Наукові праці. Кафедра сімейної медицини і терапії

Постійне посилання зібрання

Переглянути

Нові надходження

Зараз показуємо 1 - 20 з 314
  • Документ
    Симуляційне навчання та його роль у підготовці сімейного лікаря
    (ТНМУ, «Укрмедкнига», 2024-05) Ждан, Вячеслав Миколайович; Бабаніна, Марина Юріївна; Кітура, Євдокія Михайлівна; Ткаченко, Максим Васильович; Кир’ян, Олена Анатоліївна; Волченко, Григорій Вілійович; Лебідь, Володимир Григорович
    Впровадження в навчальний процес симуляційних технологій орієнтує лікаря на командну працю, вміння враховувати точку зору іншого спеціаліста, сприяє розвитку комунікативних навичок, формуванню інтелектуальної самостійності та професіоналізму. Використання таких інтерактивних технологій як «Віртуальний пацієнт» у професійній підготовці сімейних лікарів дає можливість розв’язання проблемних ситуацій за допомогою ефективних дій, інтуїції, навчання, стимулювання самонавчання, повного розкриття потенціалу та підвищення мотивації особистості, формування навичок поведінки у критичних ситуаціях, уміння збагачувати діяльність новими способами виконання, розвитку професійної гнучкості й мобільності, прийняття кінцевого рішення, одержання насолоди від самої діяльності, а не тільки від її результатів.
  • Документ
    Сучасний погляд на молекулярні механізми регуляції обміну сечової кислоти в кишечнику
    (Полтавський державний медичний університет, 2024-05-20) Ждан, Вячеслав Миколайович; Ткаченко, Максим Васильович; Бабаніна, Марина Юріївна; Волченко, Григорій Вілійович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Zhdan, V. M.; Tkachenko, M. V.; Babanina, M. Yu.; Volchenko, H. V.; Kitura, Ye. M.
    В огляді представлені сучасні дані про прямі та опосередковані патогенетичні взаємозв'язки метаболізму пуринових сполук з біохімічними процесами в клітинах травної системи. Проведено комплексний аналіз доступних сучасних публікацій за період з 2000 до 2024 роки у базах Scopus, PubMed, eLIIBRARY, Google Scholar. Сечова кислота – кінцевий продукт катаболізму пуриновмісних сполук. Концентрація сечової кислоти підтримується в динамічному балансі за участю нирок та органів шлунково-кишкового тракту (тонкої кишки та печінки). Подагра – хронічне захворювання, яке розвивається в результаті взаємодії молекулярно-генетичних факторів та зовнішніх умов. Підвищення вмісту уратів у сироватці крові (гіперурикемія) та відкладення кристалів урату натрію в органах і тканинах запускають каскад запальних та фібротичних процесів у слизовій оболонці, у гладком'язових, паренхіматозних та ендотеліальних клітинах, у тому числі органів шлунково-кишкового тракту. У нормі в людини екскретується близько 1,5 г сечової кислоти на добу. У фізіологічних умовах дві третини сечової кислоти виводяться з організму нирками, одна третина через кишечник і незначна частина – з жовчю. Гіпотеза, яка пов'язує патогенез гіперурикемії з «перевантаженням нирок», передбачає, що захворювання може розвиватися внаслідок порушення ниркової екскреції при недостатній елімінації сечової кислоти через кишечник. Частина транспортних систем сечової кислоти активно працює в гепато та ентероцитах, що визначає її утворення та кліренс. Білки-переносники сечової кислоти поділяють на дві категорії: транспортери реабсорбції уратів та транспортери екскреції уратів, їх експресія регулюється факторами транскрипції, гормонами та метаболітами кишкової мікрофлори. Вплив мікробіоти кишечника на метаболізм сечової кислоти пов'язаний з її участю в пуриновому обміні, розкладанні та елімінації сечової кислоти з метаболітами кишкової флори та пригніченням подагричного запалення та оцінюється як новий терапевтичний потенціал при подагрі та гіперурикемії, що дозволяє уникнути пошкодження нирок та уролітіазу. This review provides contemporary insights into the direct and indirect pathogenetic connections between purine compound metabolism and biochemical processes within the cells of the gastrointestinal system. A thorough analysis of recent publications from 2000 to 2024, sourced from databases including Scopus, PubMed, eLIIBRARY, and Google Scholar, was conducted. Uric acid serves as the end product of purine-containing compound catabolism. Its concentration is intricately regulated through the collaboration of the kidneys and gastrointestinal organs, namely the small intestine and liver. Gout, a chronic condition, emerges from the interplay between molecular genetic factors and external influences. Elevated levels of urates in the blood serum (hyperuricemia) and the deposition of sodium urate crystals in organs and tissues set off a cascade of inflammatory and fibrotic processes within mucosal, smooth muscle, parenchymal, and endothelial cells, including those within the gastrointestinal tract. Normally, a person excretes about 1.5 g of uric acid per day. Under physiological conditions, two-thirds of uric acid is excreted from the body by the kidneys, one-third through the intestines, and a small part is excreted with bile. The hypothesis that links the pathogenesis of hyperuricemia with “renal overload” suggests that the disease may develop as a result of impaired renal excretion with insufficient elimination of uric acid through the intestines. Part of uric acid transport systems actively works in hepatocytes and enterocytes, which determines its formation and clearance. Uric acid transporter proteins are divided into two categories: urate reabsorption transporters and urate excretion transporters, their expression is regulated by transcription factors, hormones and metabolites of intestinal microflora. The influence of intestinal microbiota on uric acid metabolism is related to its participation in purine metabolism, decomposition and elimination of uric acid with metabolites of intestinal flora and inhibition of gouty inflammation and is evaluated as a new therapeutic potential in gout and hyperuricemia, which allows to avoid kidney damage and urolithiasis.
