Вісник проблем біології і медицини, 2024, Випуск 2 (173)

Постійне посилання зібрання

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/24277

Переглянути

Перегляд Вісник проблем біології і медицини, 2024, Випуск 2 (173) за Ключові слова "clinic"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Документ
    Dehydration shock in the clinic of infectious diseases: etiology, pathogenesis, clinic, diagnosis, treatment
    (Полтавський державний медичний університет, 2024) Poltorapavlov, V. A.; Koval, T. I.; Iziumska, O. M.; Pryimenko, N. O.; Syzova, L. M.; Marchenko, O. H.; Vatsenko, A. I.; Полторапавлов, Володимир Анатолійович; Коваль, Тетяна Ігорівна; Ізюмська, Олена Михайлівна; Прийменко, Наталія Олегівна; Сизова, Людмила Михайлівна; Марченко, Олена Геннадіївна; Ваценко, Анастасія Ігорівна
    Будь-яке порушення водного обміну називають дисгідрією. Всі дисгідрії поділяють на стани з дефіцитом рідини – дегідратації та надлишком рідини – гіпергідратації. В статті буде розглянута етіологія, патогенез, клініка, діагностика і лікування дегідратацій – найбільш характерних порушень водного обміну у хворих при невідкладних станах за інфекційних хвороб. Дегідратаційний шок – поліетіологічний стан, розвиток якого пов’язаний з катастрофічним зменшенням об’єму циркулюючої крові внаслідок втрати організмом води (дегідратація) та електролітів (демінералізація) у результаті профузної діареї і блювання, що призводить до виражених змін водно-електролітного балансу,кислотно-лужного стану, серцевої діяльності, судинного і м’язового тонусу, функції нирок, розвитку гіпоксії та є різновидом гіповолемічного шоку. Ізольованих розладів тільки водного або сольового балансу не буває, виникнення одного з цих порушень є пусковим механізмом у формуванні єдиної патології водно-електролітного обміну із залученням у цей процес усіх рідинних середовищ. В клініці інфекційних хвороб проблема гіповолемічного шоку найчастіше зустрічається внаслідок дегідратації (переважно кишкові інфекції) та крововтрати (ускладнений перебіг черевного тифу, паратифів та деяких екзотичних хвороб). Діарейний синдром і блювання – характерні прояви кишкових інфекцій, тому найчастіше розвиток дегідратації є ускладненням цієї групи захворювань. Якщо при розвитку явищ дегідратації хворому не надається своєчасна і достатня за обсягом допомога, а патологічний процес продовжує прогресувати, у хворого розвивається дегідратаційний шок. Незважаючи на тяжкість і стрімкість розвитку дегідратаційного шоку, своєчасно розпочата інтенсивна терапія у більшості хворих призводить до видужання. Лікування полягає в призначенні адекватних доз внутрішньовенних і пероральних регідратаційних розчинів і своєчасної госпіталізації у профільне відділення. Тому правильна діагностика і лікування цього патологічного стану має вирішальне значення для успішної терапії багатьох інфекційних хвороб, які супроводжуються зневодненням. На сьогодні все ще дискутуються питання про класифікацію, етіологічні відмінності, характер «пускових механізмів», співвідношення патологічних процесів і захисних механізмів, що лежать в основі розвитку патогенезу дегідратаційного шоку і намагання клінічно визначити ступінь дегідратації безпосередньо у ліжка хворого. Також актуальним є питання про найбільш раціональні терапевтичні підходи на догоспітальному і госпітальному етапах. Необхідно провести аналіз сучасних клінічних концепцій, діагностичних і лікувальних підходів, які представлені в літературі, щодо проблем раннього діагнозу дегідратаційного шоку, його клінічного визначення та лікування. Any violation of water exchange is called dyshydria. All dyshydrias are divided into states with a lack of fluid – dehydration and an excess of fluid – hyperhydration. The article will consider the etiology, pathogenesis, clinic, diagnosis and treatment of dehydration – the most characteristic disturbances of water exchange in patients with emergency conditions due to infectious diseases. Dehydration shock is a polyetiological condition, the development of which is associated with a catastrophic decrease in the volume of circulating blood due to the body’s loss of water (dehydration) and electrolytes (demineralization) as a result of profuse diarrhea and vomiting, which leads to pronounced changes in the waterelectrolyte balance, acid – alkaline state, cardiac activity, vascular and muscle tone, kidney function, development of hypoxia and is a type of hypovolemic shock. There are no isolated disorders of only water or salt balance, the occurrence of one of these disorders is the trigger for the formation of a single pathology of water-electrolyte exchange with the involvement of all liquid environments in this process. In the clinic of infectious diseases, the problem of hypovolemic shock most often occurs due to dehydration (mainly intestinal infections) and blood loss (complicated course of typhoid, paratyphoid and some exotic diseases). Diarrhea syndrome and vomiting are characteristic manifestations of intestinal infections, so the development of dehydration is often a complication of this group of diseases. If during the development of dehydration phenomena, the patient is not provided with timely and sufficient assistance, and the pathological process continues to progress, the patient develops dehydration shock. Despite the severity and rapidity of the development of dehydration shock, intensive therapy started in a timely manner leads to recovery in most patients. Treatment consists in the appointment of adequate doses of intravenous and oral rehydration solutions and timely hospitalization in a specialized department. Therefore, the correct diagnosis and treatment of this pathological condition is crucial for the successful therapy of many infectious diseases that are accompanied by dehydration. Today, questions about classification, etiological differences, the nature of “trigger mechanisms”, the relationship between pathological processes and protective mechanisms that underlie the development of the pathogenesis of dehydration shock and attempts to clinically determine the degree of dehydration directly at the patient’s bedside are still being discussed. The issue of the most rational therapeutic approaches at the pre-hospital and hospital stages is also relevant. It is necessary to conduct an analysis of modern clinical concepts, diagnostic and treatment approaches, which are presented in the literature, regarding the problems of early diagnosis of dehydration shock, its clinical definition and treatment.