Авторефетати та дисертації. Кафедра акушерства і гінекології № 1
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Профілактика гемостазіологічних порушень при передчасних пологах, ускладнених передчасним розривом навколоплідних оболонок(Харківський державний медичний університет, 1999) Нестеренко, Леонід АнатолійовичНестеренко Л.А. "Профілактика гемостазіологічних порушень при передчасних пологах, ускладнених передчасним розривом навколоплідних оболонок". - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 - акушерство і гінекологія. Харківський державний медичний Університет. Харків, 1999. Дисертація присвячена вивченню стану системи гемостазу при передчасних пологах ускладнених передчасним розривом плодових оболонок, загрозі передчасних пологів та при загрозі переривання вагітності. Показана необхідність проведення розширеного гемостазіологічного дослідження у вагітних в ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Розроблений новий спосіб профілактики порушень системи гемостазу при передчасних пологах, ускладнених передчасним розривом навколоплідних оболонок, шляхом впливу зовнішнього низькоінтенсивного лазерного опромінювання крові. Nesterenko L.A. "Prophylaxis of hemostasiological violations in premature delivery complicated by premature laceration of fetal membranes". A manuscript. A thesis for a Candidate of medical sciences degree on the speciality - 14.01.01. - obstetrics and gynecology. Kharkov states, 1999 The work is devoted to the study of homeostasis system in premature delivery complicated by premature laceration of fetal bladder, threat of premature delivery and in case of the threat of abortion. The necessity of wide hemostasiological investigation inpatients on the II and III trimester of pregnancy is shown. The was worked out new method of prophylaxis of hemostasiological violations in premature delivery complicated by premature laceration of fetal bladder by means of the influence of the outer low intensive laser irradiation of bloodДокумент Морфологічні особливості перебігу раневого процесу в оперованих матці та її придатках при застосуванні шовного матеріалу біофілу (анатомо-експериментальне дослідження)(Харківський державний медичний університет, 2004) Талаш, Валентин ВасильовичТалаш В.В. Морфологічні особливості перебігу раневого процесу в оперованих матці та її придатках при застосуванні шовного матеріалу біофілу (анатомо-експериментальне дослідження). - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 - нормальна анатомія. - Харківський державний медичний університет МОЗ України, Харків, 2004. Дисертація присвячена вивченню особливостей впливу шовного матеріалу біофілу на перебіг раневого процесу в оперованих матці та її придатках у порівнянні з кетгутом та вікрилом і обґрунтуванню його застосування при операціях на внутрішніх статевих органах у жінок. При виконанні дисертаційної роботи вивчались процеси репаративної регенерації в тканинах матки та її придатків в дослідах нa 75 кролицях породи шиншила, вагою від 3200 до 4500 грамів. Основну групу (ОГ) склали 25 кролиць, у яких під час операції застосовували шовний матеріал біофіл. Групу порівняння № 1 (ГП № l) склали 25 тварин, яким зашивання оперованих органів проводили кетгутом, а групу порівняння №2 (ГП №2) склали 25 кролиць, яким застосовували синтетичний шовний матеріал вікрил. Автором нa основі анатомо-експериментальних досліджень доведено, що біофіл, па відміну від кетгуту, та, в меншій мірі, вікрилу, не справляє негативного впливу нa перебіг раневого процесу, викликає мінімально виражені запальні зміни в зашитих тканинах внутрішніх статевих органів без алергічного компоненту, що призводить до більш ранньої нормалізації показників гомеостазу, запобігає розвитку злукового процесу черевної порожнини. Таким чином, результати експериментальних досліджень обґрунтовують можливість застосування шовного матеріалу біофілу при операціях на внутрішніх статевих органах у жінок.