  • Документ
    Peculiarities of the relationship between microbiome, matrix metalloproteinases and morphological changes of epithelium in patients with functional and organic intestinal pathology
    (Полтавський державний медичний університет, 2024-03-13) Кир'ян, Олена Анатоліївна; Kyrian, O. A.
    Intestinal dysbiosis has recently been considered as one factor that significantly impacts the development of both functional and organic intestinal pathology. Therefore, determining the relationships between the microbiota, morphological changes in the epithelium, and immune abnormalities that may occur under the influence of microbiotic disorders can help to identify a predisposition to intestinal diseases and correct treatment in a timely manner. The aim of our study was to investigate in patients with irritable bowel syndrome (IBS), ulcerative colitis (UC) and adenomatous colon polyps (ACP) in Poltava Region the possibility of a relationship between intestinal dysbiosis activity of matrix metalloproteinases -1,-3,-9, tissue inhibitor of matrix metalloproteinases-1 in blood serum, morphological changes and the degree of accumulation of mucins MUC1 and MUC5AC in the intestinal epithelium. The study was conducted in 127 patients with IBD, UC, and ACP; the control groups consisted of 34 healthy individuals and 18 patients with CRC. The most pronounced abnormalities in the microbiota were found in patients with UC with high disease activity (p≤0.05), in the general group of patients with UC (p≤0.01) (r=0.69) and in patients with CP that occurred on the background of IBS compared to the groups of IBS and CP (p≤0.05) (r=0.88). In dysbiosis of II and III degrees, the amount of MMP-1 in the blood increased in all patients, most pronouncedly in UC (p≤0.001) and with high UC activity (p≤0.01). The average content of MMP-9 in all patients went beyond the range of fluctuations of reference values, most pronounced in UC (p≤0.01) (r=+0.61). Among the examined groups, the association of dysbiosis of II and III degrees with severe acuteness of the CM lesion in UC (p≤0.05) and a sharp decrease in the PAS response of goblet cells (p≤0.05) and with moderate acuteness of the process in IBS (p≤0.001) was revealed. In patients with UC with II and III degrees of dysbiosis, the frequency of detection of weak or absent MUC1 expression in the crypt epithelium significantly increased compared with the first degree of dysbiosis (p≤0.05), which worsened the protective functions of the intestinal mucosal barrier. The data obtained indicate the presence of a relationship between the increase in the degree of dysbiosis, the quantitative content of serum matrix metalloproteinases MMP-1,-9 and the increase in the severity of colon epithelial damage, most pronounced in patients with UC. The detected changes have a negative prognosis for the course and progression of intestinal diseases and require the development of corrective therapy.
  • Документ
    Науково-методичні аспекти підготовки лікаря-спеціаліста до професійної діяльності
    (Полтавський державний медичний університет, 2024-03-28) Ждан, Вячеслав Миколайович; Лебідь, Володимир Григорович; Бабаніна, Марина Юріївна; Іщейкіна, Юлія Олексіївна; Кітура, Євдокія Михайлівна; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Ткаченко, Максим Васильович; Іваницький, Ігор Валерійович; Волченко, Григорій Вілійович; Жукова, Тетяна Олексіївна
    У статті аналізуються теоретичні проблеми підготовки майбутніх здобувачів вищої освіти в галузі охорони здоров’я в умовах університетської освіти. Професія лікаря базується на специфічній для неї системі сформованих знань, майбутній фахівець має бути готовий до виконання найскладніших завдань у сфері охорони здоров’я. Професійна підготовка здобувачів вищої освіти вимагає постійного вдосконалення умов університетської освіти, постановки нових завдань і мети, розширення інформаційної бази викладачів, які виступають як передавачі знань, умінь і навичок.
  • Документ
    Особливості викладання сімейної медицини в умовах воєнного стану
    (Полтавський державний медичний університет, 2024-03-28) Ждан, Вячеслав Миколайович; Іваницький, Ігор Валерійович; Бабаніна, Марина Юріївна; Кітура, Євдокія Михайлівна; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Ткаченко, Максим Васильович; Волченко, Григорій Вілійович; Лебідь, Володимир Григорович
    Сімейна медицина відіграє важливу роль у забезпеченні якісної медичної допомоги в умовах воєнного стану з його підвищеними вимогами до організації медичної служби й надання допомоги військовослужбовцям і цивільному населенню. У статті розглянуто основні аспекти й особливості викладання сімейної медицини в контексті воєнного стану. Окремо висвітлено питання необхідності адаптації сімейної медицини до особливостей військового життя, ураховуючи фактори, які впливають на здоров'я і благополуччя військових і цивільного населення. Детально аналізуються методи і стратегії навчання медичних фахівців із метою підготовки їх до надання медичної допомоги в умовах воєнних конфліктів, а також розглядається важливість взаємодії між сімейними лікарями й військовими медичними службами для забезпечення комплексного медичного обслуговування військового персоналу. Стаття надає інформацію і рекомендації, спрямовані на покращення викладання сімейної медицини в умовах воєнного стану з метою забезпечення військових і цивільного населення високоякісною медичною допомогою і підтримкою.
