Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. 2021

Постійне посилання на фонд

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/15613

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 152

Ризик виникнення тромбозів онкогінекологічних хворих з різною локалізацією пухлинного процесу на фоні профілактичної терапії
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Боднар, П. Я.; Bodnar, P. Ya.
The tumour process in the female reproductive organs is known as a trigger for the development of thromboembolic complications. Tumour growth, surgery, anticancer therapy, venous catheters and physical inactivity contribute to the risk of thrombosis. There are numerous instances when even under adequate thromboembolism prevention patient may develop deep vein thrombosis resulting in further thrombi migration throughout the body. Such migration can lead to lethal outcome and, unfortunately, nullifies all treatment measures carried out as well as results in significant economic losses. Viewing the problem in a whole requires constant monitoring of blood parameters in dynamics with the interpretation and evaluation of the findings obtained. The purpose of this study is to compare blood parameters of gynaecological patients with a tumour process in the reproductive organs, who are undergoing treatment, have already undergone surgery or have sought medical assistance for the first time. The study included 43 women, who were divided into groups: the control group involved 14 patients; 17 women with cervical cancer; 8 women with the uterine body cancer; 4 women with ovarian cancer. In all groups, except for the control group, the investigations were carried out before the beginning of treatment, during and after the treatment. The comparison of the blood indicators in the women during the treatment and in post-operative period following the tumour removal demonstrated insignificant changes in the indices of coagulation system, even when taking into account the measures to prevent thrombogenesis. After the counting, the indices confirmed their statistical significance. All women, except those in the control group, demonstrated an increase in the level of all blood parameters, which are responsible for the formation of blood clots and indicate hypercoagu-lation. We noticed that the risk of blood clots in the female patients with tumours of the reproductive organs remained high, regardless of the localization of the process and the methods of treatment. It is not known exactly to what extent blood count findings would have changed without prescribing thromboembolism prevention course for gynaecological cancerous patients. This study has shown the risk of thrombus formation in gynaecological oncology always remains high. The activation of the blood coagulation system occurs in all patients with cancerous diseases of the female reproductive organs of different localization. Surgical intervention or the anticancer therapy stimulates the blood coagulation function, and preventive treatment with pharmacological and mechanical methods does not make it possible to control these indicators in the first days after the operation. The patients with tumours of the female reproductive organs should be included in the group of patients with a high risk of thromboembolic complications.
Зміни активності індуцибельної синтази оксиду азоту при експериментальній діабетичній ретинопатії та способах її корекції
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Сірман, Я. В.; Савицький, І. В.; Прейс, Н. І.; Sirman, Y. V.; Savytskyi, I. V.; Preys, N. I.
Діабетична ретинопатія за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я – основна причина зниження зору та сліпоти при цукровому діабеті. Мета дослідження: аналіз змін активності індуцибельної синтази оксиду азоту при експериментальній діабетичній ретинопатії та при різних способах її корекції. Матеріал та методи. Дослідження проводилося на білих щурах лінії Вістар масою 180-200 г. Відповідно до задач тварини були розподілені на 7 груп: 1-а група – 60 інтактних тварин; 2-а група – 60 тварин, у яких моделювали діабетичну ретинопатію без подальшої корекції. 3 група-– 60 тварин, у яких моделювали діабетичну ретинопатію з подальшою корекцією гіперглікемії. 4 група – 60 тварин, у яких моделювали діабетичну ретинопатію з подальшою корекцією гіперглікемії, введенням афліберцепта та розчину L-аргініну. 5 группа – 60 тварин, у яких моделювали діабетичну ретинопатію з подальшою корекцією гіперглікемії, введенням афліберцепта та бромфенаку. 6 група – 60 тварин, у яких моделювали діабетичну ретинопатію з подальшою корекцією гіперглікемії, введенням афліберцепта, L-карнітіну та бромфенаку. 7 група – 60 тварин, у яких моделювали діабетичну ретинопатію з подальшою корекцією гіперглікемії, введенням афліберцепта, розчину L-аргініну та цитиколіну. Результати та висновки. Одержані результати свідчать про підвищення активності індуцибельної синтази оксиду азоту, починаючи із 30-ї та з подальшим прогресуванням на 60-у та 180-у доби експериментальної діабетичної ретинопатії, що свідчить про порушення фізіологічного шляху синтезу оксиду азоту. Корекція гіпоглікемічними засобами у 3-й групі мала позитивний ефект, але не була спроможна знизити активність індуцибельної синтази оксиду азоту, яка на 2-му та 3-му етапі підвищилася, тому виникла необхідність у застосуванні додаткових засобів. Застосування афліберцепту та донатора оксиду азоту у 4-й групі для корекції розвитку діабетичної ретинопатії суттєво знижувала активність індуцибельної синтази оксиду азоту (найбільш результативно на 180-у добу експерименту), проте не досягала контрольних показників. Доведено, що корекція, проведена у 5-й та 6-й групах значно знижувала активність індуцибельної синтази оксиду азоту але не досягала контрольних показників. У п’ятій групі на 180-у добу активність маркера навпаки підвищується. Максимально ефективною корекцією виявилось поєднання метформіну, афліберцепту, L-аргініну та цитиколіну щурам 7-ї групи, про що свідчить нормалізація рівню малонового діальдегіду на 60-у добу експерименту, а на 180-у було зафіксовано зниження вмісту маркера до контрольних показників.
Педагогічно-організаційні аспекти дистанційного навчання в медицині
(2021) Полянська, Валентина Павлівна; Звягольська, Ірина Миколаївна; Дерев’янко, Тетяна Василівна; Полянская, Валентина Павловна; Звягольская, Ирина Николаевна; Деревянко, Татьяна Васильевна; Polianska, V. P.; Zviaholska, I. M.; Derevianko, T. V.
