Вісник проблем біології і медицини, Випуск 4 (158)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Вісник проблем біології і медицини, Випуск 4 (158) за Ключові слова "616.379-008.64-053.2"
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Особливості психоемоційного стану дітей із вперше виявленим цукровим діабетом І типу(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Похилько, Валерій Іванович; Цвіренко, Світлана Миколаївна; Фастовець, Марина Миколаївна; Гасюк, Наталія Іванівна; Жук, Людмила Анатоліївна; Похилько, Валерий Иванович; Цвиренко, Светлана Николаевна; Фастовец, Марина Николаевна; Гасюк, Наталия Ивановна; Жук, Людмила Анатольевна; Pokhylko, V. I.; Tsvirenko, S. M.; Fastovets, M. M.; Hasiuk, N. I.; Zhuk, L. A.Резюме. ЦД – одне з найбільш поширених хронічних захворювань у дитячому віці. При ЦД-1 відбувається виснаження ЦНС, асенізація організму та порушення основних психічних функцій. Пацієнти з ЦД мають чимало страхів, з одного боку, та прагнуть спокою та захищеності – з іншого. Практично всі пацієнти із ЦД-1 на момент встановлення діагнозу, крім соматичних скарг, мають депресію середнього ступеня, тривожність. Через 6-9 місяців симптоми зазвичай зникають, але залишаються у частини хворих, частіше у дівчат, та навіть наростають при збільшенні тривалості захворювання. Депресія та порушення прийняття діабету мають негативний вплив на адаптацію до захворювання та метаболічний контроль. Діти та підлітки, хворі на ЦД-1, знаходяться в групі високого ризику психосоціальної патології – у першу чергу це депресія, тривожність, порушення харчової поведінки, конфлікти в родині, низька самооцінка, проблем із виконанням медичних рекомендацій. Підвищений ризик розвитку психіатричних захворювань спостерігається у 10-20% підлітків з ЦД. У групі найвищого ризику знаходяться дівчата-підлітки з родинними проблемами. Для пацієнтів із ЦД-1 також характерні почуття незахищеності, емоційної занедбаності, бажання опіки про себе та активний пошук залежності від інших. Діти з діабетом є більш депресивними, більш залежними та більш замкнутими, ніж однолітки. Через 2 роки після встановлення діагнозу депресивні та тривожні проблеми встановлені вдвічі частіше у дітей із ЦД, ніж у здорових однолітків. У дітей із ЦД все життя обмежується навколо хвороби, боротьби з нею. Внаслідок цього виникає замкнутість, відгородженість від контактів із людьми, пасивність, що призводить до формування обмеженої поведінки: інертності, зниження активності. Розвитку порушень емоційно-вольової сфери сприяє астенія, яка знижує загальний тонус організму. Чим раніше будуть виявлені психо-емоційні порушення у дітей з ЦД та своєчасно розпочата корекційна робота, тим позитивнішими будуть очікувані результати. Психологічний та навчальний вплив відіграє ключову роль у визначенні ефективності контролю ЦД у дітей.