2021
Постійне посилання на фонд
Переглянути
Перегляд 2021 за Дата публікації
Зараз показуємо 1 - 20 з 153
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Стреспротективна дія нової лікарської форми з гліцином та магнію цитратом(Полтавський державний медичний університет, 2021) Дев'яткіна, Наталія Миколаївна; Devіatkina, N. M.Стресорні розлади часто зустрічаються в клінічній практиці, а їх лікування потребує індивідуалізованої фармакокорекції. Серед засобів з анксіолітичною та седативною дією досліджуються гліцин і сполуки магнію, розглядається можливість створення сублінгвальних таблеток з цими речовинами. Мета дослідження – на основі вивчення впливу гліцину, магнію цитрату та їх комбінацій на загально-соматичні показники при стресі (тріаду Сельє) визначити найефективнішу композицію цих речовин для нової лікарської форми – сублінгвальних таблеток. Матеріали та методи. Експерименти проведені на 76 білих щурах. Досліджувані речовини вводили сублінгвально, після чого тварини знаходилися в клітках-пеналах 6 годин для моделювання іммобілізаційного стресу. Після завершення стресорного впливу щурів піддавали евтаназії і визначали відносну масу тимусу та надниркових залоз, наявність виразок і крововиливів у шлунку Статистичну обробку здійснювали за програмами Statistica for Windows 8.0. Результати та їх обговорення. На тлі іммобілізаційного стресу в щурів спостерігалося зменшення відносної маси тимусу без суттєвих змін маси надниркових залоз та інтенсивне утворення виразок у шлунку. Профілактичне застосування досліджуваних сполук та їх комбінацій попереджувало стресорну інволюцію тимусу. Найбільш виразний захисний ефект справляли комбінація гліцину 100 мг з цитратом 250 мг та сам гліцин. Відносна маса надниркових залоз при цьому не зазнала вірогідних змін. Найменша частота виразкових уражень спостерігалась у групах тварин, які отримували комбінації гліцину 100 мг з магнію цитратом 250-350 мг або окремо гліцин 100 мг. Це супроводжувалося зменшенням множинності та площі виразок шлунка в порівнянні з контрольною патологією. Магнію цитрат у дозах 250 мг і 350 мг був не таким активним у захисті слизової оболонки шлунка. Висновки. Гострий іммобілізаційний стрес (6 годин) викликає інволюцію тимусу та утворення виразок шлунка за відсутності гіпертрофії надниркових залоз. За результатами дослідження тріади Сельє, найвищий профілактичний ефект виявили комбінація гліцину 100 мг з магнію цитратом 250 мг та окремо гліцин у дозі 100 мг.Документ Вплив мелатоніну на больовий синдром при порушенні пізньої фази сну у пацієнтів із хворобою Паркінсона(Полтавський державний медичний університет, 2021) Шкодіна, Анастасія Дмитрівна; Shkodina, A. D.Хвороба Паркінсона – захворювання, що характеризується переважно ураженням нейронів чорної субстанції та інших структур мозку та проявляється моторними і немоторними симптомами. У пацієнтів з хворобою Паркінсона, які отримували дофамінергічну терапію визначали більш пізній початок сну, що асоціюють з розвитком синдромом пізньої фази сну. Розлад пізньої фази сну характеризується стійкою затримкою циркадного ритму, що обумовлює відтермінування бажаного часу засинання та прокидання. Відповідно до клінічних настанов для лікування порушення пізньої фази сну показано призначення екзогенного мелатоніну. Поряд з цим повідомляється про його анальгезуючі властивості. У той же час відмічається циркадна регуляція коливань трансмісії больових відчуттів за участю і периферичної, і центральної сигналізації. Зокрема, двосторонній зв’язок між ноцицептивною системою та циркадним ритмом організму людини обумовлює можливість взаємного впливу між цими системами. Однак невивченим залишається питання щодо впливу на больовий синдром лікування розладів циркадного ритму, зокрема синдрому пізньої фази сну, з використанням мелатоніну при наявності супутньої патології, що постає актуальним питанням для пацієнтів з хворобою Паркінсона. Мета дослідження – порівняти зміни суб’єктивного сприйняття больового синдрому у пацієнтів з хворобою Паркінсона при синдромі пізньої фази сну, що отримували лікування з використанням мелатоніну або немедикаментозний підхід. Нами проведено проспективне дослідження, яке включало 48 пацієнтів з хворобою Паркінсона. Розлади циркадного ритму діагностували згідно з критеріями Міжнародної класифікації розладів сну-3. Діагностику синдрому пізньої фазу сну проводили на підставі клінічного інтерв’ю, заповнення щоденника сну та добової термометрії протягом 7 днів. Обстежених пацієнтів було розподілено на 2 групи відповідно до обраного методу лікування: група 1 – пацієнти з хворобою Паркінсона та порушенням пізньої фази сну, що отримували лікування мелатоніном; група 2 – пацієнти з хворобою Паркінсона та порушенням пізньої фази сну, що отримували лише загальні рекомендації щодо поліпшення якості сну та добового функціонування без медикаментозного втручання. Для оцінки тяжкості клінічного стану пацієнтів використовували Уніфіковану шкалу оцінки хвороби Паркінсона. Інтенсивність больового синдрому оцінювали за візуально-аналоговою шкалою. Для аналізу суб’єктивних переживань больового синдрому було використано опитувальник Мак-Ґілла. Пацієнтам групи 1 призначали препарат мелатоніну по 1 таблетці у дозі 3 мг о 22:00. Особи групи 2 отримували загальні рекомендації щодо графіку циклів снунеспання, світлового режиму та гігієни сну. У пацієнтів з хворобою Паркінсона та розладом пізньої фази сну встановлено наявність больового синдрому легкого та помірного ступеню вираженості. Лікування розладу пізньої фази сну у пацієнтів з хворобою Паркінсона знижує інтенсивність та модальність больового синдрому, що може обумовлюватися покращенням функціонування низхідної системи модуляції болю та відновленням ритмічності експресії генів внутрішнього годинника. Застосування мелатоніну у складі комплексного підходу до терапії розладу циркадного ритму сприяє зменшенню сенсорних відчуттів та афективних переживань спричинених болем, що вказує на потенціальний антиноцицептивний ефект мелатоніну при лікуванні циркадних порушень.Документ Досвід застосування альфа - ліпоєвої кислоти в лікуванні псоріазу у хворих з шкідливими звичками(Полтавський державний медичний університет, 2021) Безега, Олена Вікторівна; Ємченко, Яна Олександрівна; Васильєва, Катерина Володимирівна; Bezeha, O.; Yemchenko, Ya.; Vasylyeva, K.