  • Документ
    Risk factors for neoplasia in patiens with ulcerative colitis
    (Полтавський державний медичний університет, 2022) Kyrian, O. A.; Кир'ян, Олена Анатоліївна
    Non-specific ulcerative colitis is an inflammatory bowel disease with complex pathogenetic mechanisms of disease development and, with a long course of the inflammatory process, increases the risk of colon cancer. Sporadic forms of intestinal cancer more often occur due to the adenoma-carcinoma sequence when inflammation is excluded. However, changes in the functioning of matrix metalloproteinases play an essential role both in the initiation of inflammation and in the formation of neoplasias. The purpose of the work is to assess the influence of MMP-1, MMP-3, MMP-9, TIMP-1 on the development and course of ulcerative colitis and adenomatous polyps of the colon in patients of the Poltava region, to analyze the hereditary predisposition depending on single nucleotide polymorphisms of the TIMP-1 C536T genes (rs11551797), MMP-9 -8202A/G (rs11697325). The study included 89 patients: 53 (59.6%) with nonspecific ulcerative colitis, 36 (40.4%) with adenomatous polyps, and 49 healthy individuals. Quantitative determination of MMP-1, MMP-3, MMP-9 and their TIMP-1 in blood serum was carried out by ELISA, and single-nucleotide polymorphisms of the MMP-9 A-8202G (rs11697325) and TIMP-1 C536T (rs11551797) genes were evaluated using whole DNA samples of venous blood by the PCR method. Patients with adenomatous polyps had a correlation with the G/G genotype in the SNP of the MMP-9 gene -8202A/G (rs1169732)(χ2=9.82, p<0.007), a significant increase in the content of MMP-1 in the blood (p< 0.05) and the MMP-1/TIMP-1 ratio (p<0.05) compared to the control group. Patients with non-specific ulcerative colitis had an increase in both the quantitative content of MMP-9 (p<0.01)(r=0.79), most pronounced in severe disease activity, and MMP-1 (p<0.02). There was also a difference in the ratio of MMP-1/TIMP-1 (p<0.001), and the ratio of MMP-9/TIMP-1 increased, most pronounced with high disease activity (p<0.01)(r=0.82) . Therefore, the detection of increased expression of MMP-1 in blood serum can be considered as one of the markers of the possible appearance of colon adenoma, and the G/G genotype of the MMP-9 gene (-8202A/G) as a predictor of the appearance of adenoma in healthy individuals and a biomarker of neoplasia in patients on ulcerative colitis. Increased expression of MMP-9 and imbalance in the ratio of MMP-9/ TIMP-1 in the blood serum of patients with non-specific ulcerative colitis has a negative prognostic sign regarding the progression of the disease.
  • Документ
    Метаболічний синдром і гіперурикемія: особливості ведення пацієнтів (клінічний випадок)
    (Заславський О.Ю., 2024-02-22) Ждан, Вячеслав Миколайович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Бабаніна, Марина Юріївна; Волченко, Григорій Вілійович; Ткаченко, Максим Васильович; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Іваницький, Ігор Валерійович; Лебідь, Володимир Григорович; Zhdan, V. M.; Kitura, Ye. M.; Babanina, M. Yu.; Volchenko, H. V.; Tkachenko, M. V.; Kyrіan, O. A.; Ivanitsky, I. V.; Lebid, V. G.
    Метаболічний синдром (МС) - це група взаємопов’язаних метаболічних порушень, таких як підвищений артеріальний тиск, центральне ожиріння, інсулінорезистентність, дисліпідемія. Основними механімами, які свідчать про метаболічний розлад і сприяють його розвитку, є інсулінорезистентність (ІР) і велика кількість циркулюючих вільних жирних кислот. У свою чергу, тканинна ІР часто поєднується з іншими відхиленнями, до яких належать порушення метаболізму сечової кислоти, зміни в системі гемостазу, ендотеліальна дисфункція, підвищення рівня С-реактивного білка. Разом з тим метаболічні розлади є фактором ризику гіперурикемії. Дані про поширеність МС у хворих на подагру різняться - від 25-60 до 90%. Близько 50% пацієнтів з гіперурикемією мають симптоми МС. Гіперурикемія як компонент МС у пацієнтів є предиктором кардіоваскулярної смертності, розвитку цукрового діабету (ЦД), артеріальної гіпертензії (АГ) і нефролітіазу. Гіперурикемія тісно пов’язана із ЦД, ожирінням, ішемічною хворобою серця, АГ. На прикладі клінічного випадку розглянуто основні компоненти МС, питання взаємозв’язку гіперурикемії, подагри з компонентами МС. Основна ідея створення концепції МС полягає у виділенні популяції пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком, у яких проведення профілактичних заходів, що включають модифікацію способу життя і застосування адекватних лікарських засобів, може значимо вплинути на основні показники здоров’я. Метою ведення пацієнтів з МС є максимальне зниження серцево-судинного ризику й летальності. Відповідно терапевтична стратегія має включати оптимальні способи модифікації стилю життя; зниження артеріального тиску до цільового рівня і лікування коморбідих станів; зниження рівня холестерину ліпопротеїнів низької щільності відповідно до профілю ризику: >50% і <70 мг/дл (1,4 ммоль/л) у пацієнтів з дуже високим кардіоваскулярним ризиком і >50% і <100 мг/дл (1,8 ммоль/л) у пацієнтів з високим ризиком; зниження вмісту глюкози в сироватці натще <126 мг/дл (7 ммоль/л) або глікованого гемоглобіну < 7% (53 ммоль/моль); підтримання рівня сечової кислоти <6,5 мг/дл (0,387 ммоль/л), у пацієнтів з подагрою - нижче за 6 мг/дл (0,357 ммоль/л). Отже, за результатами досліджень встановлено причинно-наслідковий зв’язок між ІР і сироватковим рівнем сечової кислоти в пацієнтів з МС. Стратегія ведення пацієнтів з МС повинна включати скринінг і корекцію АГ, вуглеводного пуринового обміну, дисліпідемії, запобігання розвитку кардіоваскулярних подій.
