Наукові праці. Кафедра оториноларингології з офтальмологією

Постійне посилання зібрання

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/264

Переглянути

Перегляд Наукові праці. Кафедра оториноларингології з офтальмологією за Ключові слова "616.216-002-089"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Післяопераційна реабілітація пацієнтів з хронічними риносинуситами
    (2019) Безшапочний, Сергій Борисович; Лобурець, Валерій Васильович; Лобурець, Андрій Валерійович; Джіров, Олексій Романович; Bezshapochnyy, S. B.; Loburets, V. V.; Loburets, A. V.; Dzhirov, O. R.
    Актуальність: Сучасна ринохірургія в лікуванні хронічних риносинуситів, базується на принципах максимального збереження функціональної анатомії порожнини носа. Це сприяє покращенню не тільки лікувального процесу, але й якості життя пацієнта. Найбільш ефективним методом лікування хронічних риносинуситів на сьогодні є функціональна ендоскопічна хірургія (FESS). Цей метод дозволяє прискорити одужання пацієнтів та зменшити кількість післяопераційних ускладнень, що, в свою чергу, зменшує необхідність в реоперативних втручаннях. Таким чином, окрім прискіпливої та ретельної хірургічної техніки, одне з найважливіших місць в лікуванні пацієнта займає оптимальне ведення післяопераційного періоду для максимального потенціювання одужання. Актуальність нашого дослідження обумовлена необхідністю подальшого удосконалення фармакотерапії післяопераційного періоду, де були б представлені декілька різних методів лікування, направлених на найшвидше відновлення фізіологічної роботи внутрішньоносових структур. Матеріали і методи: Всього в рамках дослідження проходило лікування 50 пацієнтів, яких в залежності від особливостей ведення післяопераційного періоду було розподілено на 3 групи. Пацієнти 1-ї групи отримували ізотонічний розчин 0,9 % NaCl з 1-ї доби та топічні глюкокортикостероїди (Mometasone furoate) з 7-ї доби. В підгрупі 2А до класичної терапії додано фітопрепарат, а в підгрупі 2Б замість стандартного сольового розчину використано 0,9 % NaCl з додаванням 0,4 % СО2. Оцінка ефективності методів лікування виконувалась за допомогою візуально-аналогової шкали для суб’єктивних симптомів та ендоскопічного дослідження за шкалою «The Modified Lund-Kennedy Endoscopy Score» – для об’єктивних симптомів. Результати: На 7-у добу спостерігались статистично достовірні відмінності за даними ВАШ між пацієнтами 1-ї групи та підгрупи 2Б за показниками наявності виділень з порожнини носа (р<0,05, U=77.5) та порушенням ольфакторної функції (р<0,05, U=75), в той же період відмічається статистично достовірна різниця між показниками MLK у пацієнтів 1-ї групи та підгрупи 2Б (р<0,05).Висновки: на основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що застосування в післяопераційному періоді запропонованих препаратів має достовірну клінічну перевагу, яка ґрунтується на даних клінічних досліджень та підтверджена за принципами доказової медицини