Вісник проблем біології і медицини. 2017

Постійне посилання на фонд

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/83

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 390

Features of spatial topography of male’s diaphragm in the sagittal plane
(Українська медична стоматологічна академія, 2017) Dudenko, V. G.; Vdovichenko, V. Yu.; Kurinnyi, V. V.; Korobka, I. M.; Дуденко, В. Г.; Вдовіченко, В. Ю.; Курінний, В. В.; Коробка, І. М.; Дуденко, В. Г.; Вдовиченко, В. Ю.; Куренной, В. В.; Коробка, И. М.
Для проведення діагностичних і лікувальних маніпуляцій має велике значення знання індивідуальної просторової топографії діафрагми пацієнта. Проведене дослідження з метою встановити індивідуальні особливості просторової топографії діафрагми людини в сагітальній площині на основі даних СКТ-дослідження з урахуванням статі, віку та соматотипу. Матеріалом були дані 75 пацієнтів обстежених з приводу захворювань різних органів черевної та грудної порожнин. Вимірювання кутів приєднання діафрагми вироблялося у сагітальній площині по вертебральній, паравертебральній, лопатковій та задній аксілярній лініях з обох сторін (переднє та заднє значення). Статистична обробка отриманих вимірювань виявила маленьку кореляційний залежність між віком і кутом прикріплення діафрагми у чоловіків. Інші показники не мали кореляції з досліджуваними значеннями (стать і тип будови тіла).
Адаптаційно-компенсаторні реакції організму підлітків зі сколіозом шкільного віку (11-14 років)
(Українська медична стоматологічна академія, 2017) Дичко, О. А.; Шейко, В. І.; Курильченко, І. Ю.; Пономарьов, В. А.; Дычко, Е. А.; Шейко, В. И.; Курильченко, И. Ю.; Пономарёв, В. А.; Dychko, Е. A.; Sheiko, V. І.; Kurilchenko, I. Yu.; Ponomarev, V. A.
У роботі представлено результати вивчення рівня адаптаційної напруги на основі абсолютної й відносної кількості основних популяцій імунокомпетентних клітин у підлітків зі сколіозом і практично здорових однолітків віком 11-14 років. Дослідження дозволило нам встановити, що адаптаційний індекс у хлопчиків і дівчаток зі сколіозом підвищується і це свідчить про можливість сприятливого прогнозу психофізичного розвитку дітей цього віку; В работе представлены результаты изучения уровня адаптационного напряжения на основе абсолютного и относительного количества основных популяций иммунокомпетентных клеток у подростков со сколиозом и практически здоровых сверстников возрастом 11-14 лет. Исследование позволило нам установить, что адаптационный индекс у мальчиков и девочек со сколиозом повышается и это свидетельствует о возможности благоприятного прогноза психофизического развития детей этого возраста; The environment of dwelling, diseases and special states, result in development of adaptation processes, forming of stresses, varying on the depth of duration and by possibility of scray processes. The indicated processes are required by alterations of the scray, regulator systems of organism. It affects the state, both individual health and collective health, on the structure of morbidity practically healthy people and children with scoliosis. The level of adaptation tension of children with scoliosis truly is not studied in connection with narrow mindedness of contingent in certain regions. Therefore we undertook an attempt to define the degree of adaptation tension of organism of children with scoliosis in the group of school age: from 11 to 14 years is the second age-dependent group. Implementation of this work was pursued by the decision of two tasks. At first presented cognitive interest: it is a study of influence of scoliosis on the testimonies of cellular reactivity, organism of children, reactive answer of neutrophils , heterospecific antiinfectious defence and immunological reactivity of organism of children with scoliosis depending on age and floor. Secondly, during research it is possible to get information which would serve foundation for setting of periodic consultations of medical psychologist, in the process of lead through of rehabilitation measures of psychiphysical status of children with scoliosis. The purpose of the study is to examine the extent of adaptive strength of children with scoliosis at the age of 11-14 years on the basis of the values of absolute and relative quantity of major immunocompetent cells in the peripheral blood. The study was conducted with 19 children of 11-14 years who has scoliosis (9 boys and 10 girls). As a control group the similar studies were conducted on 24 healthy peers (12 boys and 12 girls). We will bring our results over of study of level of adaptation tension of organism of teenagers with scoliosis in age 11-14 years. In healthy adolescents aged 11-14 years, the level of adaptive strength is increased in boys the adaptive strength level is increased at 20.0%, at 32.5% in girls and is mainly in persistent activation zone. For individual adaptation strength boys are in the reaction zone on the drill (66,67%), and also in areas of stable and improved activation. In girls with scoliosis adaptive strength level is lower at 15.22% compared with the same parameters in healthy girls aged 11-14 years. These girls are primarily (60,0%) in the exercise zone, although they also belong to the zone of activation and stress. Comparing the collective adaptive strength levels in boys and girls aged 11-14 years with scoliosis it should be noted that in girls the collective adaptive strength level is higher at 6.98% compared to such indicators in boys with scoliosis at age 11-14 years. Conclusions. Adaptation index of boys with scoliosis is higher at 20.0%, at 32.5% in girls, it suggests the possibility of a favorable prognosis of psychiphysical development of adolescents in this age group (11-14 years). For individual adaptation strength boys are in the reaction zone for training, as in zones of stable and increased activation and girls are mainly in the area of training, although they also belong to the zone of the activation bar and stress. Prospects for further research. To study the indicators of the immune status of students 11-14 years old with scoliosis in comparison with their peers from mainstream schools. The obtained results are the basis to study the effects of the measures and methods of gradual physical education to improve adaptation processes of the organism of children with scoliosis.
Адаптивні та ушкоджуючі механізми розвитку стресу
(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2017) Треумова, Світлана Іванівна; Бурмак, Юрій Григорович; Петров, Євген Євгенович; Трибрат, Тетяна Анатоліївна; Шуть, Світлана Володимирівна; Треумова, Светлана Ивановна; Бурмак, Юрий Григорьевич; Петров, Евгений Евгеньевич; Трибрат, Татьяна Анатольевна; Шуть, Светлана Владимировна; Treumova, S. I.; Burmak, Yu. G.; Petrov, Ye. Ye.; Trybrat, T. A.; Shut, S. V.
Вчення про стрес – один з провідних розділів сучасної медицини. Основоположником цього напрямку, є канадський вчений – фізіолог Г.Селье, який у 1936 році узагальнивши результати своїх досліджень, висунув концепцію стресу. У перекладі з англійської мови слово «стрес» означає «натиск, тиск, напруження». Стрес – складова частина життя, у помірних дозах він надає життю смак і аромат, як писав Г. Сельє. Залежно від подразника, який діє на людину, розрізняють два види стресу: дистрес – дія негативних емоцій (горе, нещастя, хвороба), що знижує опір організму до несприятливих чинників середовища, виснажує людину, заважає їй мобілізуватися; еустрес – дія позитивних емоцій, натхнення, творчого осяяння, кохання, коли за плечима ніби крила виростають. Всі різновиди стрес-реакцій можна розділити на адаптивні і патогенні . При адаптивній стрес-реакції, активація функцій органів і систем в умовах дії стресорного агента запобігає відхиленню параметрів гомеостазу за межі нормального діапазону, а надзвичайний фактор характеризується помірною силою і тривалістю впливу. Формується стан підвищеної резистентності організму до стресу. Патогенна стрес-реакція – надмірно тривалий або частий повторний вплив сильного стресорного агента на організм, не здатний попередити порушення гомеостазу. Це може привести до значних розладів його життєдіяльності, розвитку захворювань, навіть смерті; Учение о стрессе – один из ведущих разделов современной медицины. Основоположником этого направления, является канадский ученый – физиолог Г. Селье, который в 1936 году обобщив результаты своих исследований, выдвинул концепцию стресса. В переводе с английского языка слово «стресс» означает «нажим, давление, напряжение». Стресс является составной частью жизни, в умеренных дозах он придает жизни вкус и аромат, как писал Г. Селье. В зависимости от раздражителя, который действует на человека, различают два вида стресса : дистресс – действие негативных эмоций (горе, несчастье, болезнь), что снижает сопротивление организма к неблагоприятным факторам среды, истощает человека, мешает ему мобилизоваться; еустрес – действие положительных эмоций, вдохновения, творческого озарения, любовь, когда за плечами словно крылья вырастают. Все разновидности стресс-реакций можно разделить на адаптивные и патогенные . При адаптивной стресс-реакции, активация функций органов и систем в условиях действия стресорного агента предотвращает отклонением параметров гомеостаза за границы нормального диапазона, а чрезвычайный фактор характеризуется умеренной силой и длительностью воздействия. Формируется состояние повышенной резистентности организма к стрессу. Патогенная стресс-реакция – чрезмерно длительное или частое повторное воздействие сильного стресорного агента на организм, не способный предупредить нарушение гомеостаза. Это может привести к значительным расстройствам жизнедеятельности, развития заболеваний и даже смерти; Most people are under the influence of stress in modern society. We live in the period of the scientific-technical revolution when human mental activity intensifies. It is connected with necessity of learning and processing of the great amount of information. That is why the problem of stress occurs. Two-thirds of industrial countries’ population die from development of stress and overstrain of their organisms’ physiological systems under influence of a stimulus. The stress theory is one of the leading parts of modern medicine. Hans Selye, a Canadian scientist, is a founder of this school. In 1936 he put forward the stress conception having generalized the results of his research. According to his definition “stress is a non-specific response of an organism to any demand to him. It’s everything leading to fast organism’s aging or causing diseases”. “Stress” means “pressure or tension” in translation from English. The term “stress” had been mentioned in literature before H.Selye used it. It was used for the first time by the poet R.Mannin in 1903. A dictionary gives the following definition of stress: “It is a combination of protective physiological reactions which occur in organisms of animals and people as a response to an influence of different unfavorable factors (stressors).” According to modern definition, passed at the international congress, this phenomenon is interpreted as a non-specific organism’s response to any influence upon it. There is a mechanism in a normal, healthy organism directed at the struggle against an unfavorable factor, the influence of which can lead to the organism’s death. There are two types of stress depending on a stimulus which has an effect on the individual: they are distress which is defined as bad stress and eustress - good stress. So, distress is an effect of negative emotions in situations of misfortune, grief. It decreases the organism’s resistance to unfavorable factors of environment, exhausts the person. Eustress is an effect of positive emotions, inspiration, and creativity. The most dangerous stage of stress is when it transforms into some disease. Adrenal glands begin to produce in addition to adrenalin dangerous hormone cortisone at this stage. It can provoke memory impairment, cardio-vascular diseases, diseases of a gastrointestinal tract, weakening of immunity, and premature aging. Hormones are released and the work of many organs and systems is changed when stress is present. Destruction of proteins occurs under influence of stress, the amount of vitamins A, E, C decreases, and “oxidation stress” develops. According to H. Selye there are three stages in the stress-reaction: the 1st stage is a phase of anxiety, the 2nd stage is a phase of resistance, and the 3rd stage is a phase of exhaustion which reflects the dynamics of an organism’s response to the acting stressor of long duration. The stage of anxiety is shaking of the whole organism, a call “to arms!”, the mobilization of all the protective mechanisms including endocrine ones. The organism’s endurance towards this stressor increases, the production of somatotropin and thyroid hormones decreases, and the production of glucocorticoids increases at the stage of resistance. The stage of exhaustion can cause the death of the organism - “the means of defense” are already absent. It is not necessary that stress should have all the mentioned stages; it can finish at the first or second stages. All the types of stress-reactions can be subdivided into adaptive and pathogenic-damaging. In case of adaptive stress-reaction, activation of functions of organs and systems in conditions of stressor agent’s action prevents the deviation of hemostasis parameters outside the normal diapason, and extraordinary factor is characterized by the moderate strength and duration of influence. The state of the increased organism’s resistance to stress forms, its adaptation to an acting agent increases. The pathogenic stress-reaction is an extremely durable or frequent repeated influence of a strong stressor agent on an organism incapable to prevent the disorders of homeostasis. It can cause significant disorders of the organism’s vital activity, the development of an extreme and even terminal state (shock, collapse). The excessive stress factors can be a reason for different diseases, even for tumors. Thus, all the main adaptive effects transform into damaging in case of a durable and intensive stress-reaction and can become a basis for stressor diseases in this way. It is not necessary to avoid stress at all; it should be used for prophylaxis and therapy. So, the main aim of a physician is supporting of a valeokinesis system at the high level. Stress can be useful: facing threats makes us think about our life, learn to be patient and reserved, improve ourselves. But human psychoemotional stress must occur occasionally for the changed physiological functions to return to the normal level. One should remember H. Selye’s statement: “Stress is a component of life and it gives the life taste and aroma when it is moderate”.
