Імуно-генетичні критерії прогнозування перебігу та оптимізація терапії хронічного пієлонефриту у дітей

Abstract

Дисертація присвячена підвищенню якості життя дітей, хворих на пієлонефрит, шляхом попередження розвитку хронічних рецидивуючих форм цього захворювання та оптимізації лікувально-профілактичних заходів. Шляхом клінічного спостереження за 60 дітьми, хворими на хронічний пієлонефрит (ХП), що перебували на стаціонарному лікуванні, 70 амбулаторними хворими з тим же діагнозом, 10 педіатричними хворими з іншими діагнозами та 39 здоровими дітьми контрольної групи, а також шляхом ретроспективного вивчення 561 історії хвороби встановлено основні предиктори ХП і показано роль обтяженої спадковості в цьому процесі. Доведено, що мутантні алелі Arg753 гену TLR2 та 299Gly гену TLR4 вірогідно більш поширені серед дітей з ХП у порівняні з популяційним контролем, а наявність мутантних генотипів є маркером високого ризику рецидивуючого перебігу захворювання, його ранньої маніфестації та певних інфекційних збудників. Поліморфізм генів TLR2 та TLR4 асоціюється з активністю загальної запальної реакції організму, виразністю сечового синдрому під час загострення ХП та змінами рівня інтерлейкіну-6. Він зумовлює різну реакцію хворих на імуномодулюючу терапію рибомунілом, який є більш ефективним у пацієнтів з «диким» генотипом. На основі статистичної обробки катамнестичних, анамнестичних, клініко-лабораторних даних та результатів генетичного скринінгу запропоновано алгоритм прогнозування реалізації ХП у дітей та диференційованої протирецидивної терапії з використанням рибосомально-протеогліканового комплексу рибомуніл як імуномодулятора.