Вісник проблем біології і медицини, 2020, Випуск 4 (158)

Постійне посилання зібрання

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/14433

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 20

Morphological grounds of using the cervical fold suspension model of immobilization stress in rats
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Makarenko, O. L.; Yushchenko, Ya. O.; Bilash, S. M.; Pronina, O. M.; Koptev, M. M.; Vynnyk, N. I.; Макаренко, Олександр Леонідович; Ющенко, Яна Олександрівна; Білаш, Сергій Михайлович; Проніна, Олена Миколаївна; Коптев, Михайло Миколайович; Винник, Наталія Іванівна
Вивчення механізмів гострого стресу, пошук нових шляхів підвищення стійкості до нього, профілактики та лікування патологічних процесів, викликаних стресовими реакціями, на сьогодні залишаються актуальними напрямками медико-біологічних досліджень. Вивчення проблеми стресу неможливе без виконання експериментальних досліджень із використанням різних моделей стресового впливу.Метою дослідження було довести на підставі морфологічних досліджень органів-мішеней ефективність відтворення експериментальної моделі гострого іммобілізайного стресу у щурів шляхом атравматичного підвішування за шийну складку протягом 6-ти годин. Робота, із урахуванням міжнародних норм проведення біологічних досліджень, виконана на 20 білих щурах-самцях з масою тіла 240-260 грамів, віком 8-10 місяців. Першу, контрольну, склали 10 інтактних тварин, які утримувались у стандартних умовах віварію. Другу, експериментальну, групу склали 10 щурів, які зазнали впливу гострого іммобілізаційного стресу. Забій тварин проводився шляхом декапітації під внутрішньоочеревинним наркозом. Після розкриття грудної клітки та черевної порожнини проводився огляд внутрішніх органів із забором органів-мішеней: тимусу, надниркових залоз та шлунка. Отримані результати свідчать, що іммобілізація щурів шляхом атравматичного підвішування за шийну складку протягом 6-ти годин викликає прояви стресової тріади Сельє: гостру інволюцію тимусу, гіпертрофію надниркових залоз, а також гіперемію слизової оболонки шлунка. У тварин експериментальної групи у слизовій оболонці шлунка незмінені ділянки перемежовувалися із гіперемійованими набряклими осередками, що надавало їй строкатого мозаїчного вигляду; відмічалися численні поліморфні крововиливи та поодинокі ерозії; виразок виявлено не було. Візуально тимус у щурів, що зазнали впливу іммобілізаційного стресу, мав менші розміри, інших змін не відмічалося. Маса вилочкової залози у тварин експериментальної групи, порівняно з інтактними, знижується на 44,5% із 306,5±17,62 до 166,8±41,69 мг (р<0,01). Відмінності надниркових залоз у щурів контрольної та експериментальної групи полягали у збільшенні їх маси та розміру у тих тварин, що зазнали впливу стресу. У експериментальної групи спостерігалося збільшення наднирникової залози із 38,8±4,34 до 65,1±9,13 мг, тобто на 67,8% (р<0,01). Проведене дослідження свідчить про дієвість експериментальної моделі гострого іммобілізаційного стресу у щурів шляхом атравматичної фіксації за шкірну складку протягом 6-ти годин, оскільки вона викликає прояви стресової тріади Сельє: гостру інволюцію тимусу, гіпертрофію надниркових залоз, а також гіперемію слизової оболонки шлунка.
Архітектоніка піднебінно-альвеолярного комплексу у пацієнтів 10-12 років з букальною формою перехресного прикусу до та після ортодонтичного лікування
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Смаглюк, Любов Вікентіївна; Куліш, Неля Володимирівна; Карасюнок, Анна Євгеніївна; Шклярук, Євгенія Володимирівна; Smaglyuk, L. V.; Kulish, N. V.; Karasiunok, A. Y.; Shklyaruk, Ye. V.; Смаглюк, Любовь Викентьевна; Кулиш, Неля Владимировна; Карасюнок, Анна Евгеньевна; Шклярук, Евгения Владимировна
Деформації піднебінно-альвеолярного комплексу за рахунок компресії верхньої щелепи нижньою при букальному перехресному прикусі не завжди вдається усунути шляхом апаратурного методу лікування. Мета дослідження: з’ясувати які форми спроможні досягти морфологічного оптимуму внаслідок ортодонтичного лікування знімним ортодонтичним апаратом з гвинтом та оклюзійними накладками. У 39 пацієнтів з букальним перехресним прикусом без зміщення та зі зміщенням нижньої щелепи проведено аналіз структури піднебінно-альвеолярного комплексу до та після ортодонтичного лікування за допомогою сучасного методу 3-D променевої спіральної комп’ютерної томографії. Всі пацієнти взяті на лікування користувалися знімним ортодонтичним апаратом на верхню щелепу з гвинтом та оклюзійними накладками до досягнення правильного співвідношення між боковими зубами у горизонтальній площині. У пацієнтів зі зміщенням нижньої щелепи в конструкцію додавали похилу площину. Міжвидова оцінка стану піднебінноальвеолярного комплексу свідчить про те, що ступінь змін конфігурації піднебіння більший у дітей 10-12 років з БПП без зміщення нижньої щелепи, в яких визначається більший відсоток деформації піднебіння у вигляді сідла і лише в половини пацієнтів в процесі лікування набуває фізіологічної форми. У дітей з БПП без зміщення нижньої щелепи визначається складний і різноманітний ступінь деформації піднебіння та альвеолярних відростків. Незважаючи на активний ріст піднебіння в 10 років, відновити правильну його структуру в процесі ортодонтичного лікування не завжди вдається при сідловидній формі деформації, що спонукає нас до необхідного ортодонтичного лікування в ранньому періоді змінного прикусу, а можливо навіть в період тимчасових зубів. Отримані дані є аргументом для рекомендацій починати ортодонтичне лікування в більш ранньому віці, коли зміни піднебінно-альвеолярного комплексу не набувають значної деформації у вигляді сідла.
Візуальний та морфометричний аналіз третіх молярів чоловіків і жінок у віковому аспекті
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Талаш, Роман Валентинович; Талаш, Роман Валентинович; Talash, R. V.