Актуальність та перспективи використання лікарських рослин для лікування кандидозу ротової порожнини
(Українська медична стоматологічна академія, 2017) Воробець, Наталя Миколаївна; Рівіс, Олег Юрійович ; Vorobets, N. M.; Rivis, O. Y.; Воробец, Наталья Николаевна; Ривис, О. Ю.
В огляді cистематизовано сучасну інформацію про антикандидозну активність рослин. Наведено інформацію про шляхи контамінації ротової порожнини грибами роду Candida, протигрибкові агенти, механізми їх дії та деякі можливі негативні побічні явища, які виникають при їх застосуванні, зокрема, у пацієнтів з туберкульозом, СНІДом, онкологічними захворюваннями, а також у осіб, що використовують зубні протези. Наведено численні приклади видів лікарських рослин, які найчастіше використовуються в народній та офіційній медицині при лікуванні кандидозу ротової порожнини, групи хімічних сполук у їх складі, обговорено механізми їх дії. Обговорено можливості використання лікарських рослин для створення нових лікарських протикандидозних препаратів та при лікуванні деяких коморбідних захворювань; В обзоре cистематизировано современную информацию об антикандидозной активности растений. Приведена информация о путях контаминации ротовой полости грибами рода Candida, противогрибковых агентах, механизмах их действия и некоторых возможных отрицательных побочных явлениях, возникающих при их применении, в частности, у пациентов с туберкулезом, СПИДом, онкологическими заболеваниями, а также у использующих зубные протезы. Приведены многочисленные примеры видов лекарственных растений и химических групп соединений в их составе, которые в настоящее время наиболее часто используются в народной и официальной медицине при лечении кандидоза ротовой полости, обсуждены механизмы их действия. Обсуждены возможности использования лекарственных растений при создании новых лекарственных противокандидозных препаратов и при лечении некоторых коморбидных заболеваний; Abstract. The last three decades have witnessed a dramatic rise in the incidence of life threatening systemic fungal infections. Candidiases belong to this group. Сandida spp. belongs to fungi that have the potential to cause life-threatening systemic infections, especially in people with tuberculosis, AIDS, cancer and used antibiotics. In group of risk are humans with dentures. The oral infections with Candida species are termed «oral candidiasis», and are predominantly caused by C. albicans, С. glabrata, С. tropicalis, C. krusei, С. parapsilosis, C. kefyr, C. dubliensis, C. rugosa, C. guilliermondii та Cryptococcus neoformans, and can affect the oropharynx. Information on the chemical groups of compounds which are currently the most often used for the treatment of oral candidiasis was summarized. Due to the development of resistance in known fungal pathogens and the emergence of fungal pathogens intrinsically resistant to the currently available antibiotics, it is important that novel antifungal agents be identified and developed. Plants contain diverse components that are important sources of biologically active molecules. This review is an attempt to create a modern system of information on anti-Candida activity of plants. It provides information on antifungal agents, mechanism of their action and some of the possible negative side effects arising from their use. In this regard, plant natural products may offer a great potential and hope. There are numerous examples of species of medicinal plants, which are currently the most often used in folk and official medicine of Ukraine and other countries for the treatment of oral candidiasis. In medicinal plants a series of molecules with antifungal activity against different strains of fungus have been found. There were reviewed the natural groups of compounds with anti-candida activity (some essential oils and their components, terpenoids, phenolic compounds, flavonoids, saponins, alkaloids and some others), and discussed mechanisms of their action. Medicinal plants contain a number of substances simultaneously with different physiological effect, as discussed choice of extractant to obtain the required extract properties. Part of them can be used to prepare extracts and use ex tempore. Have been discussed necessity to study and assess the toxicity of these phytochemicals on an individual basis. The report indicates that many edible plant species might be promising sources of drugs for the treatment of fungal-associated diseases from the important pathogenic genera Candida. The perspectives of new preparations creation on the basis of medicinal plant raw materials have been discussed. In particular, Pyrola rotundifolia, which grow in Western Ukraine, Calamintha officinalis, Poteriumpolygamum, and Ampelopsis brevipedunculata, that introduced in botanical garden have been investigated of their anti-candida activity. Some antimicrobial these plants’ compounds are possible therapeutic alternatives to antibiotics with unavoidable side effects. Even «in the antimicrobial therapy of denture stomatitis, it is desirable to inhibit the growth of not only the primary causative organism, Candida albicans, but also other oral bacteria closely associated with the condition». There are some peptides and proteins isolated from medicinal plants with antifungal activity. The review discusses role of antimicrobial peptides, especially histatins, as anti-candida agents. There was proved a clear link between the state of the oral cavity and the general somatic status of the human body. So, the possibilities of use of natural of medicinal plants and groups of compounds with antifungal activity in the treatment of certain other comorbid conditions have been discussed. In this regard, new formulations of antifungals, combination therapies and development of new bioactive compounds might be useful for a better therapeutic outcome.
Актуальність та перспективи використання лікарських рослин для лікування кандидозу ротової порожнини
(Українська медична стоматологічна академія, 2017) Воробець, Наталя Миколаївна; Рівіс, Олег Юрійович; Воробец, Наталья Николаевна; Ривис, Олег Юрьевич; Vorobets, N. M.; Rivis, O. Yu.
