Aspects of pharmacotherapy with steroids in SARS-CoV-2 infection (literature review)

Abstract

In recent years, the SARS-CoV-2 pandemic has posed a significant challenge to global pub lic health. Furthermore, infection with SARS-CoV-2 can result in acute respiratory distress syndrome due to excessive systemic inflammation, leading to multiple organ failure and even tual death. Furthermore, the challenge of reducing excessive systemic inflammation, specifi cally by decreasing the production of pro-inflammatory cytokines in response to SARS-CoV 2, remains unresolved. The use of glucocorticosteroids for SARS-CoV-2 infection remains con troversial. Further research is required to support the routine use of steroids in intensive care protocols for SARS-CoV-2, as the current basis is insufficient. This review provides an analysis of literary sources, guidelines, and modern international ecommendations on pathogenetic therapy of SARS-CoV-2 to prevent and eliminate hyperproduction of pro-inflammatory cyto kines using glucocorticosteroid agents. The aim of this work is to analyse contemporary literary sources on the clinical and pharmacological justification for the use of glucocorticosteroids in clinical practice for SARS-CoV-2 infection. The scientific literature analysis indicates that glu cocorticosteroid therapy cannot be recommended for routine use in therapeutic practice for pa tients with SARS-CoV-2 infection. Thus, with a mild course of SARS-CoV-2 infection, when the patient does not need oxygen support, glucocorticosteroids are contraindicated. Whereas in severe course, in acute respiratory distress syndrome with severe respiratory failure, their use is absolutely necessary, and they are recommended for mandatory use. There is a need for a generalised definition of the optimal glucocorticosteroid agent, including indications, dosage, and duration of use in SARS-CoV-2 infection therapy programs. За останні роки одним із несподіваних і дуже серйозним викликом для забезпечення здоров’я населення в усьому світі стала пандемія SARS-CoV-2. Причому інфекція SARS CoV-2 призводила до розвитку гострого респіраторного дистрес-синдрому в результаті надмірного системного запалення, та розвитку поліорганної недостатності, а згодом і смерті. На даний момент, проблема усунення надмірного системного запалення, тобто зниження продукції прозапальних цитокінів при SARS-CoV-2, залишається відкритою. В цьому розрізі застосування ГлюкоКортикоСтероїдів (ГКС) при інфекції спричиненою SARS-CoV-2, залишається досить суперечливим. У протоколах інтенсивної терапії SARS-CoV-2 явно недостатньо підстав для рутинного застосування стероїдів, їх призна чення залишається предметом подальших досліджень. У даному огляді наведено аналіз літературних джерел, настанов, сучасних міжнародних рекомендацій з патогенетичної терапії SARS-CoV-2 для запобігання та усунення гіперпродукції прозапальних цитокінів за допомогою застосування ГКС. Метою роботи був аналіз літератури щодо клініко фармакологічного обґрунтування застосування ГКС при SARS-CoV-2 інфекції в клініч ній практиці. Проведений аналіз продемонстрував, що на сьогодні у пацієнтів з SARS CoV-2 інфекцією терапія ГКС не може бути рекомендована для рутинного застосування в терапевтичній практиці. Так, при нетяжкому перебігу SARS-CoV-2 інфекції, коли па цієнт не потребує кисневої підтримки, ГКС протипоказані. Тоді як при тяжкому перебігу, при гострому респіраторному дистрес-синдромі з тяжкою дихальною недостатністю їх застосування є обов’язковим. Назріла необхідність узагальненого визначення оптималь ного глюкокортикостероїдного засобу, показань, його дозування та тривалості призна чення в програмах терапії SARS-CoV-2 інфекції.