У статті представлені дані літератури, результати візуального та метричного системного аналізу форм і розмірних показників препаратів третіх молярів, які були видалені за різними клінічними показаннями, у чоловіків і жінок першого періоду віку. Показано, що проведений візуальний та морфометричний аналіз третіх молярів свідчить про індивідуальнута статеву варіативність форм і розмірів третіх молярів осіб чоловічої і жіночої статі, у віці від 22 до 35 років. Встановлено, що весь діапазон цієї варіативності є зовнішнім проявом тільки індивідуальних і статевих особливостей розвитку та не пов’язане з віком. Показано, що найбільші зуби з довгим розділеним корінням зустрічалися переважно у чоловіків, середньокореневі – у жінок, а найменші їхні аналоги, з одним коротким зрощеним кореневим відділом, були притаманні особам обох статей. Примітно, що надзвичайно великою різноманітністю відрізнялись треті моляри чоловіків і жінок, і за одонтогліфічним малюнком оклюзійної поверхні коронок, який залежав як від форми самої коронки, так і, від конфігурації міжгорбкових фісур. Так, у переважній кількості квадрітуберкулярна коронка зустрічалась серед чоловічих зубів, політуберкулярна – серед жіночих, а дво- або тригорбкова коронка та розлого-ламана конфігурація коронки була притаманна третім молярам обох статей. У більшості випадків, міжгорбкові фісури нижніх третіх молярів мали, типові для молярів хрестоподібні форми, а верхні – Н-подібні форми. Виявлено, що різні комбінації конфігуративних відносин між коронковою і кореневою частинами третіх молярів також залежать від статевої приналежності і місця розташування у зубному прикусі, проте не корелюють з віком. Встановлено, що чоловічі треті моляри дещо переважали за розміром жіночі їх аналоги. Проте, індивідуальна розмірна варіативність жіночих третіх молярів була виражена у меншій мірі, ніж у чоловіків. При цьому, метричні параметри висоти і ширини їх коронкового відділу виявились величиною постійною, тоді як довжина кореневого відділу була величиною змінною і обумовлювала індивідуальну варіативність поздовжніх розмірів третіх молярів, як у чоловіків, так і у жінок. Для визначення метричних параметрів третіх молярів найбільш інформативним є визначення висотноширотного індексу коронки та коронково-кореневого індексу.
Глюкокортикоїди і ревматоїдний артрит
(Українська медична стоматологічна академія, 2020-12-07) Ждан, Вячеслав Миколайович; Волченко, Григорій Вілійович; Бабаніна, Марина Юріївна; Ткаченко, Максим Васильович; Хайменова, Галина Сергіївна; Ждан, Вячеслав Николаевич; Волченко, Григорий Вилльевич; Бабанина, Марина Юрьевна; Ткаченко, Максим Васильевич; Хайменова, Галина Сергеевна; Zhdan, V. M.; Volchenko, H. V.; Babanina, M. Y.; Tkachenko, M. V.; Khaimenova, H. S.
Глюкокортикоїди (ГК) залишаються важливим компонентом контролю активності ревматоїдного артриту (РА). При наявності можливості лікуватися сучасними хворобомодифікуючими антиревматичними препаратами, які вигідно відрізняються швидкістю досягнення терапевтичного ефекту, короткочасне призначення ГК може бути корисним та безпечним, хоча багато спеціалістів відносяться до такого підходу стримано. Міжнародні рекомендації акцентують увагу на беззаперечну користь ГК на початку лікування, а також під час загострення, але з урахуванням мінімально дієвої кумулятивної дози через широкий спектр потенційних побічних ефектів. Більшість практичних лікарів схиляється до дози метілпреднізолону 8 мг на добу тривалістю від 3 до 6 місяців, але не виключається можливість варіювати тривалістю призначення та дозою у залежності від потреби конкретної клінічної ситуації. Практично завжди ГК забезпечують успіх лікування дебюту та епізодів загострення РА, але дотримання принципів безпеки і ретельна оцінка співвідношення користь-ризик для пацієнта необхідні завжди. Незважаючи на обґрунтований оптимізм, не слід забувати про токсичні ефекти ГК, особливо при застосуванні їх у помірних та високих дозах, тим більше протягом тривалого часу. Крім того, навіть ГК у низьких дозах можуть мати несприятливі ефекти. Довгострокова безпека ГК може бути пов’язана із сукупною дозою, і, крім добової дози, тривалість також має вирішальне значення. ГК слід застосовувати у мінімально дієвій дозі та протягом найкоротшого часу. Більшість досліджень оцінювали ефективність ГК як «міст-терапію» в поєднанні з різними групами традиційних та сучасних базисних засобів. Отже, наявні дослідження в основному зосереджені на пацієнтах із дебютом РА, при цьому даних про РА з тривалим анамнезом явно недостає. Тим не менш, ГК корисні також і в цій популяції для контролю загострення. При необхідності тривалої, більше 6 місяців терапії ГК, EULAR визначив дозу 5 мг (по преднізолону) на день або менше (якщо це необхідно для контролю захворювання). Монотерапія ГК не є оптимальним терапевтичним підходом, хоча вони дешеві, і їх поєднання з метотрексатом може зменшити або затримати потребу у використанні сучасних дієвих біологічних та таргетних базисних засобів.
Гострий середній отит в дитячому віці
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Безшапочний, Сергій Борисович; Соннік, Наталія Богданівна; Bezshapochny, S. B.; Sonnik, N. B.
В дитячому віці розрізняють наступні форми гострого середнього отиту: гострий гнійний середній отит у дітей дошкільного та шкільного віку; гострий гнійний середній отит у новонароджених дітей; латентний гострий середній отит; рецидивуючий середній отит; отит при інфекційних захворюваннях. Виділяють три клінічні стадії розвитку: неперфоративна, перфорації барабанної перетинки, виздоровлення. Лікування гострого середнього отиту поділяється на загальне та місцеве. Загальне лікування включає раціональну антибіотикотерапію. Також проводиться протизапальна та дезінтоксикаційна терапія. Місцеве лікування залежить від клінічної стадії процесу. Відсутність виділень з вуха, нормалізація стану барабанної перетинки, слухової функції свідчить про одужання. Гострий середній отит у немовлят має свої особливості. Спостерігаємо превагу загальних реакцій організму над місцевими проявами. Діагностувати гострий середній отит важко. Це пов’язано з особливостями будови барабанної перетинки, зовнішнього слухового проходу. Свої особливості мають дані отоскопії. Допомагає поставити вчасно діагноз тимпанопункція. Принцип лікування мало чим відрізняється від попередньої форми. Антибіотики уводять протягом 10 днів. Причинами латентного середнього отиту можуть бути загальні захворювання, порушення розвитку, імунна недостатність. Латентне захворювання характеризується слабкою вираженістю симптомів. Проте зміни в загальному аналізі крові суттєві. Для діагностики основним є результат тимпанопункції. Тривалість антибактеріальної терапії може бути 10-14 днів. кщо лікування неефективне, то слід думати про виникнення латентного отоантрита. Рецидивуючий середній отит може спричиняти туговухість. Розрізняють три форми: легка, середня та тяжка. Для грипозного середнього отиту характерна висока температура, сильний біль у вусі. Зараз тяжкі форми скарлатинозного отиту не зустрічаються. При захворюванні на кір можемо спостерігати ранній отит та отит в період лущення. Дифтерійний отит має дві форми: первинну та вторинну. Принципи лікування отитів при інфекційних хворобах – це антибіотикотерапія, проведення парацентезу в ранні строки.
