The biographical method as a means of forming the professional personality and professional identity of the future doctor (as exemplified by the integration of the study of human anatomy and the disciplines of the foreign language training cycle)

Abstract

Biographies of outstanding personalities serve as both a means and a source of historical knowledge, which acquires special importance in the process of training future doctors, because medicine maintains an inseparable connection between the past and the present, and any scientific discoveries accumulate or nullify the achievements of predecessors. On the one hand, biographical method is aimed at realizing the role of the individual in history, and on the other – at understanding the influence of history, in fact, society, at a specific stage of its existence, social contexts, ethical rules and norms, society on the formation of an individual and his life path, choosing a life position, ideals and values, dialogue between an outstanding personality and contemporaries. Reconstructing the curriculum vitae, the biographical method enables the reproduction of the socio-political and socio-cultural contexts in which scientific discoveries, cultural and other achievements arose and spread, serving as one of means of forming the professional personality and professional identity of the future doctor, in particular, in the process of studying anatomy and disciplines of the foreign language training cycle.

У статті проаналізовано curriculum vitae найвидатніших представників медицини різних історичних епох з акцентом на їх внесок в анатомію і медичну термінологію в конкретних соціально-культурному й історичному контекстах. Наголошено, що в умовах антропоцентричної парадигми історично орієнтовані персонологічні дослідження визнаються одним із найбільш перспективних напрямів наукових пошуків, в яких рефлексія минулого здійснюється через вивчення унікальної та неповторної історії життя і діяльності людини, яка, з одного боку, є творцем історії, з іншого, – її носієм, що зумовлює актуальність використанні біографічного методу як одного з інструментів формування професійної особистості та професійної ідентичності, що, з-поміж іншого, формується зі посиланням на загальну історію, яка пояснює та узаконює місце професій у суспільстві. Авторами досліджено біографії видатних анатомів у контексті розвитку анатомічної науки, починаючи від Античності до Пізнього Середньовіччя: Арістотеля (384-322 рр. до н. е.), Герофіла (бл. 300 – бл. 250 рр. до н.е.), Ерасістрата (ІІІ ст. до н.е.), Галена (131-201 рр. або 129-199 рр.), Євстахія (бл. 1510-1574), Фаллопія (1523-1562), Везалія (1514-1564) та інших. У роботі використано загальнонаукові методи – аналіз, синтез, систематизація, узагальнення, аналіз літературних джерел, пошуково-бібліографічний, а також спеціальні методи – історико-порівняльний, біографічний, інтерпретативний. Ознайомлення з curriculum vitae видатних медиків, має давню традицію, позаяк медицина як, можливо, жодна з інших наукових галузей, зберігає нерозривний зв’язок між минулим і сьогоденням, адже сучасні наукові дослідження, з одного боку, ґрунтуються на відкриттях і досягненнях представників інших епох, поколінь, наукових шкіл, а з іншого, без помилок попередників і бажання їх виправити чи спростувати хибні теорії та гіпотези, неможливий рух уперед. Показано, що використання біографічного методу в процесі вивчення анатомії та дисциплін циклу іншомовної підготовки слугує одним із засобів формування професійної особистості та професійної ідентичності майбутнього лікаря.