Особливості серцево-судинної системи та вегетативного гомеостазу дітей з гострим гломерулонефритом

Abstract

Дисертація присвячена вивченню стану серцево-судинної ситеми та вегетативного гомеостазу у дітей з гострим гломерулонефритом у віці 3-14 років. На підставі поглибленого аналізу клініко-інструментальних методів дослідження (ЕКГ, ЕХОКС, вивчення вегетативного статусу) встановлено, що у дітей, хворих на гострий гломерулонефрит, незалежно від основного його синдрому, виникають зміни в функціонуванні серцево-судинної системи та систем її регуляції, які суттєво впливають як на загальний стан дитини, так і на функцію нирок і можуть сприяти затяжному перебігу та хронізації захворювання. У 42,3 % хворих розвивається патологічний гіпокінетичний варіант гемодинаміки, який характеризується порушенням насосної функції міокарда (УО, ХО, ФВ) та збільшенням загального периферійного опору судин (ЗПОС). Визначено, що при різних синдромах захворювання кореляційні зв’язки показників серцево-судинної системи та вегетативного гомеостазу і функції нирок відрізняються між собою, що визначає стан і спрямованість компенсаторно-пристосувальних механізмів організму. Доведена ефективність включення до комплексної терапії дітей з гострим гломерулонефритом попередника L-карнітину - мілдронату, який крім корекції серцево-судинних порушень позитивно впливає на стан вегетативного гомеостазу та діяльність нирок.