Клініко-діагностичні зміни при затримці внутрішньоутробного розвитку плода
(Українська медична стоматологічна академія, 2020-12) Бережна, Варвара Анатоліївна; Бережная, Варвара Анатольевна; Berezhna, V. A.
Анотація. Внутрішньоутробне зростання плода залежить від плаценти. Патологічні зміни в ній безпосередньо пов’язані з підтримкою розвитку плода та прогнозованим розвитком ускладнень в неонатальному періоді. Плацентарний фактор, який проявляється у вигляді дисфункції плаценти є ключовим елементом у формуванні затримки внутрішньоутробного розвитку плода. Отже, вивчаючи адаптаційні та патологічні зміни в плаценті, можна пояснити причину, яка лежить в основі формування затримки росту плода. Мета роботи: оцінити особливості акушерсько–гінекологічного, інфекційного анамнезу та оцінити морфометричні зміни в плаценті для визначення факторів ризику затримки внутрішньоутробного розвитку плода. Результати: серед акушерсько-гінекологічних захворювань жінок основної групи вірогідно частіше зустрічався хронічний аднексит в 12,2% (р=0,26), кісти яєчників – 7,3% (р=0,45), порушення менструального циклу –7,3% (р=0,45), переважно з поєднаним перебігом. Серед акушерської патології основну частку займають перенесені під час вагітності гострі респіраторні вірусні інфекції або гострі респіраторні захворювання (60,97%), анемія (43,9%), прееклампсія (29,27%) і загроза передчасних пологів (60,98%). Також виявляється висока частота бактеріоносійства (9,75%; р=0,68 та 24,4%; р=0,057) та TORCH – інфікування (51,2%). При морфометричному дослідженні плацентарної тканини виявлено зменшення кількості судин (3,17±0,28 та 3,16±0,06), їх середнього діаметра(13,74±0,61 мкм та 11,7±0,28 мкм), стоншення синцитіотрофобласту (3,11±0,03 мкм та 4,12±0,02 мкм), збільшення синцитіокапілярних мембран (32,34±0,4% та 16,2±0,23%). Висновки: Отримані нами дані показали, що затримка внутрішньоутробного розвитку плода може свідчити про складний взаємозв’язок акушерсько – гінекологічних захворювання разом з інфікуванням, які поєднуються і впливають на формування плацентарної дисфункції, а згодом на адекватна зростання плода.
Коморбідні стани у пацієнтів з псоріатичним артритом
(Українська медична стоматологічна академія, 2020-12-07) Ждан, Вячеслав Миколайович; Ткаченко, Максим Васильович; Бабаніна, Марина Юріївна; Кітура, Євдокія Михайлівна; Волченко, Григорій Вілійович; Ждан, Вячеслав Николаевич; Ткаченко, Максим Васильевич; Бабанина, Марина Юрьевна; Китура, Евдокия Михайловна; Волченко, Григорий Вилльевич; Zhdan, V. M.; Tkachenko, M. V.; Babanina, M. Yu.; Kіtura, Ye. M.; Volchenko, G. V.
Метою дослідження було визначити, чи наявність псоріатичного артриту пов’язана з більшою кількістю супутніх захворювань, зокрема серцево-судинних захворювань, порівняно з шкірною формою псоріазу. Досліджено 56 пацієнтів із псоріатичним артритом у ревматологічному відділенні КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського ПОР» та 38 пацієнтів з шкірною формою псоріазу із поліклінічного відділення КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського ПОР». Для визначення поширеності серцево-судинних та інших супутніх захворювань використовувалась анамнестичні данні пацієнтів з псоріатичним артритом та шкірною формою псоріазу. Одновимірний та багатовимірний логістичний регресивний аналіз проводився для оцінки коефіцієнта вірогідності, порівнюючи шанс отримати дане супутнє захворювання у пацієнтів з псоріатичним артритом та пацієнтів з шкірною формою псоріазу. Фактори ризику (коваріанти) включали вік, стать, статус курця, тяжкість і тривалість псоріазу, лікування, наявність супутніх захворювань. За результатами дослідження виявлено, що поширеність гіпертензії, ожиріння, гіперліпідемії, цукрового діабету 2 типу та, принаймні, одного серцево-судинного захворювання у хворих на псоріатичний артрит складало 36,9%, 31,1%, 20,3%, 11,09% та 8,7% відповідно. Це значно вище, ніж у пацієнтів з псоріазом без артриту з діапазоном некорегованого коефіцієнту вірогідності від 1,55 до 2,58. При мультиваріантному аналізі показники артеріальної гіпертензії залишалася значно вищими (корегований коефіцієнт вірогідності 2,18). Псоріатичний артрит був також в значній мірі пов’язаний з інфекційними захворюваннями, які не лікувалися антибіотиками (імовірно вірусними), неврологічними станами, розладами шлунково-кишкового тракту та хворобами печінки (корегований коефіцієнт вірогідності 2,79; 4,75; 21,47; та 7,68 відповідно). Інфекції, які лікувалися антибіотиками та депресія/тривожність були відносно поширені при псоріатичному артриті з розповсюдженістю у 31,8% та 19,3% відповідно. Однак, ці показники не значно відрізнялися від таких при шкірній формі псоріазу після багатоваріантної корекції.За даними дослідження виявлено, що запальне захворювання суглобів (псоріатичний артрит) відіграє важливу роль у виникненні як серцево-судинної, так і іншої супутньої патології у пацієнтів з псоріатичним артритом.
Можливості коpекції дисбіотичних змін пpи уpаженні суглобів та хpебта у хвоpих із запальними захвоpюваннями кишечника
(Українська медична стоматологічна академія, 2020-12-07) Ждан, Вячеслав Миколайович; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Бабаніна, Марина Юріївна; Шилкіна, Людмила Миколаївна; Катеpенчук, Олександр Іванович; Ждан, Вячеслав Николаевич; Кирьян, Елена Анатольевна; Бабанина, Марина Юрьевна; Шилкина, Людмила Николаевна; Катеренчук, Александр Иванович; Zhdan, V. M.; Kyrian, O. A.; Babanina, M. Yu.; Shilkina, L. M.; Katerenchuk, O. I.
