Авторефетати та дисертації. Кафедра акушерства і гінекології № 1
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Авторефетати та дисертації. Кафедра акушерства і гінекології № 1 за Ключові слова "628.3-056.5"
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Роль ендотеліальної дисфункції у патогенезі пізніх гестозів у вагітних з ожирінням(Полтавський державний медичний університет, 2022-08-31) Зелінка-Хобзей, Марта Миколаївна; Zelinka-Khobzey, M. M.Зелінка-Хобзей М. М. Роль ендотеліальної дисфункції у патогенезі пізніх гестозів у вагітних з ожирінням. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 222 «Медицина» – Полтавський державний медичний університет МОЗ України, Полтава, 2022. Дисертація присвячена вивченню ролі ендотеліальної дисфункції (ЕД) у патогезі виникнення прееклампсій (ПЕ) у вагітних жінок на фоні супутнього ожиріння. У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нові підходи для вирішення цієї актуальної науково-практичної задачі в акушерстві, що полягає у дослідженні рівня фактора росту ендотелію судин (VEGF) і підрахунку циркулюючих ендотеліальних мікрочастинок (ЦЕМ) у крові, як прогностичних критеріїв розвитку ПЕ, та визначення поляризації макрофагів плаценти при ПЕ, а також в розробці ефективних заходів по її профілактиці у вагітних жінок з ожирінням. На сьогодні ПЕ продовжує залишатися актуальною проблемою сучасного акушерства та неонатології, що обумовлено високими показниками материнських та перинатальних ускладнень, захворюваності, смертності, репродуктивними втратами та витратами на лікування вагітних, роділь, породіль та новонароджених, соціальними та економічними збитками. Проблема виникнення ПЕ є особливо гострою серед вагітних із супутнім ожирінням, оскільки ця категорія жінок складає групу високого ризику по виникненню даного акушерського ускладнення. Важливим завданням сучасного акушерства є більш поглиблене вивчення ПЕ за умови наявності супутнього ожиріння та формування в ранні терміни вагітності груп високого ризику по виникненню ПЕ та інших акушерських ускладнень пов’язаних із прогресуванням ЕД, що дозволило б своєчасно розпочати застосування необхідних профілактичних заходів. Ключовим елементом для забезпечення фізіологічного перебігу вагітності являється переважання проангіогенних факторів росту, таких як VEGF, над антиангіогенними факторами (концентрація яких домінує при ПЕ), що є необхідним для регуляції функціонального стану плаценти та розвитку плода. Не менш важливим залишається стан самого ендотелію, порушення у функціонуванні якого призводить до цілої низки акушерських ускладнень та викликає необхідність у компетентній оцінці вираженості ЕД при вагітності, що протікає на фоні супутнього ожиріння. Таким вагомим діагностичним маркером оцінки стану ендотелію дотепер залишається підрахунок ЦЕМ. Важливу роль у регуляції вагітності та підтриманні гомеостазу в системі «мати-плацента-плід» відіграють макрофаги. Порушення поляризації макрофагів плаценти спостерігається при плацентарній дисфункції з усіма її наслідками та при ПЕ. Отже дотепер триває пошук нових прогностичних маркерів ранньої діагностики ПЕ серед вагітних жінок із супутнім ожирінням та постає пοтреба в рοзрοбці методів прοфілактики цього захвοрювання, які б дали мοжливість стандартизувати ефективну тактику ведення вагітних із супутнім ожирінням, цілеспрямοванο направлену на покращення стану ендотелію та зниження відсотку випадків виникнення ПЕ серед даного контингенту пацієнток. В результаті виконаного дослідження з'ясовано зв'язок між наявністю ЕД та можливістю виникнення ПЕ. Проведено аналіз показників VEGF та ЦЕМ CD32+CD40+ у І триместрі вагітності у жінок із супутнім ожирінням, що надає змогу прогнозувати розвиток ПЕ у другій половині вагітності. Виявлено суттєве зниження концентрації VEGF у сироватці крові та зростання кількості ЦЕМ CD32+CD40+ у периферичній крові серед вагітних із супутнім ожирінням, зіставляючи із даними вагітних із фізіологічною масою