Поширеність псоріазу обумовлює високу актуальність пошуку нових методів лікування. Незважаю- чи на значне поширення псоріазу та на велику кількість робіт з цієї проблеми, до сих пір не встано- влено єдиного погляду на патогенез цього дерматозу. Фактори ризику псоріазу можна розділити на дві групи, а саме зовнішні та внутрішні фактори ризику. Особливу увагу приділяють курінню та вживанню алкоголю. Метою нашого дослідження було з’ясувати доцільність використання альфа - ліпоєвої кислоти в комплексному лікуванні у хворих на псоріаз, які зловживають алкоголем та тю- тюнопалінням. Застосування альфа-ліпоєвої кислоти в таких пацієнтів сприяє збільшенню запасів внутрішньоклітинного глутатіону, запобігає ураженню мітохондрій у процесі перекисного окис- лення ліпідів. Це дає змогу відновити рівновагу окисно-відновних процесів у гепатоцитах і знижує пошкоджуючу дію токсичних речовин. Ефективність лікування псоріазу з додаванням альфа- ліпоєвої кислоти оцінювали завдяки порівнянню показників біохімічного аналізу крові пацієнтів пер- шої та другої групи після лікування. Отримані результати показали, що у пацієнтів першої групи на 73,7% покращились показники загального холестерину, на 25,7% та 32,4% покращились показ- ники загального та прямого білірубіну, клінічно спостерігалось зменшення інфільтрації та ерите- ми у 92,9% хворих, що в 2,3 рази вище в порівнянні з хворими другої групи (контроль). Ми вважаємо, що в результаті проведених досліджень встановлено більш висока терапевтична ефективність запропонованого способу комплексного лікування хворих першої групи з додаванням внутрішньо по 600 мг альфа-ліпоєвої кислоти, яку застосовували у вигляді одноразової дози за 30 хвилин до пер- шого прийому їжі, протягом 1 місяця.Документ Результаты эндоскопической диагностики кровотечений после операций, выполненных на органах брюшной полости(Полтавський державний медичний університет, 2021) Юсубов, И. А.; Гасымов, Н. А.; Шарифов, Э. Ю.; Yusubov, I. A.; Gasimov, N. A.; Sharifov, E. Y.Цель исследования – провести сравнительный анализ эффективности методов эндовидеохирургической диагностики желудочно-кишечных и интроабдоминальных кровотечений, возникших после операций, выполненных на органах брюшной полости. Материалы и методы. В основную группу вошли больные (n=408), в диагностике которых активно использовался метод эндовидеохирургии. В контрольную группу вошли пациенты (n=102), которым для коррекции кровотечения, возникшего после аналогичных хирургических вмешательств, применялись традиционные хирургические методы. У 323 больных наблюдалось желудочно-кишечное кровотечение, а у 85 - интраабдоминальное кровотечение. Во всех наблюдениях был проведён эндоскопический гемостаз путём клипирования (n=57), подслизистой инфильтрации (n=32), электрокоагуляции (n=29), аргонноплазменной коагуляции (n=74) и комбинированных методик (n=54). Результаты и их обсуждение. 408 больных с клиническими признаками кровотечения в раннем послеоперационном периоде были обследованы с применением эндоскопической техники. Пациентам с подозрительными клиническими и лабораторными данными проводилось ультразвуковое исследование, что позволило выявить наличие свободной жидкости в одном или нескольких отделах брюшной полости. Лапароскопия была проведена в первых часах послеоперационного периода (n=17), в первый день послеоперационного периода (n=36), на второй день (n=19), на третий (n=8), на пятый (n=3), а на шестой день (n=2) случаях. Осложнения были исключены у 7 (16,0%) пациентов, несмотря на снижение артериального давления и уровня гемоглобина. Объем крови, обнаруженной в брюшной полости включая сгустки, составил от 30 мл до 2000 мл. Признаки продолжающегося кровотечения (преобладание большого количества жидкой крови с небольшим количеством сгустков) быжены в 49 (57,6%) наблюдениях, а признаки остановившегося кровотечения (наличие большого количества сгустков с небольшим количеством жидкой крови) - в 29 (34,1%) наблюдениях. Гемостаз обеспечили путём электрокоагуляции (n=35), клипирования (n=15), наложением швов (n=12) и тампонадой из мини-лапаротомического разреза (n=9). Желудочно-кишечное кровотечение наблюдалось у 323 больных, а интраабдоминальное кровотечение - у 85. В 8,4% (n=27) случаев подозрение на послеоперационное осложнение было исключено путём эндоскопических обследований. В 91,6% (n=296) клинических наблюдений подтвердилось раннее послеоперационное кровотечение или признаки нестойкого гемостаза с риском повторного кровотечения. В случае подозрительных клинико-абораторных данных, указывающих на интраабдоминальные кровотечения, диагностическая лапароскопия позволила исключить осложнения у 16,0% больных, несмотря на снижение артериального давления и уровня гемоглобина.Документ Антисептичні властивості цитратного буферу(Полтавський державний медичний університет, 2021) Бублій, Тетяна Дмитрівна; Ганчо, Ольга Валеріївна; Костиренко, Олексій Петрович; Бублий, Татьяна Дмитриевна; Ганчо, Ольга Валерьевна; Костыренко, Алексей Петрович; Bublij, T. D.; Hancho, O V.; Kostyrenko, О. P.Антисептичні властивості ендодонтичних матеріалів можуть бути корисні для здійснення мікробного контролю в системі кореневих каналів. Мета роботи – вивчити чутливість еталонних штамів мікроорганізмів до цитратного буферу та його комбінації з антибіотиком «Амоксиклав». Для вирішення поставленої мети використовували музейні штами E. coli АТСС 25922, S. Aureus АТСС 25923, S. epidermidis АТСС 14990, E. faecalis АТСС 29212, M. lysodeiсticus АТСС 4698 та C. albicans АТСС10231. Чутливість стандартних штамів мікроорганізмів до препаратів вивчали диско-діфузійним методом, для контролю використовували хлоргексидин біглюконат 0,05%. В ході нашого дослідження встановлено, що цитратний буфер має високу антибактеріальну активність. Комбінація цитратного буферу з антибіотиком збільшувала чутливість усіх еталонних штамів. Штам E. coli АТСС 25922 мав слабку чутливість до цитратного буферу, але його комбінування з антибіотиком збільшувало антибактеріальну дію у 2,3 рази (р<0,05). Простежувалось послідовне приростання в середньому на 5 мм чутливості ентерококу до дослідних речовин в напрямку хлоргексидин – цитратний буфер – цитратний буфер + «Амоксиклав». При порівнянні отриманих результатів за умов використання цитратного буферу, його комбінації з антибіотиком та хлоргексидином в якості контроля, звертає увагу менша активність останнього до штамів представників транзиторної та нормальної мікрофлори порожнини рота, якими є E. coli АТСС 25922 та M. lysodeiсticus АТСС 4698 ї, навпаки, більш виражена активність дослідних композицій до штамів патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів – стафілококів, ентерококів та дріжджеподібних грибів, що вказує на перевагу цитратного буферу та його комбінації з антибіотиком за умов їх використання при лікуванні ускладненого карієсу.