Документ Санация влагалища и применение иммуностимуляторов для профилактики послеродовых септических заболеваний(1986) Мітюніна, Ніна ІванівнаЦелью настоящей работы является разработка мероприятий, направленных на прогнозирование, профилактику и снижение частоты послеродовых гнойно-септических заболеваний.Документ Прогнозирование и профилактика преждевременного излития околоплодных вод при доношенной беременности(1992) Громова, Антоніна МакарівнаЦелью исследования является разработка системы прогнозирования и профилактики преждевременного излития околоплодных вод и тактика ведения родов при доношенной беременности для снижения материнской и перинатальной заболеваемости и смертности.Документ Діагностика та профілактика внутрішньоутробного інфікування при передчасному розриві плодових оболонок(1997) Мартиненко, Віталій БорисовичМартиненко B.Б. Діагностика та профілактика внутрішньоутробного інфікування при передчасному розриві плодових оболонок (ПРПО). - Рукопис. Дисертація (рукопис) на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 - акушерство і гінекологія. - Харківській державний медичний Університет, Харків. 1997 Дисертаційна робота присвячена профілактиці та лікуванню ВУ інфікування плода при ПРПО. Встановлена poль ВУ інфікування в структурі ПC. Воно займає одне з провідних місць та становить 51.00 + 4,24 % у вагітних групи ризику по ВУ інфікуванню. Визначені групи певного та відносного ризику по ВУ інфікуванню. Визначені бактеріологічні, ультразвукові критерії ВУ інфікування, які надалі - підтверджені патоморфологічними дослідженнями, дозволили підтвердити висхідний шлях інфікування плода при ПРПО. Обґрунтована сануюча терапія вагітних групи ризику по ВУ інфікуванню кульками з хлорфіліптом та 0,06 % розчином гіпохлориту натрія. Доведена ефективність інтраамніального введення антибіотиків при ПРПО та довготривалості безводного проміжку зверх 6-9 годин. Встановлені клінічні критерії ВУ інфікування.Документ Патогенетично обґрунтовані підходи при лікуванні запальних захворювань придатків матки(Харківський державний медичний університет, 2007) Зятіна, Олена МиколаївнаЗятіна О.М. Патогенетично обґрунтовані підходи при лікуванні запальних захворювань придатків матки. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 – акушерство та гінекологія. – Харківський державний медичний університет МОЗ України, Харків, 2007. Дисертація присвячена диференційованому підходу при діагностиці та лікуванні гострих і хронічних запальних захворювань придатків матки. Автором проведено комплексний аналіз особливостей перебігу запальних захворювань придатків матки, вивчення клінічних, біохімічних та місцевих гемодинамічних змін у 140 хворих і у 21 практично здорової жінки, а також розробка та впровадження у клініку патогенетично обґрунтованої методики лікування, що дозволило уникнути значного медикаментозного навантаження на організм та сприяло покращенню місцевої гемодинаміки. На основі запропонованого патогенетично обґрунтованого лікування відбулись: нормалізація локального кровообігу (підвищення пульсового кровонаповнення у 1,8-3 рази, посилення венозного відтоку у 2,5-3 рази, зменшення резистентності реґіонарних артерій у 1,2-1,3 рази, усунення ознак варикозу); зменшення активності запалення (зниження вмісту серомукоїдів у 1,6-2,4 рази); при хронічному перебігу – підвищення вмісту основного ферменту антиоксидантного захисту церулоплазміну у 1,5 рази) та зменшення загального ендотоксикозу (зниження лейкоцитарного індексу інтоксикації у 2 рази), що сприяло швидшому усуненню больового синдрому, більш якісному відновленню репродуктивної функції і зменшенню ліжко днів на 3 дні.Документ Клініко-патогенетичне обґрунтування комплексної терапії ендоцервікозів, ускладнених папіломавірусною інфекцією(Київська медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, 2004) Крутікова, Елла ІванівнаКрутікова Е. І. Клініко-патогенетичне обґрунтування комплексної терапії ендоцервікозів, ускладнених папіломавірусною інфекцією. