Динаміка змін об’єктивних клінічних показників та стану мукоциліарної транспортної системи у пацієнтів з атрофічним ринітом

Abstract

У статті розглянуто проблеми лікування та його удосконалення у пацієнтів з хронічним атрофічним ринітом, покращенню функціональних результатів терапії цього захворювання у віддаленому періоді. Проблема хронічного атрофічного риніту залишається актуальною, що обумовлено постійним зростанням кількості людей, що страждають на дану патологію, а існуючі методи лікування повною мірою не можуть задовольнити як пацієнтів, так і клініцистів. Незважаючи на широкий спектр запропонованих методів та стратегій лікування хронічного атрофічного риніту, жоден з них не вирішує всіх проблем, з якими стикаються практикуючі оториноларингологи, частота повторних випадків захворювання та його рецидивів лишається високою. Запропоновані методи лікування зазвичай мають обмежену ефективність і не можуть бути широко застосовані. Проблема розробки нових доступних і високоефективних способів лікування хронічного атрофічного риніту залишається актуальним завданням і вимагає подальших досліджень. Враховуючи останні дані, які з'явилися в медичній літературі щодо властивостей аутологічної плазми, збагаченої тромбоцитами (PRP), а також встановлений позитивний вплив цього матеріалу на процеси відновлення органів і тканин як у дослідах in vitro, так і in vivo, проведення глибоких досліджень впливу застосування PRP на процес регенерації у пацієнтів з хронічним атрофічним ринітом є належно обґрунтованим. Робота ґрунтується на аналізі результатів комплексного клінічного обстеження та лікування 98 пацієнтів із хронічним атрофічним ринітом. Усі вони були розподілені на групи: 1-ша група із стандартним методом лікування за протоколом – 29 пацієнтів, 2-га група – з протокольним методом лікування з додаванням плазми, збагаченої тромбоцитами (PRP) – 19 пацієнтів, 3-тя група з протокольним методом лікування з додаванням кверцетину – 26 пацієнтів, та 4-та група з протокольним методом лікування з додаванням до комплексного лікування PRP та кверцетину – 24 пацієнта. Проведене дослідження також включало контрольну групу – 20 практично здорових осіб із числа студентів та лікарів-інтернів, у яких були відсутні ознаки хронічного атрофічного процесу слизової оболонки носа. Клінічне дослідження включало збір даних анамнезу та скарг пацієнта, ендоскопії переддвер’я та порожнини носа, визначення дихальної функції носа шляхом проведення об’єктивного дослідження – риноманометрії та проведення дослідження стану мукоциліарної транспортної системи порожнини носа шляхом сахаринового тесту. Усі елементи клінічного дослідження проводились на 1-й, 18-й, 28-й та 60-й день після початку лікування у пацієнтів досліджуваних груп. У роботі проведено порівняльну оцінку ефективності лікування атрофічного риніту за стандартним протоколом, та комплексного методу, що включав до лікування додаткове застосування PRP-терапії та кверцетину та запропоновано включення до протоколу лікування хронічного атрофічного риніту додаткове застосування PRP-терапії у комбінації з кверцетином, що підвищує клінічну ефективність лікування. Доведено, що традиційна терапія, що включає зрошення носа ізотонічним розчином та кунжутним мастилом у поєднанні з PRP-терапією та застосуванням кверцетину має певні клінічні переваги. Вони позначаються, в першу чергу – на підвищенні рівня відновлення слизової від кірочок до 20,83%, зменшенню кількості числа пацієнтів з наявністю типової ознаки атрофії слизової оболонки порожнини носа – від 62,5% до 4,17%. Отримані клінічні дані підтверджено динамікою зміни показників мукоциліарного кліренсу, особливо з 1-го по 18-й день лікування. Ці дані можуть бути свідченням більш високої клінічної ефективності застосування PRP терапії у поєднанні з кверцетином.