Analysis of the influence of endogenous and exogenous factors on the development of peri‑implantitis following dental implantation

Abstract

Introduction. Dental implants have been used in dentistry for over 50 years. The success of dental implant placement depends on the patient’s overall health, the implant placement technique, the skill and experience of the implantologist, and post-operative care. However, dental implantation is associated with potential risks, including complications such as perimplantitis. The factors contributing to periimplantitis remain insufficiently studied. Aim. To conduct a detailed analysis and systematization of endogenous and exogenous factors influencing the development of peri-implantitis after dental implantation, based on a review of the literature. Materials and methods. The literature review was conducted using databases such as Scopus, Web of Science, PubMed, Crossref, and Google Scholar for the period 2016‑2024. Results. Peri-implantitis is one of the most pressing issues in dentistry. Despite numerous studies, accurate statistics on the prevalence of peri-implantitis remain unclear. Patients with inflammatory periodontal conditions post-implantation exhibit specific microbiocenosis features. Among microbial complexes significant for periodontal disease, certain Streptococcus species play a vital role in maintaining normal oral microbiocenosis. Peri-implantitis may develop due to various factors, with gram-negative anaerobic bacteria like Porphyromonas gingivalis, Prevotella intermedia, and Fusobacterium nucleatum being the most common pathogens. However, the composition of microbiocenosis varies depending on individual patient characteristics. Conclusions. The literature analysis reveals that the incidence of perimplantitis ranges from 10% to 50% over a 10‑year period following implantation. The role of microbiota in the development of inflammatory changes in periodontal tissues post-implantation is significant. Perimplantitis is characterized by high bacterial diversity and elevated concentrations of microorganisms in biological samples.

Вступ. Дентальні імплантати використовуються у стоматологічній галузі понад 50 років. Успіх постановки дентальних імплантатів залежить як від загального стану організму пацієнта, так і від техніки постановки імплантатів, майстерності та досвіду імплантолога, а також від ведення пацієнта у післяопераційному періоді. Дентальна імплантація пов’язана з можливим ризиком виникнення певних ускладнень. Одним із них є розвиток периімплантиту. Питання вивчення причинних факторів розвитку периімплантиту залишається не до кінця вивченим. Мета. На основі огляду літературних джерел провести детальний аналіз і систематизацію ендогенних і екзогенних факторів, які впливають на розвиток периімплантиту після дентальної імплантації. Матеріали та методи. Огляд літератури проводився за допомогою баз даних Scopus, Web of Science, PubMed, Crossref, Google Scholar за період з 2016 по 2024 рік. Результати. Установлено, що периімплантит є однією з найактуальніших проблем у стоматології. Незважаючи на значну кількість досліджень, точна статистика поширеності периімплантиту залишається досить розмитою. Мікробіоценоз у пацієнтів із запальними ураженнями пародонту після дентальної імплантації має низку особливостей. Серед мікробних комплексів, що відіграють значну роль у розвитку захворювань пародонту, найбільш важливими для підтримки нормального мікробіоценозу порожнини рота є деякі представники роду Streptococcus. У свою чергу, периімплантит може розвиватися під впливом різних чинників. Найчастішими його збудниками є грамнегативні анаеробні бактерії, такі як Porphyromonas gingivalis, Prevotella intermedia, Fusobacterium nucleatum, але склад мікробіоценозу може варіювати залежно від індивідуальних особливостей організму пацієнта. Висновки. Результати проведеного аналізу літературних джерел доводять, що частота розвитку периімплантиту коливається від 10% до 50% протягом 10 років після імплантації. Установлено, що участь мікробіоти у розвитку запальних змін тканин пародонту після дентальної імплантації має велике значення. Доведено, що периімплантит характеризується великою бактеріологічною різноманітністю і високою концентрацією мікроорганізмів в аналізованому біологічному матеріалі.