Постійно зростаючий обсяг нових знань, розробки високоточних діагностичних методів, ефективних технологій лікування, поява новітніх інформаційних технологій та засобів комунікації потребують нововведень в систему медичної освіти. Однією з важливих тенденцій розвитку сучасної освіти стало широке впровадження різних технологій дистанційного навчання. У статті розглядаються основні задачі дистанційного навчання в медичній галузі та наукові підходи їх вирішення під час організації освітнього процесу. Тому метою даної публікації є аналіз та висвітлення засад організації дистанційного навчання. Для ефективної організації дистанційного навчання необхідно керуватися основними дидактичними принципами та використанням, переважно, інформаційно-рецептивного і дослідницького методів. Для забезпечення дистанційного навчання можуть бути рекомендовані основні технології дистанційного навчання такі, як кейс-технології, ТВ-технології, веб-платформи. Досвід організації дистанційного навчання на кафедрі мікробіології, вірусології та імунології Української медичної стоматологічної академії показав, що в умовах карантинних обмежень оптимальним було впровадження змішаних комп’ютерних та Інтернет-технологій. Найбільш пристосованими і простими у користуванні для проведення практичних занять виявились платформи ZOOM і Google Classroom. Проте, залишається відкритою проблема набуття практичних навичок здобувачами медичної освіти, а саме: робота з мікроскопом, приготування препаратів, культивування мікроорганізмів, постановка та облік антибіотикограм, постановка серологічних реакцій, тощо. Таким чином, педагогічно-організаційні засади дистанційного медичного навчання сприяють впровадженню новітніх інформаційних технологій в освітній простір, але на даному етапі розвитку суспільства може розглядатися лише як складова традиційних форм навчання.
Структурні особливості гепатоцитів білих щурів
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Мустафіна, Галія Міркатівна; Мустафина, Галия Миркатовна; Mustafina, G. M.
В даний час відомо, що печінка є поліфункціональним органом з надскладною структурною органі- зацією, в якому, більше 80% клітинної популяції складають гепатоцити - органоспецифічні клітини, які беруть участь в поглинанні, синтезі, накопиченні різних речовин, що виділяються згодом в кров або в жовч. Метою дослідження було отримання на світлооптичному рівні сукупності морфологіч- них даних, що характеризують особливості будови гепатоцитів білих щурів. Дослідження виконано на 10 безпородних білих щурах обох статей, масою 204 ± 0,67 г. Всі дослідження були проведені відповідно до норм біоетики та етичних принципів роботи з експериментальними тваринами. З препаратів печінки виготовлялися традиційні парафінові блоки і напівтонкі зрізи, які вивчалися за допомогою світлового мікроскопа. Проведеними дослідженнями встановлено, що в тканині печінки інтактних білих щурів в кількісному відношенні переважають гепатоцити. Розмірні характерис- тики останніх досить варіабельні і коливаються в межах: поперечний розмір 15,38 - 19,41 мкм., по- здовжній 21,98 - 26,46 мкм., а середній показник площі гепатоцитів відповідно 432,50 ± 40,93 мкм2. Середній діаметр ядер склав 7,61 ± 0,25 мкм, площа ядер 45,46 ± 3,06 мкм2. Враховуюче виявлене, середнє-арифметично площа цитоплазми складає 387,03 ± 41,03 мкм2, а ядерно-цитоплазматичне співвідношення гепатоцитів відповідно в середньому становить 0,119 ± 0,01. Переважна кількість гепатоцитів мали одне ядро, відносна кількість таких клітин склала 79,41%. Відповідно 20,59% ге- патоцитів містили два ядра, трьохядерних клітин виявлено не було. Виявлено, що тканина печінки білих щурів контрольної групи представлена переважно гепатоцитами з помірною кількістю рів- номірно розподілених гранул глікогену, що займають переважно проміжні відділи печінкових часто- чок. Дослідженням напівтонких зрізів встановлена поліморфність популяції гепатоцитів, серед яких на підставі тінкторіальних властивостей ядра та цитоплазми можливо виділити чотири типи гепатоцитів, при цьому кількісно переважають гепатоцити з помірною базофілією цитопла- зми та темним ядром. Висловлюється припущення, що на класичних гістологічних препаратах морфологічна картина гепатоцитів обумовлена, в першу чергу, кількістю глікогену в цитоплазмі, а на напівтонких зрізах, вочевидь знаходять відображення й інші функціональні особливості окре- мих печінкових клітин, такі як ступінь продукції жовчі, секреції білків, жирів та інших речовин. Таким чином особливості структурної організації різних типів гепатоцитів необхідно враховувати при диференціальній діагностиці нормального функціонального стану клітин і розвитку в останніх дистрофічних процесів.
Роль лапароліфтингу при виконанні лапароскопічних холецистектомій у пацієнтів з COVID-19
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Заєць, Сергій Миколайович; Дудченко, Максим Олександрович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Заец, С. Н.; Дудченко, Максим Александрович; Иващенко, Дмитрий Николаевич; Zaiets, S. M.; Dudchenko, M. O.; Ivashchenko, D. M.
Починаючи з березня 2020 року, коли лікарі стикнулися з початком пандемії коронавірусної хвороби (SARS-CoV-2), хірургічна служба постала перед новими проблемами: зростання екстреної патології черевної порожнини та наявності вірусної хвороби COVID-19 як супутнього стану. Респіраторна інфекція вимагає пошуки шляхів покращення проведення оперативних лапароскопічних втручань, оскільки у всіх пацієнтів мають місце респіраторні порушення. Одним із методів який може стати на допомозі є лапароліфтинг або «безгазова лапароскопія». Метою дослідження було дослідження ефективності та безпечності методу безгазової лапароскопії (лапароліфтингу) при проведенні ендоскопічних холецистектомій у пацієнтів з супутньою інфекцією COVID-19. Ми проаналізували клінічні дані пацієнтів, хворих на гострий деструктивний холецистит з супутньою інфекцією COVID-19, яким виконувалося лапароскопічна холецистектомія з використанням пристрою лапароліфтингу та порівняли їх з традиційною операцією з використанням карбоксиперитонеуму. Згідно отриманих даних можна припустити, що використання методу «безгазової лапароскопії» при наявності респіраторного дистрес-синдрому у пацієнтів з COVID-19 дозволяє зменшити необхідність в підвищенні пікового тиску на вдосі при виконанні інтубаційного наркозу, також у післяопераційному періоді даний метод позитивно впливає на потребу пацієнтів у кисні для досягнення необхідної сатурації. Аналізуючи лабораторні показники, отримали висновок, що обидва методи є співставними і не викликають критичних зрушень гомеостазу організму. Також, згідно дослідження лапароліфтинг є безпечною методикою, що не призводить до посилення больового синдрому після операції та до порушення активізації пацієнта. Отже ми можемо рекомендувати використовувати лапароліфтинг при проведенні лапароскопічної холецистектомії у пацієнтів з COVID-19.