Документ Вплив показника OHIP-49 на вибір матеріалу реставрації зубів фронтальної групи(Полтавський державний медичний університет, 2021) Водоріз, Ярослав Юрійович; Ткаченко, Ірина Михайлівна; Браїлко, Наталія Миколаївна; Скубій, Іван Вікторович; Скубій, Оксана Миколаївна; Vodoriz, Ya. Yu.; Tkachenko, I. M.; Brailko, N. M.; Skubiy, I. V.; Skubiy, A. N.Вступ. Важливим показником якості наданої стоматологічної допомоги є задоволеність пацієнта. На сьогодні за суб’єктивною оцінкою пацієнтом результатів лікування базуються критерії визначення якості життя, які є вагомим показниками у визначенні результативності стоматологічного лікування. Мета. З’ясувати динаміку зміни показника oral heal impact factor (OHIP-49) у пацієнтів різного віку та статі на вибір матеріалу реставрації зубів фронтальної групи. Матеріали і методи Для досліджень долучалися пацієнти із потребою у відновленні зубів фронтальної групи. Розподіл здійснювався за трьома групами. В першу дослідну групу набирались особи, у яких реставрація виконувалась за допомогою вінірів з лейцитної склокераміки IPS Empress. В другу групу набирались особи, у яких виконувались реставрації з кераміки з польового шпату EX3. До третьої групи набирались особи, у яких лікування проводилось композитним фотокомпозитом EsthetX. Результати. Отже, виходячи з даних, отриманих в результаті досліджень, можна резолювати, що тенденція зміни показника впливу стоматологічного здоров’я на якість життя була значнішою у жінок, ніж у чоловіків. Особи другої вікової групи аналогічно відмічали більш значне покращення якості життя після реставрування зубів. Не дивлячись на те, що покращення якості життя відмічалося за всіма параметрами, згідно з анкетою OHIP-49, найсуттєвішим відмічалося поліпшення показників психологічного сприйняття. Висновки. Виходячи з даних дослідження впливу стоматологічного здоров’я на рівень якості життя, пацієнтам із суттєвим погіршенням якості життя (понад 65 балів за OHIP-49) необхідно рекомендувати польовошпатні реставрації або реставрації з лейцитного скла з метою отримання найбільш ефективного і якісного покращення якості життя, в тому числі з психологічного аспекту.Документ Вплив паління на рівень гігієни ротової порожнини в осіб підліткового та юнацького віку(Полтавський державний медичний університет, 2021) Лісецька, І. С.; Рожко, М. М.; Lisetska, I. S.; Rozhko, M. M.Дослідження останніх років свідчать, що поширеність стоматологічних захворювань залишається на високому рівні серед населення. Відомо, що патогенез стоматологічних захворювань тісно пов'язаний із наявністю шкідливої звички – паління. Дотримання на належному рівні гігієни ротової порожнини є важливим фактором, що впливає на виникнення стоматологічної патології. Тому питання вивчення впливу паління на стан гігієни ротової порожнини у осіб підліткового та юнацького віку із метою подальшої розробки схеми профілактичних заходів є актуальним. Мета дослідження - вивчити вплив паління на рівень гігієни ротової порожнини в осіб підліткового та юнацького віку. Було проведено визначення стану гігієни ротової порожнини за допомогою індексу Гріна-Вермільйона (Oral Hygiene Index-Simlified, Green-Vermillion, 1964) у 114 осіб підліткового та юнацького віку від 15 до 24 років, яких розділено на групи: у І групу включили 26 осіб, що регулярно палять традиційні сигарети; у ІІ групу – 22 особи, що регулярно палять електронні сигарети (Вейпи); у ІІІ групу – 23 особи, що регулярно палять пристрої для нагрівання тютюну (IQOSи); у ІV групу – 43 особи, без шкідливої звички паління. У обстежених І групи було виявлено незадовільний стан гігієни ротової порожнини, за індексом OHI-S дорівнював (1,77±0,02) бала. У обстежених ІІ групи - (1,53±0,01) та у обстежених ІІІ групи - (1,46±0,02) бала, що відповідає задовільному рівню гігієни. У обстежених ІV групи стан гігієни ротової порожнини був також задовільний – (0,87±0,03) бала. Проведене дослідження показало, що на стан гігієни ротової порожнини впливає наявність і тривалість шкідливої звички - паління, як традиційних сигарет, так і альтернативних засобів паління. Тому обов’язково потрібно звертати увагу та включати в алгоритм надання лікувально-профілактичної допомоги гігієнічне навчання та виховання та мотиваційні бесіди щодо припинення паління.Документ Дослідження протимікробної дії декасану хлоргексидину та йодоформу на стандартні штами мікроорганізмів(Полтавський державний медичний університет, 2021) Ананьєва, Майя Миколаївна; Чумак, Юлія Вікторівна; Лобань, Галина Андріївна; Фаустова, Марія Олексіївна; Ананьева, Майя Николаевна; Чумак, Юлия Викторовна; Лобань, Галина Андреевна; Фаустова, Мария Алексеевна; Ananieva, M. M.; Chumak, Yu. V.; Loban, G. A.; Faustova, M. O.