Мінеральний компонент ротової рідини як показник репаративного остеогенезу після операції видалення зуба

Abstract

Загальновідомим є той факт, що операція видалення зуба супроводжується утворенням кісткового дефекту та поступовим розвитком атрофії альвеолярного відростка, що в свою чергу призводить до незадовільних результатів стоматологічної реабілітації пацієнтів. Адекватний об’єм альвеолярної кістки та повна морфологія альвеолярного відростка є необхідними для досягнення естетичної та функціональної реконструкції. Метою дослідження було встановити вплив кріоконсервованої плаценти та кверцетину на показники загального та іонізованого кальцію у ротовій рідині за умов репаративного остеогенезу після проведення операції видалення зуба. При проведенні дослідження встановлено, що вміст загального кальцію у ротовій рідині пацієнтів зазнавав статистично значущого підвищення на 20-ту добу після проведення операції видалення зуба на 5,2 %, 3,7 % та 4,8 % відповідно у 1-й, 2-й та 3-й клінічних групах. Динаміка іонізованого кальцію у ротовій рідині носила більш виражений характер. Через 20 діб після проведення операції видалення зуба його вміст статистично значимо підвищувався в усіх трьох клінічних групах на 23,0 %, 9,6 % та 33,3 % відповідно. У другій клінічній групі вміст іонізованого кальцію був нижчим на 16,7 % відносно групи контролю та на 12,1 % порівняно із групою, де застосовували кріоконсервовану плаценту на тлі стандартного протоколу лікування, отримані дані мали статистичну значимість. Через 90 діб після видалення зуба даний показник зазнавав статистично значущого зниження на 13,2 %, 6,3 % та 13,5 % відповідно у 1-й, 2-й та 3-й клінічних групах. Найменша динаміка показників загального та іонізованого кальцію у ротовій рідині пацієнтів після проведення операції видалення зуба була встановлена у пацієнтів, у яких стандартний протокол лікування супроводжувався використанням кріоконсервованої плаценти у комбінації із кверцетином, що може обумовлюватися локальними процесами резорбції кісткової тканини нижньої щелепи внаслідок вивільнення даного мінералу із кістки. Mineral_component_of_oral_fluid Tooth extraction is known to results in the formation of a bone defect and the gradual atrophy of the alveolar process, which can negatively impact the outcomes of dental rehabilitation. Adequate alveolar bone volume and the complete morphology of the alveolar process are essential for achieving aesthetic and functional reconstruction. The aim of this study was to determine the effect of cryopreserved placenta and quercetin on the levels of total and ionized calcium in oral fluid during the process of reparative osteogenesis following tooth extraction. Results. The study found that the content of total calcium in the oral fluid of patients showed a statistically significant increase on the 20th day after the tooth extraction procedure: by 5.2%, 3.7%, and 4.8% in the 1st, 2nd, and 3rd clinical groups, respectively. The dynamics of ionized calcium were even more pronounced. On day 20 after tooth extraction, the levels of ionized calcium increased significantly in all three clinical groups: by 23.0%, 9.6%, and 33.3%, respectively. In the second clinical group, the ionized calcium content was lower by 16.7% compared to the control group, and by 12.1% compared to the group where cryopreserved placenta was used alongside the standard treatment protocol, with these differences being statistically significant. Ninety days after tooth extraction, the levels of ionized calcium showed a statistically significant decrease: by 13.2%, 6.3%, and 13.5%, respectively, in the 1st, 2nd, and 3rd clinical groups. The least change in total and ionized calcium levels in the oral fluid was observed in patients treated with the standard protocol supplemented with cryopreserved placenta and quercetin. This may be attributed to local bone tissue resorption in the lower jaw, resulting in the release of this mineral from the bones.