В огляді cистематизовано сучасну інформацію про антикандидозну активність рослин. Наведено інформацію про шляхи контамінації ротової порожнини грибами роду Candida, протигрибкові агенти, механізми їх дії та деякі можливі негативні побічні явища, які виникають при їх застосуванні, зокрема, у пацієнтів з туберкульозом, СНІДом, онкологічними захворюваннями, а також у осіб, що використовують зубні протези. Наведено численні приклади видів лікарських рослин, які найчастіше використовуються в народній та офіційній медицині при лікуванні кандидозу ротової порожнини, групи хімічних сполук у їх складі, обговорено механізми їх дії. Обговорено можливості використання лікарських рослин для створення нових лікарських протикандидозних препаратів та при лікуванні деяких коморбідних захворювань; обзоре cистематизировано современную информацию об антикандидозной активности растений. Приведена информация о путях контаминации ротовой полости грибами рода Candida, противогрибковых агентах, механизмах их действия и некоторых возможных отрицательных побочных явлениях, возникающих при их применении, в частности, у пациентов с туберкулезом, СПИДом, онкологическими заболеваниями, а также у использующих зубные протезы. Приведены многочисленные примеры видов лекарственных растений и химических групп соединений в их составе, которые в настоящее время наиболее часто используются в народной и официальной медицине при лечении кандидоза ротовой полости, обсуждены механизмы их действия. Обсуждены возможности использования лекарственных растений при создании новых лекарственных противокандидозных препаратов и при лечении некоторых коморбидных заболеваний; The last three decades have witnessed a dramatic rise in the incidence of life threatening systemic fungal infections. Candidiases belong to this group. Сandida spp. belongs to fungi that have the potential to cause life-threatening systemic infections, especially in people with tuberculosis, AIDS, cancer and used antibiotics. In group of risk are humans with dentures. The oral infections with Candida species are termed «oral candidiasis», and are predominantly caused by C. albicans, С. glabrata, С. tropicalis, C. krusei, С. parapsilosis, C. kefyr, C. dubliensis, C. rugosa, C. guilliermondii та Cryptococcus neoformans, and can affect the oropharynx. Information on the chemical groups of compounds which are currently the most often used for the treatment of oral candidiasis was summarized. Due to the development of resistance in known fungal pathogens and the emergence of fungal pathogens intrinsically resistant to the currently available antibiotics, it is important that novel antifungal agents be identified and developed. Plants contain diverse components that are important sources of biologically active molecules. This review is an attempt to create a modern system of information on anti-Candida activity of plants. It provides information on antifungal agents, mechanism of their action and some of the possible negative side effects arising from their use. In this regard, plant natural products may offer a great potential and hope. There are numerous examples of species of medicinal plants, which are currently the most often used in folk and official medicine of Ukraine and other countries for the treatment of oral candidiasis. In medicinal plants a series of molecules with antifungal activity against different strains of fungus have been found. There were reviewed the natural groups of compounds with anti-candida activity (some essential oils and their components, terpenoids, phenolic compounds, flavonoids, saponins, alkaloids and some others), and discussed mechanisms of their action. Medicinal plants contain a number of substances simultaneously with different physiological effect, as discussed choice of extractant to obtain the required extract properties. Part of them can be used to prepare extracts and use ex tempore. Have been discussed necessity to study and assess the toxicity of these phytochemicals on an individual basis. The report indicates that many edible plant species might be promising sources of drugs for the treatment of fungal-associated diseases from the important pathogenic genera Candida. The perspectives of new preparations creation on the basis of medicinal plant raw materials have been discussed. In particular, Pyrola rotundifolia, which grow in Western Ukraine, Calamintha officinalis, Poteriumpolygamum, and Ampelopsis brevipedunculata, that introduced in botanical garden have been investigated of their anti-candida activity. Some antimicrobial these plants’ compounds are possible therapeutic alternatives to antibiotics with unavoidable side effects. Even «in the antimicrobial therapy of denture stomatitis, it is desirable to inhibit the growth of not only the primary causative organism, Candida albicans, but also other oral bacteria closely associated with the condition». There are some peptides and proteins isolated from medicinal plants with antifungal activity. The review discusses role of antimicrobial peptides, especially histatins, as anti-candida agents. There was proved a clear link between the state of the oral cavity and the general somatic status of the human body. So, the possibilities of use of natural of medicinal plants and groups of compounds with antifungal activity in the treatment of certain other comorbid conditions have been discussed. In this regard, new formulations of antifungals, combination therapies and development of new bioactive compounds might be useful for a better therapeutic outcome.
Алельний поліморфізм гена TOX3/LOC643714 у хворих на рак молочної залози без впливу іонізуючого випромінювання в анамнезі
(Українська медична стоматологічна академія, 2017) Поліник, С. І.; Рибченко, Л. А.; Захарцева, Л. М.; Клименко, С. В.; Полиник, С. И.; Рыбченко, Л. А.; Захарцева, Л. М.; Клименко, С. В.; Polinyk, S. I.; Rybchenko, L. A.; Zakhartseva, L. M.; Klymenko, S. V.
Метою роботи було встановлення взаємозв’язку поліморфізму rs 3803662 гена TOX3/LOC643714 з ризиком розвитку раку молочної залози (РМЗ) у хворих без впливу іонізуючого випромінювання (ІВ) в анамнезі. Визначення поліморфізму rs 3803662 гена TOX3/LOC643714 проводилося шляхом ПЛР у 41 хворої на рак молочної залози без впливу ІВ в анамнезі. В групі хворих на РМЗ без впливу ІВ в анамнезі розподіл генотипів вірогідно відповідав рівнянню Харді-Вайнберга. Не було виявлено асоціації поліморфізму rs 3803662 гена TOX3/LOC643714 з ризиком розвитку спонтанного раку молочної залози у групі хворих РМЗ. Отримані результати по розподілу частот генотипів поліморфізму rs 3803662 гена TOX3/LOC643714 у групі хворих на рак молочної залози співпадають із даними літератури по розподілу частот генотипів поліморфізму rs 3803662 гена TOX3/LOC643714 у російській популяції, з якими було проведено порівняння.
Анализ представлений о зубных отложениях
(Українська академія наук (м.Київ), Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія» (м.Полтава), 2017) Бойченко, Ольга Миколаївна; Котелевська, Наталія Василівна; Ніколішин, Анатолій Карлович; Зайцев, Андрій Володимирович; Бойченко, Ольга Николаевна; Котелевская, Наталия Васильевна; Николишин, Анатолий Карлович; Зайцев, Андрей Владимирович; Boychenko, O. M.; Kotelevsky, N. V.; Nikolishin, A. K.; Zaitsev, A. V.
Колонії мікроорганізмів на зубах є окремим випадком знаходження мікрофлори на поверхнях органів ротової порожнини, яку називають також оральним біотопом. Оральний біотоп поділяють на кілька: біотопів слизової оболонки порожнини рота, біотоп ясенного жолобка, біотоп ротової рідини, на- зубний біотоп. Найбільший інтерес дослідникам представляє саме назубний, тому що з ним пов’язують розвиток карієсу зубів і захворювань пародонту. Назубні відкладення можуть бути м'якими і твердими (мінералізованими і немінералізованние), над та під ясневі. Обов’язковою умовою для виникнення назубних відкладень є присутність мікрофлори в порожнині рота. Це положення експериментально доведено у гнотобіотичних (стерильних щодо мікробів) тварин назубні відкладення не утворюються. Колонізація зубів мікроорганізмами простежена та досліджена при утворенні назубних відкладень у людини. Вважається, що тут є багато нез’ясованих питань щодо аналогії і відмінності складу, структури і механізму утворення назубних відкладень. Також вважається, що не розкритий повністю механізм утворення і мікроелементний склад дентального біотопу. Існує і багато інших спірних питань. Цілком ймовірно, що така обставина пов’язано із застосуванням методів пізнання в цій області. Зроблений у роботі аналіз вказує на те, що відмінності в алгоритмі освіти зубних відкладень пов’язаний з різним оснащенням лабораторій, в яких проводилися дослідження. Наведено дані про те, що зубні відкладення носять не тільки патогенний характер, але можуть мати і інші функції. Нові погляди на деякі види мікроорганізмів і ферменти говорять або про еволюцію наукових уявлень, або про еволюцію зазначених утворень. Швидкість освіти назубних відкладень велика і різна у аеробів і анаеробів. Ця обставина може вказува¬ти на велику приспособлюючу здатність зазначеної організації, яка може використовуватися організмом-господарем на різних етапах її формування в своїх цілях. Цікаво уявлення про рецептори пеллікули і їх ролі як в зубному нальоту, так і в подальшій інтеграції з організаціями організму-господаря. З’ясування умов того, що до складу первинних колонізаторів входять карієсогенні мікроорганізми, а па- родонтопатогенних представників виявляють серед вторинних колонізаторів, може пролити світло на «ку-рйози» стоматології. Нез’ясованим є питання з мінералізацією - коли вона починається і яку функцію виконує в процесі життєдіяльності організму-господаря. Наведені в основній частині теорії дають нам уявлення про зубні відкладення, як про структурова- ну організацію. Ця організація має велику кількість видів мікроорганізмів. Мікроорганізми в зазначеній організації спеціалізуються і диференціюються в меншому ступені, ніж цього вимагає визначення органу або тканини. Вони володіють прагненням до створення системи. Цікавим є розгляд дентального біотопу з позицій теорії систем. Результати роботи не тільки розширюють кругозір, але і можуть служити відправною базою в дослідженнях подібного типу або базою для побудови подальших умовиводів; Колонии микроорганизмов на зубах являются частным случаем нахождения микрофлоры на поверхностях органов ротовой полости, которую именуют также оральным биотопом. Оральный биотоп разделяют на несколько: биотоп слизистой оболочки полости рта, биотоп десневого желобка, биотоп ротовой жидкости, назубный биотоп. Наибольший интерес исследователям представляет именно назубный, т.к. с ним связывают развитие кариеса зубов и заболеваний пародонта. Назубные отложения могут быть мягкими и твердыми (минерализованными и неминерализованными), над- и поддесневыми. Обязательным условием для возникновения назубных отложений является присутствие микрофлоры в полости рта. Это положение экспериментально доказано - у гнотобиотических (стерильных в отношении микробов) животных назубные отложения не образуются. Колонизация зубов микроорганизмами прослежена и исследована при образовании назубных отложений у человека. Считается, что здесь имеется много невыясненных вопросов относительно аналогии и различия состава, структуры и механизма образования назубных отложений. Также считается, что не раскрыт полностью механизм образования и микроэлементный состав дентального биотопа. Существует и много других спорных вопросов. Вполне вероятно, что такое обстоятельство связано с применением методов по-знания в этой области. Сделанный в работе анализ указывает на то, что отличия в алгоритме образования зубных отложений связан с разным оснащением лабораторий, в которых проводились исследования. Приведены данные о том, что зубные отложения носят не только патогенный характер, но могут иметь и другие функции. Новые взгляды на некоторые виды микроорганизмов и ферменты говорят либо об эволюции научных представлений, либо об эволюции указанных образований. Скорость образования назубных отложений велика и различна у аэробов и анаэробов. Это обстоятельство может указывать на большую приспособительную способность указанной организации, которая может использоваться организмом-хозяином на разных этапах ее формирования в своих целях. Интересно представление о рецепторах пелликулы и их роли как в образовании зубного налета, так и в дальнейшем функционировании этого образования в интеграции с организациями организма-хозяина. Выяснение условий того, что в состав первичных колонизаторов входят кариесогенные микроорганизмы, а пародонтопатогенных представителей обнаруживают среди вторичных колонизаторов, может пролить свет на «курьезы» стоматологии. Невыясненным является вопрос с минерализацией - когда она начинается и какую функцию выполняет в процессе жизнедеятельности организма-хозяина. Приведенные в основной части теории дают нам представление о зубных отложениях, как о структурированной организации. Эта организация имеет большое количество видов микроорганизмов. Микроорганизмы в указанной организации специализируются и дифференцируются в малой степени, чем этого требует определение органа или ткани. Они обладают стремлением к созданию системы. Представляет интерес рассмотрение дентального биотопа с позиций теории систем. Результаты работы не только расширяют кругозор, но и могут служить отправной базой в исследованиях подобного типа либо базой для построения дальнейших умозаключений; Colonies of microorganisms on teeth is a special case of microorganisms on surfaces of the mouth, also known as oral biotope. Oral biotope divided into several, biotope oral mucosa, gingival groove biotope, biotope oral fluid dental biotope. The greatest interest is dental researchers is because it is associated with the development of dental caries and periodontal disease. Dental deposits may be soft and hard (mineralized and notmineralized) above and below gingival. An obligatory condition for the occurrence of dental plaque is the presence of microor¬ganisms in the mouth. This provision proved experimentally in gnotobionts (sterile of microbes on) animals of dental deposits are not formed. Colonization with microorganisms teeth traced and investigated the formation of dental plaque in humans. It is believed that there are many unclear questions about similarities and differences in composi¬tion, structure and mechanism of the formation of dental plaque. Also considered not fully disclosed the mechanism of formation and trace element composition of dental habitat. There are many other controversial issues. It is likely that this circumstance is due to the use of methods of knowledge in this area. Made in the analysis indicates that differences in plaque formation algorithm associated with different equip¬ment laboratories, which conducted the study. The data that dental plaque are not only pathogenic in nature, but may have other functions. New views on some types of microorganisms and enzymes or talk about the evolution of scientific understand¬ing, or the evolution of these structures. The rate of formation of dental plaque is great and different in aerobic and anaerobic. This can indicate a greater adaptive ability of that organization, which can be used by the body to host various stages of its formation to their advantage. Interestingly pellicle idea of receptors and their role as a plaque and a further integration organizations host organism. Clarification of the conditions that the original colonizers of the cariogenesis include microorganisms, and iden¬tify parodontogenesis representatives of secondary colonizers, may shed light on the «curiosities» dentistry. Unclear is the issue of salinity - when it starts and what is the function in the life of the host organism. These in the main theories give us an idea of dental plaque, as a structured organization. This organization has a large number of species of microorganisms. Microorganisms in that organization specialized and differentiated to a lesser degree than required by the definition of an organ or tissue. They have the desire to create the system. Interestingly dental examination habitat from the standpoint of systems theory. The results not only broadens the mind, but also can serve as a starting base in studies of this type or a base for building further reasoning.
