Prevention of contrast-induced nephropathy during interventional treatment of acute coronary syndrome

Abstract

The aim of the work was to determine the risk factors of contrast-induced nephropathy in patients with acute coronary syndrome and to evaluate the effectiveness of methods of its prevention. There were examined 62 patients admitted to the interventional cardiology department during 9 months of routine practice with a diagnosis of acute coronary syndrome and concomitant chronic kidney disease. Among them, 56.45% have diabetic nephropathy, 21% – hypertensive nephropathy, 19.35% – chronic pyelonephritis, 3.2% – gouty nephropathy. According to the stages of chronic kidney disease: I stage – 8.1%, II stage – 46.8%, III A stage – 30.6%, III B stage – 14.5% of patients. The control group consisted of32 patients with acute coronary syndrome without kidney pathology. All patients underwent urgent percutaneous coronary intervention with a water-soluble low-osmolarity radiocontrast medium. The risk of contrast-induced nephropathy was determined according to the Mehran scale. Contrast-induced nephropathy was diagnosed by an increase in serum creatinine by 25% over 24-48 hours. Prevention of contrast-induced nephropathy according to existing recommendations was carried out by prescribing early statin therapy and diuresis-controlled combined hydration in 22 patients with concomitant chronic kidney disease. Mathematical processing was performed using Statistica 8.0 software (StatSoft Inc, USA). Patients with chronic kidney disease had a high and very high risk of contrastinduced nephropathy in 19.4% and 3.2% of cases, among them in 91.6% high, and in 100% – very high-risk contrastinduced nephropathy developed. Patients in the control group had a low to moderate risk, none of them developed contrast-induced nephropathy. It has been shown that the risk of contrast-induced nephropathy depends on the stage ofchronic kidney disease and is associated with a decrease in the ejection fraction of the left ventricle (≤40%), acute left ventricle failure of the III and IV classes according to Killip, a decrease in diuresis up to ≤0.6 ml/h/kg in the first 12-24 hours after urgent percutaneous coronary intervention; taking metformin 6-12 hours before the administration of the X-ray contrast medium and the glomerular filtration rate ≤45 ml/min./1.73 m2. In patients who underwent prevention of contrast-induced nephropathy in its entirety, its development was not registered.

Метою роботи було визначити фактори ризику контраст-індукованої нефропатії в пацієнтів із гострим коронарним синдромом та оцінити ефективність методів її профілактики. Обстежено 62 пацієнти, що надійшли у відділення інтервенційної кардіології протягом 9 місяців рутинної практики з діагнозом гострий коронарний синдром та супутньою хронічною хворобою нирок. Серед них 56,45% хворих на діабетичну нефропатію, 21% – гіпертензивну нефропатію, 19,35% – хронічний пієлонефрит, 3,2% – подагричну нефропатію. За стадіями хронічної хвороби нирок: І стадія – 8,1%, ІІ стадія – 46,8%, ІІІ А стадія – 30,6%, ІІІ В стадія – 14,5% хворих. Контрольну групу склали 32 пацієнти з гострим коронарним синдромом без патології нирок. Усім пацієнтам проводилось ургентне черезшкірне коронарне втручання з використанням водорозчинного низькоосмолярного рентгеноконтрастного препарату. Ризик виникнення контраст-індукованої нефропатії визначали за шкалою Mehran. Контраст-індуковану нефропатію діагностували за підвищенням сироваткового креатиніну впродовж 24-48 годин на 25%. Профілактика контраст-індукованої нефропатії згідно з чинними рекомендаціями проводилась шляхом призначення ранньої статинотерапії та контрольованої за діурезом комбінованої гідратації 22 пацієнтам із супутньою хронічною хворобою нирок. Математична обробка вико- нувалася з використанням програмного забезпечення Statistica 8.0 (StatSoft Inc, США). Пацієнти з хронічною хворобою нирок мали високий та дуже високий ризик контраст-індукованої нефропатії в 19,4% та 3,2% випадків, серед них у 91,6% випадків високого та 100% – дуже високого ризику розвинулась контраст-індукована нефропатія. Пацієнти контрольної групи мали низький та помірний ризик, у жодного з них не розвинулася контраст-індукована нефропатія. Показано, що ризик виникнення контраст-індукованої нефропатії залежить від стадії хронічної хвороби нирок та асоційований зі зниженням фракції викиду лівого шлуночка (≤40%), гострою лівошлуночковою недостатністю ІІІ та ІV класу за Killip, зменшенням діурезу в перші 12-24 години після ургентного черезшкірного коронарного втручання до ≤0,6 мл/год/кг; прийому метформіну за 6-12 годин перед введенням рентгенконтрастного препарату та швидкістю клубочкової фільтрації ≤45 мл/хв/1,73 м2. У пацієнтів, яким була проведена профілактика контраст-індукованої нефропатії в повному обсязі, її розвиток не зареєстрований.