тіла. Так, концентрація VEGF у сироватці крові вагітних із ожирінням І ступеня в 1,5 раза (р<0,05) є нижчою, ніж у жінок з фізіологічною масою тіла, а у вагітних із ожирінням ІІ-ІІІ ступенів у 2,7 раза (р<0,001), що підтверджує зв'язок ожиріння та ЕД. У ІІІ триместрі вагітності було виявлено, що рівень концентрації VEGF у сироватці крові вагітних з ожирінням І ступеню є достовірно нижчими у 3,7 раза на відміну від показників групи жінок з фізіологічним перебігом вагітності та фізіологічною масою тіла (р<0,001). Аналогічна закономірність спостерігалась і у вагітних жінок із ожирінням ІІ-ІІІ ступенів, де рівень концентрації VEGF вірогідно нижче у 6,2 раза, ніж у групі жінок із фізіологічною масою тіла (р<0,001). Під час оцінювання одержаних нами показників концентрації VEGF у сироватці крові вагітних із ПЕ, встановлено, що даний показник у 1,8 раза менший у вагітних із ПЕ та ожирінням І ступеня порівняно з групою жінок із ПЕ та фізіологічною масою тіла (р<0,005). Тоді як рівень концентрації VEGF у вагітних з ПЕ, обтяженою ожирінням ІІ-ІІІ ступенів, достовірно у 2,2 раза нижче, ніж у групі вагітних з ПЕ та фізіологічною масою тіла (р<0,0001). Кількість ЦЕМ CD32+CD40+ у І триместрі вагітності у периферичній крові у вагітних жінок із ожирінням І ступеня у 3,1 раза (р<0,05), а у вагітних із ожирінням ІІ-ІІІ ступенів в 3,7 раза (р<0,005) перевищував відповідний показник у жінок із фізіологічною масою тіла. Аналогічна закономірність змін показників кількості ЦЕМ CD32+CD40+ у периферичній крові відмічена і у ІІІ триместрі вагітності. При проведені аналізу змін кількості ЦЕМ CD32+CD40+ серед досліджуваних груп у всіх вагітних жінок із ПЕ, що виникла на фоні супутнього ожиріння, виявлено підвищення вмісту ЦЕМ CD32+CD40+ у периферичній крові, порівняно із жінками із ПЕ та фізіологічною масою тіла: середній показник ЦЕМ CD32+CD40+ у групі жінок із ПЕ та ожирінням І ступеня був на 27,7% вищим, порівнюючи з середнім показником ЦЕМ CD32+CD40+ групи жінок із ПЕ та фізіологічною масою тіла; середнє значення цього показника у вагітних жінок з ПЕ та із ожирінням ІІ-ІІІ ступенів у 1,7 разів перевищував показник групи жінок із ПЕ та фізіологічною масою тіла (р<0,05). Проведений аналіз рівня експресії М1 та М2 децидуальних макрофагів плаценти у терміні гестації 37-40 тижнів демонструє більш виражене переважання М1 прозапального профілю над М2 протизапальним профілем у вагітних жінок із ПЕ та з ожирінням, при порівнянні із вагітними жінками із фізіологічною масою тіла, що свідчить про переважання запального компонента при ПЕ та при ожирінні. Сформований та патогенетично обґрунтований нами лікувальнопрофілактичний комплекс (ЛПК), включає в себе препарати з антиоксидантною та ангіопротекторною діями, що позитивно впливають на стан ендотелію та мікроциркуляцію, покращують стан фетоплацентарного комплексу, мають протизапальну дію, здатні нормалізувати баланс М1 та М2 плацентарних макрофагів. ЛПК включав у себе, окрім регламентованих наказами МОЗ України профілактичних заходів, застосування комбінації препаратів L-аргініну та напівсинтетичного діосміну. Розроблений та запроваджений нами у практику алгоритм використання патогенетично обґрунтованого ЛПК у вагітних жінок із супутнім ожирінням призводить до зниження проявів ЕД (збільшення концентрація VEGF та зниження кількості ЦЕМ CD32+CD40+ у крові вагітних жінок). Концентрація VEGF у сироватці крові зростає в 1,6 раза (p<0,0005) у вагітних жінок з ожирінням І ступеня у порівнянні із показниками вагітних жінок та у 1,4 раза (p<0,005) у жінок з ожирінням ІІ-ІІІ ступенів, які отримували ЛПК, порівнюючи із відповідною групою, яка не застосовувала ЛПК. Кількість ЦЕМ CD32+CD40+ у периферичній крові знизилась в 1,9 раза (p<0,05) при ожирінні І ступеня та в 1,1 раза (p>0,05) при ожирінні ІІ-ІІІ ступенів, відповідно. Шляхом нормалізації стану ендотелію на фоні застосування ЛПК у вагітних жінок із супутнім ожирінням, ЛПК профілактує виникнення тяжкої та ранньої ПЕ і зменшує її частоту на 14,63%.