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14. 01. 01 – акушерство і гінекологія. – Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця МОЗ України, Київ, 2004. Дисертація присвячена розробці комплексу поетапних заходів, спрямованих на підвищення ефективності діагностики та лікування ендоцервікозу. Діагностика включала традиційні клініко-морфолоігчні дослідження шийки матки, і, додатково, ідентифікацію онкогенних типів вірусу папіломи людини та імуногістохімічне дослідження цервікобіоптатів для визначення маркерів цитоонкотрансформації та локального клітинного імунітету. Для комплексного лікування використовувались сучасні імуномодулятори: неовір, протефлазід, віферон. На глибокому структурному рівні доведено, що ектопія призматичного епітелію являється сприятливим фоном для папіломавірусної інфекції, на тлі якої ендоцервікоз варто розцінювати як передраковий стан шийки матки із цервікальною інтраепітеліальною неоплазією та місцевим клітинним імунодефіцитом. Комплексна імуномодуляція запобігає уникненню діагностичних помилок, відновленню морфологічної структури шийкового епітелію, особливо в осередках дисплазії, скороченню термінів епітелізації після деструкції патологічного вогнища на 10-12 діб, зниженню рівня ускладнень та рецидивів, в середньому, у 3 рази.Документ Роль ендотеліальної дисфункції у патогенезі пізніх гестозів у вагітних з ожирінням(Полтавський державний медичний університет, 2022-08-31) Зелінка-Хобзей, Марта Миколаївна; Zelinka-Khobzey, M. M.Зелінка-Хобзей М. М. Роль ендотеліальної дисфункції у патогенезі пізніх гестозів у вагітних з ожирінням. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 222 «Медицина» – Полтавський державний медичний університет МОЗ України, Полтава, 2022. Дисертація присвячена вивченню ролі ендотеліальної дисфункції (ЕД) у патогезі виникнення прееклампсій (ПЕ) у вагітних жінок на фоні супутнього ожиріння. У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нові підходи для вирішення цієї актуальної науково-практичної задачі в акушерстві, що полягає у дослідженні рівня фактора росту ендотелію судин (VEGF) і підрахунку циркулюючих ендотеліальних мікрочастинок (ЦЕМ) у крові, як прогностичних критеріїв розвитку ПЕ, та визначення поляризації макрофагів плаценти при ПЕ, а також в розробці ефективних заходів по її профілактиці у вагітних жінок з ожирінням. На сьогодні ПЕ продовжує залишатися актуальною проблемою сучасного акушерства та неонатології, що обумовлено високими показниками материнських та перинатальних ускладнень, захворюваності, смертності, репродуктивними втратами та витратами на лікування вагітних, роділь, породіль та новонароджених, соціальними та економічними збитками. Проблема виникнення ПЕ є особливо гострою серед вагітних із супутнім ожирінням, оскільки ця категорія жінок складає групу високого ризику по виникненню даного акушерського ускладнення. Важливим завданням сучасного акушерства є більш поглиблене вивчення ПЕ за умови наявності супутнього ожиріння та формування в ранні терміни вагітності груп високого ризику по виникненню ПЕ та інших акушерських ускладнень пов’язаних із прогресуванням ЕД, що дозволило б своєчасно розпочати застосування необхідних профілактичних заходів. Ключовим елементом для забезпечення фізіологічного перебігу вагітності являється переважання проангіогенних факторів росту, таких як VEGF, над антиангіогенними факторами (концентрація яких домінує при ПЕ), що є необхідним для регуляції функціонального стану плаценти та розвитку плода. Не менш важливим залишається стан самого ендотелію, порушення у функціонуванні якого призводить до цілої низки акушерських ускладнень та викликає необхідність у компетентній оцінці вираженості ЕД при вагітності, що протікає на фоні супутнього ожиріння. Таким вагомим діагностичним маркером оцінки стану ендотелію дотепер залишається підрахунок ЦЕМ. Важливу роль у регуляції вагітності та підтриманні гомеостазу в системі «мати-плацента-плід» відіграють