Рівні сироваткового с-реактивного білка та інтерлейкіну-6 як предикторів тяжкості перебігу гострого коронарного синдрому

Abstract

Робота присвячена дослідженню визначення ролі С-реактивного білка та інтерлейкіна-6 (IL-6) як сироваткових маркерів оцінки нестабільності бляшки у пацієнтів з гострим коронарним синдромом, при проведенні ендоваскулярної коронарної реваскуляризації. У дослідження увійшов 81 хворий (18 пацієнтів групи контролю без ознак ішемічної хвороби серця, 20 пацієнтів зі стабільною стенокардією, 20 пацієнтів з нестабільною стенокардією, 23 пацієнта з гострим інфарктом міокарда). Групи обстежених були порівняні за статтю, віком і виду проведеної коронарної реваскуляризації. Середній вік становив 67,4±4,2 років. Серед них – 57 чоловіків и 24 жінки. Концентрації С-реактивного білка та IL-6 визначались після збору усіх зразків, при одночасному виявленні ліпідограми, глюкози крові та інших супутніх показників. Отримані дані показали, що в групі пацієнтів з гострим інфарктом міокарда рівень Среактивного білка перевищував аналогічні значення, зафіксовані в групі контролю в середньому на 85,59±3,9%, в групі пацієнтів з стабільною стенокардією – на 77,54±2,7%, в групі обстежених з нестабільною стенокардією – в середньому на 33,85±1,8%. При цьому, значення IL-6 були вище відповідних значень, які фіксувалися в групі контролю в середньому на 74,9±2,4%, в порівнянні з групою зі стабільною стенокардією – на 67,03±3,1% і перевищували цей показник у пацієнтів з нестабільною стенокардією в середньому на 24,85±1,8%. В ході роботи була отримана пряма кореляційна залежність між значеннями С-реактивного білка і IL-6, які спостерігалися у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда в 1-у добу перебування в стаціонарі. Результати роботи показують, що сироваткові рівні С-реактивного білка та IL-6 можуть використовуватися як маркери для визначення стійкості бляшки та мають певну релевантність в процесі розвитку гострого коронарного синдрома, що вказує на значну цінність даних показників в оцінці його прогнозу.

Работа посвящена исследованию определения роли С-реактивного белка и интерлейкина-6 (IL-6), как сывороточных маркеров оценки нестабильности бляшки у пациентов с острым коронарным синдромом при проведении эндоваскулярной коронарной реваскуляризации. В исследование вошел 81 больной (18 пациентов группы контроля без признаков ишемической болезни сердца, 20 пациентов со стабильной стенокардией, 20 пациентов с нестабильной стенокардией, 23 пациента с острым инфарктом миокарда). Группы обследованных были сопоставимы по полу, возрасту и виду проведенной коронарной реваскуляризации. Средний возраст составил 67,4 ± 4,2 лет. Среди них - 57 мужчин и 24 женщины. Концентрации С-реактивного белка и IL-6 определялись после сбора всех образцов, при одновременном выявлении липидограммы, глюкозы крови и других сопутствующих показателей. Полученные данные показали, что в группе пациентов с острым инфарктом миокарда уровень Среактивного белка превышал аналогичные значения, зафиксированные в группе контроля в среднем на 85,59 ± 3,9%, в группе пациентов со стабильной стенокардией - на 77,54 ± 2 7%, в группе обследованных с нестабильной стенокардией - в среднем на 33,85 ± 1,8%. При этом значение IL-6 были выше соответствующих значений, фиксировались в группе контроля в среднем на 74,9 ± 2,4%, по сравнению с группой со стабильной стенокардией - на 67,03 ± 3,1%, и превышали этот показатель у пациентов с нестабильной стенокардией в среднем на 24,85 ± 1,8%. В ходе работы была получена прямая корреляционная зависимость между значениями С-реактивного белка и IL-6, которые наблюдались у пациентов с острым инфарктом миокарда в первые сутки в стационаре. Результаты работы показывают, что сывороточные уровни С-реактивного белка и IL-6 могут использоваться как маркеры для определения устойчивости бляшки и имеют определенную релевантность в процессе развития острого коронарного синдрома, что указывает на значительную ценность данных показателей в оценке его прогноза. Summary

The work is devoted to the study of the role of C-reactive protein (CRP) and interleukin-6 (IL-6) as serum markers for assessing the plaque instability in patients with acute coronary syndrome (ACS) under endovascular coronary revascularization (CR). The study included 81 patients (18 patients in the control group (CG) without signs of coronary heart disease, 20 patients with stable angina (SA), 20 patients with unstable angina (UA), and 23 patients with acute myocardial infarction (AMI)). The surveyed groups were comparable by sex, age, and type of conducted CR. The average age was 67.4±4.2 years. Among them there were 57 men and 24 women. Concentrations of CRP and IL-6 were assessed after collecting all samples, and simultaneously lipidograms, blood glucose and other concomitant indices were being performed. The obtained data showed that in the group of patients with AMI the level of CRP was higher than the similar values recorded in CG approximately by 85,59±3,9%, in the group of patients with SA the index studied was higher by 77,54±2,7%, and in the group of the patients with UA it was higher by 33.85±1.8%. At that, the value of IL-6 were higher than the relevant values recorded in the CG approximately by 74,9±2,4%; the value of IL-6 compared with the SA group was higher by 67,03±3,1% and exceeded this index in patients with UA on average by 24,85±1,8%. We observed a direct correlation between the values of CRP and IL-6 in patients with AMI in the first day of their hospital staying. The results of the study have shown that serum levels of CRB and IL-6 can be used to assess the stability of the plaque and are relevant in the ACS development that confirms the significant value of these indicators in predicting ACS.