Деонтологія і колегіальність як один з факторів формування молодого спеціаліста

Abstract

У науково-методичній літературі з деонтології постійно говориться про бережне, чуйне ставлення до хворого. Цьому питанню приділяється велика увага при навчанні студентів на основних курсах. І якщо лікар або медична сестра порушують це загальноприйняте правило, то так відбувається не тому, що вони цього не знають, а найчастіше внаслідок того, що у них відсутнє покликання до медичної професії, необхідне розуміння психіки хворого. Визначити поклик у молодих людей при всту­ пі у медичний інститут дуже важко, так як він може бути прихованим і виявитись набагато пізніше на останніх курсах навчання, або вже у пра­ ктичній діяльності. Людство знає немало випадків, коли у юнака чи дів­ чини ніхто не помічав покликання до медицини, а згодом ці люди става­ ли видатними лікарями. Особливо великого значення це набуває нині, коли на порядок ден­ ний постало питання про підготовку сімейного лікаря. Сімейному лікарю буде довірено здоров'я всієї родини, що накладає і на лікаря велику відповідальність, йому необхідно готуватися до цієї важкої місії. Необхідно не тільки бути добре обізнаним у спеціальних медичних питаннях, але й бути всебічно освіченою людиною, уміти завоювати довіру пацієнтів, бути психологом, щоб знайти підхід до кожного хворого, так як у наш час розширився кругозір людей, з'явилося багато медичної інформації, доступної кожній людині, тому пацієнти можуть ставити такі питання, на які зможе відповісти не кожен лікар. Однак, взаємовідносини між лікарем і хворим найчастіше розглядаю ­ ться в односторонньому напрямку: ставлення лікаря до хворого, медич­ ного персоналу до хворого, але не завжди і, як правило, не враховується ставлення хворого до свого лікаря, медичного персоналу. А між тим ці відносини заслуговують на більш досконале вивчення. Ставлення хво­ рого до лікаря, віра у нього є однією із умов повноцінного лікування.