The correction of non-motor symptoms in different forms of Parkinson’s disease by optimization therapy with levodopa

Abstract

Non-motor symptoms in Parkinson’s disease (PD) are usually more complicated and difficult to manage than typical PD motor symptoms. However, they are usually overlooked and not properly treated. Physicians should be aware of the need to evaluate the neuropsychiatric, cognitive, autonomic, and sleep complications of PD. Early recognition of non-motor symptoms is essential, as effective treatment can reduce morbidity and improve the quality of life of PD patients. The aim of the study was to evaluate the impact of optimization levodopa therapy in patients with PD and motor fluctuations on severity of non-motor symptoms. The results of the examination of 80 patients with various forms of Parkinson's disease who were examined and treated at the Center for patients with CP and other neurodegenerative diseases of the Department of Neurological Diseases of Poltava State Medical University are presented. Patients were examined according to the UPDRS scale, the severity of non-motor symptoms was assessed according to the Non-motor symptoms scale (NMSS). We have found that optimization of the treatment by changing the regimen of the levodopa may significantly improve motor function. The improvement of motor function by usage of extended-release levodopa is associated with decreasing motor fluctuations severity. It has been established that the use of long-acting levodopa-containing drugs has a positive effect in the treatment of non-motor symptoms. Dominant reliable changes are more typical for patients with a akinetic-rigid form of the disease.

Хвороба Паркінсона характеризується дофамінергічним дегенеративним процесом, що вражає нейрони чорної субстанції. Захворювання в основному розглядається як руховий розлад, але пацієнти страждають не лише від моторних симптомів, а й від немоторних симптомів, які також є поширеними та можуть значно впливати на якість життя пацієнтів. Ці ускладнення включають когнітивні, психіатричні, вегетативні розлади, розлади сну та сенсорні розлади. Немоторні симптоми можуть з’явитися ще до появи перших моторних симптомів, але вони більш неприємні на пізніших стадіях ХП, коли можуть стати серйозними проблемами для пацієнтів і часто становлять виклик для лікуючих лікарів. Метою нашого дослідження було оцінити вплив оптимізації терапії леводопою у пацієнтів із ХП та руховими флуктуаціями на вираженість немоторних симптомів. Було обстежено 80 хворих на різні форми ХП із Центру хворих на ХП та інші нейродегенеративні захворювання кафедри неврологічних захворювань Полтавського державного медичного університету. Пацієнти, залежно від поширеності симптомів та результатів електронейроміографічного дослідження, були розподілені на групи. Клінічні оцінки проводили через 3 місяці після зміни режиму лікування леводопою. Збирали дані про вік, стать пацієнтів, тривалість захворювання та локалізацію дебюту захворювання, досліджували тяжкість хвороби за шкалою UPDRS, інтенсивність та рівень немоторних симптомів – за шкалою немоторних симптомів (NMSS). Було встановлено, що оптимізація лікування шляхом зміни режиму прийому леводопи може значно покращити рухову функцію. Відсутність суттєвих відмінностей за іншими субіндексами UPDRS можна було пояснити фрагментацією питань, пов’язаних з немоторними симптомами, між різними доменами. Поліпшення рухової функції при застосуванні леводопи пролонгованої дії було пов’язане зі зменшенням вираженості моторних флуктуацій. Встановлено, що застосування пролонгованої форми леводопи під час вечірнього прийому супроводжується достовірним зниженням вираженості за шкалами «серцево-судинні та падіння», «увага/пам’ять», «шлунково-кишковий тракт» та за сумарним балом NMSS у групі пацієнтів із акінетико-ригідною формою захорювання. Таким чином, нами встановлено, що лікування пацієнтів із різними формами ХП препаратом леводопа асоціюється з широким спектром немоторних симптомів, які більш виражені при акінетико-ригідній формі ХП. Додавання ретардних форм леводопи може покращити вираженість моторних флуктуацій і зменшити інтенсивність немоторних симптомів, особливо у пацієнтів з акінетикозригідною формою захворювання.