Аналіз шкали самопочуття пацієнта, визначення ступеню і клінічних особливостей проявів окремих немоторних симптомів

Abstract

Хвороба Паркінсона – мультисистемне прогресуюче неврологічне за-хворювання, пов’язане з дегенерацією дофамінергічних нейронів чорної субстанції і широким клінічним спектром рухових і немоторних розладів. Немоторні симптоми супроводжують всі стадії хвороби Паркінсона, будучи провідними факторами, що впливають на якість життя пацієнта (Нодель М. Р., 2008, Chaudhuri K. R., 2015, PoeweW., 2013). Традиційне уявлення про хворобу Паркінсона, як про захворювання переважно рухової сфери, в основі якого лежить ізольоване ураження дофамінергічної системи, в останнє десятиліття зазнало значній корекції. Немоторні симптоми знаходяться в фокусі активної уваги в зв’язку з узагальненням результатів чисельних клінічних досліджень, згідно з яких, нерідко домінують в клінічній картині, значно погіршують прогноз перебігу захворювання (Tolosa E., 2012, Schapira A., 2015). До основних немоторних симптомів відносять: нервово-психічні розлади (емоційно-тривожні, когнітивні, психотичні, поведінкові), порушення циклу неспання-сон, вегетативну дисфункцію, сенсорні розлади, втомлюваність та ін.). Деменція, депресія і психотична симптоматика є предикторами низької якості життя хворих незалежно від ступеня тяжкості рухових симптомів захворювання (Левін О. С., 2009, 2014, Головченко Ю. І., Слободин Т. М., 2016, Карабань І. М., 2017).