  • Документ
    Autoimmune hepatitis and the complexity of its management: a clinical case
    (Полтавський державний медичний університет, 2023-12-14) Zhdan, V. N.; Kyrian, O. A.; Babanina, M. Yu.; Ivanytskyi, I. V.; Tkachenko, M. V.; Lebid, V. G.; Ждан, Вячеслав Миколайович; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Бабаніна, Марина Юріївна; Іваницький, Ігор Валерійович; Ткаченко, Максим Васильович; Лебідь, Володимир Григорович
    Аутоімунний гепатит вважається рідкісним аутоімунним запальним захворюванням печінки, який має високу летальність при відсутності терапії. Особливістю аутоімунного гепатиту є широкий спектр клінічних симптомів, від безсимптомного (у 25-37% хворих) на протязі кількох років, до гострого перебігу захворювання, що ускладнює своєчасність діагностики таких хворих. Крім цього, перебіг аутоімунного гепатиту в 14-44% випадків ускладнюється іншими супутніми аутоімунними хворобами, такими як аутоімунний тіреоідіт або цукровий діабет І типу. Складність ведення пацієнтів із аутоімунним гепатитом часто обумовлена оверлап-синдромами із первинним біліарним холангітом або первинним склерозуючим холангітом. Найбільш вагома роль у верифікації діагнозу, особливо при одночасній маніфестації захворювань, відводиться гістологічному дослідженню та діагностичним маркерам аутоімунного гепатиту, що має оверлап-синдром із первинним біліарним холангітом. В даній роботі наведено клінічний випадок пацієнтки із перехресним перебігом аутоімунного гепатиту та первинного біліарного холангіту, що мав безсимптомний початок та потребував проведення біопсії печінки для підтвердження оверлап-синдрому. Нашою метою було дослідити можливості ведення та попередження ускладнень у пацієнта із аутоімунним гепатитом, який мав оверлап-синдром перебігу із первинним біліарним холангітом. На прикладі даного клінічного випадку, висвітлюється тактика попередження прогресування хвороби та можливості профілактики появи побічних проявів терапії у хворого із оверлап-синдромом аутоімунного гепатиту та первинного біліарного холангіту. Представлені дані дослідження можуть зацікавити сімейних лікарів, терапевтів, гастроентерологів та лікарів інших спеціальностей.
  • Документ
    Геронтологічні аспекти і паліативний догляд у сімейній медицині
    (Полтавський державний медичний університет, 2023-11-29) Ждан, Вячеслав Миколайович; Бабаніна, Марина Юріївна; Кітура, Євдокія Михайлівна; Іщейкіна, Юлія Олексіївна; Ткаченко, Максим Васильович; Zhdan, V. M.; Babanina, M. Yu.; Ishcheykina, Yu. O.; Kitura, Ye. M.; Tkachenko, M. V.
    В статті приведений аналіз літератури стосовно геронтологічних аспектів коморбідності і надання паліативної допомоги в практиці сімейного лікаря. За даними ООН, у 2020 році вік майже кожного десятого жителя Землі перевищував 65 років. У 2050 році їх частка зросте з 9,3% до 15,9%. Частка людей 60 років і старше становитиме до однієї третини населення планети. Аналіз звернень в амбулаторно-поліклінічні установи демонструє, що загалом за всіма класами хвороб та окремих захворювань, найбільший відсоток звернень до лікаря спостерігається в групах 70 років і старше. В похилому віці як фізіологічне, так і патологічне старіння супроводжується структурними та функціональними змінами всіх органів та систем, порушенням гемодинаміки, погіршенням кровопостачання тканин, підвищенням ризику розвитку гіпоксії з раннім включенням анаеробних механізмів. Серед тих, хто звертається за медичною допомогою до сімейного лікаря в Україні, частка пацієнтів похилого віку із поєднаною патологією становить понад 80%. Люди літнього віку з коморбідною патологією страждають від болю більше, ніж представники інших вікових груп. Однією з першочергових медико-соціальних та гуманітарних проблем багатьох країн світу є творення та розвиток доступної та ефективної системи надання паліативної допомоги населенню. Ці проблеми виникли через збільшення кількості інкурабельних хворих з обмеженим прогнозом тривалості життя. За аналізом досвіду різних країн переконливо видно, що паліативна та хоспісна допомога найкраще забезпечує потреби та належну якість життя паліативних пацієнтів та їх рідних, сприяє збереженню людської гідності наприкінці біологічного життя. Метою паліативної допомоги є полегшення страждань пацієнтів та їхніх родин шляхом комплексної оцінки та лікування фізичних, психосоціальних і духовних симптомів, які відчувають пацієнти. Паліативна допомога зосереджена на передбаченні, запобіганні, діагностиці та лікуванні симптомів, які відчувають пацієнти з серйозною або небезпечною для життя хворобою, а також на допомозі пацієнтам та їхнім родинам приймати важливі з медичної точки зору рішення. Сімейного лікаря визнано спеціалістом медичної галузі, який може найповніше впливати на стан здоров’я населення. Сімейні лікарі надають паліативну допомогу, вони консультують, навчають близьких та родичів хворого стосовно потреб пацієнта, надають психологічну та моральну підтримку як пацієнту так і його родині.
  • Документ
    Сучасні хондропротектори у лікуванні остеоартриту
    (Полтавський державний медичний університет, 2023-11-29) Ждан, Вячеслав Миколайович; Лебідь, Володимир Григорович; Іщейкіна, Юлія Олексіївна; Zhdan, V. M.; Lebid, V. G.; Ishcheykina, Yu. O.