Метою нашого дослідження було вивчення ефективності застосування безпечного пpобіотика Bacillus clausii в коpекції дисбіотичних змін у хвоpих із запальними захворюваннями кишечника, що мають позакишкові уpаження суглобів та хpебта. Обстежено та пpоліковано 56 хвоpих із запальними захворюваннями кишечника, що мали позакишкові уpаження кістково-суглобового апарату, сеpедній вік пацієнтів – 37,4±5,1 pоків, тpивалість захвоpювання не менше 6 місяців. Для досягнення поставленої мети, пацієнти були поділені на 2 гpупи. Пеpшу гpупу склали 26 (46,4%) пацієнтів, що додатково до стандаpтної схеми медикаментозної теpапії отpимували пpобіотик Bacillus clausii, дpугу гpупу 30 (53,6%) хвоpих, які пpоходили стандаpтне лікування, яке не включало застосування пpобіотиків, пpебіотиків та симбіотиків. Активність запальних захворювань кишечника із позакишковими уpаженнями оцінювали відповідно pівнів неспецифічних маpкеpів, таких як С – pеактивний білок, лейкоцитозу, тpомбоцитозу, швидкості осідання еритроцитів та вpаховували кількісний вміст кальпpотектину. Для визначення ефективності викоpистання у хворих із запальними захворюваннями кишечника та уpаженням суглобів і хpебта пpобіотика Bacillus clausii, вивчали якісний та кількісний склад мікpобіоти товстої кишки. У обстежених пацієнтів 1-ї та 2-ї групи визначалися дисбіотичні порушення мікрофлори товстої кишки із збільшенням висівання умовно-патогенної мікрофлори та зниженням вмісту Lactobacillus. В групі пацієнтів, із запальними захворюваннями кишечника та позакишковими уpаженнями кістково-суглобового апаpату, у яких в терапії застосовували пpобіотик Bacillus clausii, виявлено на 28 день лікування достовірне зменшення інтенсивності болю та здуття в кишечнику (p<0,05). В 1-й групі хворих після терапії також визначено суттєве зниження вмісту Enteroccocus, Klebsiella, Citrobacter (p<0,01) та підвищення кількості Lactobacillus (p<0,05) в мікрофлорі товстої кишки, що дає змогу pекомендувати викоpистання Bacillus clausii в лікуванні таких пацієнтів.
Особливості психоемоційного стану дітей із вперше виявленим цукровим діабетом І типу
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Похилько, Валерій Іванович; Цвіренко, Світлана Миколаївна; Фастовець, Марина Миколаївна; Гасюк, Наталія Іванівна; Жук, Людмила Анатоліївна; Похилько, Валерий Иванович; Цвиренко, Светлана Николаевна; Фастовец, Марина Николаевна; Гасюк, Наталия Ивановна; Жук, Людмила Анатольевна; Pokhylko, V. I.; Tsvirenko, S. M.; Fastovets, M. M.; Hasiuk, N. I.; Zhuk, L. A.
Резюме. ЦД – одне з найбільш поширених хронічних захворювань у дитячому віці. При ЦД-1 відбувається виснаження ЦНС, асенізація організму та порушення основних психічних функцій. Пацієнти з ЦД мають чимало страхів, з одного боку, та прагнуть спокою та захищеності – з іншого. Практично всі пацієнти із ЦД-1 на момент встановлення діагнозу, крім соматичних скарг, мають депресію середнього ступеня, тривожність. Через 6-9 місяців симптоми зазвичай зникають, але залишаються у частини хворих, частіше у дівчат, та навіть наростають при збільшенні тривалості захворювання. Депресія та порушення прийняття діабету мають негативний вплив на адаптацію до захворювання та метаболічний контроль. Діти та підлітки, хворі на ЦД-1, знаходяться в групі високого ризику психосоціальної патології – у першу чергу це депресія, тривожність, порушення харчової поведінки, конфлікти в родині, низька самооцінка, проблем із виконанням медичних рекомендацій. Підвищений ризик розвитку психіатричних захворювань спостерігається у 10-20% підлітків з ЦД. У групі найвищого ризику знаходяться дівчата-підлітки з родинними проблемами. Для пацієнтів із ЦД-1 також характерні почуття незахищеності, емоційної занедбаності, бажання опіки про себе та активний пошук залежності від інших. Діти з діабетом є більш депресивними, більш залежними та більш замкнутими, ніж однолітки. Через 2 роки після встановлення діагнозу депресивні та тривожні проблеми встановлені вдвічі частіше у дітей із ЦД, ніж у здорових однолітків. У дітей із ЦД все життя обмежується навколо хвороби, боротьби з нею. Внаслідок цього виникає замкнутість, відгородженість від контактів із людьми, пасивність, що призводить до формування обмеженої поведінки: інертності, зниження активності. Розвитку порушень емоційно-вольової сфери сприяє астенія, яка знижує загальний тонус організму. Чим раніше будуть виявлені психо-емоційні порушення у дітей з ЦД та своєчасно розпочата корекційна робота, тим позитивнішими будуть очікувані результати. Психологічний та навчальний вплив відіграє ключову роль у визначенні ефективності контролю ЦД у дітей.
Особливості фіксації знімних пластинкових протезів
(Українська академія наук (м.Київ), Українська медична стоматологічна академія (м.Полтава), 2020) Ніколішин, Ігор Анатолійович; Ніколішина, Елла Вячеславівна; Дворник, Валентин Миколайович; Добровольський, Олександр Володимирович; Добровольська, Оксана Володимирівна; Николишин, Игорь Анатолиевич; Николишина, Элла Вячеславовна; Дворник, Валентин Николаевич; Добровольский, Александр Владимирович; Добровольская, Оксана Владимировна; Nikolishin, I. A.; Nikolishyna, E. V.; Dvornik, V. М.; Dobrovolsky, O. V.; Dobrovolska, O. V.
Резюме. Проблема фіксації знімних пластинкових протезів залишається найбільш актуальною в ортопедичній стоматології. Поліамідні протези (Vertex, Deflex) мають більш широке впровадження в практичну стоматологію. Суттєвим недоліком поліамідних зубних протезів є передача жувального навантаження на слизову оболонку ясен і альвеолярний гребінь, що провокує розвиток атрофії альвеолярного відростка щелеп через деякий час користування. Oсобливо в тих випадках, коли протезування, за естетичними вимогами відбувається терміново, відразу після хірургічних втручань. Тому, через п’ять-сім місяців у таких пацієнтів і виникає питання якісної фіксації протезу. Метою дослідження булo покращення фіксації часткових знімних пластинкових протезів шляхом удосконалення використання еластичної прокладки в поліамідних протезах для зменшення зазору, що виникає між базисом ортопедичної конструкції та атрофованою слизовою оболонкою порожнини рота, через деякий час користування. Для отримання пристосованого до жувального тиску базису протеза, його повноцінного прилягання до протезного ложа, а також відновлення оптимальної міжальвеолярної висоти проведено клінічне перебазування часткових знімних протезів матеріалом на основі А-силікону ручного змішування «Ufi Gel P» в першій і в другій клінічній групі. Результати вивчення суб’єктивної оцінки пацієнтами ефективності проведеного лікування наочно демонструють переваги часткових знімних протезів, із термопластичних матеріалів та перебазування за вдосконаленим нами способом фіксації знімних пластинкових протезів у порівнянні з частковими знімними протезами, виготовленими з акрилових пластмас за критеріями «жувальна функція», «простота звикання», «відсутність потрапляння їжі під протез», «стійкість протеза при жуванні». Пацієнти першої клінічної групи зазначали, що вони швидко звикали до користування протезами нового типу, підкреслювали легкість зняття і встановлення протезів. Таким чином, своєчасне проведення даного методу фіксації часткових знімних пластинкових протезів збільшує термін користування через усунення зазору між базисом конструкції та атрофованою слизовою оболонкою порожнини рота.
