворювання кісткової тканини, що призводить до втрати кісткової маси з порушенням мікроструктури та високим ризиком низькотравматичних переломів. Відповідно статистичних даних за 2019 рік зареєстровано 32 мільйони осіб у світі з остеопорозом, з них 25,5 млн. жінок та 6,5 млн. чоловіків. Гіпоестрогенія, як один із провідних механізмів розвитку остеометаболічного синдрому, викликає порушення функціонування сигнальної системи RANK/RANKL/OTG шляхом активації ядерного фактора-κB (NF-KB) або STAT-3 призводячи до активації остеокластогенезу та розвитку остеопорозу, що на сьогодні є глобальною проблемою суспільства. Метою дослідження було визначити особливості остеометаболічних змін кісткової тканини та оцінити 10-ти річні ризики остеопоротичних переломів та переломів стегна.Документ Вплив профілактичних заходів на властивості ротової рідини у дітей після радикальної ураностафілопластики(Полтавський державний медичний університет, 2023) Ткаченко, Павло Іванович; Білоконь, Сергій Олександрович; Лохматова, Наталія Михайлівна; Попело, Юлія Вікторівна; Доленко, Ольга Борисівна; Коротич, Наталія Миколаївна; Tkachenko, P. I.; Bilоkon, S.О; Lokhmatova, N. М.; Popelo, Yu.V.; Dolenko, О. B.; Korotych, N. М.Причиною багатьох функціональних порушень при щілинних дефектах піднебіння являється недосконалість анатомічних структур верхньої щелепи, сформованих на етапі ембріогенезу обличчя. Неналежна спроможність захисних механізмів на рівні порожнини рота проявляється зниженням функціональної активності великих і малих слинних залоз та змінами рівня в ротовій рідині біологічно-активних компонентів, які відповідають за підтримання гомеостазу, що потребує певної корекції такої ситуації. Мета роботи. Вивчити ефективність лікувально-профілактичних заходів після проведення радикальної ураностафілопластики. Матеріали і методи. До наукової розробки булозалучено 23 дітей віком від 4 до 6 років з вродженим незрощенням піднебіння. Вивчали швидкість салівації, фізико-хімічні та біохімічні властивості ротової рідини через місяць після оперативного втручання і по завершенню місячного лікувально-профілактичного комплексу. Результати дослідження. Встановлено, що при обстеженні через місяць після оперативного втручання висхідні величини швидкості салівації, рівень Рн, активність α-амілази в ротовій рідині були нижчими від показників контрольної групи. Її оптична щільність, в’язкість, вміст в ній молекул середньої маси, сіалових кислот, загального білка і оксипроліну були вищими. Знижувався в ній рівень магнію і кальцію, а фосфору підвищувався, за рахунок чого падав кальцій-фосфорний коефіцієнт. Слід зауважити, що вираженість змін показників при двобічних щілинних дефектах була більш суттєвою. По завершенню місячного курсу лікувально-профілактичних заходів у пацієнтів підвищувалась швидкість салівації, покращувалися фізико-хімічні, біохімічні показники та рівень мінералізації ротової рідини, однак всі абсолютні величини не досягали контрольних показників. Це вказувало на необхідність періодичного проведення у цих дітей повторних курсів лікувально-профілактичних заходів. Висновки. У дітей з вродженим незрощенням піднебіння прослідковується зниження функціональної активності великих і малих слинних залоз, що сприяє погіршенню механічного та хімічного самоочищення порожнини рота. Зміни фізико-хімічних та біохімічних властивостей ротової рідини сприяють порушенню фізіологічної рівноваги її, що обумовлює погіршення рівня Рн, метаболічних процесів та ускладнює умови для підтримання в належному стані рівня мінералізуючого потенціалу ротової рідини. Враховуючи такий факт, ми дійшли висновку про необхідність періодичного проведення у них повторних курсів.Документ Рівень вдоволеності пацієнтів повними знімними протезами(Полтавський державний медичний університет, 2023-05) Перепелова, Тетяна Василівна; Perepelova, T. V.Враховуючи той факт, що виготовлення повних знімних протезів для беззубих пацієнтів різного віку направлене на відновлення життєво важливих функцій, домінуючим критерієм оцінки успішності є саме суб’єктивні відчуття самого протезоносія. Адже покращення якості життя, яке напряму пов’язане з використанням повних знімних конструкцій, може оцінити пацієнт. Метою даного дослідження було оцінити рівень вдоволеності повними знімними протезами, виготовленими менше року тому. В дослідженні прийняли участь 40 пацієнтів зі встановленими повними знімними протезами з терміном використання від 3-х місяці до року. З метою визначення вдоволеності пацієнтів встановленими повними знімними протезами нами була розроблена анкета, яка базувалася на пʼятирівневій шкалі Лайкерта, за якою кожен респондент мав змогу оцінити ступінь своєї задоволеності певним критерієм використання повних знімних протезів, від «повністю незадоволений» до «задоволений у повній мірі». Статистичний аналіз отриманих результатів проводили за допомогою стандартного пакету програми IBM SPSS statistics (v.21) з використанням методів описової статистики. В результаті дослідження встановлено, що серед 40 досліджуваних осіб, які користувалися знімними ортопедичним конструкціями менше року, переважну більшість становили чоловіки. 45,0% пацієнтів оцінили відновлення естетичної конфігурації обличчя після виготовлення знімного протезу найвищим чином. Загальний вигляд протеза та естетика штучних зубів задовольнили у повній мірі 25,0% (10/40) та 20,0% (8/40) опитаних відповідно. Функціональні показники ефективності використання повних знімних протезів отримали оцінку з шкалою Лайкерта, що була у 1,2 рази достовірно нижчою за сумарну оцінку естетичних параметрів конструкцій (р0,05). Чверть респондентів вважала відновлення жувальної функції та якість фіксації протезів у ротовій порожнині відмінною.