Летальний випадок гемангіоми кишечника

Abstract

У статті наведено клініко-морфологічний аналіз летального випадку гемангіом товстого кишечника недіагностованих за життя, що ускладнилися розлитим каловим перитонітом. Гемангіоми кишечника є рідкісними доброякісними пухлинами із судин, які зустрічаються лише у 0,05% усіх випадків новоутворень шлунково-кишкового тракту. Гемангіоми можуть бути одиничними або множинними ураженнями в будь-якому відділі травної системи. Гемангіоми зазвичай мають екзофітний ріст у вигляді поліпоподібних утворень, але часто можуть рости ендофітно і локалізуються в підслизовому шарі та м’язовій оболонці, що ускладнює їх виявлення. Близько 80% гемангіом товстої кишки є кавернозними гемангіомами, тоді як капілярні гемангіоми зазвичай виявляються менш ніж у 10% випадків. Через те, що гемангіоми імітують поширені захворювання шлунково-кишкового тракту, вони ризикують залишитися непоміченими. В нашому випадку у пацієнта була пухлина ректосигмоїдного кута з ендофітним ростом, що ускладнило її діагностику під час оперативного лікування, а гістологічно мала змішану будову. Неповне видалення утворення може бути причиною повторної кровотечі або неспроможності (нефункціональності) швів. У таких випадках пропонується використовувати комбінацію додаткових методів лікування: склеротерапія та/або електрокаутеризація. Перед накладенням шва при формуванні стоми необхідно враховувати товщину стінки кишки, що має важливе значення для функціонування шва та попередження ускладнень в післяопера-ційному періоді. При перевищенні нормальної товщини стінки кишки неможливо накласти скоби і потрібно виконати додаткову перитонізацію даної ділянки. Крім того, також необхідно провести контроль якості циркулярного шва шляхом проведення повітряної проби на герметичність анастомозу. В доному випадку ендофітний ріст множинних гемангіом призвів до потовщення стінки кишки, що не було враховано хірургами та призвело до післяопераційних ускладнень та, як наслідок, смерті пацієнта. The article presents a clinical and morphological analysis of a fatal case of undiagnosed colonic haemangiomas complicated by spilled faecal peritonitis. Intestinal haemangiomas are rare benign vascular tumours that occur in only 0.05% of all cases of gastrointestinal neoplasms. Hemangiomas can be single or multiple lesions in any part of the digestive system. Hemangiomas usually have exophytic growth in the form of polyp-like lesions, but can often grow endophytically and are localised in the submucosa and muscle membrane, which makes them difficult to detect. About 80% of colon haemangiomas are cavernous haemangiomas, while capillary haemangiomas are usually detected in less than 10% of cases. Because haemangiomas mimic common gastrointestinal diseases, they risk going undetected. In our case, the patient had a tumour of the rectosigmoid angle with endophytic growth, which made it difficult to diagnose during surgery, and histologically it had a mixed structure. Incomplete removal of the lesion can cause repeated bleeding or suture failure (non-functionality). In such cases, it is suggested to use a combination of additional treatments: sclerotherapy and/or electrocautery. Before suturing during stoma formation, it is necessary to take into account the thickness of the intestinal wall, which is important for the functioning of the suture and the prevention of complications in the postoperative period. If the normal thickness of the intestinal wall is exceeded, it is impossible to apply staples and additional peritonisation of the area is required. In addition, it is also necessary to control the quality of the circular suture by performing an air test for anastomotic leakage. In this case, the endophytic growth of multiple haemangiomas led to thickening of the intestinal wall, which was not taken into account by the surgeons and led to postoperative complications and, as a result, the patient's death.