Оцінка впливу лікувально-профілактичного комплексу на стан тканин пародонту та місцевого імунітету у дітей з хронічним катаральним гінгівітом, хворих на хронічний гастродуоденіт
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Бауман, Софія Сергіївна; Шешукова, Ольга Вікторівна; Bauman, S. S.; Sheshukova, O. V.
За даними ВООЗ поширеність захворювань пародонта, складає більше 75% і має тенденцію до збільшення, тому на сьогоднішній день ця проблема є актуальною в стоматології. Хронічний катаральний гінгівіт досить поширене стоматологічне захворювання у дітей, може призвести до пародонтиту з подальшою втратою зубів. Особлива актуальність цієї проблеми пов’язана з вибором препаратів для комплексного лікування і профілактики запальних захворювань пародонту у дітей з хронічним гастродуоденітом. Мета. Вивчити ефективність запропонованого комплексу лікування та профілактики хронічного катарального гінгівіту у дітей з гастродуоденітом. Сформовано 3 групи: 1-ша – 10 соматично здорових дітей без ознак запалення тканин пародонту, 2-а – 20 соматично здорових дітей з хронічним катаральним гінгівітом – контрольна група, 3-тя основна група – 20 осіб, з діагнозом хронічний гастродуоденіт і хронічний катаральний гінгівіт. До початку лікування всі діти навчені гігієні порожнини рота, проведено контрольоване чищення зубів. Діти 3 групи отримували запропонований нами лікувально-профілактичний комплекс. Комплекс передбачав 2-х разову чистку зубів після прийому їжі, зубною пастою Splat «Лікувальні трави», полоскання порожнини рота розчином Декасан, аплікації на ясна Холісалу. Євро-біотик Жермін – 1 капсула 2 рази на день після їди, лікування дітей другої групи проводили відповідно до протоколів протягом 14 днів. До лікування, через 1, 3 і 6 місяців проводили динамічне спостереження шляхом оцінки індексів SilnessLoе і Федорова-Володкіною, РМА. Місцевий імунітет порожнини рота оцінювали шляхом визначення стану балансу про- і протизапальних ІЛ-1β, ІЛ-10 та рівня експресії IkBα. Після проведення лікувально-профілактичних заходів стан гігієни за даними індексів Федорова-Володкіної та Silness-Loе суттєво покращилися в обох групах дітей. Після застосування лікувально-профілактичних комплексів у дітей 2 і 3 груп ми визначили поліпшення гігієнічного стану порожнини рота і позитивні зміни в рівнях балансу про- і протизапальних інтерлейкінів і рівня експресії IkBα у дітей з обтяженим соматичним статусом.
Оцінка навичок гігієни порожнини рота у дітей з хронічним катаральним гінгівітом на фоні інсулінозалежного цукрового діабету за результатами анкетування
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Каськова, Людмила Федорівна; Гончаренко, Валентина Анатоліївна; Каськова, Людмила Фёдоровна; Гончаренко, Валентина Анатольевна; Kaskova, L. F.; Honcharenko, V. A.
Оцінити стан гігієни порожнини рота та визначити рівень санітарно-освітніх знань у дітей, хворих на цукровий діабет. Отримані результати анкетування вказують на недостатній рівень санітарно-гігієнічних знань серед опитаних, що прямо пропорційно відображається в індексних показниках гігієни порожнини рота. Оцінка гігієнічного стану ротової порожнини у дітей, залежно від тривалості загальносоматичного захворювання, показала зниження рівня гігієни та збільшення значень індексу Федорова-Володкіної. Так, у дітей з ХКГ, що хворіють на ЦД більше 5 років та мають СОГК значення гігієнічного індексу були в 1,3 рази вищі (2,61±0,06) бали і відповідали незадовільному рівню гігієни порівняно з (1,99±0,19) бали у дітей з тривалістю ЦД менше 5 років, що відповідає задовільній гігієні. У дітей з рівнем глікемічного контролю з ВРДЖ і тривалістю ЦД понад 5 років гігієнічний індекс дорівнював (3,28±0,25) бали, що було в 1,4 рази вище, ніж у дітей, які хворіли на ЦД менше 5 років і мали значення індексу (2,40±0,19) бали, що відповідає поганому та незадовільному рівню гігієни порожнини рота відповідно. Також проведено аналіз гігієнічного стану порожнини рота в залежності від ступеня тяжкості основного захворювання. Так, у дітей при рівні глікемічного контролю з ВРДЖ та тривалості ЦД понад 5 років значення індексу Федорова-Володкіної перевищували аналогічні в 1,3 рази ((3,28±0,25) бали) проти ((2,61±0,06) бали) у дітей СОГК та відповідали поганому та незадовільному рівню гігієни ротової порожнини відповідно. Така ж тенденція простежувалася і в групі дітей з перебігом ЦД менше 5 років. У дітей з рівнем глікемічного контролю з ВРДЖ гігієнічний індекс дорівнював (2,40±0,19) бали й засвідчував незадовільний рівень гігієни ротової порожнини, і був значно вищим порівняно з (1,99±0,19) бали – при СОГК та в 1,5 рази вищим ((1,66±0,00) бали) при ОГК, які відповідали задовільному рівню гігієни в обох випадках. Оцінка гігієнічного стану порожнини рота у дітей, хворих на ЦД, доводить, що з поглибленням запальних процесів у тканинах пародонта, значення гігієнічного індексу збільшуються та дає підстави стверджувати, що гігієна порожнини рота залежить від тривалості та тяжкості основного захворювання.
Психосоціальна дезадаптація у внутрішньо переміщених осіб із депресивними розладами
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Гальченко, Аліна Василівна; Halchenko, A. V.