Результаты эндоскопической диагностики кровотечений после операций, выполненных на органах брюшной полости
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Юсубов, И. А.; Гасымов, Н. А.; Шарифов, Э. Ю.; Yusubov, I. A.; Gasimov, N. A.; Sharifov, E. Y.
Цель исследования – провести сравнительный анализ эффективности методов эндовидеохирургической диагностики желудочно-кишечных и интроабдоминальных кровотечений, возникших после операций, выполненных на органах брюшной полости. Материалы и методы. В основную группу вошли больные (n=408), в диагностике которых активно использовался метод эндовидеохирургии. В контрольную группу вошли пациенты (n=102), которым для коррекции кровотечения, возникшего после аналогичных хирургических вмешательств, применялись традиционные хирургические методы. У 323 больных наблюдалось желудочно-кишечное кровотечение, а у 85 - интраабдоминальное кровотечение. Во всех наблюдениях был проведён эндоскопический гемостаз путём клипирования (n=57), подслизистой инфильтрации (n=32), электрокоагуляции (n=29), аргонноплазменной коагуляции (n=74) и комбинированных методик (n=54). Результаты и их обсуждение. 408 больных с клиническими признаками кровотечения в раннем послеоперационном периоде были обследованы с применением эндоскопической техники. Пациентам с подозрительными клиническими и лабораторными данными проводилось ультразвуковое исследование, что позволило выявить наличие свободной жидкости в одном или нескольких отделах брюшной полости. Лапароскопия была проведена в первых часах послеоперационного периода (n=17), в первый день послеоперационного периода (n=36), на второй день (n=19), на третий (n=8), на пятый (n=3), а на шестой день (n=2) случаях. Осложнения были исключены у 7 (16,0%) пациентов, несмотря на снижение артериального давления и уровня гемоглобина. Объем крови, обнаруженной в брюшной полости включая сгустки, составил от 30 мл до 2000 мл. Признаки продолжающегося кровотечения (преобладание большого количества жидкой крови с небольшим количеством сгустков) быжены в 49 (57,6%) наблюдениях, а признаки остановившегося кровотечения (наличие большого количества сгустков с небольшим количеством жидкой крови) - в 29 (34,1%) наблюдениях. Гемостаз обеспечили путём электрокоагуляции (n=35), клипирования (n=15), наложением швов (n=12) и тампонадой из мини-лапаротомического разреза (n=9). Желудочно-кишечное кровотечение наблюдалось у 323 больных, а интраабдоминальное кровотечение - у 85. В 8,4% (n=27) случаев подозрение на послеоперационное осложнение было исключено путём эндоскопических обследований. В 91,6% (n=296) клинических наблюдений подтвердилось раннее послеоперационное кровотечение или признаки нестойкого гемостаза с риском повторного кровотечения. В случае подозрительных клинико-абораторных данных, указывающих на интраабдоминальные кровотечения, диагностическая лапароскопия позволила исключить осложнения у 16,0% больных, несмотря на снижение артериального давления и уровня гемоглобина.
Антисептичні властивості цитратного буферу
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Бублій, Тетяна Дмитрівна; Ганчо, Ольга Валеріївна; Костиренко, Олексій Петрович; Бублий, Татьяна Дмитриевна; Ганчо, Ольга Валерьевна; Костыренко, Алексей Петрович; Bublij, T. D.; Hancho, O. V. ; Kostyrenko, О. P.
Антисептичні властивості ендодонтичних матеріалів можуть бути корисні для здійснення мікробного контролю в системі кореневих каналів. Мета роботи – вивчити чутливість еталонних штамів мікроорганізмів до цитратного буферу та його комбінації з антибіотиком «Амоксиклав». Для вирішення поставленої мети використовували музейні штами E. coli АТСС 25922, S. Aureus АТСС 25923, S. epidermidis АТСС 14990, E. faecalis АТСС 29212, M. lysodeiсticus АТСС 4698 та C. albicans АТСС10231. Чутливість стандартних штамів мікроорганізмів до препаратів вивчали диско-діфузійним методом, для контролю використовували хлоргексидин біглюконат 0,05%. В ході нашого дослідження встановлено, що цитратний буфер має високу антибактеріальну активність. Комбінація цитратного буферу з антибіотиком збільшувала чутливість усіх еталонних штамів. Штам E. coli АТСС 25922 мав слабку чутливість до цитратного буферу, але його комбінування з антибіотиком збільшувало антибактеріальну дію у 2,3 рази (р<0,05). Простежувалось послідовне приростання в середньому на 5 мм чутливості ентерококу до дослідних речовин в напрямку хлоргексидин – цитратний буфер – цитратний буфер + «Амоксиклав». При порівнянні отриманих результатів за умов використання цитратного буферу, його комбінації з антибіотиком та хлоргексидином в якості контроля, звертає увагу менша активність останнього до штамів представників транзиторної та нормальної мікрофлори порожнини рота, якими є E. coli АТСС 25922 та M. lysodeiсticus АТСС 4698 ї, навпаки, більш виражена активність дослідних композицій до штамів патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів – стафілококів, ентерококів та дріжджеподібних грибів, що вказує на перевагу цитратного буферу та його комбінації з антибіотиком за умов їх використання при лікуванні ускладненого карієсу.
Вплив показника OHIP-49 на вибір матеріалу реставрації зубів фронтальної групи
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Водоріз, Ярослав Юрійович; Ткаченко, Ірина Михайлівна; Браїлко, Наталія Миколаївна; Скубій, Іван Вікторович; Скубій, Оксана Миколаївна; Vodoriz, Ya. Yu.; Tkachenko, I. M.; Brailko, N. M.; Skubiy, I. V.; Skubiy, A. N.
