Contextual analysis of the impact of the use of metal structures for рrosthetics on the morphological and functional state of the oral сavity as an important medical and social problem of the present

Abstract

The use of metal structures in dentistry remains a widespread and effective approach to restoring the functionality of the dentoalveolar system, primarily due to the strength, durability and cost-effectiveness of materials such as titanium, cobalt-chromium and nickel-chromium alloys. Nevertheless, using metals is associated with several problems, including the risk of corrosion, allergic reactions, and changes in the oral microbiome that can lead to dysbiosis, galvanosis, periodontitis, and other complications. These problems are further exacerbated by poor oral hygiene and social determinants such as economic inequality and limited access to high-quality dental care. The historical development of metallic materials in dentistry, from the use of gold to modern alloys, emphasizes the continuous improvement of their biocompatibility. Innovations such as CAD/CAM technology and advances in materials such as titanium and hypoallergenic alloys have helped to reduce risks and improve prosthetic structures. Despite these advances, challenges related to denture adaptation, prevention of galvanic reactions, and maintaining a balanced oral microbiome remain major concerns. Future research areas are focused on developing new biocompatible materials, minimizing the adverse effects of metals on oral tissues, and raising public awareness. These efforts aim to reduce the incidence of complications, optimize dental practices, and support the implementation of preventive programs that are important for maintaining patients' overall health.

Металоконструкції залишаються важливим компонентом у стоматологічній практиці, забезпечуючи ефективне відновлення функцій зубощелепної системи завдяки їхній міцності, довговічності та економічній доступності. Найбільш поширеними матеріалами є титанові, кобальто-хромові та нікель-хромові сплави, які відзначаються високими експлуатаційними характеристиками. Однак застосування таких матеріалів супроводжується низкою проблем, зокрема ризиками корозії, гальванозу, алергічних реакцій, а також негативного впливу на мікробіом порожнини рота. Особливої уваги потребує їхня біосумісність, яка може варіюватися залежно від складу сплавів та адаптації протезів. Історичний аналіз свідчить, що металеві матеріали еволюціонували від використання золота в Стародавньому світі до сучасних технологічних сплавів, таких як титан, які мають високу біосумісність та здатність до остеоінтеграції. Удосконалення технологій, зокрема CAD/CAM, дозволило значно підвищити точність виготовлення та адаптації протезів, знижуючи ризики патологічних змін у тканинах порожнини рота. Разом із тим, проблеми, пов’язані із впливом металів на мікрофлору та морфофункціональний стан порожнини рота, залишаються актуальними. Металеві поверхні сприяють формуванню біоплівок, зміні складу мікробіому та розвитку дисбіозу, що, своєю чергою, може викликати пародонтит, запальні процеси та інші ускладнення. Соціальні аспекти також відіграють значну роль у використанні металоконструкцій в Україні. Економічні фактори, стресові умови, пов’язані з пандемією COVID-19 та військовими діями, обмежений доступ до якісних стоматологічних послуг і матеріалів – усе це впливає на вибір пацієнтами доступніших, але менш біосумісних матеріалів. Це збільшує ризик запальних захворювань та погіршення загального стану здоров’я порожнини рота. Актуальними є дослідження впливу металоконструкцій на морфофункціональний стан тканин порожнини рота, особливо з урахуванням сучасних технологій обробки матеріалів, таких як 3D-друк, електроформування та розробка нових гіпоалергенних сплавів. У перспективі подальші дослідження повинні зосереджуватися на мінімізації несприятливого впливу металевих конструкцій, розробці біосумісних матеріалів та впровадженні профілактичних програм, що мають на меті підвищити рівень стоматологічного здоров’я населення. Оптимізація технологій і матеріалів, а також підвищення обізнаності пацієнтів і лікарів дозволять зменшити кількість ускладнень і забезпечити кращу якість життя пацієнтів.