    Вступ. Остеоартрит – це хронічне прогресуюче дегенеративне захворювання цілого суглоба, яке вражає суглобовий хрящ, субхондральну кістку, зв’язки, капсулу та синовіальну оболонку. Остеоартрит раніше вважався механічним захворюванням зносу, що спричиняє дегенерацію хряща, а тепер зрозуміло, що взаємозв’язок між різними структурами суглобів і місцевим запаленням є центральним аспектом основної патофізіології. За останні 20 років було досягнуто значного прогресу в дослідженні остеоартриту; однак багато питань залишаються без відповіді через складність патофізіології остеоартриту. Остеоартрит належить до хвороб з дуже високим рівнем коморбідності, оскільки похилий вік – найбільш вагомий чинник серед усіх факторів ризику його розвитку. Причому встановлено, що у пацієнтів з остеоартритом значно вищий ризик розвитку коморбідних станів, ніж у пацієнтів, які ним нестраждають. Матеріали і методи. Дослідження проведено на базі ревматологічного центру Комунального підприємства «Полтавська обласна кінічна лікарня імені М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради». Обстежено і проліковано 150 хворих на остеоартрит в період загострення у віці 41-73 років, серед яких жінок було 97 (64,67%), чоловіків 53 (35,33%) в поєднанні з коморбідною патологією (артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, хвороби органів травлення, дихання, ендокринної, сечостатевої систем). Рентгенологічно у всіх пацієнтів виявлено ІІ-IІІ стадії уражень суглобів за класифікацією J.H. Kellgren, J.S. Lawrence. Давність захворювання на остеоартроз складала 5-19 років. Верифікацію клінічного діагнозу остеоартрит здійснювали за рекомендаціями EULAR(2018) на основі даних клінічних, лабораторних та інструментальних досліджень. Клінічні діагнози коморбідних станів встановлювалися згідно з відповідними наказами МОЗ України та підтверджені профільними фахівцями. Пацієнтам призначалося стандартне лікування: нестероїдні протизапальні препарати, хондропротектори (хондроїтин сульфат або Алфлутоп), гастропротектори, місцеве лікування згідно з наказом МОЗ України № 676 від 12.10.2006 року з фаху “Ревматологія”. При необхідності додатково за рекомендаціями фахівців призначалися медикаменти з приводу лікування коморбідних патологій (гіпотензивні, антиішемічні, антидіабетичні, гіполіпідемічні). Перед початком лікування після обстеження хворих при встановленні клінічного діагнозу: остеоартрит при необхідності нами проводилося виключення у хворих тромбофлебіту – з призначення коагулограми, ультразвукового дослідження судин нижніх кінцівок з подальшою консультацією судинного хірурга. При встановленному клінічному діагнозі: тромбофлебіт нижніх кінцівок, хворим у якості хондропротектора призначався Алфлутоп 1,0 мл по 1 мл внутрішньо-м’язево 1раз на добу, 20 днів. Хворі без ознак тромбофлебіту нижніх кінцівок отримували хондроїтин сульфат 2,0 мл по 2 мл внутрішньом’язево 1 раз на добу, 20 днів. Схему призначення даних хондропротекторів хворі отримували 1 раз в 6 місяців. Результати. Висвітлені дані літератури щодо повного розуміння лікування хворих на остеоартрит з комор бідною; патологією, дозволять створити цільову ефективну терапію з врахуванням призначення відповідного хондропротектора в залежності від анамнезу хвороби, коморбідного стану хворого. Даний підхід у лікуванні хворих сприяв подовженню ремісії основного захворювання та коморбідної патології, зменшенню частоти госпіталізації та скорочення стаціонарного лікування на 2-3 дні. Висновки. Запропонований підхід у лікуванні хворих на остеоартрит з коморбідною патологією, особливості призначення хондропротекторів з високою прогностичною цінністю в подовженні ремісії остеоатриту та супутніх захворювань покращить їх практичне застосування.
  • Документ
    Фізична реабілітація пацієнтів на артеріальну гіпертензію в загальнолікарській практиці
    (ДВНЗ «Ужгородський національний університет», 2023-05-02) Ждан, Вячеслав Миколайович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Бабаніна, Марина Юріївна; Кітура, Оксана Євгенівна; Ткаченко, Максим Васильович; Zhdan, V. M.; Kitura, Ye. M.; Babanina, M. Yu.; Kitura, O. Ye.; Tkachenko, M. V.
    В статті розглянуто три режими рухової активності поліклінічного етапу фізичної реабілітації хворих на гіпертонічну хворобу,що включає: щадний режим, щадно-тренуючий режим і тренуючий руховий режим з використанням великого арсеналу засобів активного впливу на функціональні системи організму хворих: лікувальну фізичну культуру, лікувальний масаж, фізіотерапія.
  • Документ
    Остеоартрит колінних суглобів – вплив супутньої терапії при коморбідній патології
    (Полтавський державний медичний університет, 2023-10-16) Ждан, Вячеслав Миколайович; Лебідь, Володимир Григорович; Іщейкіна, Юлія Олексіївна; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Zhdan, V. M.; Lebid, V. G.; Ishcheykina, Yu. O.; Kir'yan, O. A.