Проблема лікування та профілактики інфекційно-запальних постекстракційних ускладнень в сучасній хірургічній стоматології залишаються відкритими, незважаючи на великі досягнення в даній галузі. У розвитку цих ускладнень виділяють багато етіологічних чинників, але останнім часом науковці приділяють велику увагу інфекційному, який пов’язують з мікрофлорою лунки зуба після його видалення. Враховуючи літературні джерела найбільш розповсюдженим постекстракційним ускладненням під час амбулаторного прийому у хірурга-стоматолога є альвеоліт, на долю якого припадає 1-35%. Для боротьби з таким етіологічним чинником, як інфекційний хірургі-стоматологи застосовують місцево антисептичні препарати широкого спектру дії такі як, Йодоформ і Хлоргексидин. В якості антисептичного препарату для місцевого застосування при лікуванні та профілактики інфекційно-запальних ускладнень порожнини рота все частіше стали застосовувати вітчизняний препарат Декасан, на основі декаметоксину. Як показали попередні дослідження даний антисептик спричиняє антимікробну дію стосовно грампозитивних та грамнегативних, аеробних та анаеробних бактерій. Враховуючи те, що цей антисептичний препарат має протимікробну дію, щодо різновидових мікроорганізмів, він викликає інтерес для подальших досліджень, як препарат, який може бути ефективним для лікування та профілактики інфекційно-запальних постекстракційних ускладнень в хірургічній стоматології. Хлоргексидин біглюконат є катіонним бігуанідом. Проникаючи у внутрішньоклітинні мембрани бактерій, перешкоджає споживанню кисню і призводить до загибелі бактеріальних клітин. Даний антисептик активно застосовують у стоматологічній практиці. Лікування альвеоліту під час амбулаторного прийому проводять за допомогою традиційного способу, а саме використовуючи йодоформну тампонаду постекстракційної лунки зуба у комплексі з іншими лікарськими препаратами. Йодоформ (трийодметан) — жовта кристалічна речовина з сильним характерним запахом, практично нерозчинна у воді. В стоматології цей препарат застосовують, як антисептик у вигляді порошку, або комбінованих паст. Мета: в дослідженні in vitro вивчити протимікробну активність Декасану, хлоргексидину і йодоформу стосовно музейних штамів мікроорганізмів. Матеріали та методи дослідження: В якості досліджуваних культур мікроорганізмів використовували музейні штами Staphylococcus aureus ATCC 25923, Staphylococcus epidermidis ATCC 14990, Enterococcus faecalis ATCC 29212, Esherichia coli ATCC 25922, Candida albicans ATCC 10231, отримані з ДУ « Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України» (м.Київ). Протимікробну дію Декасану, хлоргексидину і йодоформу визначали кількісним методом серійних розведень в бульйоні та агарі згідно наказу №167 від 5.04.2007 року «Про затвердження методичних вказівок «Визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів». Висновки: Згідно отриманих даних Декасан і хлоргексидин мають високу бактеріостатичну та бактерицидну дію на досліджувані музейні штами мікрооргані- змів. Антисептики Декасан та хлоргексидин проявляють протимікробну дію в концентрації у тисячу разів нижчою порівняно з концентрацією йодоформа.Документ Сучасні аспекти відновлення пасажу жовчі при жовчнокам’яній хворобі ускладненій механічною жовтяницею(Українська медична стоматологічна академія, 2021) Шевчук, Микола Петрович; Дудченко, Максим Олександрович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Кравців, Микола Ігорович; Прихідько, Роман Анатолійович; Shevchuk, M. P.; Dudchenko, M. O.; Ivashchenko, D. M.; Kravtsiv, M. I.; Prihidko, R. A.Хворі з хірургічними захворюваннями печінки та позапечінкових жовчних протоків, непрохідність яких супроводжується механічною жовтяницею, складають найбільш тяжку групу пацієнтів хірургічних стаціонарів. Основною причиною обструкції жовчовивідних шляхів залишається холедохолітіаз, на долю якого припадає 30-70%. В епоху домінування ендоскопічної хірургії в лікуванні пацієнтів із механічною жовтяницею, переваги транспапілярних втручань незаперечні. Разом з тим, існують думки про те, що традиційні хірургічні втручання при даному виді патології є операціями відчаю. В зв’язку з цим потребує уточнення роль та місце малоінвазивних втручань у лікуванні хворих на жовчнокам'яну хворобу, ускладнену механічною жовтяницею на сучасному етапі. Метою дослідження стало покращення результатів лікування пацієнтів із жовчнокам’яною хворобою, ускладненою механічною жовтяницею за рахунок оптимізації стратегічних підходів до виконання біліодренуючих втручань. Для цього було проведено дослідження, в якому прийняли участь 54 пацієнти, які були розділені на дві групи. В результаті нашого дослідження встановлено, що жовчнокам’яною хворобою, яка ускладнилась механічною жовтяницею частіше страждають жінки 94,4% у порівняні із чоловіками 5,6%. Відновлення рівня загального білірубіну сироватки крові настає швидше у хворих які були прооперовані малоінвазивним методом, а саме лапароскопічно. Тривалість післяопераційного больового синдрому була вдвічі меншою у пацієнтів другої групи, за рахунок меншої операційної травми. Отримані нами дані підтверджують концепцію, відповідно якій превагу потрібно надавати малоінвазивним методам оперативних втручань у хворих жовчнокам’яною хворобою, що ускладнилась механічною жовтяницею.Документ Соціально-демографічні та коморбідні характеристики пацієнтів з головним болем напруги(Полтавський державний медичний університет, 2021) Дельва, Михайло Юрійович; Дельва, Ірина Іванівна; Delva, M. Yu.; Delva, I. I.Вступ. Хронічний головний біль напруги є значною медико-соціальною проблемою. Процеси хронізації головного болю напруги є мультифакторіальними та включають в себе взаємодію різноманітних факторів. Мета дослідження: вивчення соціальних, демографічних та коморбідних характеристик у пацієнтів з частим епізодичним головним болем напруги та хронічним головним болем напруги. Матеріал та методи. Обстежено 93 пацієнти з частим епізодичним головним болем напруги та 34 пацієнти з хронічним головним болем напруги. Визначено стать, вік, родинний стан, рівень освіти, працевлаштованість пацієнтів, тютюнопаління, тривожні та депресивні розлади (за Госпітальною шкалою тривоги та депресії), наявність мігрені, скелетно-м’язового болю (цервікалгії, болю в нижній частині спини), артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, абдомінального ожиріння, черепно-мозкової травми в анамнезі. Результати. У пацієнтів з хронічним головним болем напруги, порівняно з пацієнтами, які мають частий епізодичний головний біль напруги, достовірно частіше (р<0,05) відмічались відсутність родини (47% проти 23%), тютюнопаління (35% проти 16%), тривожні розлади (82% проти 27%), депресивні розлади (79% проти 27%), абдомінальне ожиріння (41% проти 13%), біль в нижній частині спини протягом останнього календарного року (53% проти 22%). Висновки. Вчасна ідентифікація та адекватна корекція станів, що піддаються модифікації (тютюнопаління, тривожні та депресивні розлади, абдомінальне ожиріння), а також раціональне лікування епізодів болю в нижній частині спини у пацієнтів з частим епізодичним головним болем напруги може в перспективі зменшувати ризик подальшої хронізації головного болю.