Тривога та депресія, згідно сучасних досліджень, є коморбідними патологіями клінічних картин психічних, неврологічних та психосоматичних розладів, які негативно впливають на фізичну, психічну та соціальну адаптацію. Для нас склало цікавість дослідження тривожно-депресивних станів у внутрішньо переміщених осіб, адже вимушене переселення призводить до відчуття втрати безпеки, стресу та підвищення рівня тривоги, що є провокуючим фактором для виникнення психосоціальної дезадаптації, межових невротичних розладів, формування психосоматичної патології. Метою дослідження стало вивчення психосоціальної дезадаптації у внутрішньо переміщених осіб за наявності тривожно-депресивного розладу та пролонгованої депресивної реакції. Обстежено 96 внутрішньо переміщених осіб з Донецької, Луганської областей та Криму з діагностованими тривожно-депресивним розладом (F 41.2) або пролонгованою депресивною реакцією (F 43.21). У ході дослідження сформовано дві групи з внутрішньо переміщених осіб з психосоціальною дезадаптацією та осіб з тими ж психоневротичними розладами, але без ознак психосоціальної дезадаптації. За результатами проведеного дослідження встановлено, що у внутрішньо переміщених осіб з тривожно-депресивним розладом, пролонгованою депресивною реакцією та діагностованою психосоціальною дезадаптацією достовірно вищий рівень вираженості тривоги та депресії у порівнянні з внутрішньо переміщеними особами без ознак дезадаптації. У дезадаптованих осіб на перший план клінічної характеристики виступали прояви тривоги як у психічній сфері, так і в соматичній. Прояви тривоги в осіб без ознак дезадаптації не досягали таких високих балів і, переважно, відносилися до психічної сфери і, в меншій мірі, до соматичної. Дане може бути використаним як мішень для психотерапевтичного впливу та психосоціального супроводу пацієнтів, направлених на підтримку їх адаптаційного ресурсу та покращення якості життя.
Ремоделювання структурних компонентів перивульнарної ділянки дванадцятипалої кишки при зшиванні ранового дефекту моноволокнистим шовним матеріалом модифікованим L-аргеніном
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Білаш, Валентина Павлівна; Билаш, Валентина Павловна; Bilash, V. P.
В роботі досліджені морфологічні аспекти перебудови структурних компонентів дванадцятипалої кишки кролів при оперативному втручанні i зшиванні ранового дефекту синтетичною монофіламентною ниткою Десмосін модифікованою L-apгініном. Для визначення основних морфологічних показників біоптати дванадцятипалої кишки вилучались i ущільнювались у парафін та в епоксидну смолу за загальноприйнятими методиками. 3 парафінових блоків виготовлялись напівтонкі зрізи завтовшки 4-5 мкм, які потім фарбували гематоксиліном i еозином, за ван Гінозоном з дофарбуванням по Харту. 3 епоксидних блоків виготовляли тонкі зрізи завтовшки 1-2 мкм i фарбували метиленовим синім та толуїдиновим синім. Морфометрично встановлювались середні розміри кишкової стінки, а саме: середня загальна товщина кишкової стінки; середня товщина слизової оболонки; середня товщина підслизової оболонки; середня товщина м'язової оболонки; середня товщина серозної оболонки. Визначали морфометричну характеристику елементів гемомікроциркуляторного русла. Вимірювали середню висоту ворсинок, середню загальну ширину ворсинок, середню базальну ширину ворсинок, середній діаметр пpocвіту лімфатичної судини ворсинок, середню глибину крипт, середній діаметр крипт. Паралельно з цим підраховувалась середня кількість структурних елементів слизової оболонки дванадцятипалої кишки у ворсинках: середня кількість стовпчастих епітеліоцитів з облямівкою; середня кількість келихоподібних клітин; середня кількість ендокриноцитів; середня кількість інтраепітеліальних лімфоцитів; у криптах: середня кількість стовпчастих епітеліоцитів; середня кількість келихоподібних клітин; середня кількість клітин Панета; середня кількість ендокриноцитів. Визначено, що при використанні даної модифшованої нитки nepeбіг фаз запалення i формування сполучнотканинного рубця відувається більш реактивно, що позитивно впливає на післяопераційний перебіг. Реакція кишкової стінки i її оболонок свідчать про проходження в ній запального процесу з залученням до нього ycix її оболонок i набряком сполучнотканинного компоненту в наслідок чого в підслизовій оболонці cпостерігається скупчення лейкоцитарного інфільтрату. Судинна реакція у відповідь на імплантацію шовного матеріалу полягала у слизовій оболонці розширенням артерюл і венул у ранні терміни спостереження та звуженням каптярів; в підслизовій оболонці: розширенням артеріол в цей же період експерименту та звуженням катлярів i венул на ранніх етапах експерименту. Ворсинчастий компонент слизової оболонки клубової кишки перивульнарної зони на світлооптичному рівні візуалізувався з елементами набряку, про що свідчить збільшення на ранніх термінах спостереження середнього показника висоти ворсинок, середнього показника апікальної ширини ворсинок i середнього показника базальної ширини ворсинок. Визначено, що реакція лімфатичних капілярів ворсинок слизової оболонки клубової кишки носить змішаний характер i пов'язана з фазами протікання запального процесу i формування сполучнотканинного рубця.
Симуляційні тренінги, як базова платформа сучасної освіти
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Жукова, Тетяна Олександрівна; Васько, Лариса Миколаївна; Почерняєва, Вікторія Федорівна; Марченко, Валерій Юрійович; Удальцова-Гродзинська, Кристина Олександрівна; Жукова, Татьяна Александровна; Васько, Лариса Николаевна; Почерняева, Виктория Федоровна; Марченко, Валерий Юрьевич; Удальцова-Гродзинская, Кристина Александровна; Zhukova, T. O.; Vasko, L. M.; Pochernyaeva, V. F.; Marchenko, V. Yu.; Udaltsova-Grodzinska, K. O.
Освіта – це постійний та різноманітний спектр стимуляції мислення, це та константа, яка формує гостроту та ясність мислення, інтелект. Сучасні освітні програми неможливі без використання симуляційних технологій та методів. Сьогодення України надає широкі можливості керуватися впровадженнями у навчально-методичний процес нових методик, приймати участь у грантах, користуватись надбаннями іноземних колег. Сучасні умови змінюють оцінку практичної підготовки майбутнього лікаря. Розвиток мотиваційної відповідності професійної діяльності є нагальною складовою формування всебічного навчального процесу, розробка якого дозволить поглибити специфіку, спрямованість та структуру навчання. Стимулювання клінічного та профілактичного мислення у студентів, використовуючи ефективні методи та прийоми засвоєння матеріалу підвищує результативність навчання і забезпечує опанування величезним масивом знань. Цей процес особливий своїм міждисциплінарним підходом при опануванні професійних навичок. Гнучкість студентів, викладачів і лікарів при створенні нових проектів навчального процесу, розвиток професіоналізму, починається зі створення умов для освіти, використанням дистанційної освіти, створення освітніх комплексів, оснащених стимуляторами та тестовими завданнями різних рівнів. Таким чином, сучасні освітні програми неможливі без використання симуляційних технологій та методів. При дотриманні грамотного підходу та правил можна сформувати у студентів та викладачів професійні компетенції, що відповідають стандартам та, в той же час, креативності мислення, надання медичної допомоги, удосконалення особистих та і командних навичок, підвищення готовності до реальної практичної діяльності. Всі основні цілі ґрунтуються на інтегруванні знань з базовими дисциплінами.
