2019

Постійне посилання на фонд

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/10878

Переглянути

Перегляд 2019 за Ключові слова "340.6:[616/127:616.5]-091.1-91.8"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Закономірності постмортальних структурно-біохімічних змін м’язової тканини діафрагми: значення для судово-медичної діагностики давності настання смерті
    (Українська медична стоматологічна академія, 2019) Коновал, Н. С.; Коновал, Н. С.; Konoval, N. S.
    Питання про визначення давності настання смерті досі залишається складною і до кінця не вирішеною проблемою, а розробка нових науково-обґрунтованих методів, направлених на подолання вказаних труднощів, є першочерговою задачею у вирішенні проблеми діагностики давності настання смерті. Мета дослідження полягала у вивченні структурно-біохімічних змін м’язової тканини діафрагми в ранньому постмортальному періоді. За результатами дослідження м’язової тканини м`язів діафрагми у ранньому постмортальному періоді (3-13 годин, після настання смерті у 30 трупів людей) визначені абсолютні та відносні показники вмісту глікогену, кислої фосфатази, лактату, лактатдегідрогенази, ліпофусцину та вміст холінестерази у різних часових інтервалах раннього постмортального періода. З`ясовано, що у ранньому постмортальному періоді відбуваються відповідні структурно-біохімічні зміни тканини м`язів діафрагми, найбільш показовими з них є: постмортальна динаміка змін вмісту в гомогенатах м’язів діафрагми глікогену, кислої фосфатази та ліпофусцину; в терміни до 9 год з моменту настання смерті діагностично значимим є визначення співвідношення холінестераза/глікоген, або кисла фосфатаза/глікоген, а після 9 годин – лише холінестераза/глікоген. Саме ці біохімічні маркери найбільш маніфестно демонструють закономірності структурно біохімічних змін в гомогенатах м’язів діафрагми у ранньому постмортальному періоді, залежно від давності настання смерті. У системному взаємозв`язку досліджено парні кореляційні показники між біохімічними та біофізичними маркерами стану м’язової тканини діафрагми і визначені відповідні коефіцієнти системоутворення по шести часовим інтервалам раннього постмортального періода, що дозволило обґрунтовувати критеріально значимі з них для підвищення точності діагностики давності настання смерті.