Документ Оцінювання параметрів міцності полімерних композитів що застосовуються для пломбування зубів методом акустичної емісії(Полтавський державний медичний університет, 2021) Макєєв, В. Ф.; Кухта, В. С.; Кирманов, О. С.; Ключковська, Н. Р.; Скальський, В. Р.; Станкевич, О. М.; Makeev, V. F.; Kukhta, V. S.; Kyrmanov, O. S.; Kliuchkovska, N. R.; Skalsky, V. R.; Stankevich, O. M.Метою дослідження є створення методики та здійснення механічних випробувань на предмет визначення міцнісних характеристик стоматологічних композитів із позицій лінійної механіки руйнування та із застосуванням явища акустичної емісії із визначенням особливостей зародження та розвитку руйнування стоматологічних композитів світлової полімеризації під дією квазістатичного навантаження локального стиску. Для порівняльних досліджень обрані наступні гібридні стоматологічні композити вітчизняного та зарубіжного виробництва: Latelux (Latus, Україна), TETRIC NCERAM (Ivoclar Vivadent, Ліхтенштейн), CHARISMA CLASSIC (Kulzer, Німеччина). Для випробувань за темою досліджень використовували дискові зразки діаметром 13 мм та товщиною 5 мм по 10 зразків кожного матеріалу, які були виготовлені у спеціально розробленій формі. Пакування і формування матеріалу у форму проводили в лабораторних умовах за температури повітря 18 – 210 С. Перед випробуваннями зразки витримували протягом 24 год. за температури 370 С у фізіологічному розчині. Зразки навантажували на установці СВР-5 за допомогою кулькового індентора. Під час експериментів одночасно записували акустико-емісійну інформацію за допомогою вимірювальної системи SKOP-8. У режимі постопрацювання будували залежності зміни навантаження впродовж експерименту, розподіл амплітуд зареєстрованих сигналів акустичної емісії та їх суми від часу. З отриманих залежностей визначали навантаження руйнування, переміщення індентора, та вивчали особливості руйнування композитів на основі аналізу генерування акустичної емісії під дією навантаження. Аналіз параметрів сигналів акустичної емісії показав, що найбільшу амплітуду та енергію мали сигнали, під час руйнування композиту Tetric N-Ceram, найменшу – Latelux.Документ Поширеність захворювань тканин пародонта у хворих на подагру(Полтавський державний медичний університет, 2021) Гнідь, М. Р.; Gnid, M. R.Подагра - системне захворювання, що характеризується появою запальної реакції в місцях відкладання кристалів моноурату натрію в осіб з гіперурикемією, яка зумовлена зовнішніми чинниками і (або) генетичними факторами. У пацієнтів із подагрою часто відзначають розвиток супутньої патології, такої як кардіоваскулярні захворювання (зокрема, артеріальна гіпертензія), цукровий діабет та хронічна хвороба нирок, а також стоматологічні захворювання. У фаховій літературі майже відсутні дослідження стану тканин пародонта у хворих на подагру. Метою нашого дослідження стало вивчення поширеності захворювань тканин пародонта у хворих на подагру. Для досягнення поставленої мети було сформовано 2 групи обстеження: основну, до якої увійшли 150 хворих на подагру, та порівняльну, яку склали 80 осіб, не обтяжених ревматологічною патологією. Вік обстежених коливався від 30 до 50 і більше років. Клінічне обстеження проводили згідно стандартної схеми, яка включала збір анамнезу та аналіз скарг хворих. Згідно результатів проведених досліджень, у хворих на подагру виявлено достовірно вищий рівень поширеності захворювань пародонта у всіх вікових групах, порівняно до осіб, не обтяжених ревматологічною патологією. У осіб основної групи вже у молодому віці спостерігали високий відсоток патології пародонта. У структурі захворювань пародонта хворих на подагру превалювали розвинені ступені ураження зубоутримуючого апарату - генералізований пародонтит ІІ і ІІІ ступеня розвитку, виявляли пародонтоз, тоді як у осіб, не обтяжених ревматологічною патологією, спостерігали більший відсоток початкових форм захворювань пародонта. Зі збільшенням віку у обох групах досліджували зростання поширеності захворювань тканин пародонта, проте у хворих на подагру цей процес був інтенсивнішим. Можна зробити висновок, що системні порушення при подагрі, провідними серед яких є хронічне аутоімунне запалення, оксидативний стрес, ендотеліальна дисфункція і високий ризик атеросклерозу, є предикторами як розвитку та швидкого прогресування, так і обтяження деструктивно-запальних уражень пародонта.Документ Дослідження видового складу мікрофлори пародонтальних кишень у хворих із генералізованим пародонтитом на тлі метаболічного синдрому(Полтавський державний медичний університет, 2021) Глущенко, Т. А.; Hlushchenko, T. A.У структурі стоматологічних захворювань хвороби пародонта займають одне з провідних місць і належать до найбільш актуальних проблем сучасної стоматології. Наявність супутньої соматичної патології, зокрема, серцево-судинних, ендокринологічних, аутоімунних захворювань є вагомим фактором, що визначає перебіг і прогноз захворювань тканин пародонта. Метаболічний синдром також є одним з гострих питань сучасної медицини, що пов’язано з його високою поширеністю в загальній популяції, внеском у розвиток та прогресування серцево-судинних захворювань. Кількість публікацій та науковий інтерес до метаболічного синдрому значно зріс за останній період, але, попри значну кількість публікацій з даної теми, мікробіом порожнини рота у хворих із патологією пародонта на тлі метаболічного синдрому вивчений недостатньо. Метою даного дослідження було вивчення видового складу мікрофлори пародонтальних кишень та частоти виділення окремих видів мікроорганізмів при загостреному перебігу генералізованого пародонтиту у хворих із метаболічним синдромом. Для вирішення поставленої мети було проведено мікробіологічне дослідження у 30 осіб, хворих на метаболічний синдром із генералізованим пародонтитом, що склали основну групу та 30 осіб, хворих на генералізований пародонтит без ендокринологічної патології, які сформували групу порівняння. Результати мікробіологічного дослідження вказують на патологічні зміни мікробіому порожнини рота у хворих із метаболічним синдромом з переважанням пародонтопатогенних мікроорганізмів. Можна припустити, що компоненти метаболічного синдрому ініціюють і підтримують мікробну інвазію і викликану нею запальну реакцію тканин пародонта. Простежується схожість патогенетичних механізмів метаболічного синдрому і захворювань пародонта, при яких розвиваються порушення всіх видів обміну речовин: білкового, ліпідного, мінерального, вуглеводного, що призводить до прогресуючої деструкції тканин ротової порожнини. Отримані дані дозволяють стверджувати про залежність між наявністю у хворого метаболічного синдрому і розвитком інтенсивного ураження тканин пародонта.