Роль реабілітаційних технологій в комплексній терапії неінфекційних захворювань

Abstract

Значною проблемою сучасної медицини є організація профілактики захворювань, забезпечення збереження, зміцнення та підтримання здоров’я організму людини. Неінфекційні захворювання є основною причиною високих показників захворюваності та смертності у світі. Серед них провідні позиції займають ішемічна хвороба серця (ІХС), цереброваскулярні порушення та хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) (WHO, 2018). Попри значні успіхи в лікуванні спостерігається зростання захворюваності на серцево-судинну патологію, зокрема ішемічну хворобу серця. Летальність при цьому, у реальній клінічній практиці згідно з реєстрами, залишається на рівні 13-27% (Erne P., et al, 2017). На сьогодні основними важливими напрямками амбулаторного ведення пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда, є забезпечення реваскуляризації міокарда, підбір адекватної медикаментозної підтримки, корекція основних факторів ризику, а також модифікація способу життя за допомогою застосування можливостей фізичної та реабілітаційної медицини. У пацієнтів після перенесеного гострого коронарного синдрому, що отримують комплексне лікування із застосуванням фізичної реабілітації впродовж наступних 3-5 років, реєструється менше випадків повторних інфарктів міокарда ніж у групі зі стандартною терапією (Taylor R.S., al., 2004.; Chow C.K., et al., 2010). Корекція периферичної міопатії у пацієнтів з серцевою недостатністю, після перенесеного епізоду гострої декомпенсації, значно оптимізує прогноз завдяки покращенню периферичного кровотоку та енергетичного статусу скелетних м’язів на фоні використання спеціальних тренувальних комплексів у поєднанні з раціональною фармакотерапією (Вороненко Ю.В., 2019). Інсульт залишається однією з провідних причин смерті та функціональної неспроможності у Європі та Україні, і прогнози показують, що тягар цієї патології не зменшиться в середньостроковій перспективі. Профілактика інсульту, яка включає як медикаментозні так і немедикаментозні втручання, в багатьох аспектах є подібною тактиці, що застосовується у пацієнтів з серцево-судинною патологією, але попри схожість містить у собі цілу низку відмінностей (Bo Norrving, et al., 2018). У пацієнтів з хронічною респіраторною патологією (ХОЗЛ, бронхіальна астма та ін.) перевагами пульмонологічної реабілітації із залученням мультидисциплінарної команди є менші витрати на лікування через скорочення тривалості перебування хворих у стаціонарі, покращення пов’язаної з основним захворюванням здоров’язалежної якості життя та толерантності до фізичних навантажень (Griffiths T.L., et al. 2000; Бойко Д.М., 2019). Як підсумок варто зазначити, що ширше впровадження реабілітаційних програм у пацієнтів з неінфекційними захворюваннями (ІХС, інсульти, ХОЗЛ та ін.) в практику системи охорони здоров’я України дозволить значно поліпшити показники здоров’я населення та зменшити обсяг економічних втрат.