Дисертації
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Дисертації за Автор "Shevchenko, K. V."
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Морфофункціональна характеристика слинних залоз щурів в нормі та при хронічній інтоксикації етанолом(Полтавський державний медичний університет, 2021) Шевченко, Костянтин Васильович; Shevchenko, K. V.Слинні залози, секретом яких є слина, відіграють важливу роль у підтримці гомеостазу ротової порожнини та беруть участь не тільки в процесах травлення, а й у регуляції інших функцій організму. Як відомо, більше 70 % слини виробляють піднижньощелепні слинні залози. Хронічна інтоксикація етанолом призводить до порушень діяльності центральної нервової системи, підвищує ризик захворюваності серцево-судинної системи та інфекційних хвороб. У низці робіт вивчено питання розповсюдженості та інтенсивності захворювань слизової оболонки ротової порожнини, хвороб пародонту. Доведено, що вживання алкоголю супроводжується порушенням функції слиновиділення, а також структури слинних залоз, проте нерідко ці дані розрізнені та іноді неоднозначні. Таким чином, знання морфології великих слинних залоз за умов хронічної інтоксикації етанолом, необхідно лікарям різного профілю. Метою дослідження було вивчення структурної організації піднижньощелепних залоз щурів за умов фізіологічної норми та при хронічній інтоксикації етанолом. У роботі застосовано комплекс морфологічних досліджень: гістологічний – для гістофункціональної характеристики структурних змін кінцевих відділів, вивідних проток та судин гемомікроциркуляторного русла слинних залоз в нормі та після хронічної інтоксикації етанолом; метод серійних напівтонких зрізів – для отримання цілісної інформації про орган, що вивчається; гістохімічний – для визначення змін співвідношення білків і глікозаміногліканів у складі секреторних гранул слинних залоз у щурів контрольної групи, та після дії хронічної інтоксикації етанолом; метод електронної мікроскопії – для вивчення ультраструктурних особливостей будови секреторних епітеліоцитів кінцевих відділів і проток; морфометричний – для визначення кількісних параметрів кінцевих відділів, вивідних проток та судин гемомікроциркуляторного русла слинних залоз за умов фізіологічної норми, та після дії хронічної інтоксикації етанолом; методи варіаційної статистики – для встановлення об’єктивності одержаних результатів і визначення розвитку основних тенденцій реактивних змін кінцевих відділів, вивідних проток та судин гемомікроциркуляторного русла слинних залоз як за умов фізіологічної норми, так і після дії хронічної інтоксикації етанолом. Визначено, що за загальними принципами структурної організації піднижньощелепна слинна залоза щурів відповідає такій у людини і має часточкову будову. Паренхіма складається з численних кінцевих відділів, які виробляють серомукозний секрет, і системи вивідних проток. Строма утворена пухкою сполучною тканиною. Гемомікроциркуляторне русло часточок представлене артеріолами, капілярами і венулами. У складі епітелію проток визначаються інтраепітеліальні лімфоцити, у пухкій перипротоковій сполучній тканині – лімфоцити, макрофаги, плазмоцити і мастоцити, периацинарно – плазмоцити. З’ясовано, що під впливом етанолу в кінцевих відділах встановлено достовірне зменшення діаметру просвіту, яке зберігалось протягом всього спостереження. Значення висоти епітеліоцитів і зовнішнього діаметру були максимальними на 9 добу експерименту, до 30 доби прогресивно зменшились, що підтверджує виснаження секреторних клітин під впливом етанолу. На 5-9 доби спостереження оптична щільність цитоплазми клітин зменшилась, що свідчило про посилення секреторної активності клітин. На 12 добу у клітинах різко посилилась базофілія цитоплазми на тлі зменшення розмірів самих епітеліоцитів, а до 30 – з’явились вогнища ослизнення, окремі групи кінцевих відділів складались з мукоцитів. Дія етанолу призводить до однонаправлених змін у протоковій системі. Найбільш вираженим є достовірне збільшення висоти епітеліоцитів на 13-19 % до 9 доби, а з 12 – зменшення до 10-12 % нижче контрольних значень. Зміни середнього діаметру просвіту проток мають протилежну тенденцію і до 30 доби на 9-11 % перевищували показники контролю. На 5 добу в посмугованих протоках визначена дезорганізація базальної посмугованості епітеліоцитів, локальне розширення міжклітинних щілин, на 9 – формувалися оптично світлих вакуолей, які збільшились на 12 добу, а до 30 – локально виявляється десквамація протокових епітеліоцитів. У гранулярних протоках на 5 добу експерименту зменшується кількість секреторних гранул, які проявляють поліхроматофілію, на 9 добу спостерігається накопичення гранул у цитоплазмі з переважанням базофільної фракції. На 12 добу спостереження на тлі зменшення кількості гранул з переважанням дрібних базофільних, встановлена поява великих вакуолей у базальних відділах епітеліоцитів, розміри яких збільшились до 30 доби. Визначено, що введення етанолу призводить до метричних змін ланок гемомікроциркуляторного русла, які проявлялись достовірним зменшенням на 5 добу спостереження діаметрів просвітів артеріол на 53,5 %. На 9 добу встановлене збільшення показника на 88,4 % порівняно із попереднім терміном спостереження. З 12 доби значення достовірно знижувались і були меншими, ніж у контрольної групи тварин. Обмінна ланка на дію етанолу реагувала достовірним зменшенням діаметру просвіту на 12,5 % через 5 діб. З 9 доби встановлено поступове збільшення значень, однак метричні показники не відновились до 30 доби спостереження. Середні значення діаметру просвіту венул на 5 добу експерименту збільшились на 32,8 %, достовірно зменшилсь до 12 доби, а на 30 – знову підвищились і на 13,2 % перевищували показники у контрольній групі тварин. На 5 добу кровонаповнення вен було нерівномірним. Локально визначались ділянки повнокров᾿я або запустіння. Доведено, що вплив етанолу призводить до ультрамікроскопічних змін у клітинах кінцевих відділів, які проявлялись підвищенням щільності ядер, зменшенням кількості секреторних гранул та їх злиттям, визначались явища апоптозу. Міжклітинні проміжки були розширеними біля базальної поверхні. У клітинах посмугованих проток на 12 добу збільшилась кількість мітохондрій. Відмічались прозорі структури вакуолеподібної форми, заповнені вмістом неоднорідної електроннооптичної щільності, що відшаровували базальну мембрану, яка мала нерівний хід. На 30 добу експерименту виявлялись апоптичні тільця. Встановлено, що при хронічній інтоксикації етанолом до 12 доби збільшилась кількість мастоцитів. Клітини знаходились у стані дегрануляції. З огляду на центральну локалізацію ядер, у складі секреторних гранул переважав гістамін, який підвищує приникність судинної стінки та сприяє виведенню зайвої рідини з інтерстицію для відновлення перфузії крові в часточках. На 30 добу кількість мастоцитів залишалась стало підвищеною, однак вони визначались у стані накопичення секреторних гранул. Кількість плазмоцитів збільшилась у ході експерименту як перипротоково, так і периацинарно. До 12 доби експерименту кількість їх у периацинарному інтерстиції збільшилась з 1 до 2-4, до 30-ої доби вони формували групи по 4-6 клітин, що є морфологічним підтвердженням напруженості місцевого захисного бар’єру.