макрофаги. Порушення поляризації макрофагів плаценти спостерігається при плацентарній дисфункції з усіма її наслідками та при ПЕ. Отже дотепер триває пошук нових прогностичних маркерів ранньої діагностики ПЕ серед вагітних жінок із супутнім ожирінням та постає пοтреба в рοзрοбці методів прοфілактики цього захвοрювання, які б дали мοжливість стандартизувати ефективну тактику ведення вагітних із супутнім ожирінням, цілеспрямοванο направлену на покращення стану ендотелію та зниження відсотку випадків виникнення ПЕ серед даного контингенту пацієнток. В результаті виконаного дослідження з'ясовано зв'язок між наявністю ЕД та можливістю виникнення ПЕ. Проведено аналіз показників VEGF та ЦЕМ CD32+CD40+ у І триместрі вагітності у жінок із супутнім ожирінням, що надає змогу прогнозувати розвиток ПЕ у другій половині вагітності. Виявлено суттєве зниження концентрації VEGF у сироватці крові та зростання кількості ЦЕМ CD32+CD40+ у периферичній крові серед вагітних із супутнім ожирінням, зіставляючи із даними вагітних із фізіологічною масою тіла. Так, концентрація VEGF у сироватці крові вагітних із ожирінням І ступеня в 1,5 раза (р<0,05) є нижчою, ніж у жінок з фізіологічною масою тіла, а у вагітних із ожирінням ІІ-ІІІ ступенів у 2,7 раза (р<0,001), що підтверджує зв'язок ожиріння та ЕД. У ІІІ триместрі вагітності було виявлено, що рівень концентрації VEGF у сироватці крові вагітних з ожирінням І ступеню є достовірно нижчими у 3,7 раза на відміну від показників групи жінок з фізіологічним перебігом вагітності та фізіологічною масою тіла (р<0,001). Аналогічна закономірність спостерігалась і у вагітних жінок із ожирінням ІІ-ІІІ ступенів, де рівень концентрації VEGF вірогідно нижче у 6,2 раза, ніж у групі жінок із фізіологічною масою тіла (р<0,001). Під час оцінювання одержаних нами показників концентрації VEGF у сироватці крові вагітних із ПЕ, встановлено, що даний показник у 1,8 раза менший у вагітних із ПЕ та ожирінням І ступеня порівняно з групою жінок із ПЕ та фізіологічною масою тіла (р<0,005). Тоді як рівень концентрації VEGF у вагітних з ПЕ, обтяженою ожирінням ІІ-ІІІ ступенів, достовірно у 2,2 раза нижче, ніж у групі вагітних з ПЕ та фізіологічною масою тіла (р<0,0001). Кількість ЦЕМ CD32+CD40+ у І триместрі вагітності у периферичній крові у вагітних жінок із ожирінням І ступеня у 3,1 раза (р<0,05), а у вагітних із ожирінням ІІ-ІІІ ступенів в 3,7 раза (р<0,005) перевищував відповідний показник у жінок із фізіологічною масою тіла. Аналогічна закономірність змін показників кількості ЦЕМ CD32+CD40+ у периферичній крові відмічена і у ІІІ триместрі вагітності. При проведені аналізу змін кількості ЦЕМ CD32+CD40+ серед досліджуваних груп у всіх вагітних жінок із ПЕ, що виникла на фоні супутнього ожиріння, виявлено підвищення вмісту ЦЕМ CD32+CD40+ у периферичній крові, порівняно із жінками із ПЕ та фізіологічною масою тіла: середній показник ЦЕМ CD32+CD40+ у групі жінок із ПЕ та ожирінням І ступеня був на 27,7% вищим, порівнюючи з середнім показником ЦЕМ CD32+CD40+ групи жінок із ПЕ та фізіологічною масою тіла; середнє значення цього показника у вагітних жінок з ПЕ та із ожирінням ІІ-ІІІ ступенів у 1,7 разів перевищував показник групи жінок із ПЕ та фізіологічною масою тіла (р<0,05). Проведений аналіз рівня експресії М1 та М2 децидуальних макрофагів плаценти у терміні гестації 37-40 тижнів демонструє більш виражене переважання М1 прозапального профілю над М2 протизапальним профілем у вагітних жінок із ПЕ та з ожирінням, при порівнянні із вагітними жінками із фізіологічною масою тіла, що свідчить про переважання запального компонента при ПЕ та при ожирінні. Сформований та патогенетично обґрунтований нами лікувальнопрофілактичний комплекс (ЛПК), включає в себе препарати з антиоксидантною та ангіопротекторною діями, що позитивно впливають на стан ендотелію та мікроциркуляцію, покращують стан фетоплацентарного комплексу, мають протизапальну дію, здатні нормалізувати баланс М1 та М2 плацентарних макрофагів. ЛПК