Вплив леводопатерапії на динаміку рухових та когнітивних порушень у пацієнтів із хворобою паркінсону

Abstract

Було обстежено 22 амбулаторних пацієнти з хворобою Паркінсону ІІ-ІІІ стадії за шкалою Хену и Яру. Діагноз встановлювали на основі діагностичних критеріїв товариства хвороби Паркінсону Британського банку мозку – UPDQS. Хворих розподілено на 2 групи. Перша група – отримували лі- кування із застосуванням препарату леводопа протягом 3 років, друга – леводопу та агоністи до- фамінових рецепторів (праміпексол). Після лікування у пацієнтів першої та другої груп встановлено покращення рухової активності за шкалою UPDRS, гальмування прогресування когнітивної дисфу- нкції та загального стану Были обследованы 22 амбулаторных пациента с болезнью Паркинсона ІІ-ІІІ стадии по шкале Хена и Яра. Диагноз устанавливали на основе диагностических критериев общества болезни Паркинсона Британского банка мозга - UPDQS. Больные распределены на 2 группы. Первая группа - получали ле- чение с применением препарата леводопа в течение 3 лет, вторая - получали леводопу и агонисты дофаминових рецепторов (прамипексол). После лечения у пациентов первой и второй групп установ- лено улучшение двигательной активности за шкалой UPDRS, торможение прогрессирования когнити- вной дисфункций и общего состояния 22 patients with Parkinson’s disease ІІ − ІІІ stages treated at out-patients department were examined by Hoehn-Yahr scale. The diagnosis was made on the basis of diagnostic criteria developed by Parkinson`s Disease Society of the British Brain Bank − UPDQS. Patients were divided into 2 groups. The first group underwent the levodopa therapy for 3 years, the second took levodopa and dopamine agonists (pramipexole). When the treatment completed the patients of both groups showed improved general condition, improved motoric activity and depression of progressive cognitive dysfunction