Вступ. Важливим показником якості наданої стоматологічної допомоги є задоволеність пацієнта. На сьогодні за суб’єктивною оцінкою пацієнтом результатів лікування базуються критерії визначення якості життя, які є вагомим показниками у визначенні результативності стоматологічного лікування. Мета. З’ясувати динаміку зміни показника oral heal impact factor (OHIP-49) у пацієнтів різного віку та статі на вибір матеріалу реставрації зубів фронтальної групи. Матеріали і методи Для досліджень долучалися пацієнти із потребою у відновленні зубів фронтальної групи. Розподіл здійснювався за трьома групами. В першу дослідну групу набирались особи, у яких реставрація виконувалась за допомогою вінірів з лейцитної склокераміки IPS Empress. В другу групу набирались особи, у яких виконувались реставрації з кераміки з польового шпату EX3. До третьої групи набирались особи, у яких лікування проводилось композитним фотокомпозитом EsthetX. Результати. Отже, виходячи з даних, отриманих в результаті досліджень, можна резолювати, що тенденція зміни показника впливу стоматологічного здоров’я на якість життя була значнішою у жінок, ніж у чоловіків. Особи другої вікової групи аналогічно відмічали більш значне покращення якості життя після реставрування зубів. Не дивлячись на те, що покращення якості життя відмічалося за всіма параметрами, згідно з анкетою OHIP-49, найсуттєвішим відмічалося поліпшення показників психологічного сприйняття. Висновки. Виходячи з даних дослідження впливу стоматологічного здоров’я на рівень якості життя, пацієнтам із суттєвим погіршенням якості життя (понад 65 балів за OHIP-49) необхідно рекомендувати польовошпатні реставрації або реставрації з лейцитного скла з метою отримання найбільш ефективного і якісного покращення якості життя, в тому числі з психологічного аспекту.
Оцінка критеріїв надання стоматологічної допомоги жителям Закарпаття
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Мельник, В. С.; Горзов, Л. Ф.; Дуганчик, Я. І.; Мельник, С. В.; Melnik, V. S.; Horzov, L. F.; Duganchik, Ya. I.; Melnik, S. V.
Вступ. Стоматологічна допомога відноситься до числа найбільш затребуваних видів медичної допомоги, і підвищення якості її надання є важливим завданням охорони здоров'я. На жаль, зменшення державного фінансування стоматологічних установ призводить до зниження доступності безкоштовних стоматологічних послуг для більшої частини населення, в зв'язку з чим виникає необхідність підготовки нових програм вдосконалення стоматологічної служби, адаптованих до сучасних умов. Мета дослідження: оцінка діючої системи охорони здоров'я в наданні стоматологічної допомоги в сільських районах Закарпаття. Матеріали та методи дослідження. З метою реалізації поставленої мети дослідження було проведено соціологічне опитування 437 жителів двох районів Закарпаття (Перечинського і Великоберезнянського), віком від 18 років за методом особистого формалізованого інтерв’ю (face-to-face), які коли-небудь зверталися за стоматологічною допомогою. Результати дослідження. В результаті проведеного опитування була виявлена висока потреба жителів обох районів в стоматологічній допомозі. Найчастіше за стоматологічною допомогою зверталися жителі Перечинського району (77,1%), ніж Великоберезнянського (64,3%). Найчастіше зверталися пацієнти у віці 18-29 років (42,2%), рідше у віці 30-49 років - 27,4%, 50-70 років - 19,6%, старше 70 років – 10,8%. Проведене анкетування показало, що тільки 19% респондентів із загального числа опитаних жителів обох районів влаштовує безболісність проведеного лікування. Доступність і якість наданої допомоги жителів задовольняє в рівній мірі недостатньо: Перечинського району (29% і 14% відповідно), жителів Великоберезнянського району (28% і 13% відповідно). Серед опитаних респондентів в цілому більше 60% позитивно ставляться до платних послуг в стоматології: вважають, що стоматологічна допомога повинна бути платною 15%, а 54,2% жителів обох районів згодні заплатити за лікування за умови, що «плата буде не дуже високою, а лікування якісним». Однозначно негативно до платних послуг відносяться 30,8%. Висновок. Проведене дослідження вказує на високу потребу населення Закарпаття в якісній стоматологічній допомозі. Велика частина жителів в разі потреби звертається в стоматологічну поліклініку за місцем проживання, однак майже кожен п'ятий хворий воліє звертатися в інші заклади. Основними пріоритетами при виборі альтернативного медичного закладу є якість та доступність допомоги, відсутність черг. Велика частина населення, понад 60%, позитивно ставиться до платних послуг і готова платити за окремі види послуг. Від ступеня задоволеності пацієнтів від отриманої медичної допомоги, від враження, виробленого установою охорони здоров'я та медичним персоналом на хворих, залежать як їх повторне звернення у разі потреби до цієї установи, так і інформація про нього, яка в подальшому буде поширюватися серед близьких і знайомих. Саме думка населення в кінцевому підсумку формує імідж лікувального закладу.
Прогностична цінність ендотеліального моноцитактивуючого пептиду – іі щодо розвитку гострої лівошлуночкової недостатності у госпітальному періоді гострого інфаркту міокарда у хворих на цукровий діабет 2 типу
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Фельдман, Д. А.; Риндіна, Наталія Геннадіївна
Вступ. У хворих на цукровий діабет 2 типу, коморбідна патологія, кардіогенний шок гострий інфаркт міокарду в 20% випадків зустрічається цукровий діабет 2 типу, що значно вище даного показника во всій популяції. При наявності даної коморбідної патології частота виникнення гострої лівошлуночкової недостатності з кардіогенним шоком значно вища ніж можна б було спрогнозувати на підставі розміру інфарктної зони, що є актуальним питанням сучасної кардіології. В основі етіопатогенезу розвитку гострому інфаркті міокарда при наявності цукрового діабету 2 типу лежить ендотеліальна дисфункція. Ендотеліальний моноцитактивуючий пептид ІІ – це ультифункціональний пептид, що володіє вираженою ангіогенезною та прозапальною активністю, активуючи прозапальні цитокіни та індукуючи запальні зміни в судинах. Він відіграє важливу роль у процесі реваскуляризації тканин міокарда при гострому інфаркті міокарда. Мета дослідження – дослідити зв'язок активності ендотеліального моноцитактивуючого пептиду - ІІ та гострої лівошлуночкової недостатності у хворих на гострий інфаркт міокарда у госпітальному періоді та цукровий діабет 2 типу, а також оцінити прогностичні властивості ендотеліального моноцитактивуючого пептиду - ІІ щодо тяжкої лівошлуночкової недостатності з розвитком кардіогенного шоку у даної когорти хворих з побудовою моделі прогнозу. Матеріал та методи дослідження. В дослідженні брали участь 120 хворих на ГІМ, які були розподілені на 2 групи: 1 група - хворі з супутнім ЦД 2 типу (n=70), 2 група – хворі на ізольований ГІМ (n=50). Серед обстежуваних було 60 чоловіків та 60 жінок, середній вік яких дорівнював 66,35±0,91 років, р<0,05). До складу контрольної групи увійшли 20 практично здорових осіб. Пацієнтам 1-ої, 2-ої та контрольної груп були виконані загальні рутинні клінічні та інструментальні обстеження. Згідно з завданнями даного дослідження на 1-шу добу ГІМ всім особам, які брали участь в ньому, було визначено рівень ЕМАР-ІІ за допомогою комерційної тест-системи «Human Еndothelial monocyte activating polypeptide – ІІ ELISA KIT». Всі отримані в ході дослідження дані були оброблені за допомогою програмного пакету «Statistica 6,0» (StatSoft Inc, США). Результати дослідження та їх обговорення. У хворих 1-ої групи рівень ендотеліального моноцитактивуючого пептиду-ІІ був вищим ніж у хворих 2-ої групи у 1,65 рази - 4,54±0,331 нг/мл, 2,74±0,21 нг/мл, відповідно (р<0,05). У контрольній групі середнє значення даного показника дорівнювало 1,1±0,037 нг/мл. У 44% хворих, які входили до групи 3-ого тертілю за рівнем ендотеліального моноцитактивуючого пептиду-ІІ був виявлений ІV клас за шкалою Кillip. Значення показника ендотеліального моноцитактивуючого пептиду-ІІ >6,45 нг/мл у хворих 1-ої групи та >3,31 нг/мл у хворих 2-ої групи було предиктором виникнення лівошлуночкової недостатності з кардіогенним шоком. За результатами дослідження розроблено багатофакторну логістичну регресійну модель прогнозу розвитку ІV класу за шкалою Кillip – гострої лівошлуночкової недостатності з кардіогенним шоком у госпітальному перебігу ГІМ у хворих на ЦД 2 типу. Висновки. Таким чином, ендотеліальний моноцитактивуючий пептид-ІІ виступає у ролі предиктора гострої лівошлуночкової недостатності з розвитком кардіогенного шоку у госпітальному періоді гострого інфаркту міокарда у хворих на цукровий діабет 2 типу.