включав у себе, окрім регламентованих наказами МОЗ України профілактичних заходів, застосування комбінації препаратів L-аргініну та напівсинтетичного діосміну. Розроблений та запроваджений нами у практику алгоритм використання патогенетично обґрунтованого ЛПК у вагітних жінок із супутнім ожирінням призводить до зниження проявів ЕД (збільшення концентрація VEGF та зниження кількості ЦЕМ CD32+CD40+ у крові вагітних жінок). Концентрація VEGF у сироватці крові зростає в 1,6 раза (p<0,0005) у вагітних жінок з ожирінням І ступеня у порівнянні із показниками вагітних жінок та у 1,4 раза (p<0,005) у жінок з ожирінням ІІ-ІІІ ступенів, які отримували ЛПК, порівнюючи із відповідною групою, яка не застосовувала ЛПК. Кількість ЦЕМ CD32+CD40+ у периферичній крові знизилась в 1,9 раза (p<0,05) при ожирінні І ступеня та в 1,1 раза (p>0,05) при ожирінні ІІ-ІІІ ступенів, відповідно. Шляхом нормалізації стану ендотелію на фоні застосування ЛПК у вагітних жінок із супутнім ожирінням, ЛПК профілактує виникнення тяжкої та ранньої ПЕ і зменшує її частоту на 14,63%.Документ Патогенетичне обґрунтування впливу запального процесу на перебіг ендометріоїдної хвороби(Полтавський державний медичний університет, 2022-08-31) Орлова, Юлія Андріївна; Orlova, Yu. A.Орлова Ю.А. Патогенетичне обґрунтування впливу запального процесу на перебіг ендометріоїдної хвороби. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 222 Медицина – Полтавський державний медичний університет МОЗ України, Полтава, 2022. Дисертаційна робота присвячена визначенню впливу поляризації макрофагів фенотипів М1 та М2, та макрофагального колонієстимулюючого фактору, відомого як колонієстимулюючий фактор 1 (СSF–1), як маркеру хронічного запалення, на патогенез ендометріоїдної хвороби (ЕХ) та висвітлені нові діагностичні можливості для вказаної патології. ЕХ, як захворювання з компонентом асептичного хронічного запалення, сьогодні залишається вагомою проблемою сучасного акушерства та гінекології. Це обумовлено насамперед його поширеністю серед жінок усіх вікових категорій, а також важкими клінічними проявами, що обмежують жінку в різних сферах її життя та самореалізації. Патогенез ЕХ залишає за собою безліч питань. Одна з поширених, але недостатньо вивчених теорій розвитку ЕХ стосується вагомої ролі при цій патології саме макрофагів. Питання поляризації макрофагів та її впливу на ЕХ залишається дискутабельним, але більшість наукових дослідників схиляється до превалюючої ролі макрофагів фенотипу М2. СSF–1 є маркером фенотипу макрофагів М2, однак даних про його вплив на патогенез ЕХ у таких жінок на сьогодні не достатньо. Враховуючи відсутність вичерпної інформації про ланки патогенезу, діагностичні можливості при ЕХ є на сьогодні вкрай обмеженими, оскільки лише використання інвазивних методів підтвердження дозволяє встановити діагноз ЕХ. Контроль за перебігом даної хронічної хвороби неівазивними методами також потребує доповнення. В результаті проведеного нами дослідження виявлені предиктори ЕХ, якими виявились: психологічне перенавантаження (ВШ 3,05; 95% ДІ [1,19–7,83], р=0,03), 0(І) група крові (ВШ 3,33; 95% ДІ [1,09–10,16], р=0,029), перенесений сальпінгоофорит (ВШ 2,59; 95% ДІ [1,02–6,59], р=0,04) (локалізація перенесеного запального процесу додатків матки корелювала з топікою ураження ЕХ додатків матки в поточному дослідженні (r=0,78; p<0,05)). Нами було узагальнено інформацію про больовий синдром та його характеристики під час менструації або перед нею у жінок з ЕХ. При використанні об’єктивного методу оцінки больового синдрому, а саме візуальної аналогової шкали (ВАШ) виявлено, що хоча в обох групах жінок (як з ЕХ так і без ЕХ) кількість жінок з болісними менструаціями була однакова (72% проти 73,3%; р=0,89), однак важкість болю була різною. У жінок, які страждали на ЕХ біль під час та/або напередодні менструації був сильніший у 2,19 разів (р<0,001). Окрім сили болю у жінок з ЕХ він був у 2,67 (р<0,001) разів довший за кількістю днів менструального