Структурна організація мозочку лабораторних тварин в нормі та у порівняльно-видовому аспекті
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Кононов, Богдан Сергійович; Кононов, Богдан Сергеевич; Kononov, B. S.
В даній роботі представлене дослідження структури мозочка щурів в нормі для порівняння з мозочком людини та подальшому використанні у дослідженнях. Не таємниця, що дуже розповсюджено використання харчових добавок в галузях харчування, але до сих пір чіткого зазначення про негативний вплив на нервову систему, в основному на мозочок, та в цілому на організм недостатньо просвітлені. Для проведення даного дослідження використовували біоптат мозочку білих щурів. Отримані зрізи забарвлювали гематоксиліном і еозином та метиленовим синім і толуїдиновим синім. Були використані гістологічний, морфометричний та статистичний методи. В результаті проведеного дослідження встановлено, що мозочок складається з кори, білої речовини та черв’яка. Поверхня мозочка вкрита сірою речовиною, що утворює кору мозочка і вузькі звивини, які відокремлені одна від одної борознами. Біла речовина у вигляді гілки дерева знаходиться в центрі звивини. Також було виявлено, що сіра речовина мозочка щурів має 3 шари: молекулярний, гангліонарний та зернистий. Молекулярний шар в своєму складі має кошикові та зірчасті клітини. Гангліонарний шар утворений рядом клітин Пуркіньє, які мають грушоподібний вигляд та складаються з аксона та кількох дендритів. Зернистий шар безпосередньої прилягає к білій речовині мозочка та містить у собі кілька видів нейроцитів. В центрі звивини знаходиться біла речовина яка межує з зернистим шаром сірої речовини та в глибині містить підкоркові ядра мозочка. Після вимірювання розмірів складових мозочка отримали, що загальна середня товщина кори мозочка складала (267,51±8,46) мкм, середня товщина молекулярного шару становила (123,55±5,85) мкм, а зернистого шару (132,36±6,54) мкм. В свою чергу загальна середня товщина білої речовини мозочка складала (48,23±4,38) мкм. В підсумку ми отримали інформацію, яку можемо використати для інтерпретації отриманих результатів на людину, при різного плану дослідженнях та експериментах, а також для подальшого дослідження впливу харчових добавок на мозочок, отже це дослідження являється актуальним.
Сучасний підхід до лікування дітей з рекурентними захворюваннями респіраторного тракту на фоні гіперплазії глоткового мигдалика
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Мелащенко, Олена Іванівна; Калюжка, Олена Олександрівна; Зюзіна, Лариса Степанівна; Фастовець, Марина Миколаївна; Козакевич, Вероніка Клавдіївна; Мелащенко, Елена Ивановна; Калюжка, Елена Александровна; Зюзина, Лариса Степановна; Фастовец, Марина Николаевна; Козакевич, Вероника Клавдиевна; Melashchenko, O. I.; Kaliuzhka, O. О.; Ziuzina, L. S.; Fastovets, M. M.; Kozakevych, V. K.
Резюме. Огляд сучасних наукових джерел показав, що лікування дітей із рекурентними респіраторними захворюваннями (РРЗ) на фоні гіперплазії глоткового мигдалика (ГГМ) потребує комплексного та персоналізованого підходу, що має враховувати вік дитини, етіологію, період і перебіг захворювання, супутні стани, ступінь гіпертрофії та наявність бактеріальних ускладнень в анамнезі. Препарати мають бути безпечним та з доведеною ефективністю. Функціонування аденоїдів передбачає накопичення мікробних антигенів. Тому лікувальні заходи при аденоїдиті та профілактичні для запобігання РРЗ у дітей з аденоїдами, мають бути направлені на очищення слизових оболонок і проведення елімінації патогенної й умовно патогенної мікрофлори, що досягається шляхом застосування назальних іригацій сольовими розчинами NaCl чи стерильною морською водою. В сучасних умовах з метою зменшення запалення, набряку і розмірів аденоїдів, руйнування бактеріальних біоплівок на поверхні глоткового мигдалика, доведеним є використання ендоназальних глюкокортикостероїдів, найбезпечнішим з яких є мометазону фуроат. Тактика ведення дітей з гіперплазією аденоїдів має сприяти прискоренню репарації епітелію та відновленню цитоархітектоніки слизових оболонок носоглотки, що досягається, використанням ендоназально препарату на основі колоїдного розчину срібла, екстракту ісландського моху і D-пантенолу. Для зниження респіраторної захворюваності рекомендовано підвищувати резистентність дитячого організму до вірусних та бактеріальних інфекцій, шляхом активації механізмів продукції антимікробних пептидів і відновлення еубіотичного стану мікрофлори слизової оболонки респіраторного тракту, що досягається використанням симбіотику FLUVIR.
Удосконалення ортопедичних методів профілактики та лікування гальванозу
(Українська медична стоматологічна академія, 2020-12) Перепелова, Тетяна Василівна; Силенко, Богдан Юрійович; Писаренко, Олена Анатоліївна; Силенко, Юрій Іванович; Perepelova, T. V.; Sylenko, B. Yu. ; Pisarenko, O. A.; Sylenko, Yu. I.
