Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 21, вип. 4 (76)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 21, вип. 4 (76) за Ключові слова "616.127-005.8-036.11+616.379-008.64]-07"
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Прогностична цінність ендотеліального моноцитактивуючого пептиду – іі щодо розвитку гострої лівошлуночкової недостатності у госпітальному періоді гострого інфаркту міокарда у хворих на цукровий діабет 2 типу(Полтавський державний медичний університет, 2021) Фельдман, Д. А.; Риндіна, Н. Г.Вступ. У хворих на цукровий діабет 2 типу, коморбідна патологія, кардіогенний шок гострий інфаркт міокарду в 20% випадків зустрічається цукровий діабет 2 типу, що значно вище даного показника во всій популяції. При наявності даної коморбідної патології частота виникнення гострої лівошлуночкової недостатності з кардіогенним шоком значно вища ніж можна б було спрогнозувати на підставі розміру інфарктної зони, що є актуальним питанням сучасної кардіології. В основі етіопатогенезу розвитку гострому інфаркті міокарда при наявності цукрового діабету 2 типу лежить ендотеліальна дисфункція. Ендотеліальний моноцитактивуючий пептид ІІ – це мультифункціональний пептид, що володіє вираженою ангіогенезною та прозапальною активністю, активуючи прозапальні цитокіни та індукуючи запальні зміни в судинах. Він відіграє важливу роль у процесі реваскуляризації тканин міокарда при гострому інфаркті міокарда. Мета дослідження – дослідити зв'язок активності ендотеліального моноцитактивуючого пептиду - ІІ та гострої лівошлуночкової недостатності у хворих на гострий інфаркт міокарда у госпітальному періоді та цукровий діабет 2 типу, а також оцінити прогностичні властивості ендотеліального моноцитактивуючого пептиду - ІІ щодо тяжкої лівошлуночкової недостатності з розвитком кардіогенного шоку у даної когорти хворих з побудовою моделі прогнозу. Матеріал та методи дослідження. В дослідженні брали участь 120 хворих на ГІМ, які були розподілені на 2 групи: 1 група - хворі з супутнім ЦД 2 типу (n=70), 2 група – хворі на ізольований ГІМ (n=50). Серед обстежуваних було 60 чоловіків та 60 жінок, середній вік яких дорівнював 66,35±0,91 років, р<0,05). До складу контрольної групи увійшли 20 практично здорових осіб. Пацієнтам 1-ої, 2-ої та контрольної груп були виконані загальні рутинні клінічні та інструментальні обстеження. Згідно з завданнями даного дослідження на 1-шу добу ГІМ всім особам, які брали участь в ньому, було визначено рівень ЕМАР-ІІ за допомогою комерційної тест-системи «Human Еndothelial monocyte activating polypeptide – ІІ ELISA KIT». Всі отримані в ході дослідження дані були оброблені за допомогою програмного пакету «Statistica 6,0» (StatSoft Inc, США). Результати дослідження та їх обговорення. У хворих 1-ої групи рівень ендотеліального моноцитактивуючого пептиду-ІІ був вищим ніж у хворих 2-ої групи у 1,65 рази - 4,54±0,331 нг/мл, 2,74±0,21 нг/мл, відповідно (р<0,05). У контрольній групі середнє значення даного показника дорівнювало 1,1±0,037 нг/мл. У 44% хворих, які входили до групи 3-ого тертілю за рівнем ендотеліального моноцитактивуючого пептиду-ІІ був виявлений ІV клас за шкалою Кillip. Значення показника ендотеліального моноцитактивуючого пептиду-ІІ >6,45 нг/мл у хворих 1-ої групи та >3,31 нг/мл у хворих 2-ої групи було предиктором виникнення лівошлуночкової недостатності з кардіогенним шоком. За результатами дослідження розроблено багатофакторну логістичну регресійну модель прогнозу розвитку ІV класу за шкалою Кillip – гострої лівошлуночкової недостатності з кардіогенним шоком у госпітальному перебігу ГІМ у хворих на ЦД 2 типу. Висновки. Таким чином, ендотеліальний моноцитактивуючий пептид-ІІ виступає у ролі предиктора гострої лівошлуночкової недостатності з розвитком кардіогенного шоку у госпітальному періоді гострого інфаркту міокарда у хворих на цукровий діабет 2 типу.