Документ Необхідність формування базових знань з питань «Природно-осередкові інфекції» у здобувачів вищої медичної освіти в умовах сьогодення(Полтавський державний медичний університет, 2021) Звягольська, Ірина Миколаївна; Дерев’янко, Тетяна Василівна; Полянська, Валентина Павлівна; Федорченко, Віра Іванівна; Боброва, Нелля Олександрівна; Zviagolska, I. N; Derevianko, T. V.; Polianska, V. P; Fedorchenko, V. I.; Bobrova, N. O.; Звягольская, Ирина Николаевна; Деревянко, Татьяна Васильевна; Полянская, Валентина Павловна; Федорченко, Вера Ивановна; Боброва, Нелля АлександровнаНа стадії формування у здобувачів вищої медичної освіти базових знань з природно-осередкових інфекційних захворювань вертикально «зустрічаються» три нормативні дисципліни: медична біологія, мікробіологія, вірусологія та імунологія, інфекційні хвороби. Мікробіологія, вірусологія та імунологія з будь-яких поглядів займає центральну позицію у формуванні базових знань з питань природної осередковості інфекційних захворювань і як провідна доклінічна дисципліна закладає підвалини по застосуванню майбутнім фахівцем набутих знань, умінь та навичок в практичній діяльності. В статті розглянуто питання необхідності формування у здобувачів вищої освіти, які навчаються за спеціальністю «Медицина» і «Педіатрія», базових знань з природно-осередкових інфекцій в умовах сьогодення, а також можливі шляхи удосконалення навчально-пізнавальної діяльності суб’єктів навчання із врахуванням міждисциплінарній інтеграції. Набуття знань про актуальність природно-осередкових інфекційних захворювань, науково обґрунтовані характеристики цієї групи інфекцій та практичну спрямованість одержаної інформації здійснюються студентами, які навчаються за спеціальностями 222 «Медицина» і 228 «Педіатрія» під час їх перебування в освітньо-пізнавальному просторі кафедри мікробіології, вірусології та імунології на ІІ та ІІІ курсах. Студенти ІІ курсу, які навчаються за спеціальністю 221«Стоматологія», отримують знання з природно-осередкових інфекцій лише під час самостійної позааудиторної підготовки. На вимоги сучасної вищої медичної освіти колектив кафедри для забезпечення продуктивної навчально-пізнавальної діяльності студентів використовує різноманітні інструменти класичних та новітніх освітніх технологій, оптимально їх сполучаючи, адаптуючи чи модифікуючи у рамках дисципліни, які відповідають моделі пізнавальної діяльності. Така модель реалізується у чотири етапи, кожний із яких передбачає свої психолого-дидактичні цілі, які спрямовані на здійснення відповідної навчальної діяльності, і як кінцевий результат – формування базових знань з кожної конкретної теми практичного заняття, з кожного конкретного тематичного блоку, а по закінченню інтенсивної пізнавальної діяльності на кафедрі – очікувано високоякісний навчально-дієвий продукт з опанованої дисципліниДокумент Патогенетичні аспекти розвитку сечокам’яної хвороби у реципієнтів ниркового трансплантату(Полтавський державний медичний університет, 2021) Колупаєв, С. М.; Андон`єва, Н. М.; Kolupayev, S. M.; Andonieva, N. M.Мета роботи полягала в дослідженні частоти та патогенетичних особливостей розвитку сечокам’яної хвороби у реципієнтів ниркового трансплантату та оцінці можливостей використання малоінвазивних методів лікування в цій категорії пацієнтів. Пацієнтам у скринінговому порядку проводилось ультразвукове дослідження трансплантованої нирки та сечових шляхів. У випадку виявлення каменю додатково проводилася мультиспіральна комп’ютерна томографія задля уточнення розмірів, локалізації та рентгенівської щільності каменю. Контрастування не проводилось з метою уникнення гострого ниркового пошкодження трансплантату. Додатково всім хворим проводилось комплексне обстеження з оцінкою клінічних аналізів крові, сечі, біохімічного аналізу крові з визначенням креатиніну, сечовини, фосфору, магнію, кальцію, паратиреоїдного гормону. Пацієнтам з діаметром каменю до 5 мм та рентгенівською щільністю нижче 1000 HU призначалося динамічне спостереження та літолітична терапія. Контактна уретеролітотрипсія виконувалась пацієнтам з діаметром каменів понад 6 мм. Мінеральний склад каменів після літотрипсії оцінювався за допомогою інфрачервоної спектроскопії. За результатами дослідження, частота виявлення сечо- кам’яної хвороби у реципієнтів нирки склала 7,8%. У пацієнтів з наявністю каменів трансплантату та сечових шляхів виявлено достовірне збільшення рівня паратиреоїдного гормону та кальцію крові, лейкоцитурія різного ступеню вираженості у порівнянні з пацієнтами без сечокам’яної хвороби. Після виконання контактної уретеролітотрипсії стан «stone free» досягнуто у всіх пацієнтів, що підтверджено контрольним ультразвуковим дослідженням на п’яту добу після літотрипсії. Інфрачервона спектроскопія видалених фрагментів каменів визначила їх змішаний мінеральний склад, домінуючим компонентом якого були фосфати кальцію. Отримані дані свідчать про те, що можливими патогенетичними факторами, які сприяють формуванню сечових каменів у реципієнтів ниркового трансплантату, є гіперпаратиреоз та спричинена їм гіперкальціємія, а також інфекція сечовивідних шляхів. Контактну літотрипсію слід розглядати методом першого вибору у даній категорії пацієнтів.Документ Сонометрія тимусу та рекурентні респіраторні інфекції у дітей дошкільного віку(Полтавський державний медичний університет, 2021) Волошин, О. М.; Волошин, А. Н.; Voloshin, O. M.