    Остеоартроз — найпоширеніше захворювання опорно-рухового апарату, що характеризується хронічним запаленням і залученням до патологічного процесу всіх компонентів суглоба. Остеоартроз призводить до зниження якості життя, інвалідизації населення та підвищення смертності. За оцінками експертів на остеоартроз у всьому світі хворіє близько 240 млн осіб, серед них приблизно 10% чоловіків та 18% жінок віком старше 60 років. В іншому епідеміологічному дослідженні американськими вченими встановлено, що симптоматичний ОА колінного суглоба відзначається приблизно у 7% дорослих віком старше 25 років. Поширеність захворювання на остеоартроз вища серед жінок, ніж чоловіків, зростає з віком (тенденція наявна до досягнення 70-річного віку). Приблизно у 9% чоловіків та у 30% жінок спостерігається ураження щонайменше одного суглоба, у 11 та 23% — щонайменше двох. Остеоартроз посідає 1-ше місце в структурі кістково-м’язової патології, 2-ге — за кількістю звернень до сімейного лікаря, поступаючись лише серцево-судинним захворюванням; 3-тє — у структурі інвалідизації. Мета – дослідження та висвітлення сучасних досіджень патогенетических звязків остеоартриту і коморбідних уражень при супутніх захворюваннях з обґрунтуванням нових підходів до покращення лікування хворих з даною патологією; оцінити вплив лікування хворих на гонартроз з коморбідною патологією з включенням хондропротекторів: хондроїтину сульфат, глюкозаміну сульфат, рецептурного кристалічного глюкозаміну сульфат, сартанів (вазар / лозартан), статинів (розарт), нестероїдних протизапальних препаратів (целекоксиб, ібупрофен, диклофенак калію). Матеріали та методи дослідження. Здійснено науковий пошук у друкованих і електронних виданнях, наукових пошукових базах із застосуванням методів аналізу, порівняння й узагальнення інформаційних даних про взаємозв’зок остеоартриту з коморбідною патологією. У проведеному дослідженні на базі ревматологічного центру Комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» кафедри сімейної медицини і терапії Полтавського державного медичного університету брали участь 100 амбулаторних та стаціонарних хворих жінок 81 (81%) та чоловіків 19 (19%) віком 48–73 років із первинним гонартрозом І–ІІ рентгенологічної стадії по Kellgren і Lawrence в поєднанні з коморбідною патологією. Результати. За результатами 3-місячного спостереження у хворих у віці до 50 років відмічалися легкі та помірні прояви метаболічного синдрому та із поліморбідних – хронічні обструктивні захворювання легенів, ураження сечостатевої системи. Найчастіше виявляли одне, рідко - два коморбідні та одне-два захворювання, що не мали доведених зв’язків з остеоартрозом. У віці від 50-60 років прогресивно зростали такі коморбідні процеси, як артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, серцева недостатність, ожиріння, цукровий діабет типу 2, хвороби системи травлення, а із поліморбідних процесів – хронічне обструктивне захворювання легень, ураження сечостатевої системи, шкіри, хвороб верхніх дихальних шляхів у період ремісії, депресивні стани. Висновки. Протягом дослідження виявлено значний клінічний ефект від застосування запропонованої нами 3 місячної терапії з включенням рецептурного кристалічного глюкозаміну сульфату, целекоксибу - 92 % у хворих основної групи на остеоартрит з коморбідною патологією. Відмічений позитивний ефект у відношенні зменшення болю, обмеженні рухливості в суглобах, затрудненні в виконанні повсякденної діяльності, виражена позитивна динаміка лабораторних показників, покращення якості життя (нормалізація артеріального тиску, зменшення болю в ділянці серця та суглобах, зменшення потреби у вживанні нестероїдних протизапальних препаратів та антигіпертензивних засобів).
  • Документ
    Сучасний погляд на протизапальну та уратзнижувальну терапію подагри
    (Полтавський державний медичний університет, 2023-10-16) Ткаченко, Максим Васильович; Бабаніна, Марина Юріївна; Волченко, Григорій Вілійович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Tkachenko, M. V.; Babanina, M. Yu.; Volchenko, H. V.; Kitura, Ye. M.; Kyryan, O. A.
    У статті наводиться огляд нових та перспективних препаратів для протизапальної та уратзнижувальної терапії подагри – як уже зареєстрованих та застосовуваних у клінічній практиці, так і тих що знаходяться на етапах впровадження або клінічного дослідження та демонструють свою високу ефективність та безпеку. Показано сучасні підходи до терапії подагри, що отримали своє відображення у зарубіжних та вітчизняних клінічних рекомендаціях. Акцент зроблений на безпеці та ефективності колхіцину при подагричному артриті та його кардіопротективних властивостях у пацієнтів, які страждають на подагру у поєднанні із серцево-судинною патологією. Наведено відомості про ефективність нового протизапального засобу для симптоматичної терапії подагри –канакінумабу. Ефективність та безпека анакінри дозволяє розглядати її як перспективну альтернативу традиційному підходу до протизапальної терапії подагри. Рилонацепт дозволяє лікарям сформувати більше потенційних алгоритмів лікування у популяції пацієнтів з подагрою, що важко піддається традиційній терапії. Наведено історичні відомості про застосування адренокортикот ропного гормону як протизапального агенту при подагрі. Надано інформацію про резервні, нові та перспективні уратзнижувальні препарати. Фокус зроблено на безпеці та ефективності фебуксостату, підтверджених результатами останніх великих рандомізованих клінічних досліджень. Розглянуто інші препарати, що знижують рівень сечової кислоти в плазмі крові: урикозуричні засоби (пробенецид, бензбромарон, сульфінпіразон, лезинурад, веринурад, дотинурад та архалофенат), інгібітори ксантиноксидази (алопуринол та топіроксостат), препарати пегильованої урикази можна розглядати в майбутньому як препарати резерву з можливістю поєднаного застосування з основними засобами для уратзнижувальної терапії.
