Протидія гібридним загрозам: досвід Європейського союзу та його держав-членів

Abstract

У сучасному світі спостерігається тенденція до значного зростання кількості гібридних конфліктів, які стають все більш витонченими, непередбачуваними та підступними. Стаття присвячена теоретичним і практичним аспектам таких з'явищ, як гібридна війна, гібридний конфлікт або агресія, що впливають на безпеку міжнародного середовища, а також діям органів державної влади щодо протидії таким загрозам у країнах ЄС. Ми стаємо свідками того, що в сучасних міждержавних конфліктах все більше мають місце факти досягнення потрібних стратегічних геополітичних результатів за допомогою широкого інструментарію невоєнних методів і засобів: явної та таємної дипломатії, економічного тиску, завойовування симпатій місцевого населення тощо. З огляду на актуальність проблеми було вивчено методи та інструменти, які застосовуються Європейським Союзом для протидії гібридним загрозам: від боротьби з тероризмом – до заходів, спрямованих на протидію інформаційним атакам, усунення економічних конкурентів то що. Зроблено висновок, що ані інституції ЄС, ані дослідницьке співтовариство не виробили єдиного механізму щодо протидії та запобігання гібридним загрозам. Разом з цим, у боротьбі з глобальними та гібридними загрозами, такими як тероризм, кіберзлочинність, поширення неправдивих медичних даних, економічний тиск тощо – ЄС використовує системний підхід, який дає змогу оцінювати рівень загроз для критичної інфраструктури та інформаційного простору, а також визначати можливі напрями протидії. На тлі зростання міжнародної напруги та звинувачень державних суб’єктів у створенні гібридних загроз для інших країн чи інтеграційних об’єднань важливим і актуальним залишається аналіз практики протидії гібридним загрозам у національних та наднаціональних структурах.

In the modern world, there is a tendency towards a significant increase in the number of hybrid conflicts, which are becoming more and more sophisticated and unpredictable. The article is devoted to the theoretical and practical aspects of such phenomena as hybrid war, hybrid conflict or aggression, which affect the security of the international environment, as well as the actions of state authorities to counter such threats in EU countries. The methods and tools used by the European Union to counter hybrid threats were studied: from the fight against terrorism to measures aimed at combating economic competitors and political opponents. It is concluded that it is no accident that neither the EU institutions nor the research community have developed a single mechanism for countering and preventing hybrid threats. In the fight against global and hybrid threats, such as terrorism, cybercrime, the spread of false medical data, economic pressure, etc., the EU uses a systematic approach that allows assessing the level of threats to critical infrastructure and information space, as well as determining countermeasures. Against the background of growing international tension and accusations of state actors of creating hybrid threats for other countries or integration associations, the analysis of the practice of countering hybrid threats in national and supranational structures remains relevant. The modern practice of hybrid operations on the part of the aggressor demonstrates a radical change in the tactics and means used by a state-player of the world level against an adversary that is weak and unable to protect the integrity of its own territory.