Анализ топографоанатомических соотношений сердца
(Українська медична стоматологічна академія, 2017) Абдул - Оглы, Л. В.; Демьяненко, И. А.; Рутгайзер, В. Г.; Чернов, А. И.; Козловская, А. А.; Абдул-Огли, Л. В.; Дем’яненко, І. А.; Рутгайзер, В. Г.; Чернов, А. І.; Козловська, А. А.; Abdul-Ogly, L. V.; Demyanenko, I. A.; Rutgaizer, V. G.; Chernov, A. I.; Kozlovskaya, A. A.
Проведено морфологічний аналіз формоутворення серця людини, взаємовідношень між різними структурними компонентами міокарда на етапах пренатального онтогенезу. Описана синтопія серця і його відділів на зрізах, використовуваних у клінічному ультразвуковому дослідженні; проведено анатомо-клінічне зіставлення даних клінічного та анатомічного вивчення розвитку серця і різних його компонентів в пренатальному онтогенезі людини.
Аналіз літературних даних щодо впливу важких металів на серцево-судинну систему
(Українська медична стоматологічна академія, 2017) Нефьодова, О. О.; Кузнєцова, О. В.; Задесенець, І. П.; Гальперін, О. І.; Нефедова, Е. А.; Кузнецова, О. В.; Задесенець, И. П.; Гальперин, А. И.; Nefedova, O. O.; Kuznetsova, O. V.; Zadesenets, I. P.; Halperin, O. I.
У медичній практиці все більшого значення набуває визначення впливу сполук важких металів довколишнього середовища на причину виникнення і перебіг порушень функції серцево-судинної системи. Безпосередню участь у патофізіологічних проявах, які мають місце при впливі сполук важких металів приймає серцево-судинна система, що приймає участь в потраплянні ксенобіотиків до організму та їх транспортуванні. У статті наведено аналіз результатів наукових досліджень з визначення впливу сполук важких металів на стан серцево-судинної системи, судин та серця у людей різного віку та експериментальних тварин. Доведено, що дисбаланс мікроелементів під впливом підвищеного вмісту в навколишньому середовищі сполук свинцю та інших важких металів призводить до змін в кровоносних судинах, впливає на перебіг серцевих захворювань. Малодослідженим є галузь морфології з визначення впливу сполук свинцю різних концентрацій на ембріогенез та розвиток серця. Таким чином дослідження впливу важких металів на стан серцево-судинної системи експерименталь- них тварин різного віку є актуальною проблемою для морфологічних досліджень.
Аналіз морфометричних показників нейронів підслизового сплетення інтрамурального нервового апарату товстої кишки на 30-180 добу після дистальної резекції тонкої кишки
(Українська медична стоматологічна академія, 2017) Мєсоєдова, В. А.; Месоедова, В. А.; Mesoedova, V. A.
статті наведені результати морфометричного дослідження з використанням кореляційного аналізу нейронів підслизового нервового сплетення відділів товстої кишки на 30-180 добу після дистальної резекції тонкої кишки. Дослідження виконано на 60 білих статевозрілих щурах-самцях. Вимірювання морфометричних показників здійснювали програмою Image Tool® for Windows®. Статистичний аналіз показників проводили за допомогою комп’ютерної системи STATISTICA for Windows®. Зменшення змін морфометричних показників нейронів спостерігається в інтервалі від 30 до 180 доби експерименту, наближення показників до контрольних відбувається в ободовій та прямій кишках. Виражені зміни показників виявлені на 30 добу після резекції в нейронах сліпої кишки, особливо збільшення Sc, Sn та Fc. Між Sc та Sn частіше спостерігається сильний позитивний кореляційний зв’язок. Показники Sc та Fc характеризуються середньої сили позитивним кореляційним відношенням. Слабкий позитивний кореляційний зв’язок відмічений між Fn та Sn; В статье приведены результаты морфометрического исследования с использованием корреляционного анализа нейронов подслизистого нервного сплетения отделов толстой кишки на 30-180 сутки после дистальной резекции тонкой кишки. Исследование выполнено на 60 белых половозрелых крысах-самцах. Измерение морфометрических показателей осуществляли программой Image Tool® for Windows®. Статистический анализ показателей проводили с помощью компьютерной системы STATISTICA for Windows®. Уменьшение изменений морфометрических показателей нейронов наблюдается в интервале от 30 до 180 суток эксперимента, приближения показателей к контрольным происходит в ободочной и прямой кишках. Выраженные изменения показателей выявлены на 30 сутки после резекции в нейронах слепой кишки, особенно увеличение Sc, Sn и Fc. Между Sc и Sn чаще наблюдается сильная положительная корреляционная связь. Показатели Sc и Fc характеризуются средней силы положительным корреляционным отношением. Слабая положительная корреляционная связь отмечена между Fn и Sn; Among the problems of modern medicine research a special place regulatory systems, particularly nervous system of the colon. Solution of these issues acquires a special significance because in surgical clinics often perform resection of ileum. This loss occurs with intestine nerve cells, that leads to disruption of the relationship between the units neuro-endocrine regulation. The aim of study. To analyze the morphometric parameters and establish patterns of neuronal changes submucosal nerve plexus of large intestine in 30-180 days after distal resection of small intestine. Material and methods. The research was conducted on 60 white mongrel mature male rats that were divided on two groups: animals with perforned control laparotomy and animals with performed distal resection of small intestine. Collecting the material was conducted for caecum, large intestine and rectum at 30, 90 and 180 days of experiment. Morphometric measurements were performed on neurocytes preparations dyed by Nisl method. Image obtained with a digital camera Canon Power Shot G-5, used lens 40 and 4, morphometric measurement are were performed using program Image Tool® for Windows® (version 2,0). It was measured square profile (Sc), and perimeter of neuron square profile (Sn) and perimeter neuron nucleus. Calculated the ratio of Sn/Sc coefficients form (Fc) neuron and (Fn) nucleus of nerve cells. To calculate the measured parameters and coefficients used spreadsheets Microsoft® Excel 2007. Statistical analysis was performed using data computer system STATISTICA for Windows®. Results and discussion. Since 30 days after resection of ileum, Sc and their Sn neurons decreases and the 90-180 days they actually equated with the same parameters specific to control laparotomy. The ratio of Sn/Sc 30 to 180 day experiment changes are not the same in different parts of large intestine. After 30 days in submucosal plexus of cecum Sn/Sc, from 30 day reduced to 90 day and comes up to laparotomnoy indicators. The reduction to control values within 30-180 day Sn/Sc is observed in large intestine. According to change in neurons and 30 days after resection and reduced Fc and Fn. However, a return to control data Fc of large intestine and rectum is observed at 30 days, and cecum occurs on 90 day of experiment. Recovery rate of Fn is nerve cells has been observed since 30 day experiment, submucosal plexus of large intestine where the value Fn are even less likely than control. At 90 day after surgery Fn neurocyte ofs large intestine are smaller than control data. So from 30 day, marked a number of compensatory-adaptive processes in neurons aimed at restoring disturbed functions that reach most at 90 day of experiment. In interval from 90 to 180 days there is a gradual normalization of morphometric parameters of nerve cells. Conclusions 1. Reducing of morphometric parameters change of submucosal plexus neurons is observed in range of 30 to 180 days of experiment, and approaching reference in large intestine and rectum. Expressed changes in morphometric parameters detected at 30 day after resection of cecum in neurons, especially increasing Sc, Sn and Fc. 2. Between Sc and Sn there is frequently observed strong positive correlation. Data Sc and Fc are characterized by medium strength of positive correlation ratio. A weak positive correlation is marked between Fn and Sn. The prospect of further research. The perspective is the studying of morphological changes of intramural nerve plexus neurons that are close to morphometric studies will enable a deeper consider the role of nervous system in development of compensatory restorative processes in large intestine at distal resection of small intestine
Аналіз основних підходів до самооцінки діяльності медичних установ
(Українська медична стоматологічна академія, 2017) Гандзюк, В. А.; Gandzyuk, V. A.