циклу. Також у жінок з ЕХ характеристика «сильний біль», що зазначається від 7,5 см до 10 см за ВАШ відмічений в 9,7 разів більше в порівнянні з жінками без ЕХ (р<0,001). В дисертаційній роботі встановлено, що при ЕХ непліддя у жінок зустрічалось в 1,8 разів частіше (р=0,02) в порівнянні з жінками без вказаної патології. Встановлено та доповнено патогенетичні ланцюги ЕХ за участю макрофагів саме фенотипу М2 в перитонеальній рідині, які були присутні в 2 рази більше у таких жінок в порівнянні з жінками без ЕХ (р=0,03) та їх вплив на розвиток ЕХ. Вперше виявлено, що саме М2 фенотип макрофагів в перитонеальній рідині впливає на прогресію ступеня важкості ЕХ, а таким чином і на проліферативні процеси при ЕХ, що проявлялось на 42,9% достовірно більшим (р=0,02) переважанням М2 фенотипу макрофагів в перитонеальній рідині при 4 стадії важкості ЕХ. Доведено, що жінки, які страждають на ЕХ мають значне підвищення концентрації СSF–1 у перитонеальній рідині в порівнянні з жінками без ЕХ. Рівень СSF–1 у перитонеальній рідині таких жінок перевищував у 1,2 рази вміст СSF–1 у жінок, в яких не було ЕХ (р=0,029), таким чином доведено, що СSF–1 безпосередньо впливає на патогенез ЕХ та може використовуватись для діагностики вказаної патології. З’ясовано, що окрім впливу на розвиток ЕХ СSF–1 приймає участь у прогресуванні важкості, а тим самим й поширеності злукового процесу органів малого тазу (ЗПОМТ), що проявилось в різниці концентрацій СSF–1 у перитонеальній рідині при різних стадіях ЗПОМТ. Рівень СSF–1 в перитонеальній рідині у жінок з ЕХ був більший при 3 ступені ЗПОМТ в порівнянні з 1 ступенем ЗПОМТ в 1,4 рази (р=0,02), та більший при порівнянні між 4 ступенем важкості ЗПОМТ та 1 ступенем ЗПОМТ – в 1,6 рази відповідно (р=0,013). Вперше досліджено рівень СSF–1 в менструальній крові (неінвазивно) до оперативного лікування. Встановлено, що вміст СSF–1 підвищується не тільки у перитонеальній рідині жінок з ЕХ, а й в менструальній крові цих жінок в 1,42 рази (р<0,001), в порівнянні з жінками без ЕХ. Доведено можливість використання визначення вмісту СSF–1 у менструальній крові на етапі амбулаторного ведення хворої з метою встановлення діагнозу ендометріоїдної хвороби. Доведено, що при обраній тактиці хірургічного лікування ЕХ, наступне призначення гормональної та протизапальної терапії в якості лікування (з урахуванням репродуктивних планів жінки) зменшувало больовий синдром під час та/або напередодні менструації, що за ВАШ було меншим у 2,9 разів (р<0,001). Вперше за допомогою визначення концентрації СSF–1 у менструальній крові неінвазивно проведений контроль за перебігом ЕХ, як після оперативного лікування, так й після комбінації оперативного лікування з консервативною гормональною та протизапальною терапією ЕХ. За рівнем СSF–1 визначено, що отримання послідуючої гормональної та протизапальної терапії після хірургічного лікування ЕХ призводить до стабілізації хвороби за рахунок зменшення рівня СSF–1 в менструальній крові в 1,4 рази (р=0,02) в порівнянні з тими, хто відмовився від її прийому. Використання ВАШ дає можливість оцінити об'єктивно больовий синдром під час та/або напередодні менструації, а для розуміння обсягу крововтрати під час менструації у жінок з ЕХ необхідним є застосування піктограми самооцінки обсягу крововтрати під час менструації. Обґрунтована та впроваджена діагностична можливість використання визначення рівнів СSF–1 у перитонеальній рідині жінок з ЕХ при хірургічній тактиці лікування хвороби ще до результатів гістологічного підтвердження, а також використання визначення СSF–1 у менструальній крові в якості її маркера (неінвазивний забір матеріалу) при амбулаторному веденні хворої та в якості контролю за лікуванням та перебігом ЕХ.Документ Метаболічні порушення у вагітних з ожирінням різного ступеня, їх зв'язок з акушерськими ускладненнями та обґрунтування патогенетичної корекції(2017) Тарасенко, Костянтин Володимирович; Тарасенко, Константин Владимирович; Tarasenko, K. V.