Робота є частиною НДР «Відновлення стоматологічного здоров’я у пацієнтів з основними стоматологічними захворюваннями та їх реабілітація». 0116U004191. Гальваноз – захворювання, обумовлене дією гальванічних струмів, які ініціюються внаслідок виникнення електрохімічних процесів в порожнині рота між металевими протезами. При розвитку явищ гальванозу спостерігається підвищення різниці електрич-них потенціалів, сили струму, електричної провідності ротової рідини з одночасною присутністю комплексу клінічних симптомів непереносимості сплавів металів.Метою дослідження стало удосконалення ортопедичного методу профілактики і лікування гальванозу шляхом створення конструкції металокерамічної коронки.У пацієнтів з гальванозом спостерігається високий рівень суб’єктивної симптоматики, який характеризується яскравою клінічною картиною, високими кількісними показниками суб’єктивної симптоматики 42 + 2,53 бала на хворого, високим показником різниці потенціалів і низьким показником рН ротової порожнини. Після зняття металевих ортопедичних конструкцій у хворих спостерігається значна редукція симптомів гальванозу (показник суб’єктивної симптоматики 4,22 + 1,49 бала) зниження різниці потенціалів і збільшення рН порожнини рота. Ви-користання розробленого нами способу лікування і профілактики гальванозу металокерамічними коронками супроводжується практично повною редукцією симптомів гальванозу, нормалізацією показників біопотенціалів і рН порожнини рота. Запропонована конструкція металокерамічної коронки для профілактики гальванозу, складається з суцільнолитого металевого каркаса з нанесенням на нього облицювального керамічного шару. Край металевого каркаса коронки виконують віддаленим від краю уступу на 1-1,5 мм, облицювальний керамічний шар коронки на рівні краю металевого каркаса виконують на ширину уступу і повністю заміщають метал в ділянці уступу, ізолюючи металевий каркас від контакту з ротовою рідиною, що забезпечує попередження виникнення гальванічних струмів і в цілому явища гальванозу.Така конструкція металокерамічної коронки для профілактики гальванозу дає можливість повністю ізолювати металевий каркас від контакту з ротовою рідиною, запобігає виникненню гальванічних струмів, і, як результат, підвищує ступінь ефективності протезування. Запропонована конструкція металокерамічної коронки для профілактики гальванозу може бути встановлена в різних ділянках зубних рядів нижньої і верхньої щелепи.
Формування та розвиток клінічного мислення іноземних студентів при вивченні радіології
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Марченко, Валерій Юрійович; Марченко, Ірина Ярославівна; Бойко, Віктор Володимирович; Жукова, Тетяна Олександрівна; Муковоз, Оксана Євгенівна; Марченко, Валерий Юрьевич; Марченко, Ирина Ярославовна; Бойко, Виктор Владимирович; Муковоз, Оксана Евгеньевна; Marchenko, V. Yu.; Marchenko, I. Ya.; Boyko, V. V.; Zhukova, T. O.; Mukovoz, O. E.
В статті обговорюється питання складності формування і розвитку клінічного мислення студентів – іноземців, пов’язане з певними факторами: недосконалим володінням мовою, складністю у спілкуванні з пацієнтами, обмеженим часом, що відводиться на діагностику та лікування хворого на амбулаторному прийомі. Найбільш досконалим ступенем лікарського діагнозу є «діагноз хворого», у якому відзначаються особливості захворювання в конкретного хворого, що залежать від його індивідуальної реактивності, конституції, віку, умов життя. Але для статистичного вивчення загальних закономірностей, динаміки структури захворюваності і смертності в основу документального оформлення захворювань у клінічній практиці покладений клінічний «діагноз хвороби». Він складається з нозологічної форми, що позначає сутність хвороби в термінах, передбаченою прийнятою міжнародною класифікацією і номенклатурою хвороб (Міжнародна класифікація хвороб – Женева, 1998 р.) та затвердженими на території України класифікаціями. Причому, іноземним студентам важливо співставляти різні назви одних і тих же форм захворювань, якими різняться вище вказані класифікації. Оскільки невідомо, яка класифікація використовується в країні подальшого працевлаштування майбутнього спеціаліста. Велике значення в цьому має розуміння патоморфологічних процесів, що лежать в основі патологічного процесу. Кожний лікар при визначенні діагнозу діє за певною схемою, якої він був навчений або розробив сам у процесі своєї практичної діяльності. Хоча більшості лікарям здається, що вони ставлять діагноз інтуїтивно, спираючись на своє «внутрішнє почуття». Але інтуїція найчастіше базується на глибоких знаннях і великому досвіді роботи. Тому, в усіх випадках після відповідного аналізу, можна досить детально відтворити «шлях» до діагнозу – всі дії і послідовність роздуму лікаря, які він виконує в процесі встановлення діагнозу. Рекомендується індивідуальний підхід кожного викладача медичного вузу до студентів-іноземців з урахуванням їх когнітивних стилів, що забезпечить формування клінічного мислення майбутніх лікарів та підвищення якості підготовки фахівців-рентгенологів.
Функціональний стан серцево-судинної системи у молодих осіб із різною масою тіла
(Українська медична стоматологічна академія, 2020-12-18) Колінько, Людмила Михайлівна; Весніна, Людмила Едуардівна; Колинько, Людмила Михайловна; Веснина, Людмила Эдуардовна; Kolinko, L. M.; Vesnina, L. E.
Підвищена маса тіла та ожиріння є однією з найскладніших медико-соціальних проблем. Надлишок жирової тканини пов’язаний із збільшенням серцево-судинного ризику та швидким формуванням серцево-судинних захворювань, особливо у молодому віці. Метою дослідження стало визначення функціонального стану серцево-судинної системи у молодих осіб в залежності від маси тіла. Обстежено 96 осіб віком 18-25 років чоловічої та жіночої статі. Проведено визначення зросту, маси тіла, окружності талії (ОТ) та стегон (ОС), співвідношення ОТ/ОС. Враховуючи індекс маси тіла (ІМТ) сформовано 3 групи: контрольна з ІМТ 18,50-24,99 кг/м2 , з підвищеною масою тіла з ІМТ 25,00-29,99 кг/м2 , з ожирінням I ступеня з ІМТ 30,00-34,99 кг/м2 . Визначено показники частоти серцевих скорочень, систолічного та діастолічного артеріального тиску у спокої та після проби з фізичним навантаженням. Розраховані показники пульсового та середнього гемодинамічного тиску, індекс Робінсона. Результати оброблені статистично. Визначено достовірне підвищення рівня показників функціонального стану серцево-судинної системи у осіб з підвищеною масою тіла та ожирінням І ступеня в спокої та після фізичного навантаження, що підтверджується формуванням переважно позитивних кореляційних зв’язків середньої сили між антропометричними показниками та показниками функціональної активності серцево-судинної системи у осіб досліджуваних груп. Достовірно підвищений показник індексу Робінсона у осіб чоловічої статі з підвищеною масою тіла та у осіб з ожирінням I ступеня обох статей свідчить про недостатність функціональних можливостей серцевосудинної системи, зниження рівня енергетичного обміну та ефективності роботи серцево-судинної системи. Отримані зміни потребують фізіологічної корекції шляхом модифікації способу життя – зменшення калорійності харчового раціону та підвищення рівня фізичної активності для запобігання посилення патологічних змін та розвитку захворювань серцево-судинної системи.

Переглянути

Перегляд Вісник проблем біології і медицини, 2020, Випуск 4 (158) за Назва

Результатів на сторінці

Налаштування сортування