Анатомічні особливості великого чепця як передумови використання в хірургічній практиці

Abstract

Детальні знання анатомічних особливостей, індивідуальних варіантів великого чепця має важливе значення в розвитку нових хірургічних технік не лише в загальній хірургії, але і в пластичній, судинній, ортопедичній, щелепно-лицевій хірургії, гінекології, онкології. Транспозиція чепця є найбільш поширеною хірургічною маніпуляцією для його розміщення на пошкодженому органі чи тканині. Невпинний пошук нових даних також дасть змогу уникнути численних ускладнень, таких як кровотечі, витокувмісту травної трубки в місці анастомозу, дисемінація пухлин та велику кількість інших. У даному короткому огляді літератури висвітлені сучасні уявлення використання великого чепця в загальній та реконструктивній хірургії,нейрохірургії, при операціях на серці та грудній клітці, судинній, пластичній, ортопедичній, урогенітальній хірургії, гінекології.Зазначаються вплив великого чепця у місці його трансплантації. Висвітлюються питання анатомії великого чепця, як органу, який має унікальні властивості в хірургії. Його можна розглядати як важливий орган, який працює у зв’язку з усіма іншими органами та тканинами поблизу нього. На основі літературних джерел останніх років зазначені деякі індивідуальні відмінності великого чепця та анатомічні особливості. Зазначається якоїформи чепці кращі для отримання лоскуту з метою трансплантації.Повідомляються, як загальновідомі дані кровопостачання великого чепця, так і анатомічні варіації його васкуляризації. Простежується формування анастомозів між гілками правої та лівої шлунково-чепцевих артерій. Обгрунтовується можливість використання великого чепця в хірургії на основі анатомічних характеристик, значення анастомозів, що забезпечують додаткові шляхи кровопостачання, оскільки знання про варіабельність анастомозів має значення для запобігання кровотеч при оперативних втручаннях. Detailed knowledge of anatomical features, individual variants of the omentum is important in the development of new surgical techniques not only in general surgery, but also in plastic, vascular, orthopedic, maxillofacial surgery, gynecology, and oncology. Transposition of the omentum is the most common surgical manipulation for its placement on a damaged organ or tissue. The constant search for new data will also allow you to avoid numerous complications, such as bleeding, leakage of the content of the digestive tube at the site of anastomosis, dissemination of tumors and a large number of others. This brief review of the literature highlights the modern concepts of using a greate omentum in general and reconstructive surgery, neurosurgery, heart and chest surgery, vascular, plastic, orthopedic, urogenital surgery, gynecology. The influence of the greate omentum at the place of its transplantation is noted. Issues of the anatomy of the greate omentum, as an organ that has unique properties in surgery, are highlighted. It can be considered as an important organ that works in connection with all other organs and tissues near it. On the basis of literary sources of recent years, some individual differences of the greate omentum and anatomical features are indicated. It is indicated which shape of the greate omentum is best for obtaining a flap for the purpose of transplantation. Both the well-known blood supply data of the greate omentum and the anatomical variations of its vascularization are reported. The formation of anastomoses between the branches of the right and left gastrocapsular arteries is observed. The possibility of using the greate omentum in surgery is justified on the basis of anatomical characteristics, the value of anastomoses that provide additional blood supply routes, since knowledge about the variability of anastomoses is important for preventing bleeding during surgical interventions.