Алегоричність морського простору в оповіданні Густава Майрінка «Бламоль»

Abstract

У статті проаналізована своєрідність реалізації атрибутивних ознак жанру байки у сатиричному оповіданні Густава Майрінка “Бламоль”, досліджена природа дидактичного компонента, відзначена оригінальність застосування прийому звіроуподібнення. Розглянуті авторські неологізми, алюзії та ремінісценції, які підкреслюють смислову двоплановість оповіді, сприяють “олюдненню” персонажів і адаптують морський простір до реалій людського суспільства; В статье проанализировано своеобразие реализации атрибутивных признаков жанра басни в сатирическом рассказе Густава Майринка “Бламоль”, исследована природа дидактического компонента, отмечена оригинальность применения приема уподобления животным. Рассмотрены авторские неологизмы, аллюзии и реминисценции, которые подчеркивают смысловую двуплановость повествования, способствуют “очеловечиванию” персонажей и адаптируют морское пространство к реалиям человеческого общества; The article analyzes the peculiarity of implementation of the fable genre attributive features in Gustav Meyrink’s satirical short story “Blamol”; the nature of the didactic component has been researched, the singularity the animal images has been remarked. Author’s neologisms, allusions and reminiscences which emphasize the two-dimensional nature of the narrative, promote personification of characters and adapt the sea space to the realities of human society, have been observed.