Психофізіологічний аспект розвитку у комунікативної компетентності студентів стоматологів

Abstract

У зв'язку з бурхливим розвитком медицини зросли вимоги суспільства до якості медичного обслуговування. Враховуючи різноманітність типів стоматологічних установ та послуг гостро постає завдання підготовки висококваліфікованого спеціаліста конкурентоспроможного на ринку праці. Компетентнісний підхід поєднує в собі не тільки інтелектуальну та навичкову складові, тобто когнітивний та операційно-аспект, а й мотиваційну, етичну, соціальну та поведінкову складові процесу навчання. Серед основних п'яти компетенцій, які має мати випускник стоматологічного факультету, важливе місце займає комунікативна компетентність. Комунікативна компетентність - це успішне здійснення комунікативної діяльності, на основі засвоєних засобів і стратегій мовного спілкування, підкріплене міцними знаннями, вміннями та навичками спілкування. Формування комунікативної компетентності лікаря-стоматолога передбачає здійснення цілеспрямованої, послідовної, поетапної діяльності з розвитку комунікативних навичок. На першому етапі навчання з формування комунікативної компетентності доцільно розпочинати з оволодіння студентами базовими (неспецифічними) навичками, які необхідні всім фахівцям, які працюють у системі «людина-людина». Основна мета даного етапу – набуття навичок ефективної міжособистісної комунікації з будь-яким партнером поза професійною сферою. Основне завдання другого етапу – розвиток навичок професійного спілкування, тобто комунікативних навичок у ситуаціях «лікар-пацієнт». Психологічними характеристиками такої професійно-особистісної освіти, що є результатом високого рівня комунікативної майстерності та свободи у професійному спілкуванні, є високий рівень включеності до професійної взаємодії, відсутність фрустрованості та напруженості у процесі спілкування, висока контактність, сумісність, гнучкість, адаптивність та гарні навички саморегуляції. Основні комунікативні навички цього етапу пов'язані з умінням фахівця встановлювати міцні довірчі стосунки та ефективно співпрацювати з пацієнтом.In connection with the insufficient development of medicine, society's demands for the quality of medical care have increased. In the case of the variety of types of dental institutions, the task of training a highly qualified specialist for a competitive labor market is acute. The competence approach combines not only intellectual and skill components, that is, cognitive and operational-technological aspects, but also motivational, ethical, social and behavioral components of the learning process. Among the five main competencies that a graduate of the dental faculty should have, communicative competence occupies an important place. Communicative competence is the successful implementation of communicative activity, based on the acquired means and strategies of language communication, supported by strong knowledge, skills and communication skills. The formation of the communicative competence of a dentist involves the implementation of purposeful, consistent, step-by-step activities for the development of communication skills. At the first stage of training on the formation of communicative competence, it is advisable to start with students' mastery of basic (nonspecific) skills that are necessary for all specialists working in the "person-toperson" system. The main goal of this stage is to acquire the skills of effective interpersonal communication with any partner outside the professional sphere.The main task of the second stage is the development of professional communication skills, that is, communication skills in "doctor-patient" situations. The psychological characteristics of such professional and personal education, which is the result of a high level of communicative skill and freedom in professional communication, are a high level of involvement in professional interaction, the absence of frustration and tension in the process of communication, high contact, compatibility, flexibility, adaptability and good self-regulation skills. The main communication skills of this stage are related to the specialist's ability to establish strong trusting relationships and effectively cooperate with the patient.