У статті проведено аналіз існуючих підходів до самооцінки діяльності організації/закладу/ підприємства. Проведено контент-аналіз змістовних визначень організаційної «самооцінки», який вкотре довів, що абсолютно всі визначення свідчать про базування самооцінки на аналізі результатів власної діяльності організації. Доведено ефективність застосування для самооцінки системи управління медичного закладу функціональної методики (моделі) оцінки менеджменту - ФМОМ (Management Functional Assessment Model - MFAM) Маслова Д., Ватсона П., Чіліші Н., розроблена на базі університету Шеффілд Халам (Великобританія).
Аналіз показників фіброгенезу у хворих на хронічний гепатит С
(Українська медична стоматологічна академія, 2017) Дербак, М. А.; Derbak, M. A.
Робота присвячена вивченню сироваткових маркерів фіброзу печінки - трансформуючого фактора росту - βi (TGF-β1) і тканинного інгібітора металопротеінази-1 (ТІМП-1), та фіброеластометрії для встановлення ступеня фіброзу у хворих на хронічний гепатит С. Аналізуючи рівні цитокінів фіброгенезу та показники фіброеластометрії у 177 хворих на ХГС встановлено статистично достовірний зв’язок (р<0,01) між цими показниками при фіброзі печінки F2 івище. Виявлено, що сироваткові рівні TGF-β1 та TIMPs-1 є достовірно вищими у хворих на ХГС з високим вірусним навантаженням, ніж з низьким. Отже, показники TGF- β1 і TIMPs-1 можуть бути використані для диференційної діагностики високих ступенів фіброзу печінки у якості додаткового тесту для підтвердження діагнозу; Работа посвящена изучению сывороточных маркеров фиброза печени - трансформирующего фактора роста - β1 (TGF-β1) и тканевого ингибитора металопротеиназы -1 (ТІМП-1), а также фиброэластометрии для установления степени фиброза у больных хроническим гепатитом С. Анализируя уровни цитокинов фиброгенеза TGF-β1 и ТІМП-1, и показатели фиброэластометрии у 177 больных ХГС, установлено статистически достоверную связь (р<0,01) между этими показателями при фиброзе печени F2 и выше. Выявлено, что сывороточные уровни TGF-βi и TIMPs-1 достоверно выше у больных ХГС с высокой вирусной нагрузкой, чем с низкой. Итак, показатели TGF- βi и TIMPs-1 могут быть использованы для дифференциальной диагностики высоких степеней фиброза печени в качестве дополнительного теста для подтверждения диагноза; The clinical course of chronic hepatitis C (CHC) largely depends on the progression rate and fibrosis degree. The serum markers - tissue inhibitor metalloproteinase-1 (TIMPs-1) and transforming growth factor - β1 (TGF-β1), which are considered the key markers among cytokines of liver fibrogenesis, are relevant in this aspect. The aim of research was to study the levels of cytokines of liver fibrogenesis TIMPs-1and TGF-β1 in patients with CHC depending on the degree of fibrosis and viral load. Object and methods of research. The study included 177 patients with CHC aged from 31 to 70 years (54.1±1.1): 95 (53.7 %) men and 82 (46.3 %) women who were treated in the gastroenterological department of Transcarpathian Regional Clinical Hospital named after A. Novak, Uzhgorod. Depending on the complaints, all patients underwent clinical and laboratory examinations according to protocols of medical care of probable disease. The degree of liver fibrosis was determined using a non-invasive method of diagnostics - FibroMax (BioPredictive, Paris) and indirect transient elastometry of the liver (“FibroScan” 502 F01261, France). Evaluation of TIMPs-1and TGF-β1 in the blood serum was carried out by ELISA method (test-systems DRG, USA). The initial viral load was evaluated in all CHC patients. Patients were distributed into 1a subgroup (n=71) with the high viral load (HVL) HCV RNA > 6x105 lU/ml, respectively. Results and discussion. According to indirect transient elastometry in 14 (7,9%) CHC patients fibrosis was not revealed, in 22 (12.40%) the first stage was identified, in 38 (21.5%) - the second stage, in 82 (46.3 %) - the third stage and in 21 (11.9%) - the fourth stage of fibrosis according to METAVIR scale. While examining the levels of TGF-β1 and TIMPs-1 in patients with CHC it was determined that the level of TGF- β1 was elevated in 141 (79.7 %) of patients, reduced in 15 (8.5 %) and that corresponded to the normal values in 21 (11.9 %) of patients. The level TIMPs-1 was elevated in 130 (73.4 %) of patients, decreased in 12 (6.8 %) and that corresponded to indicators of control group in 35 (19.8 %). When studying the possible correlations between the levels of fibrogenesis cytokines and viral load it was determined that the level TGF- β1 and TIMPs-1 in CHC patients with high viral load was significantly higher (p<0.05) in comparison with the corresponding indicator at low viral load. Comparing the levels of cytokines and degrees of liver fibrosis according to indirect transient elastometry data it was stated the statistically significant correlation (p<0.01) between TGF-β1 and TIMPs-1 levels and the degree of liver fibrosis (r=0.78 and r=0.71) in CHC patients when liver fibrosis was F2 and higher. When examining relations between cytokines levels and concentration of cytolytic enzymes, the correlation between TGF-βi and TIMPs-1 concentration, on the one hand, and AST/ALT ratio, on the other (r=0.61, r=0.58, p<0.01 and r=0.68, r=0.62, p<0.01, correspondingly) was determined. Conclusions 1. In CHC patients the serum levels TGF-β1 and TIMPs-1 are significantly higher in case of the higher viral load than in low one. 2. Statistically significant correlation (p<0.01) between the serum levels TGF-β1 and TIMPs-1 and liver fibrosis F2 and higher was determined.
Аналіз проведеного анкетування осіб з пірсингом
(Українська медична стоматологічна академія, 2017) Бондаренко, О. В.; Bondarenko, O. V.
Проведено анкетування 848 осіб з пірсингом. Опитування показало, що найбільш активними носіями пірсингу є молодь віком 18-21 років, причому дівчат у 2,2 рази більше, ніж хлопців. Провідними мотиваціями до проведення процедури пірсингу є створення нового іміджу та звичайне бажання до носіння прикраси. 62,5% осіб вказали, що носять вироби постійно. Загальна тривалість носіння виробів з пірсингу в середньому складає 12 років. Матеріалами виробів для пірсингу, які у більшості випадків застосовувалися, були: золото (38,4%) та сплав (34,9%). За місцем локалізації пірсингу було встановлено, що осіб с пірсингом язика було 2,5%, пірсинг пупка був виявлений у 1,4%, носа – 1,8%, пірсинг вушної раковини – 93,5%. Найчастішими ускладненнями після процедури пірсингу були: запалення (26%) та перихондрит вушної раковини (31%). Встановлено, що 27,4% осіб не знали про можливі ускладнення, а 82,1% осіб до процедури пірсингу не підписували інформаційну згоду. Надано рекомендації: ознайомлення з протипоказаннями процедури пірсингу до його проведення, вибір компетентного фахівця, обрання прикраси з якісного матеріалу, професійний медичний догляд проколотого місця; Проведено анкетирование 848 человек с пирсингом. Опрос показал, что наиболее активными носителями пирсинга является молодежь в возрасте 18-21 лет, причем девушек в 2,2 раза больше, чем парней. Ведущими мотивациями к проведению процедуры пирсинга является создание нового имиджа и обычное желание к ношению украшения. 62,5% лиц указали, что носят изделия постоянно. Общая продолжительность ношения изделий из пирсинга в среднем составляет 12 лет. Материалами изделий для пирсинга, которые в большинстве случаев применялись, были: золото (38,4%) и сплав (34,9%). По месту локализации пирсинга было установлено, что анкетируемых с пирсингом языка было 2,5%, пирсинг пупка был выявлен у 1,4%, носа – 1,8%, пирсинг ушной раковины – 93,5%. Самыми частыми осложнениями после процедуры пирсинга были: воспаление (26%) и перихондрит ушной раковины (31%). Установлено, что 27,4% человек не знали о возможных осложнениях, а 82,1% лиц до процедуры пирсинга не подписывали информационное согласие. Даны рекомендации: ознакомление с противопоказаниями процедуры пирсинга до его проведения, выбор компетентного специалиста, выбор украшения из качественного материала, профессиональный медицинский уход места прокола; Nowadays piercing has become a common attribute of our everyday life and its popularity has a clear tendency to grow. At present both women and men willingly pierce different parts of their bodies. With help of piercing the person tries to stand out from his/her circle, express oneself, attract attention, emphasize one’s own peculiarity and singularity or take a liking. The wish to be nice and stand out from people around results in unfavourable consequences for one’s health, because piercing is after all a surgical operation, which threatens irreversible consequences. Therefore the purpose of this research consisted in questionnaire surveying of people in order to reveal the spread of piercing, find out the rate of complications after its performance and make out prophylactic recommendations for preventing the complications. The questionnaire surveying involved 848 people with piercing. This questioning revealed the youth aged 18-21 years as the most active carriers of piercing, the number of girls being 2.2 times higher than that of boys. The questioned people stated that their motives for carrying out the procedure of piercing were as follows: creation of a new image, individuality, a common decoration, imitation to an idol, struggle with psychological complexes, membership of social groups and an ordinary wish. As far as the presence of piercing products during the whole period from the moment of carrying out the procedure of piercing is concerned, 62.5% of people stated that they wore the products constantly, 35.5% periodically, and 2% ceased to wear piercing products. The total duration of wearing products for piercing averaged 12 years. The piercing products, used in the majority of cases, were made of the following materials: gold (34.8%) and an alloy (34.9%). The questionnaire surveying found out that 24% of people made piercing at home, 72% at a salon and 4% outdoors in adolescence. As for the localization of piercing, it was revealed that people with piercing of their tongue comprised 2.5%, that of the navel being found in 1.4%, the nose in 1.8% and the auricle in 93.5%. The questioning revealed ear rings (66.8%) as the most popular kind of piercing products, 191 people wore studs (22.5%), 12 bananas (1.4%), 33 bars (3.9%), and 46 ear gauges (5.4%). The commonest complications following the procedure of piercing were as follows: inflammations (26%) and auricle perichondrium (31%). The questioned people stated that 27.4% of them did not know anything about possible complications and 82.1% did not sign any written consent before the procedure of piercing. Conclusions: the above questionnaire surveying revealed that 62.5% of people were constant carriers of piercing, this fact demonstrating urgency of this problem. The commonest complications following the procedure of piercing were as follows: inflammations (26%) and allergic dermatitis (32%), which developed respectively in 26% and 32% of cases. The questioned people were given the following recommendations: prior to a procedure of piercing one should pay attention to the conditions in which it is suggested to be carried out; choose a competent specialist with medical education, check the instrument the master uses, whether the instrument undergoes sterilization and antisepsis rules are observed; a high-quality decoration should have its quality certificate and be made of a highquality material; one should be ready for a long-term care for the pierced place, not forget about treatment of hands during application of antiseptic agents for wound healing and be sure to aware of contraindications; in cases of various complications consult specialists. Prospects of further researches consist in studying peculiarities in the course of complications, which develop after piercing, and designing schemes for their diagnosis and treatment.
