Вплив порушень циркадного ритму і сну при різних моторних підтипах хвороби Паркінсона на прояви нейропсихіатричних синдромів та їх корекція

Abstract

Хвороба Паркінсона (ХП) є другим за поширеністю нейродегенеративним захворюванням у світі після хвороби Альцгеймера. ХП – це захворювання екстрапірамідної системи, що відноситься до групи синуклеїнопатій і характеризується як моторними, так і немоторними проявами. Згідно з критеріями Міжнародного товариства рухових розладів та ХП, для діагностики цього захворювання необхідна наявність брадикінезії та хоча б один з наступним моторних ознак: м'язова ригідність, тремор спокою або постуральна нестабільність. Поряд з цим в осіб з ХП виявляють широкий спектр немоторних проявів, зокрема нейропсихіатричні синдроми, вегетативна дисфункція, розлади травної системи, порушення сну та інші. Незважаючи на значну варіабельність немоторних проявів ключовими для встановлення діагнозу є саме моторні ознаки. Відповідно до переважання тих чи інших проявів встановлюють клінічну форму або моторний підтип, які виділяють за однією з трьох загальноприйнятих класифікацій. Моторний підтип відповідно може впливати на вибір медикаментозної терапії. Немоторні синдроми останнім часом привертають все більше уваги дослідників та клініцистів через низку причин. По-перше, як і моторні порушення, немоторні синдроми призводять до порушення життєдіяльності. Подруге, багато немоторних синдромів можуть виникати у продромальному періоді захворювання і передувати розвитку моторних ознак. Привертає увагу, що одними з найперших виникають різні порушення сну та нейропсихіатричні синдроми. Порушення циклу сон-неспання при ХП, включають порушення як сну, так і циркадного ритму, тобто відмічається дисфункція обох процесів регуляції сну – гомеостатичного та циркадного. При цьому розлади сну пов’язані з тяжкістю і швидкістю прогресування ХП, погіршують якість життя, можуть посилювати або спричиняти інші немоторні синдроми. Таким чином, проблема порушень циркадного ритму і сну та нейропсихіатричних синдромів у пацієнтів з ХП є актуальною медичною та соціальною проблемою, що вимагає нових досліджень для забезпечення ефективного менеджменту захворювання. Мета дослідження – оптимізувати лікування пацієнтів з ХП шляхом застосування сон-орієнтованої терапії на підставі розробки оцінки клінічного перебігу шляхом визначення прогностичної ролі порушень циркадного ритму і сну та моторного підтипу для зниження рівня нейропсихіатричних синдромів.

Parkinson's disease (PD) is the second most common neurodegenerative disease in the world after Alzheimer's disease. PD is a disease of the extrapyramidal system that belongs to the group of synucleinopathies and is characterised by both motor and non-motor manifestations. According to the criteria of the International Movement Disorders and PD Society, bradykinesia and at least one of the following motor signs are required to diagnose this disease: muscle rigidity, rest tremor, or postural instability. At the same time, a wide range of non-motor manifestations are detected in people with PD, including neuropsychiatric syndromes, autonomic dysfunction, digestive system disorders, sleep disorders, and others. Despite the considerable variability of non-motor manifestations, motor signs are the key to establishing the diagnosis. According to the predominance of certain manifestations, a clinical form or motor subtype is established, which is distinguished according to one of the three generally accepted classifications. The motor subtype can accordingly influence the choice of drug therapy. Non-motor syndromes have recently attracted increasing attention from researchers and clinicians for a number of reasons. Firstly, like motor disorders, nonmotor syndromes lead to disability. Secondly, many non-motor syndromes can occur in the prodromal period of the disease and precede the development of motor signs. It is noteworthy that various sleep disorders and neuropsychiatric syndromes are among the first to occur. Disorders of the sleep-wake cycle in PD include disturbances of both sleep and circadian rhythm, i.e. dysfunction of both processes of sleep regulation - homeostatic and circadian. At the same time, sleep disorders are associated with the severity and rate of progression of PD, worsen the quality of life, and can aggravate or cause other non-motor syndromes. Thus, the problem of circadian rhythm and sleep disorders and neuropsychiatric syndromes in patients with PD is an urgent medical and social problem that requires new research to ensure effective management of the disease. The aim of the study is to optimise the treatment of patients with PD by using sleep-oriented therapy based on the development of a clinical course assessment by determining the prognostic role of circadian rhythm and sleep disorders and motor subtype in reducing neuropsychiatric syndromes.