Вивчення фізіології кровообігу в системі підготовки лікаря

Abstract

Знання фізіології серцево-судинної системи має велике значення в підготовці лікарів усіх спціальностей, особливо лікарів-терапевтів. Основним принципом викладання цього розділу є максимальне наближення його до клініки. Це проявляється як в лекційному курсі, так і при проведенні лабораторних та семінарських занять. Кількість годин присвячених цьому розділу складає: на лекціях — 14, на лабораторних заняттях — 42. За цей час студенти вивчають фізіологічні властивості серцевого м'яза, оцінюють ритм і основні фази серцевого циклу, функцію клапанів, основні типи і властивості судин. Крім того, студенти опановують основні методи дослідження функцій серця та судин. Достатньо інформативними для вивчення функціонального стану серця і судин є зовнішні прояви діяльності серцевосудинної системи: тони серця, біоелектричні явища, рух крові по порожнинам серця і судин. Ці показники дають якісну та кількісну характеристику діяльності серця та судин і широко використовуються в клінічній практиці. Графічні відображення зовнішніх проявів системи кровообігу (електро-кардіграма, фонокардіограма, реограма, сфігмограма, полікардіограма) студенти аналізують, роблять висновки, розкривають механізми виявлених порушень. Крім цього, студенти відпрацьовують навички аускультації тонів серця, вимірювання артеріального тиску, пальпаторного дослідження властивостей пульсу. Ці показники функції серцево-судинної системи вивчають у стані фізіологічного спокою і при проведенні функціональних проб. Оцінку регуляторних механізмів системи кровообігу проводять за допомогою клінічно важливих рефлексів (рефлекси Чермака, Даніні-Ашнера) та клінічних проб (кліностатичної, ортостатичної).