Отримані дотепер результати наукових досліджень щодо взаємозалежності між станом здоров’я дітей різного віку та розміром тимусу мають неоднозначну інтерпретацію. З одного боку, дослідники переважно із країн пострадянського простору відзначають наявність у дітей дошкільного віку чіткої асоціації між тимомегалією та підвищеною схильністю до рекурентних респіраторних інфекцій. З іншого боку, згідно із сучасними даними світової медичної науки відносно крупніший тимус, навпаки, вважається ознакою оптимального стану імунної системи дитини. Мета дослідження полягала у з’ясуванні стану залежності між фізичними параметрами вилочкової залози та частотою гострих респіраторних інфекцій у дітей віком 1-6 років. Матеріали і методи. Здійснене обстеження 37 дітей (16 хлопчиків і 21 дівчинка) віком 1-6 років, які перебували на стаціонарному лікуванні з приводу наявності у них гострої респіраторної інфекції. У кожної дитини розраховувалися два показники рекурентності гострих респіраторних інфекцій (інфекційний індекс, індекс резистентності), кілька антропометричних параметрів, а також проводилось ультразвукове дослідження тимусу. Статистична обробка отриманого цифрового матеріалу виконана за допомогою ліцензійної програми IBM SPSS Statistics 26. Результати. Тільки у 14 (37,84 %) обстежених дітей розміри тимусу перебували у межах референтних значень. У більшості пацієнтів (23 (62,16 %)) вони виявилися нижчими за ці значення. Встановлено наявність статистично значущого перевищення значень тимічного індексу у дітей молодшої вікової групи порівняно зі старшими дітьми. Не виявлено відмінності між хлочиками і дівчинками за об’ємом, масою вилочкової залози та тимічним індексом. Висновки. Між віком обстежених дітей і тимічним індексом існує помірно виражена зворотна залежність, відповідно до якої зі збільшенням їх віку відбувається зменшення значень цього індексу. Інтегральні показники рекурентності гострих респіраторних інфекцій серед дітей дошкільного віку не корелюють з вивченими абсолютними та відносними сонометричними параметрами тимусу. Значення тимічного індексу мають найтіснішу непряму кореляцію з площею поверхні тіла серед усіх врахованих у дітей антропометричних показників.Документ Dynamic changes of in incidence of ixodes tick bite cases in adult population of Vinnitsa region, Ukraine(Полтавський державний медичний університет, 2021) Panko, V.; Boiarska, Z.; Berezovskiy, I.; Mushit, S.Not all ticks carry dangerous pathogens, but their bites can threaten humans with diseases such as Ixodes tick-borne borreliosis (Lyme disease), Miyamoto disease, tick-borne viral encephalitis and about 150 other nosological entities. The season of life activity of Ixodes ticks begins in March and usually lasts until November and has two pronounced seasonal peaks during the year: over April – May and August – September. The relevance of the investigation is determined by the lack of the information on the incidence of tick bite cases among the population in Ukraine, and there no well elaborated sets of measures in order to prevent this problem. The purpose of this study is to provide a detailed analysis of the incidence of Ixodes tick bite cases among the adult population in the Vinnytsia region and in the city of Vinnytsia, to compare the number of detected cases for the period from 2013 to 2018, and to identify the most reliable and available prevention methods. The research was conducted at the laboratory of the municipal non-profit enterprise "Vinnytsia City Hospital G1" (KNP "VMKL"); statistical data were provided by the State Regional Sanitary and Epidemiological Station. We compared the prevalence of the disease in different districts of the Vinnytsia region and its insidence for the period from 2013 to 2018. During this period, the number of detected cases of tick bites resulted in the occurrence of various dangerous diseases went up from 53 to 317 cases among the entire adult population of the Vinnytsia region. For all years except 2018, the highest incidence rate was consistently observed in the Mogilev-Podilsk district district, even exceeding the level in more densely populated and large areas. Over the period from 2013 to 2018, the number of detected cases of tick bites in the adult population that resulted in various dangerous diseases rapidly and significantly increased. This necessitates to elaborate the set of preventive measures and to educate the population of all ages. Much attention should be paid to promoting vaccination as the only reliable way and the development of sanitary and hygienic recommendations for residents of municipal and rural areas (in the spring and summer).Документ Аргоноплазменная коагуляция в лечении наружного генитального эндометриоза у женщин(Полтавський державний медичний університет, 2021) Курбанова, Д. Ф.; Бадалова, А. А.; Kurbanova, D. F.; Badalova, A. А.Цель. Оценка эффективности метода аргоноплазменной коагуляции в лечении наружного генитального эндометриоза у женщин. Материалы и методы. Проведено открытое, проспективное, контролируемое, клинико-экспериментальное исследование. Обследовано 50 женщин с генитальным эндометриозом, в возрасте от 20 до 50 лет и старше (средний возраст составил 35±15 лет). Выявлены следующие формы генитального эндометриоза: перитонеальный эндометриоз - в 21 (42%) случаях; экстраперитонеальный эндометриоз - в 15 (30%); эндометриоз тела матки - в 9 (18%); ретроцервикальный эндометриоз - в 5 (10%) случаях соответственно. Были использованы клинический, лабораторный (анализы крови, мочи, биохимические исследования, гемостазиограм- ма, бактериологические и микроскопические исследования отделяемого цервикального канала и влагалища, цитологические исследования); инструментальные и специальные методы исследования. Методом иммуноферментного анализа проводили исследования на наличие инфекций: токсоплазмоза, герпеса и цитомегаловирусной, хламидийной, микоплазменной, уреаплазменной инфекций, краснухи. Результаты. Для лечения наружного генитального эндометриоза была применена комбинированная схема лечения: аргоноплазменная коагуляция эндометриоидных гетеропатий с использованием аппарата "ФОТЭК ЭА 141М" с последующим назначением курса гормонотерапии с применением диеногеста (визанны), что способствовало улучшению общего состояния и качества жизни, купированию клинических симптомов, снижению частоты рецидивов, улучшение гормонального фона женщин. При легкой форме наружного генитального