Особливості стаціонарного етапу реабілітації пацієнтів після кардіохірургічних втручань
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Тесленко, Юрій Віталійович; Писана, Богдана Олександрівна; Рустамян, Сатєнік Тігранівна; Teslenko, Y. V.; Pysana, B. A.; Rustamian, S. T.
Провідні позиції щодо найпоширеніших інвалідизуючих захворювань та основних причин смертності населення залишаються за серцево-судинними захворюваннями. Збільшення кількості проведених кардіохірургічних втручань обумовлює потребу в проведенні реабілітаційних заходів. У зв’язку з індивідуальними особливостями пацієнтів існує потреба у розробці та апробації індивідуальних програм реабілітації хворих, що перенесли аорто-коронарне шунтування, протезування клапанів. Метою проведеного дослідження було визначення особливостей кардіологічної реабілітації пацієнтів після кардіохірургічних втручань та оцінка ефективності багатокомпонентних індивідуалізованих програм кардіологічної реабілітації. Дослідження проводилося на базі нещодавно відкритого відділення реабілітації та планової кардіології Комунального підприємства «Полтавський обласний клінічний медичний кардіоваскулярний центр Полтавської обласної ради». Дослідження проводилось серед хворих після перенесеного аортокоронарного шунтування та протезування клапанів. При проведенні реабілітаційних заходів у пацієнтів після кардіохірургічних втручань актуальним є визначення рівня реабілітаційного потенціалу, що дає можливість підібрати оптимальний темп та обсяг реабілітаційних заходів, базуючись на індивідуальних показниках пацієнтів. Впровадження багатокомпонентних, індивідуалізованих щодо рівня реабілітаційного потенціалу, програм кардіологічної реабілітації у пацієнтів після проведених кардіохірургічних втручань достовірно дозволяє скоротити терміни перебування пацієнтів на стаціонарному етапі реабілітації та прискорити темпи розширення рухового режиму, а також сприяє більш високому рівню якості життя порівняно з пацієнтами після кардіохірургічних втручань, що реабілітовані за стандартними методиками. Рекомендованим є ранній початок реабілітаційних заходів у кардіохірургічних пацієнтів, зважаючи на ліпше відновлення втрачених функцій. Використання проби з 6-ти хвилинною ходьбою на початку та по завершенню стаціонарного етапу кардіологічної реабілітації пацієнтів після проведених кардіохірургічних втручань дозволяє проводити оцінку ефективності реабілітаційних заходів.
Поширеність та особливості перебігу туберкульозу у ВІЛ-інфікованих пацієнтів із урахуванням носійства алелі 299gly гена TLR4
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Коваль, Тетяна Ігорівна; Марченко, Олена Геннадіївна; Котелевська, Тетяна Михайлівна; Лимаренко, Ніна Петрівна; Артемьєва, Олена Володимирівна; Koval, T. I.; Marchenko, A. H.; Kotelevska, T. M.; Lymarenko, N. P.; Artemieva, O. V.
Інфекція вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ-інфекція) залишається однією з найгостріших проблем сучасної медицини. Серед опортуністичних інфекцій туберкульоз залишається провідною причиною летальності серед людей, які живуть з вірусом імунодефіциту людини, і є причиною кожної третьої смерті, асоційованої з синдромом набутого імунодефіциту. Особливостями туберкульозу у поєднанні з ВІЛ-інфекцією є атиповий перебіг процесу на фоні ВІЛ-інфекції, неспецифічність клінічних симптомів зі зростанням частоти позалегеневих уражень, мінімальні рентгенологічні прояви, низька частота виділення збудника та стрімкий перебіг захворювання. В останні роки значна увага дослідників усього світу приділялася вивченню впливу генетичних варіацій генів на перебіг інфекційних хвороб у людини, в тому числі й ВІЛ-інфекції та туберкульозу, зокрема дослідженню рецеп- торів вродженої імунної системи – Tool-рецепторів, які взаємодіють зі збудниками і стимулюють ефекторні механізми вродженого імунітету. Мета: визначити поширеність та оцінити особливості перебігу туберкульозу до та на фоні антиретровірусної терапії із урахуванням носійства алелі 299Gly гена TLR4. Для оцінки проявів, з’ясування клінічних характеристик перебігу захворювання в динаміці до призначення і на фоні антиретровірусної терапії проведене ретроспективне когортне обстеження 181 хворого на ВІЛ-інфекцію до призначення та проспективне когортне після початку лікування. Встановлено, що, незважаючи на вірусологічну та імунологічну ефективність лікування, реєстрація туберкульозу у ВІЛ-інфікованих пацієнтів на фоні антиретровірусної терапії залиши- лась практично на сталому рівні у порівнянні з періодом до призначення антиретровірусної терапії (17,0% проти 14,9%, р >0,05). Аналіз за генотипами гена TLR4 показав, що протягом періоду спо- стереження до початку антиретровірусної терапії у пацієнтів із носійством алелі 299Gly виявлений у 6,3 разу вищий ризик розвитку дисемінованої форми туберкульозу (OR = 6,29 [95 % 1,20- 32,99], р = 0,044), порівняно із носіями генотипу Asp299Asp. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів із носійством алелі 299Gly гена TLR4 на фоні антиретровірусної терапії ризик розвитку туберкульозу - у 3,4 рази вищий (р = 0,008), ніж у носіїв його гомозиготного генотипу.
