Клінічна конференція як інструмент післядипломної підготовки лікарів

Abstract

У роботі кафедри сімейної медицини і терапії ПДМУ регулярно, не менше трьох разів на місяць, проводяться клінічні конференції, як невід’ємний захід підготовки лікарів-інтернів та слухачів. Під керівництвом досвідчених фахівців кафедри, а також за активним сприянням лікарів клінічних баз, відбувається відбір пацієнтів, які активно висловлюють бажання брати участь у цьому заході, тривале вивчення клінічних подробиць та обставин конкретного випадку. В ході обговорення багатьох проблем, наші викладачі, лікарі-слухачі, а також лікарі-інтерни мають можливість обміркувати існуючі лікувально-діагностичні завдання, чи буде та чи інша пропозиція доречною, де згода вже досягнута чи навпаки, переважають протилежні думки, та які необхідні корективи діагностики і лікування можуть знадобитися в конкретній клінічній ситуації. Клінічна конференція поєднує в собі процес передачі інтелектуального потенціалу, а також досвіду власних помилок, більш досвідчених фахівців молодшому поколінню лікарів, а також розробку оптимальних підходів щодо вирішення клінічної проблеми, варіанти реалізації та критичного осмислення процесу по мірі його обговорення. Використання клінічного розбору як реалістичного та ефективного інструмента підготовки фахівця, може суттєво допомогти як досвідченим клініцистам так і лікарям-інтернам удосконалити свої професійні здібності, стати важливим елементом формування навичок клінічного мислення. Незважаючи на велику популярність клінічних конференцій серед медичної спільноти, їх організація і проведення переважно здійснюється емпірично і базується на традиціях своєї медичної школи.

The Department of Family Medicine and Therapy at PSMU conducts clinical conferences on a regular basis, holding at least three sessions per month. These conferences serve as a vital component of postgraduate training for medical interns and trainees. Under the guidance of experienced faculty members and with active collaboration from practicing physicians at clinical bases, patients who voluntarily consent to participate are carefully selected. The clinical details and circumstances of each case are meticulously analyzed over an extended period. During these conferences, participants - teachers, trainees, and interns - engage in in-depth discussions of diagnostic and therapeutic challenges. These discussions provide a platform to evaluate existing medical approaches, assess the appropriateness of proposed solutions, and identify areas of consensus or contention. Furthermore, they allow for the refinement of diagnoses and treatment plans tailored to specific clinical situations. The clinical conference serves as a dualpurpose tool: first, as a medium for transferring intellectual expertise and experiential knowledge from seasoned clinicians to the next generation of doctors; and second, as a forum for collaboratively developing optimal strategies to address complex medical cases. This process encourages the critical evaluation of clinical decisions and fosters the development of clinical reasoning skills. By incorporating clinical case analysis as a practical and effective educational tool, such conferences significantly enhance the professional competencies of both experienced practitioners and medical trainees. They also play a crucial role in cultivating the skills necessary for independent clinical thinking. Despite their widespread acceptance within the medical community, the organization and execution of clinical conferences are often guided by institutional tradition and empirical practices specific to individual medical schools.