Аналіз прогностичних властивостей [-2]проПСА для диференційної діагностики доброякісних та злоякісних пухлин передміхурової залози
(Українська медична стоматологічна академія, 2017) Данилець, Ростислав Олегович; Горбань, Л. В.; Гавриш, І. Т.; Григоренко, В'ячеслав Миколайович; Клепко, А. В.; Данилец, Ростислав Олегович; Гавриш, И. Т.; Григоренко, Вячеслав Николаевич; Danylets, R. О.; Gorban, L. V.; Gavrysh, I. T.; Grygorenko, V. M.; Klepko, А. V.
Проведено вивчення вмісту загального простатоспецифічного антигену (зПСА) та [-2]проПСА в крові 246 чоловіків різного віку (від 49 до 79 років), з котрих 68 не мали будь-яких ознак патології передміхурової залози і тому були віднесені до групи умовно здорових (УЗ) пацієнтів, тоді як до групи хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози (ДГПЗ) входило 71 чоловік, а до групи хворих на рак передміхурової залози (РПЗ) – 107 чоловік, причому з них 45 мали злоякісні пухлини агресивного типу з рахунком Глісона ≥7, а 62 – неагресивні індолентні пухлини з рахунком Глісона ≤6. В результаті проведеного дослідження встановлено більш виражені прогностичні властивості [-2]проПСА порівняно із зПСА щодо диференційної діагностики патологічних станів передміхурової залози (ДГПЗ та РПЗ), а також визначення злоякісних пухлин агресивного типу; Изучено содержание общего простатоспецифического антигена (оПСА) и [-2]проПСА в крови 246 мужчин разного возраста (от 49 до 79 лет), из которых 68 не имели каких-либо признаков патологии предстательной железы (ПЖ) и поэтому были отнесены к группе условно здоровых пациентов. В группу пациентов с доброкачественной гиперплазией ПЖ было включено 71 пациента, а в группу больных аденокарциномой, или раком предстательной железы (РПЖ), – 107 пациентов, причем 45 из них имели злокачественные опухоли агрессивного типа со счетом Глисона равным или больше 7, а остальные 62 – злокачественные опухоли неагрессивного типа со счетом Глисона равным 6 и меньше. В результате проведенных исследований установлено наличие более выраженных прогностических свойств у [-2]проПСА по сравнению с общим ПСА, показано возможность использовать [-2]проПСА в дифференцированной диагностике патологических состояний ПЖ для выявления ДГПЖ и РПЖ, а также определения злокачественных опухолей агрессивного типа; Prostate specific antigen (PSA) is a serum marker that is widely used as an aid in the detection of prostate cancer. However, since many prostate cancers progress slowly, there is also an urgent need for better markers to identify prostate cancers with a higher malignant potential. Poorly differentiated prostate cancers and those that have the potential to spread beyond the prostatic capsule are of particular concern. [-2]proPSA is a constituent of the free PSA which is secreted mainly by prostatic epithelial tissue after malignant transformation. In view of this its specificity for cancer emerging is anticipated. A research was devoted to studying prognostic patterns of [-2]proPSA for the discrimination of benign and malignant tumors of prostate in human males in the age interval of 49-79 years. [-2]proPSA was identified in the blood sera of 246 patients by the aid of immunochemical analyzer Chem Well (USA) using ELISA kits of DL Develop with double antibodies against the analyte. Tumor aggressiveness was classified by Gleason grading of biopsies. Statisical evaluation of raw data was done by the nonparametric methods of Mann-Whitney and Kruskal-Wallis. The determination of [-2]proPSA blood contents in three groups of patients with malignant tumors of prostate (PCa) (107 patients), with benign hyperplasia of prostate (BPH) (71 patients) and without any evidence of prostate pathology (EPP) – 68 persons was executed. The statistically meaningful differences in [-2]proPSA contents were elucidated between all three groups of patients for the wide range of total prostate specific antigen (tPSA) concentrations (0-20 ng/ml). Incidentally mean value of [-2]proPSA was shown to be dependent of tPSA concentration and prostate pathology. Thus, in EPP group blood contents of [-2]proPSA equaled 5 pg/ml, BPH – 9 pg/ml and PCa – 10,5 pg/ml in 0-2 ng/ml tPSA range whereas the elevation of tPSA in the blood simultaneously increased [-2]proPSA mean values for all three groups of patients. In this connection, for tPSA range 4-10 ng/ml [-2] proPSA mean achieved 14 pg/ml, 21 pg/ml and 23,5 pg/ml in EPP, BPH and PCa patients, respectively. In the last diapason of tPSA (10,1-20,0 ng/ml) [-2]proPSA mean was 28 pg/ml for BPH and 43 pg/ml for PCa. Furthermore, analysis of discriminative qualities of [-2]proPSA as to the differential diagnostics between malignant and nonmalignant states revealed a high prognostic potential of the substance under investigation in prostate tumor risk assessment. Apart from this, [-2]proPSA contents in the blood of PCa patients was shown to correlate highly with Gleason score. In PCA patients having malignancies with Gleason score ≥7 [-2]proPSA mean values significantly surpassed this index in PCa patients with indolent tumors (Gleason score 6 or less). Moreover, in the Gleason score span 5-9 [-2]proPSA exponentially increased from 10 pg/ml at Gleason score 5 to 72 pg/ml at Gleason score 9. Thus, [-2]proPSA may be proposed for further application in medical practice as independent biomarker or in conjunction with PSA test for strengthening its specificity, the latter being warranted by the peculiarities of [-2] proPSA, a stable component of free PSA (fPSA), which is directly related to malignant transformation of prostate. Further investigations will be dealt with the evaluation of prognostic qualities of [-2]proPSA derivatives, namely % [-2]proPSA and prostate health index, the former being the percentage ratio of [-2]proPSA to fPSA and the latter – the product of ratio [-2]proPSA to fPSA and √tPSA. The prognostic characteristics of aforementioned indices will be compared and assessed.
Аналіз розповсюдження вірусу сказу
(Українська медична стоматологічна академія, 2017) Гальчанська, О. А.; Воронкова, О. С.; Гальчанская, А. А.; Воронкова, О. С.; Galchanskaya, A. A.; Voronkova, O. S.
Встановлено, що використання одночасно двох методів лабораторної діагностики сказу – методу флуоресцентних антитіл та біопроби на білих мишах – є ефективною методикою постановки надійного діагнозу: серед загальної кількості досліджених зразків вказаними методами у 2016 р. підтверджено 58 випадків інфікування. Найнижчий показник виявлення вірусного сказу у період 2011-2016 рр. спостерігався у Дніпропетровському районі, найвищі у Васильківському, П’ятихатському та Магдалинівському районах. Ретроспективний аналіз поширення вірусного сказу у Дніпропетровській області вказує на наявність піків захворюваності у 2010 та 2013 рр. та наступний спад до теперішнього часу.
Аналіз та застосування різних груп десенситайзерів для лікування гіперестезії
(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2017) Петрушанко, Володимир Миколайович; Павленкова, Олена Вікторівна; Павленко, Світлана Анатоліївна; Ткаченко, Ірина Михайлівна; Петрушанко, Владимир Николаевич; Павленкова, Елена Викторовна; Павленко, Светлана Анатольевна; Ткаченко, Ирина Михайловна; Petrushanko, V. M.; Pavlenkova, E. V.; Pavlenko, S. A.; Tkachenko, I. M.