  • Документ
    Analysis of inflammatory changes of entheses and synovial structures in patients with psoriasis and psoriatic arthritis
    (Полтавський державний медичний університет, 2023-08-08) Zhdan, V. M.; Tkachenko, M. V.; Babanina, M. Y.; Volchenko, H. V.; Kіtura, Y. M.; Ivanitskiy, I. V.; Kyrian, O. A.; Ждан, Вячеслав Миколайович; Ткаченко, Максим Васильович; Бабаніна, Марина Юріївна; Волченко, Григорій Вілійович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Іваницький, Ігор Валерійович; Кир'ян, Олена Анатоліївна
    The study presents data on the relationship between clinical manifestations and signs of enthesitis, synovitis, and tendinitis detected during ultrasonography in patients with the cutaneous form of psoriasis and psoriatic arthritis. 56 patients with widespread psoriasis whom dermatologists first referred to a rheumatologist for joint and muscle pain were examined. The period of musculoskeletal pain in patients did not exceed 10 months. In addition to general clinical and laboratory examinations, all patients underwent ultrasonography of swollen and/or painful joints, tendons and ligaments. The study demonstrated the diagnostic capabilities of ultrasound to detect foci of inflammation in patients with psoriatic arthritis and identify groups of patients with isolated enthesitis and a combination of enthesitis with synovitis for differentiated anti-inflammatory therapy.
  • Документ
    Possibilities of ultrasonography in the diagnosis of pigmented villonodular synovitis. Clinical case
    («Медичні перспективи»: Дніпровський державний медичний університет, 2023-09-29) Zhdan, V. M.; Ivanytskyi, I. V.; Babanina, M. Y.; Ivanytska, T. A.; Kitura, Y. M.; Volchenko, H. V.; Tkachenko, M. V.; Kyrian, O. A.; Lebid, V. H.; Ждан, Вячеслав Миколайович; Іваницький, Ігор Валерійович; Бабаніна, Марина Юріївна; Іваницька, Тетяна Анатоліївна; Кітура, Євдокія Михайлівна; Волченко, Григорій Вілійович; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Ткаченко, Максим Васильович; Лебідь, Володимир Григорович
    Pigmented villonodular synovitis is a rare proliferative disease of the synovial membrane, which most often affects the knee joints. Being a benign disease, at the same time, this pathology is often aggressive, and in some cases spreads to the soft tissues outside the joint. There are two forms of monoarticular damage: localized and diffuse. The diffuse form gives frequent relapses. To date, there are no standards for the management of this disease, just as there are no early markers for the detection of pigmented villonodular synovitis. This joint lesion has a long asymptomatic course, or it has symptoms of non-specific recurrent arthritis, so the patients can later be referred for magnetic resonance imaging, which is the only non-invasive method of diagnosing this pathology. At the same time, in modern conditions, most patients with recurrent synovitis will undergo an ultrasound examination of the joint according to the diagnostic standards. Ultrasonography made for abovementioned synovitis is insufficiently described in the medical literature. The aim of our study was to highlight the current data on the diagnosis and management of patients with pigmented villonodular synovitis and to describe our own clinical case. A feature of our clinical case was the detection of characteristic symptoms using ultrasonography. Irregular thickening of the synovial membrane with nodular formations and villous growths, with the length of villi up to 7 mm near the patella with single loci of blood flow, was revealed by ultrasound examination and power Doppler mapping. Shear wave elastometry of the synovial membrane was performed. It demonstrated a significant increase in the stiffness of the synovial membrane, which can be a pathognomonic symptom of this pathology. The diagnosis of villonodular synovitis was confirmed histologically after surgical treatment. Subsequently, the patient had a recurrence of the pigmented villonodular synovitis, which was also detected by ultrasound diagnostics. Thus, pigmented villonodular synovitis of the knee joint is a rather rare pathology that requires differential diagnosis with inflammatory joint diseases. The final diagnosis is based on histological examination. MRI and ultrasound diagnostics are non-invasive methods that can detect this pathology with high accuracy. The advantage of ultrasonography is its availability and non-invasiveness. The increase in stiffness of the synovial membrane along with its proliferation, which we found, can serve as an additional criterion of villonodular synovitis, and, according to the data available to us, has not been described in the literature so far.
  • Документ
    Проблема своєчасного діагнозу первинного гіперальдостеронізму. Клінічний випадок
    (Заславський О.Ю., 2023-09-18) Ждан, Вячеслав Миколайович; Волченко, Григорій Вілійович; Бабаніна, Марина Юріївна; Ткаченко, Максим Васильович; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Кітура, Євдокія Михайлівна; Іваницький, Ігор Валерійович; Zhdan, V. M.; Volchenko, H. V.; Babanina, M. Yu.; Tkachenko, M. V.; Kiryan, O. A.; Kitura, Ye. M.; Ivanitsky, I. V.