Вплив паління на рівень гігієни ротової порожнини в осіб підліткового та юнацького віку
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Лісецька, І. С.; Рожко, М. М.; Lisetska, I. S.; Rozhko, M. M.
Дослідження останніх років свідчать, що поширеність стоматологічних захворювань залишається на високому рівні серед населення. Відомо, що патогенез стоматологічних захворювань тісно пов'язаний із наявністю шкідливої звички – паління. Дотримання на належному рівні гігієни ротової порожнини є важливим фактором, що впливає на виникнення стоматологічної патології. Тому питання вивчення впливу паління на стан гігієни ротової порожнини у осіб підліткового та юнацького віку із метою подальшої розробки схеми профілактичних заходів є актуальним. Мета дослідження - вивчити вплив паління на рівень гігієни ротової порожнини в осіб підліткового та юнацького віку. Було проведено визначення стану гігієни ротової порожнини за допомогою індексу Гріна-Вермільйона (Oral Hygiene Index-Simlified, Green-Vermillion, 1964) у 114 осіб підліткового та юнацького віку від 15 до 24 років, яких розділено на групи: у І групу включили 26 осіб, що регулярно палять традиційні сигарети; у ІІ групу – 22 особи, що регулярно палять електронні сигарети (Вейпи); у ІІІ групу – 23 особи, що регулярно палять пристрої для нагрівання тютюну (IQOSи); у ІV групу – 43 особи, без шкідливої звички паління. У обстежених І групи було виявлено незадовільний стан гігієни ротової порожнини, за індексом OHI-S дорівнював (1,77±0,02) бала. У обстежених ІІ групи - (1,53±0,01) та у обстежених ІІІ групи - (1,46±0,02) бала, що відповідає задовільному рівню гігієни. У обстежених ІV групи стан гігієни ротової порожнини був також задовільний – (0,87±0,03) бала. Проведене дослідження показало, що на стан гігієни ротової порожнини впливає наявність і тривалість шкідливої звички - паління, як традиційних сигарет, так і альтернативних засобів паління. Тому обов’язково потрібно звертати увагу та включати в алгоритм надання лікувально-профілактичної допомоги гігієнічне навчання та виховання та мотиваційні бесіди щодо припинення паління.
Сучасні аспекти відновлення пасажу жовчі при жовчнокам’яній хворобі ускладненій механічною жовтяницею
(Українська медична стоматологічна академія, 2021) Шевчук, Микола Петрович; Дудченко, Максим Олександрович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Кравців, Микола Ігорович; Прихідько, Роман Анатолійович; Shevchuk, M. P.; Dudchenko, M. O.; Ivashchenko, D. M.; Kravtsiv, M. I.; Prihidko, R. A.
Хворі з хірургічними захворюваннями печінки та позапечінкових жовчних протоків, непрохідність яких супроводжується механічною жовтяницею, складають найбільш тяжку групу пацієнтів хірургічних стаціонарів. Основною причиною обструкції жовчовивідних шляхів залишається холедохолітіаз, на долю якого припадає 30-70%. В епоху домінування ендоскопічної хірургії в лікуванні пацієнтів із механічною жовтяницею, переваги транспапілярних втручань незаперечні. Разом з тим, існують думки про те, що традиційні хірургічні втручання при даному виді патології є операціями відчаю. В зв’язку з цим потребує уточнення роль та місце малоінвазивних втручань у лікуванні хворих на жовчнокам'яну хворобу, ускладнену механічною жовтяницею на сучасному етапі. Метою дослідження стало покращення результатів лікування пацієнтів із жовчнокам’яною хворобою, ускладненою механічною жовтяницею за рахунок оптимізації стратегічних підходів до виконання біліодренуючих втручань. Для цього було проведено дослідження, в якому прийняли участь 54 пацієнти, які були розділені на дві групи. В результаті нашого дослідження встановлено, що жовчнокам’яною хворобою, яка ускладнилась механічною жовтяницею частіше страждають жінки 94,4% у порівняні із чоловіками 5,6%. Відновлення рівня загального білірубіну сироватки крові настає швидше у хворих які були прооперовані малоінвазивним методом, а саме лапароскопічно. Тривалість післяопераційного больового синдрому була вдвічі меншою у пацієнтів другої групи, за рахунок меншої операційної травми. Отримані нами дані підтверджують концепцію, відповідно якій превагу потрібно надавати малоінвазивним методам оперативних втручань у хворих жовчнокам’яною хворобою, що ускладнилась механічною жовтяницею.
Оцінювання параметрів міцності полімерних композитів що застосовуються для пломбування зубів методом акустичної емісії
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Макєєв, В. Ф.; Кухта, В. С.; Кирманов, О. С.; Ключковська, Н. Р.; Скальський, В. Р.; Станкевич, О. М.; Makeev, V. F.; Kukhta, V. S.; Kyrmanov, O. S.; Kliuchkovska, N. R.; Skalsky, V. R.; Stankevich, O. M.