эндометриоза, аргоноплазменная коагуляция эндометриоидных гетеропатий проведена в режиме "спрей" при заданной мощности 37-42 Вт, на глубине 0,1-1 мм с временным интервалом воздействия 2-4 сек. При среднетяжелой форме наружного генитального эндометриоза, аргоноплазменная коагуляция эндометриоидных очагов, расположенных на глубине 1-2 мм, проведена в режиме "спрей" при заданной мощности 42-50 Вт, с временным интервалом воздействия аргонового факела 3-5 сек. При тяжелой форме наружного генитального эндометриоза, аргоноплазменная коагуляция проведена в режиме "фильгур" при заданной мощности 57-64 Вт с временным интервалом воздействия 4-7 сек, на расстоянии не более 2,5-3,0 мм. Выводы. Применение аргоноплазменной коагуляции с использованием аппарата "ФОТЭК ЭА 141М" обеспечивает эффективность лечения без формирования грубых рубцов, побочных реакций и/или осложнений, укорочение временного интервала, отсутствие болевого синдрома, микробной контаминации, риска развития массивного кровотечения. Применение препаратов группы диеногеста эффективно в качестве противорецидивной терапии после проведенного хирургического лечения тяжелых форм генитального эндометриоза.Документ Використання остеопластичних матеріалів для заповнення кісткових дефектів щелеп після проведеного хірургічного лікування пацієнтів груп дослідження(Полтавський державний медичний університет, 2021) Бамбуляк, А. В.; Кузняк, Н. Б.; Лопушняк, Л. Я.; Дмитренко, Р. Р.; Бойчук, О. М.; Bambuliak, A. V.; Kuzniak, N. B.; Lopushniak, L. Ya.; Dmytrenko, R. R.; Boichuk, O. M.Впродовж останніх років у світі стрімко зростає кількість стоматологічних операцій, при яких виникає необхідність застосування ефективних остеопластичних матеріалів для швидкого відновлення кісткових дефектів та полегшення симптомів післяопераційного періоду у прооперованих пацієнтів. Для розвитку хірургічної стоматології у сучасних умовах надзвичайно важливим та актуальним завданням є пошук та впровадження в практичну діяльність імплантаційного матеріалу, який за своїми властивостями та характеристиками відповідав би аутокістці. Метою нашого дослідження було проаналізувати ефективність застосування остеопластичних матеріалів у пацієнтів груп дослідження після проведення операцій синус–ліфтингу, аугментації лунки видаленого зуба, остеосинтезу при переломах нижньої щелепи та видалення ретинованих третіх молярів. У відділенні хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня» було обстежено 280 осіб віком від 18 до 55 років з частковою або повною відсутністю зубів та атрофією альвеолярної дуги відповідної щелепи, з хронічним періодонтитом і хронічним генералізованим пародонтитом, з переломами нижньої щелепи та ретинованими третіми молярами. Усім пацієнтам планувалось виготовлення ортопедичних конструкцій з опорою на дентальні імплантати. Встановлено, що у пацієнтів підгруп Б усіх груп дослідження, де заповнення кісткових дефектів було проведене за допомогою комбінації остеопластичного матеріалу «Колапан–Л» з мультипотентними мезенхімальними стромальними клітинами жирової тканини та збагаченої тромбоцитами плазми, у післяопераційному періоді спостерігалося зменшення проявів клінічних симптомів: больового синдрому, колатерального набряку, гіперемії слизової оболонки ротової порожнини та краще відновлення кісткової тканини в місці проведеного хірургічного лікування, у порівнянні із підгрупами А, де аугментація проводилася препаратом «Колапан–Л», та підгрупами В, де загоєння відбувалося під кров’яним згустком. Використання остеопластичних матеріалів на основі мультипотентних мезенхімальних стромальних клітин жирової тканини під час проведення стоматологічних операцій покращує регенеративні та репараційні властивості кісткової тканини, полегшує перебіг післяопераційного періоду та сприяє скороченню термінів стаціонарного лікування пацієнтів.Документ Оцінка ефективності використання комбінації анальгетиків та спазмолітиків при терапії абдомінального болю в ургентній хірургії(Полтавський державний медичний університет, 2021) Іващенко, Дмитро Миколайович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Шевчук, Микола Петрович; Прихідько, Роман Анатолійович; Ivashchenko, D. M.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Shevchyk, M. P.; Prihidko, R. A.Гострий абдомінальний біль – симптомокомплекс, що розвивається у пацієнта при наявності патології органів шлунково-кишкового тракту, черевної порожнини та заочеревинного простору, є однією з ведучих причин госпіталізації у хірургічні ст аціонари як в Україні, так і за кордоном. Метою дослідження була оцінка впливу комбінованого лікарського засобу «Neospastil», який належить до групи спазмолітичних засобів у комбінації з анальгетиками, на вираженість симптомів абдомінального спастичного болю для покращення лікування пацієнтів. Для цього були проведені клінічні дослідження на 90 пацієнтах, госпіталізованих в хірургічне відділення з клінікою абдомінального больового синдрому. Пацієнти були розподілені на 3 групи по 30 хворих в кожній. У групах ми використовували різні варіанти спазмолітичної та аналгетичної терапії і порівнювали її ефективність за часом настання аналгетичного ефекту, за часом купування абдомінального спазму та за тривалістю періодів між повторенням спастичного болю. За отриман ими результатами нашого дослідження встановлено, що використання комбінованого препарату «Неоспастил», у терапії гострого абдомінального больового синдрому вже в першу добу використання дозволило знизити вираженість больового синдрому на 38% в порівнянні з використанням дротаверинe та на 19% в порівнянні з аналогами комбінованих препаратів. Також відмічено подовження терміну виникнення послідуючих нападів переймоподібних спастичних болей при використанні досліджуваного препарату на 2,2±0,5 години в порівнянні з дротаверином та на 1,1±0,1 години в порівнянні зі спазмалгоном. При використанні неоспастилу відмічено зниження часу тривалості нападу абдомінального спазму на 29% в порівнянні з дротаверином та на 22% в порівнянні з спазмалгоном. Підсумовуючи отримані дані, можна рекомендувати використання досліджуваний препарат для первинної терапії абдомінального спастичного болю у хірургічних пацієнтів, що призведе до покращення клінічних результатів лікування