Етнокультурні особливості мовного вираження і комунікації в українському лінгвопросторі

Abstract

У статті досліджується мова як засіб міжгенераційної комунікації, що формує особистість з унікальним баченням реальності вбудованого в мовний ландшафт світу, а також перетворює спільноти людей на народи та створює нації. Українська мова за час свого існування виробила різні форми мовних одиниць, які сприяли правильній передачі знань при збереженні національних традицій культури. Вербальне спілкування є важливим засобом соціальної та особистої взаємодії, має різні ділові стилі і культури мовлення. Метою статті є розгляд етнокультурних особливостей мовного вираження та спілкування в українському лінгвістичному просторі. Наукова розвідка виявила, що домінуючою характеристикою в українській мові та культурі є позитивна ввічливість, яка має на меті продемонструвати цікавість адресанта до справ адресата, відкрито наголошуючи на проявах доброти, співчуття, милосердя. Також важливим є використання структурованих висловлювань та виразів, особливо побажань здоров’я, у яких переважає ввічливість, спрямована на посилення позитивного образу адресанта шляхом демонстрації досвіду, підкреслюючи доброту, емпатію та співчуття мовця. Дослідження показують, що мовна комунікація є важливою у спілкуванні між окремими людьми та суспільством, тому що вона полегшує взаєморозуміння між ними. Мова відповідає за збереження культурної спадщини та формування країни. Національний складник змісту мови проявляється в забезпеченні елементарного та всебічного розуміння світу, створенні образу світу за допомогою мови і піддається впливу культурологічного компонента особистості, формує національний характер, культуру мовлення, а також впливає на невербальну поведінку, пов’язану з мовленням. Лінгвістична картина світу проявляється як засіб зображення культурних стереотипів, образів і стандартів, притаманних суспільству. Перспективою подальших досліджень вбачаємо детальний аналіз аспектів культури віртуальної комунікації./ The article examines language as a means of intergenerational communication, which forms a personality with a unique vision of the reality embedded in the linguistic landscape of the world, and also transforms communities of people into nations and creates a nation. During its creation, the Ukrainian language developed various forms of language units that contributed to the correct transmission of knowledge while preserving national traditional cultures. Verbal communication is among the means of social and personal interaction, has different business styles and speech culture. The purpose of the article is to consider the ethno-cultural features of language belief and communication in the Ukrainian linguistic space. Scientific intelligence has recognized that the dominant characteristic in the Ukrainian language and culture is positive politeness, which aims to demonstrate the addressee’s interest in the addressee’s affairs, openly emphasizing manifestations of kindness, compassion, and mercy. There is also the use of structured utterances and expressions, especially wishes of health, in which politeness prevails, aimed at reinforcing the positive addressee by demonstrating experience, emphasizing the kindness, empathy and compassion of the speaker. Research shows that language communication is important in communication between individuals and society because it facilitates mutual understanding between them. The language is responsible for the preservation of cultural heritage and the formation of the country. The national component of the content of the language manifests itself in providing an elementary and comprehensive understanding of the world, creating the shape of the world with the help of language and is influenced by the cultural component of the personality, forms the national character, the culture of speech, and also affects non-verbal behavior related to speech. The linguistic picture of the world manifests itself as a means of depicting cultural stereotypes, images and standards inherent in society. As a perspective of further research, we envisage a detailed analysis of aspects of the culture of virtual communication.