2021
Постійне посилання на фонд
Переглянути
Перегляд 2021 за Автор "Andonieva, N. M."
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Патогенетичні аспекти розвитку сечокам’яної хвороби у реципієнтів ниркового трансплантату(Полтавський державний медичний університет, 2021) Колупаєв, С. М.; Андон`єва, Н. М.; Kolupayev, S. M.; Andonieva, N. M.Мета роботи полягала в дослідженні частоти та патогенетичних особливостей розвитку сечокам’яної хвороби у реципієнтів ниркового трансплантату та оцінці можливостей використання малоінвазивних методів лікування в цій категорії пацієнтів. Пацієнтам у скринінговому порядку проводилось ультразвукове дослідження трансплантованої нирки та сечових шляхів. У випадку виявлення каменю додатково проводилася мультиспіральна комп’ютерна томографія задля уточнення розмірів, локалізації та рентгенівської щільності каменю. Контрастування не проводилось з метою уникнення гострого ниркового пошкодження трансплантату. Додатково всім хворим проводилось комплексне обстеження з оцінкою клінічних аналізів крові, сечі, біохімічного аналізу крові з визначенням креатиніну, сечовини, фосфору, магнію, кальцію, паратиреоїдного гормону. Пацієнтам з діаметром каменю до 5 мм та рентгенівською щільністю нижче 1000 HU призначалося динамічне спостереження та літолітична терапія. Контактна уретеролітотрипсія виконувалась пацієнтам з діаметром каменів понад 6 мм. Мінеральний склад каменів після літотрипсії оцінювався за допомогою інфрачервоної спектроскопії. За результатами дослідження, частота виявлення сечо- кам’яної хвороби у реципієнтів нирки склала 7,8%. У пацієнтів з наявністю каменів трансплантату та сечових шляхів виявлено достовірне збільшення рівня паратиреоїдного гормону та кальцію крові, лейкоцитурія різного ступеню вираженості у порівнянні з пацієнтами без сечокам’яної хвороби. Після виконання контактної уретеролітотрипсії стан «stone free» досягнуто у всіх пацієнтів, що підтверджено контрольним ультразвуковим дослідженням на п’яту добу після літотрипсії. Інфрачервона спектроскопія видалених фрагментів каменів визначила їх змішаний мінеральний склад, домінуючим компонентом якого були фосфати кальцію. Отримані дані свідчать про те, що можливими патогенетичними факторами, які сприяють формуванню сечових каменів у реципієнтів ниркового трансплантату, є гіперпаратиреоз та спричинена їм гіперкальціємія, а також інфекція сечовивідних шляхів. Контактну літотрипсію слід розглядати методом першого вибору у даній категорії пацієнтів.