Результатом теперішнього дослідження був аналіз та оцінка клінічного застосування десенситайзерів різних груп з різним складом та різним механізмом дії по відношенню до твердих тканин зуба (емалі та дентину). в клініці було проведено лікування 45 пацієнтів з різним ступенем гіперестезії. Результати лікування оцінювалися відразу після застосування десенситайзера та через 10 днів. Отримані результати показали зниження чутливості зубів у пацієнтів в усіх групах на 1, 5, 10 день застосування та тривалість дії десенситайзерів різних груп у віддалені терміни. Отримані результати дають змогу лікарю-стоматологу обирати десенситайзери різних груп в залежності від клінічної ситуації. Результатом настоящего исследования был анализ и оценка клинического применения десенситайзеров различных групп с различным составом и различным механизмом действия по отношению к твердым тканям зуба (эмали и дентина). В клинике было проведено лечение 45 пациентов с разной степенью гиперестезии. Результаты лечения оценивались сразу после применения десенситайзера и через 10 дней. Полученные результаты показали снижение чувствительности зубов у пациентов во всех группах на 1, 5, 10 день применения и продолжительность действия десенситайзеров различных групп в отдаленные сроки. Полученные результаты позволяют врачу-стоматологу выбирать десенситайзеры различных групп в зависимости от клинической ситуации. The result of this study was to analyze and evaluate the clinical application of desensitizers of various groups with different compositions and different mechanisms of action in relation to hard tooth tissues (enamel and dentin). The clinic was treated with 45 patients with varying degrees of hyperesthesia. The treatment results were evaluated immediately after the application of the desensitizer and after 10 days. The results showed a decrease in the sensitivity of the teeth in patients in all groups on 1, 5, 10 days of application and duration of action of desensitizers of different groups in the long term. The object and methods of research. In 8 patients (group 1), we used resin-based desensitizers. In our research, we used AauaPrep F (B1SCO, USA). According to the results obtained in 5 patients, sensitivity decreased after the first session. In 3 patients after 5 visits. In 5 patients (group 2), non-filled desensitizers containing NEMA and glutaraldehyde were used. For our study, we used Cluma Detensitizer (Heraeus Kulzer, Germany). Positive result was obtained in 5 patients after two visits. In 6 patients (group 3), filled desensitizers containing NEMA were used. In our study we used SealAProtect (Denlsply). Sensitivity of teeth in patients decreased immediately after treatment of the teeth with the drug, but after 10 days appeared again. In 8 patients (group 4) 7-generation adhesive systems were used. In our research, we used Butler Protect (JO. Butler, USA). In 6 patients, sensitivity disappeared after 2 visits, while in others after 4. In 8 patients (group 5), we used synthetic based varnish for Cervitec and Dcntin-Protector (Ivoclar) to reduce teeth sensitivity. Extracting Cervitec and Dcntin-Protector (Ivoclar) reduced the sensitivity of dentin in the first visit, but after a month in 5 patients, hypersensitivity appeared again. In 10 patients (group 6) we used the drug - “Gluthorod” (Vladmiva), which is used for deep fluoridation of enamel and dentin. It contains liquid with fluorine and copper ions and a suspension of calcium hydroxide in distilled water. The use of “Gluthorod” allowed to reduce the sensitivity of the teeth during the first visit, even after finishing the teeth under the ceramic crowns. A month later, only one patient noted hyperesthesia. Conclusions. Thus, given the large number of desensitizers in the dental market of Ukraine, the doctor needs to pick up the necessary desensitizer depending on the clinical situation. In this case, the increased sensitivity of the dentin in the patient can be fully cured.
Аналіз функціонального стану сенсомоторної реакції та основних нервових процесів спортсменів ігрових видів спорту
(Українська медична стоматологічна академія, 2017) Мінгальов, О. Г.; Дрегваль, І. В.; Мингалев, А. Г.; Дрегваль, И. В.; Mingalov, O. G.; Dregval, I. V.
Аналіз функціонального стану сенсомоторної реакції і типу вищої нервової діяльності спортсменів ігрових видів спорту. Мета роботи: дослідити функціональний стан сенсомоторної реакції і типу вищої нервової діяльності спортсменів ігрових видів спорту. Об’єкт дослідження: психофізіологічні показники функціонального стану спортсменів ігрових видів спорту. Більшість молоді в даний час вибирає активний спосіб життя, а саме, вибирають вид спорту баскетбол або футбол. Тому актуальним є питання розвитку сенсорних і моторних реакцій спортсменів. Дослідження проводилося в три етапи. Досліджувалися сенсомоторні реакції на зоровий аналізатор, на звуковий сигнал, на вибір, пов’язаних з відповідними психофізіологічними і функціональними станами у спортсменів і людей не займаються спортом за допомогою використанням методів математичного моделювання. Дані дослідження можуть бути використані при виборі виду спорту, а також при профорієнтації молодих людей.
Апатичні порушення в гострому періоді інсультів: розповсюдженість, асоційовані фактори
(2017) Дельва, Михайло Юрійович; Дельва, Михаил Юрьевич; Delva, M. Yu.
Постінсультні апатичні порушення мають значимий негативний вплив на процеси реабілітації та на якість життя пацієнтів. Мета: вивчити розповсюдженість апатичних порушень та асоційовані з ними фактори в гострому періоді інсультів. Об'єкт і методи дослідження. Нами обстежено 173 пацієнта в гострому періоді ішемічних та геморагічних інсультів. Апатичні порушення фіксували в день виписки зі стаціонару за шкалою апатії G. Starkstein. Висновки. На момент виписки зі стаціонару частота апатичних порушень у пацієнтів з інсультами становить 22,5%. Ризик розвитку постінсультних апатичних порушень має прямі достовірні асоціації з наявністю когнітивних розладів (згідно Монреальської шкали оцінки когнітивних функцій), наявністю підвищеної денної сонливості (згідно шкали денної сонливості Epworth) та зі ступенем функціонального дефекту (згідно модифікованої шкали Ренкіна); Постинсультные апатические нарушения имеют значимое негативное влияние на процессы реабилитации и на качество жизни пациентов. Цель: изучить распространенность апатических нарушений и ассоциированные с ними факторы в остром периоде инсультов. Объект и методы исследования. Нами обследовано 173 пациента в остром периоде ишемических и геморрагических инсультов. Апатические нарушения фиксировались в день выписки из стационара по шкале апатии G. Starkstein. Выводы. На момент выписки из стационара распространенность апатических нарушений у пациентов с инсульта¬ми составляет 22,5%. Риск развития постинсультных апатических нарушений имеет прямые достоверные ассоциации с наличием когнитивных расстройств (согласно Монреальской шкале оценки когнитивных функций), наличием повышенной дневной сонливости (согласно шкале дневной сонливости Epworth) и со степенью функционального дефекта, (согласно модифицированной шкале Рэнкина); Apathy is a disturbance of motivation evidenced by diminished goal-directed overt behavior, diminished goal-directed cognition and diminished emotional concomitants of goal-directed behavior. Apathy is thought to be a frequent complication of stroke and a disabling and stressor condition, both for patients and caregivers. But up to now apathy prevalence and factors associated with apathy in acute stroke patients are unknown. Aim: to study post-stroke apathy rate and to clarify the possible interconnections between the post-stroke apathy and patients' characteristics at hospital discharges. Methods. We enrolled in the study 146 patients with ischemic stroke and 27 patients with hemorrhagic strokes. It was investigated patients' age, gender, marital status, formal education level, pre-stroke employment status, tobacco smoking status, level of alcohol consumption. For anthropometric characteristics were used waist circumference. The co-morbidities included arterial hypertension, ischemic heart disease, atrial fibrillation and diabetes mellitus. Acute stroke complications during hospital stay included pneumonia, urinary tract infections and pyrexia. The severity of neurological deficit was evaluated with National Institute of Health Stroke Scale at day of admission and at day of hospital discharge. The patients' functional disability was determined by using modified Rankin scale at day of hospital discharge. Neuropsychological testing had been performed at time of hospital discharge: signs of anxiety were assessed by Hospital Anxiety and Depression Scale, apathy symptoms were assessed by the Starkstein apathy scale, cognitive impairments were evaluated by the Montreal cognitive assessment, daytime sleepiness was measured using Epworth sleepiness scale. Continuous variables were represented as mean±standard deviation and categorical data were represented by number and percentage. Univariate logistic regression analysis were performed to analyze the odds ratio (OR) with 95% confidence intervals (CI) of significant factors associated with post-stroke apathy. P-value less 0.05 was taken to indicate statistical significance. Results. At time of hospital discharge the rate of apathetic impairment was 22.5%. The majority of investigated factors didn't have any significant relations with risk of post-stroke apathy. However, cognitive impairments, increased daytime sleepiness and degree of post-stroke functional disability were directly associated with risk of post-stroke apathy. Univariate logistic regression analysis showed that patients with post-stroke apathy at time of hospital discharge had more common cognitive impairments (OR), 2,70; 95% CI, 1,24-5,87; p=0,01), as well as more common increased daytime sleepiness (OR 2,52; 95% CI, 1,21-5,25; p=0,01). Increased risk of post-stroke apathy in patients with cognitive impairment could be explained perhaps by the fact that cognitive decline may limit the patient's ability to organize and to continue expedient behavior. In addition, apathetic and cognitive disorders can be the result of the same brain regions lesion (eg, frontal lobes and subcortical structures). In addition, it has been demonstrated that the modified Rankin scale score increment of 1 point was significantly associated with higher risk of post- stroke apathy at time of hospital discharge (OR, 1,58; CI, 1,11-2,42; p=0,01). Conclusions. 1. The rate of post- stroke apathy at time of hospital discharge is 22,5%. 2. Risk of post-stroke apathy has direct associations with an cognitive impairments according to MoCA test, increased daytime sleepiness according to Epworth sleepiness scale and disabling functional conditions according to modified Rankin scale.
