Оцінка впливу фізичної активності на ортопедичне та ортодонтичне здоров’я у дітей

Abstract

Актуальність. Дослідження взаємозв'язку між фізичною активністю, ортопедичними патологіями та стоматологічним здоров’ям дітей є надзвичайно актуальним у контексті зростаючої участі дітей у спорті. Ортопедичні патології, такі як деформації хребта (сколіоз, кіфоз) і кінцівок (вальгусна, варусна деформація), остеохондропатії найчастіше проявляються під час періоду росту і можуть бути спричинені низкою факторів, включаючи генетичну схильність, фізичну активність та механічні навантаження. Розуміння цих взаємозв’язків дозволить розробити оптимальні рекомендації щодо фізичної активності для дітей з метою профілактики захворювань опорно-рухового апарату та підтримки загального здоров’я. Це дослідження спрямоване на отримання нових даних для розробки рекомендацій щодо безпечної участі дітей у спорті, що сприятиме оптимальному розвитку опорно-рухової системи та стоматологічного здоров'я. Мета. Метою дослідження було визначення впливу різних видів спортивної активності на поширеність ортопедичних патологій, гіпермобільності суглобів та неправильного прикусу у дітей. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 86 дітей віком від 10 до 17 років, які були поділені на дві групи: 54 дітей, що займалися спортом більше 6 годин на тиждень протягом більше одного року, та 32 дітей, які не мали спортивної активності. Спортивно активна група включала наступний розподіл: 17 дітей займалися танцями (12 дівчат і 5 хлопці), 14 – футболом (13 хлопців і 1 дівчина), 2 – волейболом (2 дівчат), 2 – баскетболом (2 хлопців), 8 – бойовими мистецтвами (4 дівчат і 4 хлопців), і 11 – плаванням (6 дівчат і 5 хлопців). Для статистичного аналізу учасники, що займалися футболом, волейболом та баскетболом, були об'єднані в групу «ігрові види спорту», яка налічувала 18 осіб (15 хлопців і 3 дівчат). Група без спортивної активності служила контрольною. Загалом у вибірці було 46 хлопців і 40 дівчат. Було проведено клінічну ортопедичну оцінку та переглянуто стоматологічні дані на основі попередніх візитів до стоматолога. Ортопедична оцінка включала: Тест Адамса для виявлення сколіозу, Сколіометрія, Клінічна оцінка постави, Оцінка мобільності суглобів за шкалою Бейтона, Індекс постави стопи, Анкетування щодо спортивної активності. Статистичний аналіз проводився за допомогою програмного забезпечення EasyMedStat. Для порівняння даних між спортивно активною та неактивною групами використовувався U-тест Манна-Вітні для непараметричних даних. Також було використано тест Краскела-Волліса для порівняння декількох спортивних підгруп (танцюристи, ігрові види спорту та бойові мистецтва). Результати. Дослідження показало, що діти, які займаються спортом, мають меншу гіпермобільність суглобів порівняно з контрольною групою. При цьому, різні види спорту мали неоднаковий вплив на мобільність суглобів. Контактні види спорту, такі як футбол та бойові мистецтва, корелювали з меншою гіпермобільністю, тоді як танці, що вимагають більшої гнучкості, – з більшою. Водночас, спортивна активність не була пов’язана зі зниженням частоти ортопедичних патологій чи неправильного прикусу. Висновки. Отримані результати свідчать про те, що регулярна фізична активність може сприяти зміцненню суглобів та зменшенню гіпермобільності. Однак, тип спорту має важливе значення. Для профілактики ортопедичних проблем рекомендується обирати види спорту, які сприяють розвитку сили та координації. Водночас, неправильний прикус, як правило, залежить від генетичних факторів та ранніх дитячих звичок, а не від фізичної активності.