Вісник проблем біології і медицини, Випуск 2 (160)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Вісник проблем біології і медицини, Випуск 2 (160) за Ключові слова "616.831.55-002.151-03"
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Неалкогольна енцефалопатія Верніке: клінічне спостереження(Полтавський державний медичний університет, 2021) Пінчук, Вікторія Анатоліївна; Силенко, Галина Ярославівна; Дельва, Михайло Юрійович; Кривчун, Анжеліна Михайлівна; Дельва, Ірина Іванівна; Pinchuk, V. A.; Silenko, G. Ya.; Delwa, M. Yu.; Kryvchun, A. M.; Delwa, І. І.У статті наведений приклад власного клінічного спостереження випадку енцефалопатії Верніке (ЕВ) неалкогольного ґенезу – захворювання, що виникає внаслідок дефіциту тіаміну, яке вперше було описано офтальмологом A. Gayet (1875 р.) та неврологом K. Wernicke в 1881 році. Обговорюються клінічні та діагностичні критерії даної патології. Поширеність ЕВ складає 0,8–2,8%. Крім алкогольного ґенезу даного захворювання описано численні випадки енцефалопатії Верніке, які не пов’язані з вживанням алкоголю. При цьому відбувається порушення перетворення тіаміну в тіамінпірофосфат, що призводить до розвитку локального лактат-ацидозу, порушення роботи мітохондрій, пригнічення процесів тканинного дихання, зниження енергетичного потенціалу нейронів і клітин глії. Діагностика ЕВ є клінічною, заснована на даних анамнезу та огляді пацієнтів. Лише у 20% випадків ЕВ, підтверджених на автопсії, діагноз було поставлено прижиттєво. Критерії Caine включають: дефіцит харчування; окорухові порушення; мозочкову дисфункцію; психічні та/або мнестичні порушення. Також використовують еритроцитарно транскетолазний тест та тіамінпірофосфатний ефект. Відмічена специфічність магнітно-резонансної томографії при цьому захворюванні, а саме у Т1 і FLAIR режимі діагностують симетричне посилення інтенсивності сигналу із зон навколо 3-го шлуночка і водопроводу, таламуса, гіпоталамуса і мамілярних тіл. Ці вогнища інколи дуже виражені в гострій фазі і зникають на фоні лікування, особливо на стадії зворотних біохімічних змін. У хронічній стадії ЕВ при томографії видно лише атрофію головного мозку з дифузними змінами інтенсивності сигналу в білій речовині. В лікуванні ЕВ використовують вітамін В1, збалансовану дієту. Чисельні дослідження свідчать про необхідність своєчасного призначення терапії, відтермінування якої може спричинити незворотну загибель нейронів і навіть смерть хворого. Знання про цю патологію допоможуть лікарям не тільки правильно сформулювати діагноз, але й призначити своєчасне патогенетичне лікування.