Метою дослідження є створення методики та здійснення механічних випробувань на предмет визначення міцнісних характеристик стоматологічних композитів із позицій лінійної механіки руйнування та із застосуванням явища акустичної емісії із визначенням особливостей зародження та розвитку руйнування стоматологічних композитів світлової полімеризації під дією квазістатичного навантаження локального стиску. Для порівняльних досліджень обрані наступні гібридні стоматологічні композити вітчизняного та зарубіжного виробництва: Latelux (Latus, Україна), TETRIC NCERAM (Ivoclar Vivadent, Ліхтенштейн), CHARISMA CLASSIC (Kulzer, Німеччина). Для випробувань за темою досліджень використовували дискові зразки діаметром 13 мм та товщиною 5 мм по 10 зразків кожного матеріалу, які були виготовлені у спеціально розробленій формі. Пакування і формування матеріалу у форму проводили в лабораторних умовах за температури повітря 18 – 210 С. Перед випробуваннями зразки витримували протягом 24 год. за температури 370 С у фізіологічному розчині. Зразки навантажували на установці СВР-5 за допомогою кулькового індентора. Під час експериментів одночасно записували акустико-емісійну інформацію за допомогою вимірювальної системи SKOP-8. У режимі постопрацювання будували залежності зміни навантаження впродовж експерименту, розподіл амплітуд зареєстрованих сигналів акустичної емісії та їх суми від часу. З отриманих залежностей визначали навантаження руйнування, переміщення індентора, та вивчали особливості руйнування композитів на основі аналізу генерування акустичної емісії під дією навантаження. Аналіз параметрів сигналів акустичної емісії показав, що найбільшу амплітуду та енергію мали сигнали, під час руйнування композиту Tetric N-Ceram, найменшу – Latelux.
Стреспротективна дія нової лікарської форми з гліцином та магнію цитратом
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Дев'яткіна, Наталія Миколаївна; Devіatkina, N. M.
Стресорні розлади часто зустрічаються в клінічній практиці, а їх лікування потребує індивідуалізованої фармакокорекції. Серед засобів з анксіолітичною та седативною дією досліджуються гліцин і сполуки магнію, розглядається можливість створення сублінгвальних таблеток з цими речовинами. Мета дослідження – на основі вивчення впливу гліцину, магнію цитрату та їх комбінацій на загально-соматичні показники при стресі (тріаду Сельє) визначити найефективнішу композицію цих речовин для нової лікарської форми – сублінгвальних таблеток. Матеріали та методи. Експерименти проведені на 76 білих щурах. Досліджувані речовини вводили сублінгвально, після чого тварини знаходилися в клітках-пеналах 6 годин для моделювання іммобілізаційного стресу. Після завершення стресорного впливу щурів піддавали евтаназії і визначали відносну масу тимусу та надниркових залоз, наявність виразок і крововиливів у шлунку Статистичну обробку здійснювали за програмами Statistica for Windows 8.0. Результати та їх обговорення. На тлі іммобілізаційного стресу в щурів спостерігалося зменшення відносної маси тимусу без суттєвих змін маси надниркових залоз та інтенсивне утворення виразок у шлунку. Профілактичне застосування досліджуваних сполук та їх комбінацій попереджувало стресорну інволюцію тимусу. Найбільш виразний захисний ефект справляли комбінація гліцину 100 мг з цитратом 250 мг та сам гліцин. Відносна маса надниркових залоз при цьому не зазнала вірогідних змін. Найменша частота виразкових уражень спостерігалась у групах тварин, які отримували комбінації гліцину 100 мг з магнію цитратом 250-350 мг або окремо гліцин 100 мг. Це супроводжувалося зменшенням множинності та площі виразок шлунка в порівнянні з контрольною патологією. Магнію цитрат у дозах 250 мг і 350 мг був не таким активним у захисті слизової оболонки шлунка. Висновки. Гострий іммобілізаційний стрес (6 годин) викликає інволюцію тимусу та утворення виразок шлунка за відсутності гіпертрофії надниркових залоз. За результатами дослідження тріади Сельє, найвищий профілактичний ефект виявили комбінація гліцину 100 мг з магнію цитратом 250 мг та окремо гліцин у дозі 100 мг.
Ефективність застосування ретиноїдів першого покоління в лікуванні акне третього та четвертого ступеня тяжкості для покращення емоційного стану
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Безега, Олена Вікторівна; Васильєва, Катерина Володимирівна; Ємченко, Яна Олександрівна; Олійніченко, Ярина Олександрівна; Bezeha, O.; Vasylyeva, K.; Yemchenko, Ya.
Акне (вульгарні вугрі) - це хронічне, найпоширеніше, багатофакторне захворювання, що проявляється відкритими та закритими комедонами, запальними ураженням шкіри у вигляді папул, пустул та вузлів. Емоційні реакції являють собою найбільш характерні прояви психічної діяльності людини, які супроводжуються вегетативними та ендокринними змінами, що пов'язані з викидом різних гормонів: в першу чергу, гормонів стресу та андрогенів. Антибіотики були ефективним і широко використовуваним протягом останніх чотирьох десятиліть. Однак у всьому світі спостерігається збільшення резистентності до антибіотиків через їх часте та тривале застосування. На даний час ретиноїди є однією з найефективніших груп препаратів, що використовуються для лікування акне. Метою нашого дослідження вивчення ефективності застосування ретиноїдів першого покоління (ізотретиноїну) в лікуванні акне третього та четвертого ступеня тяжкості для покращення емоційного статусу. Пацієнти отримували препарат Ізотретиноїн в стартовій дозі 0,5 мг/кг маси тіла під час їжі, корекція дози проводилась через 1 місяць з розрахунку 0,5-0,75,-1,0 мг/кг маси тіла, тривалість лікування оцінювалась набором кумулятивної дози 120 мг/кг маси тіла, тривалість лікування становила 16-24 тижні. Через 3 місяці більшість пацієнтів 26 (89,66%) відмічали зникнення висипань повністю, а 3 (10,34%) - спостерігались поодинокі папульозно-пустульозні елементи. Наприкінці курсу лікування Ізотретиноїном була досягнута повна клінічна ремісія у всіх пацієнтів та повністю зникло емоційне навантаження, підвищилась самооцінка, зникла невіра в позитивний результат у 25 (96,15%) з 26 пацієнтів у категорії «Депресивних».
Роль S-адеметіоніну у профілактиці хіміотерапевтично-індукованих уражень печінки у хворих на хронічні лімфопроліферативні захворювання
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Скрипник, Роман Ігорович; Маслова, Ганна Сергіївна; Скрыпник, Роман Игоревич; Маслова, Анна Сергеевна; Skrypnyk, R. І.; Maslova, G. S.