Аспекти фармакодинаміки та клінічної фармакології гіалуронової кислоти
(Українська медична стоматологічна академія, 2017) Зайченко, Ганна Володимирівна; Горчакова, Надія Олександрівна; Стрига, Олена Анатоліївна; Яковлева, Наталія Юріївна; Рубан, Олена Анатоліївна; Zaychenko, A. V.; Gorchakova, N. A.; Striga, E. A.; Yakovleva, N. Yu.; Ruban, E. I.; Зайченко, Анна Владимировна; Горчакова, Надежда Александровна; Стрига, Елена Анатольевна; Яковлева, Наталья Юрьевна; Рубан, Елена Анатольевна
В оглядовій статті наведені дані літератури щодо фізико-хімічних, біохімічних, фармакологічних властивостей гіалуронової кислоти. Зазначені механізми реалізації лікувальної дії гіалуронової кислоти при застосуванні в ортопедії, гінекології, урології, офтальмології, отоларингології, хірургії, дерматології та косметології. Показані шляхи створення комбінацій гіалуронової кислоти з іншими лікарськими засобами. Надано фармакологічну характеристику лікарським засобам гіалуронової кислоти, що застосовують в Україні та інших країнах; В обзорной статье приведены данные литературы о физико-химических, биохимических, фармакологических свойствах гиалуроновой кислоты. Обозначены механизмы реализации, лечебного действия гиалуроновой кислоты при применении в ортопедии, гинекологии, урологии, офтальмологии, отоларингологии, хирургии, дерматологии и косметологии. Показаны пути создания комбинаций гиалуроновой кислоты с другими лекарственными средствами. Представлена фармакологическая характеристика лекарственных средств на основе гиалуроновой кислоты, которые применяют в Украине и других странах; Abstract. Review is devolted to physico-chemical, biochemical, pharmacological properties of gialuronic acid. It was shown the difference between its molecular mass. Gialuronic acid may control the reparative regeneration of cells differentiation, morphogenesis, angiogenesis, inflammation. Gialuronic acid is one of the main glucosoaminoglycans. It can connect with collagen and other proteins to cover damage tissues. Possibility of the exogenous regulation of rate of physiological regeneration of fibroblasts of the human skin that are cultivated in vitro with a different compound of succine and hialuronic acid are described. Probable increasing of fibroblasts in the culture of 45% of Hyalual (2,2%) and 182% of Hyalyal (1,8%) in comparison with control. Hyalual (2,2%) after the adding of fibroblasts to the culture assisted to the valid increasing of the free amino acids concentration. Hyaluronic acid dermal filler demonstrated volumizing ability and maintaining viscosity and free-flowing characteristics for easy injection, tissue lifting, and molding. Hyaluronic acid is degradable molecule of glycosaminoglicans, which in the past several years has been actively used in medicine and esthetic in the form of injectable gel for volumising and refilling of deep wrinkles. Complications after the use of hyaluronic acid gel that used to be rare and transistory, have become more frequent and clinically more diverse. Viscocupplementation with intra-articular hyaluronic acid could be a treatment opinion on osteoarthits. It is stated the mechanisms of curative effects’ realization of gialuronic acid and its therapeutic uses in ortopedya, gynecology, urology, ophthalmology, otolaryngology, surgery, dermatology, cosmetology. It was marked the directions of gialuronic acid combinations with other drugs creation. It was enumerated gialuronic acid drugs that are used in Ukraine and other countries.
Бактериологическая идентификация туберкулеза легких у осужденных больных
(Українська медична стоматологічна академія, 2017) Агаев, Ф. Ф.; Сулейманов, М. Ю.; Агаєв, Ф. Ф.; Сулейманов, М. Ю.; Agaev, F. F.; Suleymanov, M. Yu.
Вивчено характер і динаміку бактеріовиділення у 190 засуджених хворих на туберкульоз легень під впливом стандартного режиму хіміотерапії. Хворі були розподілені на 2 групи: основна - 105 хворих, виявлених за зверненнями та контрольна - 85 під час флюорографічного дослідження. Найбільш інформативними виявилися результати бактеріологічного вивчення матеріалів лаважної рідини. Якщо в основній групі помірне і рясне бактеріовиділення в мокроті було виявлено в поодиноких випадках (9,1%), то в лаважній рідині в 22,2% і 54,2% випадків відповідно. У контрольній групі помірне і рясне бактеріовиділення за мазком мокротиння було в одиничних випадках (18,2, 9,1%, 9,1%), тоді як в матеріалах лаважної рідини дещо частіше (22,2% і 54,2% 26,4% і 58,3%). Культура, отримана з мокротиння і лаважної рідини у хворих основної групи на рідкому поживному середовищі (MGIT) дала зростання у 56,2% і 67,6% хворих. Найбільш високі результати зростання культури, отриманої як з мокротиння, так і лаважної рідини були отримані на твердих поживних середовищах (Левенштейн-Єнсен). У хворих контрольної групи культура, отримана з мокротиння і лаважної рідини на рідкому середовищі дала зростання в 18,1% і 44,0% випадків відповідно, тоді як на твердій - в 72,7% і 70,5%. До кінця 6-го місяця лікування у хворих основної групи за мазком мокротиння абацілірування настало в 98,8% випадках, в лаважній рідині - в 97,7%. До кінця 6-го місяця лікування припинення бактеріовиділення в матеріалах лаважної рідини склало 98,4%. До кінця 4-го місяця лікування на матеріалах мокротиння на твердих поживних середовищах у всіх пацієнтів основної групи з мізерним бактеріовиділенням мав місце негативний результат, при помірному - в 93,6%, а при рясному лише у 61,5%, що всього склало 91,4%. На матеріалах лаважної рідини негативне зростання посіву відзначалося з помірним бактеріовиділенням в 71,4% і рясному - 76,1%. До кінця 4-го місяця хіміотерапії в контрольній групі негативне зростання посіву на матеріалах лаважної рідини при рясному бактеріовиділенні досягало в 17,9%, при мізерному і помірному в 11,1% і 12,5% відповідно, а із загальної кількості склало 85,9%; Изучены характер и динамика бактериовыделения у 190 осужденных больных туберкулезом легких под влиянием стандартного режима химиотерапии. Больные были распределены на 2 группы: основная - 105 больных, выявленных по обращаемости и контрольная - 85 во время флюорографического исследования. Наиболее информативными оказались результаты бактериологического изучения материалов лаважной жидкости. Если в основной группе умеренное и обильное бактериовыделение в мокроте было обнаружено в единичных случаях (9,1%), то в лаважной жидкости в 22,2% и 54,2% случаях соответственно. В контрольной группе скудное, умеренное и обильное бактериовыделение по мазку мокроты было в единичных случаях (18,2, 9,1%, 9,1%), тогда как в материалах лаважной жидкости несколько чаще (22,2% и 54,2% 26,4% и 58,3%). Культура, полученная из мокроты и лаважной жидкости у больных основной группы на жидкой питательной среде (MGIT) дала рост у 56,2% и 67,6% больных. Наиболее высокие результаты роста культуры, полученной как из мокроты, так и лаважной жидкости были получены на твердых питательных средах (Левенштейн-Енсен). У больных контрольной группы культура, полученная из мокроты и лаважной жидкости на жидкой среде дала рост в 18,1% и 44,0% случаях соответственно, тогда как на твердой - в 72,7% и 70,5%. К концу 6-го месяца лечения у больных основной группы по мазку мокроты абацилирование наступило в 98,8% случаях, в лаважной жидкости - в 97,7%. К концу 6-го месяца лечения прекращение бактериовыделения в материалах лаважной жидкости составило 98,4%. К концу 4-го месяца лечения на материалах мокроты на твердых питательных средах у всех пациентов основной группы со скудным бактериовыделением имел место отрицательный результат, при умеренном - в 93,6%, а при обильном лишь у 61,5%, что всего составило 91,4%. На материалах лаважной жидкости отрицательный рост посева отмечался с умеренным бактериовыделением в 71,4% и обильном - 76,1%. К концу 4-го месяца химиотерапии в контрольной группе отрицательный рост посева на материалах лаважной жидкости при обильном бактериовыделении достигал в 17,9%, при скудном и умеренном в 11,1% и 12,5% соответственно, а из общего количества составил 85,9%; Goal. Study of the bacteriological features of pulmonary tuberculosis in patients convicted with the help of modern methods of identification of Mycobacterium tuberculosis. Methods. The character and dynamics of bacterial excretion from 190 convicts with tuberculosis of the lungs under the influence of standard chemotherapy regimen. The patients were divided into 2 groups: the main 105 patients identified for uptake and control 85 during fluorographic study. Most informative were the results of the bacteriological study of lavage fluid. If in the main group of moderate to abundant bacterial excretion in sputum was detected in isolated cases (9,1%), in lavage fluid at 22.2% and 54.2% of cases, respectively. In the control group, scarce, moderate and abundant bacterial excretion in the sputum smear was in a few cases (18,2, 9,1%, 9,1%), while the materials of the lavage fluid more frequently (in 22.2% and 54.2% to 26.4% and 58.3%). The culture obtained from sputum and lavage fluid in patients of the main group on liquid culture medium (MGIT) gave a growth of 56.2% and 67.6% of patients. The highest growth of cultures derived from sputum and lavage fluid were obtained on solid nutrient media (Lowenstein-Jensen). Patients in the control group culture obtained from sputum and lavage fluid in liquid medium gave rise 18.1% and 44.0% of cases, respectively, while the solid is at 72.7% and 70.5%. By the end of the 6th month of treatment in patients of the main group on smear of sputum bazillionaire came in 98,8% of cases, lavage fluid is at 97.7%. By the end of the 6th month of treatment the termination of bacteria-discharging material in the lavage fluid was 98.4%. By the end of the 4th month of treatment the sputum material on solid nutrient media in all patients of the main group with scanty bacterial excretion had a negative result, with the moderate - at 93.6%, and with abundant in only 61.5% of that total was 91.4%. On the materials of the lavage fluid negative growth seeding was observed with a moderate bacterial excretion in 71.4% abundant is 76.1%. By the end of the 4th month of chemotherapy in the control group, a negative growth of seeding on materials of the lavage fluid with abundant bacterial excretion was reached at 17.9%, with sparse and moderate in 11.1% and 12.5%, respectively, of the total number was 85.9%. Conclusion. The use of modern methods of bacteriological diagnosis of pulmonary tuberculosis was possible in a short time not only to identify the presence of Mycobacterium tuberculosis in the sputum and lavage fluid, but also to determine sensitivity to anti-TB drugs and thus to achieve within 6 months of a standard regime of chemotherapy in the vast majority of patients of the main and control groups bazillionare as by microscopy (Ziehl-Nielsen) and sowing on solid nutrient media (Lowenstein-Jensen).

Переглянути

Перегляд Вісник проблем біології і медицини. 2017 за Назва

Результатів на сторінці

Налаштування сортування