Ендокринологія у стоматологічній практиці

Abstract

Видання цього посібника ґрунтується на необхідності міцного зв’язку у викладанні основних предметів медичної спеціальності – стоматології та ендокринології. У навчальних планах цих дисциплін передбачено викладання порушень нейроендокринної регуляції організму, які мають безпосередній стосунок до стоматології. На жаль, у навчальній програмі на вивчення проявів ендокринної патології у порожнині рота відводиться дуже мало часу. Крім цього, в існуючих підручниках (А. К. Ніколішин та співавт., 2012; А. В. Борисенко та співавт., 2017) і монографіях (Н. Ф. Данилевський та спів авт., 2001; І. С. Мащенко, 2003) ми не знайшли належного відображення особливостей клінічних проявів основних ендокринологічних захворювань у стоматології. Нерідко прояви у порожнині рота є першою ознакою загальної патології, зокрема ендокринної. Це підкреслює необхідність ґрунтовного міждисциплінарного зв’язку між планами та викладанням предметів на стоматологічному факультеті. Зазвичай основна увага на стоматологічному прийомі звертається на прояви зв’язку захворювань тканин пародонта та цукрового діабету другого типу. Інша патологія ендокринної системи зустрічається не так часто, але має велике практичне значення в діагностиці симптоматичних уражень органів порожнини рота при соматичній патології. Функції нейроендокринної регуляції організму хворих потрібно враховувати в діагностиці стоматологічних захворювань. Після ґрунтовного клініко-лабораторного обстеження хворих лікар-стоматолог проводить аналіз і синтез виявлених клінічних і лабораторних симптомів. Тобто враховує зовнішню і внутрішню картину захворювання, користуючись основними підходами: первинне (самостійне) чи вторинне (симптоматичне) ураження (захворювання) органів порожнини рота. Симптоматичні ураження органів порожнини рота ( в основному тканин пародонта і слизової оболонки порожнини рота – СОПР) зустрічаються при соматичній патології (шлунково-кишкового тракту, нервової, серцевосудинної та ендокринної систем, інфекційних захворюваннях, хворобах крові тощо). Тому за необхідності лікар-стоматолог залучає до консультації інших спеціалістів (гастроентеролога, ендокринолога, гематолога, лікаря-інфекціоніста і т. д.). Вони зазвичай призначають додаткове клініко-лабораторне обстеження, встановлюють остаточний діагноз і разом із лікарем-стоматологом призначають комплексне лікування. При обстеженні хворих лікар-стоматолог обов’язково звертає увагу на загальний стан хворого – можливі переохолодження, надмірне фізичне чи розумове навантаження, недосипання, вживання нездорової їжі і т. п., що, як правило, призводять до зниження імунологічної реактивності організму і появи аутоінфекційних захворювань. Серед них до ендокринної патології безпосередній стосунок має грибковий та виразково-некротичний стома - тити. Автори посібника мали за мету підкреслити важливість вивчення ендокринної патології у стоматологічній практиці. У посібнику подано основні ендокринні захворювання, що мають стосунок до стоматологічної патології. Сподіваємося, що наша праця допоможе майбутнім лікарям-стоматологам, лікарям-інтернам у засвоєнні своєї спеціальності.