Проведення хіміотерапії хронічних лімфопроліферативних захворювань супроводжується ризиком розвитку хіміотерапевтично-індукованих гепатотоксичних реакцій. Мета – дослідити ефективність S-адеметіоніну у профілактиці хіміотерапевтично-індукованих уражень печінки у хворих на хронічні лімфопроліферативні захворювання. Матеріали і методи. Обстежено 25 пацієнтів із хронічними лімфопроліферативними захворюваннями. Оцінку стану пацієнтів проводили двічі: до хіміотерапії і після 3-х курсів хіміотерапії. Оцінювали: активність аланінової, аспарагінової амінотрансфераз, гама-глутамілтрансептидази, лужної фосфатази, загального білірубіну, загального білку, креатиніну, сечовини. Пацієнти були розподілені на групи: І (n=14) – хворі, які отримували хіміотерапію; ІІ (n=16) – хворі, яким на фоні хіміотерапії призначали S-адеметіонін в дозі 1000 мг/добу внутрішньовенно впродовж 10 днів, потім 500 мг 2 рази на день 20 днів; ІІІ (n=20) – контрольна група, у яку склали 20 практично здорових осіб. Результати дослідження і їх обговорення. Під час первинного обстеження порушення біохімічних печінкових тестів за холестатичним типом було виявлено у 38,5% (5/13) хворих І групи і у 25% (3/12) пацієнтів ІІ групи. Під час другого обстеження у І групі гепатотоксичні реакції діагностовано у 76,9% (10/13) хворих, а у ІІ групі – у 2 (16,6%) пацієнтів. Включення до складу терапії супроводу S-адеметіоніну дозволило достовірно знизити загальний ризик гепатотоксичних реакцій (RR=0,21: 95% CI 0,059-0,79; p<0,05) і ризик зростання активності гамаглутамілтранспептидази у сироватці крові (RR=0,21: 95% CI 0,059-0,79; p<0,05). Висновки: включення до складу терапії супроводу S-адеметіоніну на фоні хіміотерапії сприяє ефективній профілактиці гепатотоксичних реакцій у хворих на хронічні лімфопроліферативні захворювання.
Анатомія судин великого чепця людей другого зрілого віку в нормі
(МОЗ України, Полтавський державний медичний університет, 2021) Федорченко, Ігор Леонідович; Федорченко, Игорь Леонидович; Fedorchenko, I. L.
Методами анатомічного препарування та морфометрії досліджена варіабельність топографії артерій і вен великих чепців від 20 трупів людей другого зрілого віку. Великий чепець кровопостачається правою і лівою шлунково-чепцевими артеріями. Ці артерії утворюють верхню артеріальну дугу в 80%, у 15% не з’єднуються і в 5% анастомозують через праву і ліву латеральні гілки, утворюючи середню артеріальну дугу великого чепця. Ліва шлунково-чепцева артерія в 10% розташовується в товщі задньої пластинки великого чепця. Від правої шлунково-чепцевої артерії відходять: центральна, праві медіальна, проміжна і латеральна артерії та в 10% ліва додаткова. Права шлунково-чепцева артерія і вена довші (16,95±5,5 см) у чоловіків, ніж у жінок (15,77±2,9 см). Зовнішній діаметр цих судин у жінок більший (0,24±0,03 см артерій і 0,27±0,03 см вен). Центральна артерія найдовша і найширша із усіх чепцевих гілок. Зона центральної артерії краща для формування трансплантата при чотирикутній і трикутній формах великого чепця. Гілки правої шлунково-чепцевої артерії кровопостачають праву половину великого чепця і доходять до нижнього краю вільної його частини. Ліва половина чепця живиться гілками лівої шлунково-чепцевої артерії, а саме лівими медіальною, проміжною і латеральною артеріями, які не доходять до нижнього краю вільної частини чепця. Верхня ліва ділянка чепця у 10% додатково кровопостачалася селезінково-чепцевою артерією. При такому варіанті наявності судин вона може слугувати джерелом для отримання клаптя. Одна вена супроводжує однойменну артерію. Усі вени чепця мають більший діаметр, ніж артерії. Великі чепці мали в 15% чотирикутну, в 25% трикутну і в 60% неправильну форми з двома і більше лопастями. При однолопастній формі чепця ліва і права половини мають однакове кровопостачання. При дволопастній формі в більш вигідних умовах по кровопостачанню знаходиться права половина, що дозволяє рекомендувати її використання в хірургії при трансплантації.
Мікробіологічні аспекти застосування клініко-діагностичного комплексу ортопедичних методів відновлення зруйнованої коронкованої частини зубів
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Кінаш, І. О.; Kinash, I. O.
Підвищення якості відновлення зруйнованої коронкованої частини зубів ортопедичними методами зумовила значне зацікавлення та наявність численних наукових досліджень, але недостатньо висвітлені питання репаративної регенерації та відновлення рельєфу ясенного краю в зоні фронтальної групи зубів після проведення реконструктивних ортопедичних заходів у разі відновлення зруйнованих коронок зубів та глибокої під’ясенної каріозної деструкції. У зв'язку з цим, метою нашого дослідження було вивчення мікробіологічних особливостей застосування клініко-діагностичного комплексу маніпуляцій в разі відновлення коренево-куксовими вкладками фронтальних зубів із створенням позитивного та довготривалого прогнозу для подальшого ортопедичного лікування зі збереженням та відновленням естетичних параметрів, ураховуючи стан оточуючих м'яких тканин. Із метою якісної підготовки тканин пародонта навколо опорного зуба, пацієнтам проводилася гінгівоектомія з допомогою скальпеля з одноразовим лезом, електрокоагуляції та коагуляції з допомогою діодного лазера. Ефективність кожного методу підготовки крайових ясен оцінювалася за показниками клінічного та мікробіологічного дослідження. Ми визначили, що усі три випробувані способи формування нового рельєфу ясен в ділянці кореня збереженого зуба дозволяють істотно покращити якісний та кількісний склад мікрофлори куксової дялінки. Достовірного зменшення частоти колонізації біотопу патогенними і транзиторними мікроорганізмами та оптимізації видового складу локального мікробіоценозу ротової порожнини дозволяє досягнути висікання гіпертрофованого краю епітелію пришийкової ділянки мікрохірургічним скальпелем та за допомогою лазерної коагуляції. Проведені клінічні та мікробіологічні дослідження підтвердили ефективність використання клініко-діагностичний комплексу методик підготовки крайових ясен навколо кореня зуба, якому планується ортопедичне лікування куксовою вкладкою. Найвищу ефективність, у порівнянні з іншими представленими методиками, показало використання діодного лазера. Усі вище перелічені методики можуть бути використані у практиці як методи вибору.

Переглянути

Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. 2021 за Дата публікації

Результатів на сторінці

Налаштування сортування