Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, 2023, Том 23, вип. 2 (82), ч. 2

Постійне посилання зібрання

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/20984

Переглянути

Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, 2023, Том 23, вип. 2 (82), ч. 2 за Ключові слова "acid resistance"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Резистентність еритроцитів при крововтраті та її корекції синтетичним антиоксидантом
    (Полтавський державний медичний університет, 2023) Власенко, Наталія Олександрівна; Vlasenko, N. O.
    Серед факторів, що порушують мікроциркуляцію при гострій крововтраті, знаходяться морфофункціональні зміни еритроцитів, які пов’язують з оксидативним стресом. Це дає підстави припустити, що антиоксиданти, зокрема етилметилгідроксипіридину сукцинат (ЕМГПС), будуть корисні при невідкладній терапії гострої крововтрати, хоча нині вони не включені в стандарти такого лікування. Мета роботи - вивчити зміни резистентності еритроцитів при експериментальній крововтраті та її корекції ЕМГПС. Матеріали та методи. Експерименти були проведені на 49 білих щурах-самцях. Гостру крововтрату відтворювали, забираючи кров із серця щурів у кількості 25 % її циркулюючого об’єму під ефірним наркозом. ЕМГПС (100 мг/кг) вводили внутрішньоочеревинно за 30 хв до вилучення крові. Через 3, 24, 72 год та 5 діб одержували проби крові з серця під наркозом, не заподіюючи смерті тваринам. У них вивчали кислотну, осмотичну та пероксидну резистентність еритроцитів. Одержаний цифровий матеріал статистично обробляли, використовуючи однофакторний дисперсійний аналіз ANOVA або непараметичний критерій «точний метод Фішера». Результати. Усі три тести на резистентність еритроцитів виявляють зміни у стані цих клітин крові протягом 5 діб після крововтрати, що характеризується посиленням осмотичного гемолізу, змінами часу настання, значень максимуму та тривалості кислотного гемолізу і підвищенням пероксидного гемолізу. Після введення ЕМГПС рівень осмотичного нижчий за такий при контрольній патології (24-72 год). Під впливом ЕМГПС час настання максимуму кислотного гемолізу подовжується (3 год та 5 діб), а тривалість реакції скорочується до норми (3 год). При вивченні пероксидної резистентності показано, що через 24 год на фоні введення препарату пероксидний гемоліз зменшується і лишається таким надалі. Висновки. При гострій крововтраті ЕМГПС знижує пероксидний гемоліз еритроцитів, модифікує параметри кислотного гемолізу та зменшує осмотичний гемоліз еритроцитів, що може бути пов’язано із здатністю препарату обмежувати оксидативний стрес, а також його властивістю посилювати еритропоез і змінювати віковий спектр еритроцитів. Among the factors that disrupt microcirculation in acute blood loss there are morphofunctional changes in erythrocytes associated with oxidative stress. This suggests that antioxidants, in particular, thylmethylhydroxypyridine succinate (EMHPS), will be useful in the emergency treatment of acute blood loss, although they are not currently included in the standard of care. The purpose of this work is to study changes in the resistance of erythrocytes during experimental blood loss and its correction by EMHPS. Materials and methods. Experiments were conducted on 49 white male rats. Acute blood loss was designed by taking blood from the heart of rats in the amount of 25% of its circulating volume under ether anaesthesia. EMHPS (100 mg/kg) was administered intraperitoneally 30 min before blood sampling. In 3, 24, 72 h and in 5 days, blood samples were taken from the heart under anaesthesia without causing death to the animals. Acid, osmotic and peroxide resistance of erythrocytes was studied in them. The resulting digital material was statistically processed using a one-way analysis of variance ANOVA or the non-parametric test, known as Fisher's exact method. Results. All three tests for erythrocyte resistance reveal changes in the state of these blood cells within 5 days after blood loss manifested by increased osmotic haemolysis, changes in time, maximum values and duration of acid haemolysis, and an increase in peroxide haemolysis. Following EMHPS administration, the osmotic haemolysis level lowered than that in the control pathology (24-72 h). Under the influence of EMHPS, time of the maximum development in acid haemolysis was prolonged (3 h and 5 days), and the duration of the reaction reduced to the normal value (3 h). After 24 hours of drug administration, it was observed that peroxide haemolysis decreased and remained at a reduced level over time. Conclusions: EMHPS administration during acute blood loss reduces peroxide haemolysis of erythrocytes, modifies acid haemolysis parameters, and reduces osmotic haemolysis of erythrocytes. These effects may be attributed to the drug ability to limit oxidative stress, enhance erythropoiesis, and alter the age spectrum of erythrocytes.