Дисертації
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Дисертації за Автор "Orlova, Yu. A."
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Патогенетичне обґрунтування впливу запального процесу на перебіг ендометріоїдної хвороби(Полтавський державний медичний університет, 2022-08-31) Орлова, Юлія Андріївна; Orlova, Yu. A.Орлова Ю.А. Патогенетичне обґрунтування впливу запального процесу на перебіг ендометріоїдної хвороби. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 222 Медицина – Полтавський державний медичний університет МОЗ України, Полтава, 2022. Дисертаційна робота присвячена визначенню впливу поляризації макрофагів фенотипів М1 та М2, та макрофагального колонієстимулюючого фактору, відомого як колонієстимулюючий фактор 1 (СSF–1), як маркеру хронічного запалення, на патогенез ендометріоїдної хвороби (ЕХ) та висвітлені нові діагностичні можливості для вказаної патології. ЕХ, як захворювання з компонентом асептичного хронічного запалення, сьогодні залишається вагомою проблемою сучасного акушерства та гінекології. Це обумовлено насамперед його поширеністю серед жінок усіх вікових категорій, а також важкими клінічними проявами, що обмежують жінку в різних сферах її життя та самореалізації. Патогенез ЕХ залишає за собою безліч питань. Одна з поширених, але недостатньо вивчених теорій розвитку ЕХ стосується вагомої ролі при цій патології саме макрофагів. Питання поляризації макрофагів та її впливу на ЕХ залишається дискутабельним, але більшість наукових дослідників схиляється до превалюючої ролі макрофагів фенотипу М2. СSF–1 є маркером фенотипу макрофагів М2, однак даних про його вплив на патогенез ЕХ у таких жінок на сьогодні не достатньо. Враховуючи відсутність вичерпної інформації про ланки патогенезу, діагностичні можливості при ЕХ є на сьогодні вкрай обмеженими, оскільки лише використання інвазивних методів підтвердження дозволяє встановити діагноз ЕХ. Контроль за перебігом даної хронічної хвороби неівазивними методами також потребує доповнення. В результаті проведеного нами дослідження виявлені предиктори ЕХ, якими виявились: психологічне перенавантаження (ВШ 3,05; 95% ДІ [1,19–7,83], р=0,03), 0(І) група крові (ВШ 3,33; 95% ДІ [1,09–10,16], р=0,029), перенесений сальпінгоофорит (ВШ 2,59; 95% ДІ [1,02–6,59], р=0,04) (локалізація перенесеного запального процесу додатків матки корелювала з топікою ураження ЕХ додатків матки в поточному дослідженні (r=0,78; p<0,05)). Нами було узагальнено інформацію про больовий синдром та його характеристики під час менструації або перед нею у жінок з ЕХ. При використанні об’єктивного методу оцінки больового синдрому, а саме візуальної аналогової шкали (ВАШ) виявлено, що хоча в обох групах жінок (як з ЕХ так і без ЕХ) кількість жінок з болісними менструаціями була однакова (72% проти 73,3%; р=0,89), однак важкість болю була різною. У жінок, які страждали на ЕХ біль під час та/або напередодні менструації був сильніший у 2,19 разів (р<0,001). Окрім сили болю у жінок з ЕХ він був у 2,67 (р<0,001) разів довший за кількістю днів менструального циклу. Також у жінок з ЕХ характеристика «сильний біль», що зазначається від 7,5 см до 10 см за ВАШ відмічений в 9,7 разів більше в порівнянні з жінками без ЕХ (р<0,001). В дисертаційній роботі встановлено, що при ЕХ непліддя у жінок зустрічалось в 1,8 разів частіше (р=0,02) в порівнянні з жінками без вказаної патології. Встановлено та доповнено патогенетичні ланцюги ЕХ за участю макрофагів саме фенотипу М2 в перитонеальній рідині, які були присутні в 2 рази більше у таких жінок в порівнянні з жінками без ЕХ (р=0,03) та їх вплив на розвиток ЕХ. Вперше виявлено, що саме М2 фенотип макрофагів в перитонеальній рідині впливає на прогресію ступеня важкості ЕХ, а таким чином і на проліферативні процеси при ЕХ, що проявлялось на 42,9% достовірно більшим (р=0,02) переважанням М2 фенотипу макрофагів в перитонеальній рідині при 4 стадії важкості ЕХ. Доведено, що жінки, які страждають на ЕХ мають значне підвищення концентрації СSF–1 у перитонеальній рідині в порівнянні з жінками без ЕХ. Рівень СSF–1 у перитонеальній рідині таких жінок перевищував у 1,2 рази вміст СSF–1 у жінок, в яких не було ЕХ (р=0,029), таким чином доведено, що СSF–1 безпосередньо впливає на патогенез ЕХ та може використовуватись для діагностики вказаної патології. З’ясовано, що окрім впливу на розвиток ЕХ СSF–1 приймає участь у прогресуванні важкості, а тим самим й поширеності злукового процесу органів малого тазу (ЗПОМТ), що проявилось в різниці концентрацій СSF–1 у перитонеальній рідині при різних стадіях ЗПОМТ. Рівень СSF–1 в перитонеальній рідині у жінок з ЕХ був більший при 3 ступені ЗПОМТ в порівнянні з 1 ступенем ЗПОМТ в 1,4 рази (р=0,02), та більший при порівнянні між 4 ступенем важкості ЗПОМТ та 1 ступенем ЗПОМТ – в 1,6 рази відповідно (р=0,013). Вперше досліджено рівень СSF–1 в менструальній крові (неінвазивно) до оперативного лікування. Встановлено, що вміст СSF–1 підвищується не тільки у перитонеальній рідині жінок з ЕХ, а й в менструальній крові цих жінок в 1,42 рази (р<0,001), в порівнянні з жінками без ЕХ. Доведено можливість використання визначення вмісту СSF–1 у менструальній крові на етапі амбулаторного ведення хворої з метою встановлення діагнозу ендометріоїдної хвороби. Доведено, що при обраній тактиці хірургічного лікування ЕХ, наступне призначення гормональної та протизапальної терапії в якості лікування (з урахуванням репродуктивних планів жінки) зменшувало больовий синдром під час та/або напередодні менструації, що за ВАШ було меншим у 2,9 разів (р<0,001). Вперше за допомогою визначення концентрації СSF–1 у менструальній крові неінвазивно проведений контроль за перебігом ЕХ, як після оперативного лікування, так й після комбінації оперативного лікування з консервативною гормональною та протизапальною терапією ЕХ. За рівнем СSF–1 визначено, що отримання послідуючої гормональної та протизапальної терапії після хірургічного лікування ЕХ призводить до стабілізації хвороби за рахунок зменшення рівня СSF–1 в менструальній крові в 1,4 рази (р=0,02) в порівнянні з тими, хто відмовився від її прийому. Використання ВАШ дає можливість оцінити об'єктивно больовий синдром під час та/або напередодні менструації, а для розуміння обсягу крововтрати під час менструації у жінок з ЕХ необхідним є застосування піктограми самооцінки обсягу крововтрати під час менструації. Обґрунтована та впроваджена діагностична можливість використання визначення рівнів СSF–1 у перитонеальній рідині жінок з ЕХ при хірургічній тактиці лікування хвороби ще до результатів гістологічного підтвердження, а також використання визначення СSF–1 у менструальній крові в якості її маркера (неінвазивний забір матеріалу) при амбулаторному веденні хворої та в якості контролю за лікуванням та перебігом ЕХ.