    Наведено клінічний випадок запізнілого діагнозу первинного гіперальдостеронізму (ПГА) вна-слідок альдостеронпродукуючої аденоми (АПА). Підозра на ПГА виникає у випадку стійкого поєднання артеріальної гіпертензії (АГ) з гіпокаліємією різного ступеня вираженості, специфічним нейром’язовим синдромом, а також не властивих для банальної АГ високого ризику кардіоміопатії, серцевої недостатності, погіршення функції нирок. Імовірність ПГА підвищує факт незадовільного контролю артеріального тиску стандартною комбінацією засобів фармакотерапії, неочікуваний позитивний ефект антагоністів мінерало-кортикоїдних рецепторів, АГ у молодих, а також сімейний анамнез ранньої АГ або інсульту у молодому віці, пароксизмальний перебіг власне АГ. Тривалий час захворювання нашої пацієнтки розцінювали як банальну гіпертонічну хворобу, хоча діагностична гіпотеза ПГА повинна була з’явитися одразу після початку домі-нування у клінічній картині тяжкого нейром’язового синдрому, швидкого прогресування кардіоміопатії та клінічно значущої серцевої недостатності. 44-річна пацієнтка опинилася у полі зору фахівців-ревматологів з підозрою на запальну міопатію через часті епізоди м’язової слабкості, походження якої залишалося нез’я-сованим. Ключові скарги на пароксизмальну виражену генералізовану м’язову слабкість, особливо кінцівок, оніміння і парестезії у кінцівках, судоми м’язів гомілок на фоні АГ було сприйнято як специфічний для ПГА нейром’язовий синдром. Гіпотеза ПГА підкріплювалася наявністю кардіоміопатії, серцевої недостатності, клінічно значущої гіпокаліємії та підвищеного рівня альдостерону. Комп’ютерна томографія заочеревинного простору підтвердила наявність аденоми наднирника. На жаль, із запізненням, через 13 років існування АГ, було констатовано діагноз ПГА на фоні АПА. Запропонована консультація хірурга-ендокринолога, а також еплеренон 50 мг на добу у поєднанні із лерканідипіном 20 мг на добу. Вже через 6 тижнів фармакотерапії отримано позитивний терапевтичний ефект щодо контролю АГ, серцевої недостатності та вираженості нейром’язового синдрому. Диференціальна діагностика вторинної ендокринної АГ може бути успішною лише за умови володіння навичками раннього клінічного розпізнавання патології ендокринної системи, навіть при субклінічному перебігу хвороби. Констатація ПГА дозволяє пропонувати пацієнту радикальне хірургічне лікування, а також обрати оптимальні підходи до фармакотерапії.
  • Документ
    Роль викладача у формуванні професійного іміджу сімейного лікаря
    (Полтавський державний медичний університет, 2023-05-26) Ждан, Вячеслав Миколайович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Бабаніна, Марина Юріївна; Іваницький, Ігор Валерійович; Ткаченко, Максим Васильович; Лебідь, Володимир Григорович
    Основною задачею підготовки сучасних спеціалістів повинен стати комплексний підхід, який включає високий рівень як професійної, а також іміджевої підготовки. Одним із складових підготовки майбутнього сімейного лікаря є надання сучасної науково обґрунтованої інформації щодо формування та управління професійним іміджем. Це стає актуальним саме на заключному етапі навчання, коли випускники вже мають певний досвід професійного спілкування та гостро відчувають необхідність ефективної комунікації з колегами та досягнення комплаєнсу з пацієнтами різного віку. Саме на цьому етапі передача знань, накопиченого соціального досвіду майбутнім лікарям є необхідним та виправданим.
  • Документ
    Особливості дистанційного навчання у закладах вищої медичної освіти в умовах невизначеності
    (Полтавський державний медичний університет, 2023-05-26) Ждан, Вячеслав Миколайович; Лебідь, Володимир Григорович; Бабаніна, Марина Юріївна; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Кітура, Євдокія Михайлівна; Жукова, Тетяна Олександрівна
    В умовах стану невизначеності в Україні, використання інформаційних технологій у навчальному процесі виводить освіту на новий етап розвитку. Різноманітність сучасних технічних засобів навчання призвела до більшої доступності освіти. Останні досягнення сучасної науки і техніки використовуються для створення нових удосконалених форм і методів навчання. Одним з останніх розробок є дистанційне навчання. Вимушений режим самоізоляції та примусовий перехід закладів освіти до дистанційного навчання спонукали багатьох викладачів ґрунтовно вникнути в процес його впровадження та організації.
  • Документ
    Роль комунікативних навичок у підготовці сімейного лікаря
    (Полтавський державний медичний університет, 2023-06-22) Ждан, Вячеслав Миколайович; Бабаніна, Марина Юріївна; Кітура, Євдокія Михайлівна; Іваницький, Ігор Валерійович; Ткаченко, Максим Васильович; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Шилкіна, Людмила Миколаївна
    На сьогодні комунікативні навички для сімейних лікарів, так й інших медичних працівників кожної медичної спеціальності є рівноцінними за значенням та важливістю для клінічної практики як і сучасні стандарти діагностики і лікування захворювань внутрішніх органів. Можна бути суперфахівцем, володіти унікальними техніками медичних маніпуляцій, знати напам’ять клінічні настанови та протоколи, щоденно вдосконалювати свою фаховість і мистецтво лікування, але все це втрачатиме ефективність, якщо лікар не зможе донести свої знання й уміння до пацієнта.
  • Документ
    Сучасний підхід до формування екологічної компетентності лікаря-інтерна загальної практики та сімейної медицини
    (Полтавський державний медичний університет, 2023-06-22) Кир'ян, Олена Анатоліївна; Дорофєєв, Андрій Едуардович; Бабаніна, Марина Юріївна; Іщейкіна, Юлія Олексіївна; Волченко, Григорій Вілійович; Іваницький, Ігор Валерійович; Лебідь, Володимир Григорович
    Сучасний світ потребує підвищеної уваги, щодо збереження навколишнього середовища. Кризова екологічна ситуація, яка існує в Україні, особливо в умовах військового часу, також впливає на життєдіяльність населення. Головною причиною, яка призвела до створення загрозливого екологічного становища в Україні є енергоємна структура економіки та недбалість, щодо використання природних ресурсів, які зумовили забруднення навколишнього середовища та вичерпання багатьох видів її природних джерел, що негативно позначається на стані здоров’я людей. Тому розв’язання та обізнаність щодо екологічних проблем суспільства надважливе завдання для лікаря сьогодення.