Корекція диспепсичних розладів у хворих на гемобластози в динаміці поліхіміотерапії

Abstract

Останні десятиліття в практику онкогематології впроваджені нові схеми поліхіміотерапії (ПХТ), які дозволили збільшити частоту досягнення клініко-ендоскопічних ремісії та відсоток хворих з 5-ти річною без рецидивною виживаністю. Результат лікування гострих гемобластозів прямо пропорційно залежить від чіткого дотримання протоколів. Проте, інтенсифікація програм ПХТ призводить і до зростання побічних ефектів, в т.ч. і з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ), а також загострення уже існуючих хронічних захворювань, які можуть змусити хворого відмовитись від подальшого лікування, а також викликати розвиток інших, загрозливих життю, геморагічних та інфекційних ускладнень. Отже, розробка якісної супровідної терапії поряд з вдосконаленням схем ПХТ є важливою, недостатньо вивченою проблемою. Мета – підвищення ефективності супровідної терапії у хворих на гострі гемобластози в динаміці ПХТ. Обстежено 67 хворих на гострі гемобластози. Усі хворі отримували базисну ПХТ. У 48 (71,6%) хворих на фоні ПХТ розвинувся диспепсичний синдром. Враховуючи тяжкість стану пацієнтів після ПХТ, верхню ендоскопію не проводили. Хворим призначали невсмоктуючий антациди Альмагель-нео у дозі 15 мл 3 рази на день через годину після їжі і четвертий раз перед сном впродовж 2 тижнів. На 3-й день вираженість симптомів зменшилась. Отже, включення до складу супровідної терапії Альмагелю-нео, дозволяє ефективно копіювати симптоми диспепсії та покращити переносимість ПХТ хворим на гострі гемобластози.