Вісник проблем біології і медицини, Випуск 2 (156)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Вісник проблем біології і медицини, Випуск 2 (156) за Ключові слова "616.36-07"
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Сучасні погляди на функціональну морфологію та репаративні властивості печінки(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Мустафіна, Галія Міркатівна; Старченко, Іван Іванович; Кока, Володимир Миколайович; Лукачіна, Євгеній Іванович; Мустафина, Галия Миркатовна; Старченко, Иван Иванович; Кока, Владимир Николаевич; Лукачина, Евгений Иванович; Mustafina, Н. M.; Starchenko, I. I.; Koka, V. М.; Lukachina, Ye. I.В роботі, на підставі аналізу сучасних наукових літературних джерел, викладені дані щодо будови і функціональних особливостей печінки. Описано сучасні підходи до вивчення даного органу на макроскопічному і мікроскопічному рівнях. У статті приділено увагу структурній організації жовчовидільної системи печінки. Акцентується увага на особливостях кровообігу печінки, при цьому відзначається, що печінка бере участь в регуляції загального кровотоку, є своєрідним «депо» крові, що має важливе значення в розвитку шокових станів різної етіології. Наведена гістотопографічна характеристика печінкових портальних трактів. Описані сучасні наукові дані щодо гістологічної архітектоніки печінкової паренхіми, надані уявлення про структурно-функціональні одиниці печінки, детально описані основні клітини паренхіми печінки – гепатоцити. На підставі сучасних літературних даних описано будову печінкових синусоїдів, акцентується увага на відсутності єдиної точки зору на походження і функцію розташованих тут клітинних елементів, таких як клітини Купфера і клітини Іто. Значну увагу приділено питанням репаративних можливостей печінки. Відомо, що печінка має високу регенеративну здатність, проте механізми даного процесу на протязі тривалого часу залишалися недостатньо вивченими. В останні роки значно змінилися уявлення про механізми регенерації печінкової паренхіми в зв’язку з відкриттям особливого різновиду клітин, які на підставі морфогенетичних властивостей можна віднести до стовбурових. Популяцію описаних клітинних елементів складають так звані овальні клітини, малі гепатоцити, епітеліальні клітини печінки і мезенхімоподобні клітини. Експериментальні дослідження, проведені в умовах in vitro і in vivo дозволяють припустити, що при наявності стимулюючих факторів подібні клітинні елементи можуть стати джерелами поповнення популяції гепатоцитів. У той же час, питання відновлення печінки на органному рівні залишаються відкритими, так як відновити оригінальну макроструктуру печінки після значних пошкоджень у людини на сьогоднішній день не представляється можливим. Таким чином, трансплантація печінки, на сьогоднішній день залишається найбільш дієвим і радикальним методом лікування хворих з прогресуючою печінковою недостатністю.